Рішення у справі «Якубов та інші проти Росії» (заяви № 2972/15 та 19 інших) є важливим постановою, винесеною Четвертою секцією Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) 24 вересня 2026 року. Справа стосується групи заявників, які оскаржували судові провадження, що здійснювалися в Криму за російською правовою системою після окупації півострова. Суд об’єднав ці заяви через ідентичність їхнього предмета та підтвердив свою юрисдикцію, зазначивши, що події відбулися до припинення членства Росії в Конвенції 16 вересня 2022 року. Покладаючись на свою усталену прецедентну практику, Суд дійшов висновку, що судова система, яка діяла в Криму після березня 2014 року, не може вважатися судом, «встановленим законом». Як наслідок, Суд встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо всіх заявників, оскільки їхні цивільні права та кримінальні обвинувачення були визначені нелегітимними органами.
Рішення структуроване як стандартне рішення Комітету, починаючи з процесуальної історії та об’єднання заяв. У ньому розглядаються попередні питання, включаючи юрисдикцію Суду щодо Російської Федерації стосовно її ефективного контролю над Кримом, а також роз’яснюється *locus standi* (право на звернення до суду) спадкоємців у випадках, коли заявник помер. Ключовою зміною або уточненням порівняно з попередніми індивідуальними справами є чітке посилання на висновки Великої палати у справі «Україна проти Росії (щодо Криму)» (2024), які слугують фундаментальною правовою основою для відхилення легітимності нав’язаної Росією судової системи в регіоні. Структура завершується застосуванням статті 41, якою заявникам присуджено відшкодування моральної шкоди та судових витрат.
Найважливіші положення цього рішення для юристів-практиків та спостерігачів включають:
* **Підтвердження нелегітимності:** Суд підтверджує, що поширення російського законодавства на територію Криму суперечить Конвенції та міжнародному гуманітарному праву. Отже, будь-який суд, що діє в межах цієї системи, не є судом, «встановленим законом» згідно з пунктом 1 статті 6.
* **Межі юрисдикції:** Рішення підсилює те, що ЄСПЛ зберігає юрисдикцію щодо порушень, які відбулися в Криму протягом періоду ефективного контролю Росії, зокрема до 16 вересня 2022 року.
* **Статус жертви:** Суд встановлює чіткі межі для *locus standi*, зазначаючи, що правові представники, які не були сторонами у відповідних національних провадженнях, не можуть претендувати на статус «жертви», що звужує коло прийнятних скарг.
* **Процесуальна економія:** Встановивши порушення пункту 1 статті 6 щодо відсутності суду, «встановленого законом», Суд визнав за недоцільне розглядати інші скарги, що фактично оптимізує вирішення аналогічних заяв.
* **Фінансова компенсація:** Рішення створює чіткий прецедент щодо компенсації, присуджуючи 6 000 євро як відшкодування моральної шкоди кожному успішному заявнику, забезпечуючи стандартизовану базу для майбутніх позовів, що виникають у такому ж контексті.
