Activity

Огляд рішень ЄСПЛ за 24/09/2026СПРАВА «А.М. ТА ІНШІ ПРОТИ ГРЕЦІЇ» […]

Review of ECHR decisions for 24/09/2026CASE OF A.M. AND OTHERS v. GREECE The judgment in the case of *A.M. and Others v. Greece* (Applications nos. […]

СПРАВА «ЯКУБОВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ»Рішення у справі «Якубов та інші проти Росії» (заяви № 2972/15 та 19 інших) є важливим постановою, винесеною Четвертою секцією Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) 24 вересня 2026 року. Справа стосується групи заявників, які оскаржували судові провадження, що здійснювалися в Криму за російською правовою системою після окупації півострова. Суд об’єднав ці заяви через ідентичність їхнього предмета та підтвердив свою юрисдикцію, зазначивши, що події відбулися до припинення членства Росії в Конвенції 16 вересня 2022 року. Покладаючись на свою усталену прецедентну практику, Суд дійшов висновку, що судова система, яка діяла в Криму після березня 2014 року, не може вважатися судом, «встановленим законом». Як наслідок, Суд встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо всіх заявників, оскільки їхні цивільні права та кримінальні обвинувачення були визначені нелегітимними органами. Рішення структуроване як стандартне рішення Комітету, починаючи з процесуальної історії та об’єднання заяв. У ньому розглядаються попередні питання, включаючи юрисдикцію Суду щодо Російської Федерації стосовно її ефективного контролю над Кримом, а також роз’яснюється *locus standi* (право на звернення до суду) спадкоємців у випадках, коли заявник помер. Ключовою зміною або уточненням порівняно з попередніми індивідуальними справами є чітке посилання на висновки Великої палати у справі «Україна проти Росії (щодо Криму)» (2024), які слугують фундаментальною правовою основою для відхилення легітимності нав’язаної Росією судової системи в регіоні. Структура завершується застосуванням статті 41, якою заявникам присуджено відшкодування моральної шкоди та судових витрат. Найважливіші положення цього рішення для юристів-практиків та спостерігачів включають: * **Підтвердження нелегітимності:** Суд підтверджує, що поширення російського законодавства на територію Криму суперечить Конвенції та міжнародному гуманітарному праву. Отже, будь-який суд, що діє в межах цієї системи, не є судом, «встановленим законом» згідно з пунктом 1 статті 6. * **Межі юрисдикції:** Рішення підсилює те, що ЄСПЛ зберігає юрисдикцію щодо порушень, які відбулися в Криму протягом періоду ефективного контролю Росії, зокрема до 16 вересня 2022 року. * **Статус жертви:** Суд встановлює чіткі межі для *locus standi*, зазначаючи, що правові представники, які не були сторонами у відповідних національних провадженнях, не можуть претендувати на статус «жертви», що звужує коло прийнятних скарг. * **Процесуальна економія:** Встановивши порушення пункту 1 статті 6 щодо відсутності суду, «встановленого законом», Суд визнав за недоцільне розглядати інші скарги, що фактично оптимізує вирішення аналогічних заяв. * **Фінансова компенсація:** Рішення створює чіткий прецедент щодо компенсації, присуджуючи 6 000 євро як відшкодування моральної шкоди кожному успішному заявнику, забезпечуючи стандартизовану базу для майбутніх позовів, що виникають у такому ж кон […]

CASE OF YAKUBOV AND OTHERS v. RUSSIAThe judgment in *Yakubov and Others v. Russia* (applications nos. 2972/15 and 19 others) is a significant ruling […]

СПРАВА «МЕЩЕРЯКОВ ПРОТИ УКРАЇНИ»Це рішення, *«Мещеряков проти України»* (заява № 27003/16), стосується системних недоліків у системі кримінальної юстиції України щодо тривалості проваджень та відсутності прозорості у застосуванні негласних слідчих (розшукових) дій. Заявник, стосовно якого кримінальні розслідування тривали майже десять років, оскаржив надмірну тривалість судового розгляду та неможливість перевірити законність заходів із прослуховування, застосованих щодо нього. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що держава не змогла виправдати майже десятирічну тривалість провадження, яка включала значні періоди бездіяльності, що не були пояснені. Крім того, Суд постановив, що знищення судових дозволів на перехоплення комунікацій позбавило заявника можливості реалізувати своє право на ефективний засіб юридичного захисту, порушивши тим самим його права на приватність. Зрештою, Суд присудив заявнику компенсацію за моральну шкоду та відшкодування судових витрат. ****: Це рішення висвітлює проблемні питання, що повторюються в українській судовій практиці, зокрема щодо знищення матеріалів чутливих справ та вимоги «розумного строку» у кримінальних розслідуваннях. ### Структура та положення Рішення структуроване як стандартна ухвала Комітету і зосереджене на чотирьох основних правових скаргах: 1. **Стаття 6 § 1 (Тривалість провадження):** Суд оцінив загальну тривалість (2008–2018 роки) з огляду на складність справи та поведінку органів влади. 2. **Стаття 2 Протоколу № 4 (Свобода пересування):** Суд оцінив пропорційність обмежень на виїзд, накладених на заявника під час перебування під заставою. 3. **Стаття 8 (Право на приватність/сімейне життя):** Ця частина була розділена на два аспекти: неможливість зустрічатися з членами сім’ї (визнано неприйнятним) та перехоплення комунікацій (визнано порушенням). 4. **Стаття 13 (Право на ефективний засіб юридичного захисту):** Суд визнав недоцільним розглядати це питання окремо, оскільки воно було поглинуте висновками за статтями 6 та 8. Порівняно з попередньою практикою, це рішення посилює сувору позицію Суду щодо «знищення доказів» національними судами, що фактично позбавляє осіб можливості оскаржувати державне стеження. ### Ключові положення для юридичної практики Для юристів-практиків та спостерігачів критично важливими є такі пункти: * **Доктрина «знищення доказів»:** Суд прямо вказав, що коли держава знищує судові рішення, які санкціонують стеження, вона не може довести, що ці заходи підлягали «належному та детальному судовому контролю». Це створює презумпцію порушення статті 8, оскільки держава фактично позбавляє суб’єкта можливості перевірити законність втручання. * **Оцінка розумного строку:** Суд підтвердив, що навіть у складних справах, пов’язаних з організованою злочинністю, періоди «непоясненої бездіяльності» з боку обвинувачення чи судів є неприпустимими. Той факт, що справу двічі повертали на додаткове розслідування без чіткого прогресу, став вирішальним фактором для встановлення порушення статті 6. * **Пропорційність обмежень на пересування:** Хоча Суд не встановив порушення щодо обмеження свободи пересування, він наголосив, що такі заходи не повинні застосовуватися автоматично. Держава успішно довела, що обмеження було виправдане характером обвинувачень та тим фактом, що пункти призначення, куди прагнув поїхати заявник, перебували на територіях, непідконтрольних уряду. * **Процесуальна прозорість:** Це рішення є застереженням для національних органів влади про те, що знищення документів — навіть під приводом безпеки чи встановлених законом термінів зберігання — не звільняє державу від її зобов’язань згідно з Конвенцією щодо забезпечення доступу до інформації, необхідної для оскарження державного втручання. Повний тек […]

CASE OF MESHCHERYAKOV v. UKRAINEThis judgment, *Meshcheryakov v. Ukraine* (application no. 27003/16), concerns the systemic failures within the Ukrainian […]

СПРАВА «МЕЛЬНИК ПРОТИ УКРАЇНИ»Сп […]

CASE OF MELNYK v. UKRAINEThe case of *Melnyk v. Ukraine* (application no. 25753/18) concerns the ill-treatment of a protestor by law enforcement officials […]

СПРАВА «КУКУРАС ТА ІНШІ ПРОТИ ГРЕЦІЇ»Рішення у справі «Кукурас та інші проти Греції» (заява № 7936/18) стосується системної проблеми переповненості в’язниці «Корідаллос» у Греції. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув скарги трьох заявників щодо умов їхнього тримання під вартою, зосередившись, зокрема, на відсутності особистого життєвого простору. Суд встановив, що заявники перебували в умовах, які не відповідають мінімальним стандартам, передбаченим статтею 3 Конвенції, що забороняє нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження. Хоча справу одного із заявників було вилучено зі списку справ через відсутність контакту із Судом, двом іншим було присуджено компенсацію за моральну шкоду та відшкодування судових витрат. Це рішення підкріплює усталену прецедентну практику Суду щодо «спростовної презумпції» порушення у випадках, коли в’язню надається менше ніж 3 квадратні метри особистого простору. Постанова слугує черговим підтвердженням наявних структурних недоліків у пенітенціарній системі Греції. Структура рішення відповідає стандартному формату для рішень Комітету ЄСПЛ. Воно починається з опису процесуальної історії, після чого слідує рішення Суду про вилучення із списку справ заяви щодо другого заявника через відсутність співпраці. Основна частина рішення присвячена оцінці за статтею 3, де Суд застосовує принципи свого знакового рішення у справі «Муршич проти Хорватії». Рішення завершується застосуванням статті 41, якою присуджуються конкретні суми відшкодування збитків та витрат. У ньому немає радикальних змін у правовій доктрині; натомість це послідовне застосування існуючої прецедентної практики щодо умов тримання під вартою, що підтверджує продовження використання Судом звітів Європейського комітету із запобігання катуванням (ЄКЗК) для перевірки внутрішніх заяв про переповненість. Найважливішими положеннями для юристів-практиків та спостерігачів є: * **Поріг у 3 квадратні метри:** Суд підтвердив, що надання менше ніж 3 квадратних метрів особистого простору в камері багатомісного розміщення створює сильну презумпцію порушення статті 3. Готовність Суду покладатися на власні визнання Уряду щодо розмірів камер та кількості утримуваних осіб робить це рішення вагомим прецедентом для подібних справ. * **Докази та звіти ЄКЗК:** Рішення підкреслює вагу, яку Суд надає незалежному міжнародному моніторингу, зокрема посилаючись на звіти ЄКЗК та статистику Міністерства юстиції для підтвердження тверджень заявників про системну переповненість. * **Процесуальне дотримання:** Рішення слугує нагадуванням про необхідність того, щоб заявники підтримували зв’язок із Судом та надавали оновлену інформацію. Вилучення справи другого заявника підкреслює, що невідповідь на запити Суду про надання інформації щодо фактичних обставин справи може призвести до її припинення. * **Моральна шкода:** Суд присудив значні суми (12 500 євро та 8 100 євро) залежно від тривалості тримання під вартою, надавши чіткий орієнтир для оцінки вимог у справах, що стосуються тривалого перебування в неналежних умовах. Це рішення є важливим для України та українців, оскільки послідовне застосування Судом «правила 3 квадратних метрів» та його покладання на об’єктивні дані щодо місткості в’язниць є надзвичайно актуальними для поточного моніторингу умов тримання під вартою в Україні. Оскільки Україна продовжує реформувати свою пенітенціарну систему, принципи, встановлені в цьому рішенні — зокрема наголос на тягарі доказування державою забезпечення належного житлового простору та використання звітів зовнішнього моніторингу — надають чіткий орієнтир для захисту прав людини в місцях позба […]