Activity

Огляд рішень ЄСПЛ за 28/08/2026СПРАВА «АКІН ТА ІНШІ ПРОТИ ГРЕЦІЇ» Ц […]

Review of ECHR decisions for 28/08/2026CASE OF AKIN AND OTHERS v. GREECE This judgment, *Akin and Others v. Greece* (application no. 82379/17), concerns […]

СПРАВА «ВРАЧЕВСЬКИЙ ПРОТИ УКРАЇНИ»Справа «Врачевський проти України» (заява № 35336/24) стосується порушення права на швидкий судовий розгляд правомірності тримання під вартою, гарантованого пунктом 4 статті 5 Європейської конвенції з прав людини. Заявник, Федір Анатолійович Врачевський, оскаржив своє тримання під вартою, призначене Васильківським міськрайонним судом Київської області у серпні 2024 року. Попри своєчасне подання апеляційної скарги, апеляційне провадження залишалося без розгляду протягом кількох місяців, допоки зрештою не було припинене через зміну запобіжного заходу. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що українська судова система не забезпечила необхідної оперативності, вимаганої при перегляді рішень про тримання під вартою. Як наслідок, Суд постановив, що ця затримка становить порушення Конвенції, що відповідає його усталеній прецедентній практиці щодо системних проблем в Україні. Суд присудив заявнику компенсацію за моральну шкоду та відшкодування судових витрат. Структура цього рішення відповідає стандартному формату рішення Комітету П’ятої секції ЄСПЛ. Воно розпочинається з процесуальної історії, переходить до фактичних обставин справи та розглядає правові аспекти по суті відповідно до пункту 4 статті 5. Рішення значною мірою спирається на доктрину «провідної справи», зокрема з посиланням на справу «Харченко проти України» (2011), яка створила прецедент щодо системних недоліків у провадженнях щодо перегляду тримання під вартою в Україні. На відміну від більш складних рішень Палати, це рішення є стислим і зосереджується на застосуванні усталеної прецедентної практики до конкретних фактів, наведених у доданій таблиці. Істотних змін у правовому тлумаченні порівняно з попередніми версіями немає; натомість воно слугує підтвердженням багаторічної позиції Суду щодо вимоги оперативності при апеляційному перегляді рішень про тримання під вартою. Найважливішими положеннями для практикуючих юристів та спостерігачів є: 1. **Вимога «оперативності»:** Суд повторює, що пункт 4 статті 5 є не просто формальною вимогою, а вимагає, щоб судовий перегляд тримання під вартою проводився з особливою швидкістю. Будь-яка значна затримка в апеляційному провадженні — навіть якщо запобіжний захід згодом був змінений — може становити порушення. 2. **Застосування прецеденту:** Цитуючи справу «Харченко проти України», Суд підтверджує, що процесуальні недоліки в українських судах щодо апеляцій на рішення про тримання під вартою є добре задокументованими, і що Держава залишається зобов’язаною забезпечити ефективність та своєчасність такого перегляду. 3. **Прийнятність «припинених» апеляцій:** Важливим висновком є те, що Суд визнає скаргу прийнятною, навіть якщо апеляційне провадження було зрештою припинене через зміну запобіжного заходу. Той факт, що апеляційна скарга залишалася без розгляду протягом певного періоду, є достатнім для встановлення порушення вимоги щодо «оперативності». 4. **Фінансова відповідальність:** Рішення підтверджує практику Суду щодо присудження конкретних сум за моральну шкоду та судові витрати, посилюючи фінансові наслідки для держави-відповідача у випадках, коли національні засоби правового захисту не відповідають стандартам Конвенці […]

CASE OF VRACHEVSKYY v. UKRAINE. The case of *Vrachevskyy v. Ukraine* (application no. 35336/24) concerns a violation of the right to a speedy judicial […]

СПРАВА «ШИТИКОВ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»Рішення у справі «Шитіков та інші проти України» (2026) стосується системної проблеми надмірної тривалості цивільного провадження в судовій системі України. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) об’єднав три окремі заяви, встановивши, що час, витрачений на вирішення цих цивільних спорів, перевищив вимогу «розумного строку», передбачену статтею 6 § 1 Конвенції. Крім того, Суд дійшов висновку, що заявники були позбавлені ефективного засобу національного правового захисту для оскарження таких затримок, що є порушенням статті 13. Посилаючись на встановлений прецедент у справі «Карнаушенко проти України», Суд підтвердив, що держава не забезпечила судове середовище, у якому справи завершуються в строки, сумісні з Конвенцією. Як наслідок, Суд ухвалив рішення на користь заявників, присудивши їм певні суми як відшкодування моральної шкоди. Структура рішення відповідає стандартному формату рішення на рівні Комітету, починаючи з об’єднання заяв через їхній ідентичний предмет. Далі йде розділ «Право», у якому Суд оцінює справу по суті на основі встановлених критеріїв: складності справи, поведінки сторін та важливості предмета спору. На відміну від рішень пленарного складу чи Великої Палати, це рішення є стислим і зосередженим на застосуванні існуючої, усталеної прецедентної практики до конкретних представлених фактів. У ньому немає суттєвих відхилень від попередніх версій подібних рішень; скоріше, воно слугує послідовним застосуванням багаторічної позиції Суду щодо структурних недоліків української системи цивільного судочинства. Найважливіші положення для юристів-практиків та спостерігачів: 1. **Стандарт «розумного строку»:** Суд повторює, що оцінка затримки не є суто математичною, а залежить від складності справи та поведінки як заявника, так і органів державної влади. 2. **Порушення статті 13:** Рішення підтверджує, що в Україні досі відсутній ефективний засіб національного правового захисту від надмірної тривалості провадження, що залишається критичною процесуальною прогалиною для сторін у справах. 3. **Прецедентна вага:** Посилаючись на справу «Карнаушенко проти України», Суд сигналізує, що він продовжуватиме застосовувати встановлені стандарти до аналогічних справ, надаючи чіткий орієнтир щодо того, як він оцінює системні затримки в Україні. 4. **Фінансове відшкодування:** Суд встановлює чіткий прецедент щодо розміру відшкодування (від 1 200 до 1 800 євро у цих випадках), який слугує орієнтиром для майбутніх позовів, що стосуються подібної тривалості судової б […]

CASE OF SHYTIKOV AND OTHERS v. UKRAINE. The judgment in *Shytikov and Others v. Ukraine* (2026) addresses the systemic issue of the excessive duration of […]

СПРАВА «ГОЛОВАНОВ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»Рішення у справі «Голованов та інші проти України» стосується системної проблеми тривалого кримінального провадження в українській судовій системі. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув три об’єднані заяви, у яких заявники скаржилися на те, що їхні кримінальні справи залишалися невирішеними протягом необґрунтовано тривалого часу, що в окремих випадках сягало понад десяти років. Суд дійшов висновку, що органи влади України не забезпечили право на судовий розгляд упродовж «розумного строку», гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції. Крім того, Суд установив порушення статті 13, зазначивши, що заявники не мали жодного ефективного національного засобу юридичного захисту для оскарження цих зволікань або отримання відшкодування. Як наслідок, Суд зобов’язав уряд України виплатити заявникам визначені суми компенсації за завдану моральну шкоду. Структура цього рішення відповідає стандартному формату рішення Комітету ЄСПЛ. Воно починається з процесуальної історії та об’єднання заяв, за якими слідує оцінка Судом справи по суті відповідно до статей 6 та 13. Рішення значною мірою спирається на усталену прецедентну практику, зокрема, посилаючись на провідну справу «Нечай проти України», яка слугує прецедентом для такого типу порушень. На відміну від рішень Великої палати, які можуть запроваджувати нові правові доктрини, це рішення функціонує як повторне застосування існуючих стандартів до конкретних фактичних обставин. Головна зміна тут полягає у застосуванні цих сталих принципів до конкретних часових рамок та обставин трьох заявників, зазначених у додатку. Найважливіші положення для юристів-практиків та спостерігачів є такими: * **Критерій «розумного строку»:** Суд підтверджує, що оцінка затримки не є суто математичною, а залежить від складності справи, поведінки заявника та поведінки національних органів влади. У цій справі Суд встановив, що органи влади не надали жодного виправдання надмірній тривалості проваджень. * **Відсутність ефективного засобу юридичного захисту:** Висновок Суду щодо статті 13 є критично важливим, оскільки він підкреслює структурний недолік української правової системи: відсутність національного механізму, який дозволяв би особам прискорити провадження або отримати компенсацію за затримки, поки справа ще триває. * **Прийнятність та суть справи:** Рішення слугує нагадуванням про те, що хоча Суд розглядатиме основні питання щодо тривалості та засобів правового захисту, він залишається суворим щодо інших скарг; у цьому випадку Суд оголосив «решту скарг» у заяві № 11274/25 неприйнятними через невідповідність вимогам статей 34 та 35. * **Фінансове відшкодування:** Суд присудив конкретні суми (від 1 500 до 4 800 євро) як справедливу сатисфакцію на підставі статті 41, наголосивши, що ці суми мають бути виплачені протягом трьох місяців, у разі невиконання чого нараховуватиметься пеня, що дорівнює граничній кредитній ставці Європейського центрального банку плюс три […]

CASE OF GOLOVANOV AND OTHERS v. UKRAINEThe judgment in *Golovanov and Others v. Ukraine* addresses the systemic issue of protracted criminal proceedings […]

СПРАВА «ГУКАСЯН ПРОТИ ВІРМЕНІЇ»Рішення у справі «Гукасян проти Вірменії» (заява № 5195/17) стосується системної неспроможності судових органів Вірменії надати належні, доречні та достатні підстави для тривалого тримання заявника під вартою до суду. Європейський суд з прав людини (далі — Суд) встановив, що національні суди виносили ухвали про тримання під вартою без встановлення чітких часових меж або обґрунтування необхідності подальшого ув’язнення, чим порушили право заявника на свободу. Крім того, Суд виявив значні затримки в процесі апеляційного перегляду, які не відповідали вимозі «швидкості», передбаченій Конвенцією. Посилаючись на усталену прецедентну практику, Суд підтвердив, що тримання під вартою повинно бути захищене від свавілля шляхом ретельного судового контролю. Зрештою, Суд ухвалив рішення на користь заявника, присудивши компенсацію за моральну шкоду та відшкодування судових витрат. Це рішення підкреслює послідовні зусилля Суду щодо притягнення держав-членів до відповідальності за процесуальні недоліки в їхніх системах кримінального правосуддя. ### Структура та положення Рішення відповідає стандартній структурі рішення на рівні Комітету, що складається з процесуальної історії, фактів, правової оцінки та остаточного рішення щодо справедливої сатисфакції. * **Правова оцінка:** Суд поділяє скарги на три категорії: ті, що стосуються статті 5 § 1 (незаконне тримання під вартою), ті, що підпадають під дію усталеної прецедентної практики (статті 5 § 3 та 5 § 4), та ті, що є неприйнятними або надлишковими (стаття 18). * **Зміни/Послідовність:** Це рішення не впроваджує нову правову доктрину, а радше застосовує принципи, встановлені у справах «Вардан Мартиросян проти Вірменії» та «Бузаджи проти Республіки Молдова». Воно слугує підтвердженням послідовної позиції Суду щодо того, що національні суди повинні надавати конкретні, індивідуалізовані причини для тримання під вартою, а не покладатися на шаблонні формулювання. ### Ключові положення для правозастосування Для практиків та спостерігачів найбільш критичними є такі аспекти рішення: 1. **Захист від свавілля:** Суд наголошує, що відсутність підстав у судових рішеннях, які санкціонують тривале тримання під вартою, є за своєю суттю несумісною зі статтею 5 § 1. Це слугує життєво важливим прецедентом для оскарження ухвал про тримання під вартою, які не містять конкретних обґрунтувань, що базуються на фактах. 2. **Швидкість перегляду:** Суд чітко визначає конкретні часові рамки (наприклад, від 22 до 29 днів для апеляційного перегляду) як надмірні, посилаючись на справи «Ідалов проти Росії» та «Мамедова проти Росії». Це дає чіткий орієнтир щодо того, що становить порушення вимоги «швидкості» згідно зі статтею 5 § 4. 3. **Усталена прецедентна практика:** Об’єднуючи скарги за статтею 5 § 3 та 5 § 4 до категорії «усталена прецедентна практика», Суд сигналізує, що ці питання є повторюваними системними проблемами в державі-відповідачі. Це дозволяє оптимізувати процес судового розгляду, що є вагомим процесуальним інструментом для заявників, які стикаються з подібними моделями порушень прав. 4. **Справедлива сатисфакція:** Сума в розмірі 4 300 євро за моральну шкоду та 500 євро на судові витрати слугує орієнтиром для майбутніх позовів, що стосуються аналогічних порушень права на свободу та особисту недоторканність. *** *Примітка: У цьому рішенні зроблено посилання на справу «Єлоєв проти України» (№ 17283/02) як на прецедент щодо захисту від свавілля при триманні під вартою, що є важливим для тлумачення статті 5 у контексті української юриспруденції.* Повн […]

CASE OF GHUKASYAN v. ARMENIAThe judgment in *Ghukasyan v. Armenia* (application no. 5195/17) concerns the systemic failure of Armenian judicial authorities […]

СПРАВА «АНЬЯЛ ТА ІНШІ ПРОТИ СЛОВАЧЧИНИ»Це рішення у справі «Андял та інші проти Словаччини» стосується системної проблеми, пов’язаної з надмірною тривалістю адміністративного провадження у Словаччині. Європейський суд з прав людини (Суд) розглянув заяви великої групи осіб, залучених до тривалих справ про реституцію, які залишалися невирішеними протягом понад двох десятиліть. Суд встановив, що національні органи влади не забезпечили своєчасне вирішення справ, чим порушили вимогу щодо «розумного строку», передбачену статтею 6 § 1 Конвенції. Крім того, Суд визначив, що заявники не мали ефективного засобу правового захисту на національному рівні для вирішення питання цієї затримки, оскільки Конституційний суд Словаччини неправомірно сегментував провадження та відмовився від юрисдикції. Як наслідок, Суд виніс рішення проти Словаччини, присудивши заявникам компенсацію за моральну шкоду, завдану внаслідок цих затяжних проваджень. ### Структура та положення Рішення дотримується стандартної структури рішення на рівні Комітету, що складається з процесуальної історії, фактів справи, правової оцінки та остаточного рішення щодо відшкодування збитків. * **Об’єднання справ та правосуб’єктність (Locus Standi):** Суд об’єднав дві заяви через ідентичність їхнього предмета та підтвердив, що спадкоємці померлих заявників мають право продовжувати провадження. * **Прийнятність:** Суд відхилив заперечення Уряду щодо невичерпання національних засобів правового захисту, зокрема аргумент про те, що заявники мали використати новий адміністративний позов для прискорення провадження. Суд постановив, що конституційна скарга, яку вже використали заявники, була достатньою для цілей Конвенції. * **По суті:** Суд підтвердив свої попередні висновки у групі справ «Балог та інші», дійшовши висновку, що складність справи та поведінка сторін не виправдовують надмірну тривалість провадження. * **Порушення статті 13:** Важливим положенням є встановлення порушення статті 13, оскільки відмова Конституційного суду розглянути загальну тривалість провадження залишила заявників без ефективних засобів правового захисту на національному рівні. ### Ключові положення для юридичної практики Для практикуючих юристів це рішення є особливо важливим з трьох причин: 1. **Вичерпання засобів правового захисту:** Рішення роз’яснює, що коли держава надає кілька паралельних засобів захисту від одного й того самого порушення (наприклад, конституційні скарги проти адміністративних позовів для прискорення), заявник не зобов’язаний вичерпувати всі можливі шляхи, якщо один ефективний засіб захисту вже був використаний. 2. **Заборона сегментації:** Суд чітко відкинув практику національних судів «сегментувати» провадження, щоб уникнути оцінки загальної тривалості справи. Це підкріплює принцип, згідно з яким вимога щодо «розумного строку» має оцінюватися на основі *загальної* тривалості провадження, від початку адміністративного процесу до остаточного судового рішення. 3. **Прецедент і послідовність:** Посилаючись на рішення у справі «Балог та інші», Суд дає сигнал, що дотримуватиметься суворої позиції щодо Словаччини стосовно цих специфічних справ про реституцію, що робить його важливим довідковим матеріалом для будь-яких поточних судових процесів, пов’язаних з аналогічними адміністративними затримками в регіоні. ***: Це рішення є надзвичайно актуальним у контексті адміністративного судочинства та захисту прав власності — тем, що викликають значне занепокоєння в юрисдикціях, які проходять через складні процеси реституції, включаючи ті, що постраждали від історичних […]

CASE OF ANGYAL AND OTHERS v. SLOVAKIAThis judgment in the case of *Angyal and Others v. Slovakia* concerns a systemic issue regarding the excessive length […]

СПРАВА «АКІН ТА ІНШІ ПРОТИ ГРЕЦІЇ»Це рішення, *Akin та інші проти Греції* (заява № 82379/17), стосується групи заявників, які стверджували, що їхнє тримання під вартою у в’язниці Патри порушило статтю 3 Європейської конвенції з прав людини через значне переповнення та неналежні умови тримання. Суд розглянув вимоги кількох заявників, зрештою встановивши, що органи влади Греції не забезпечили достатнього особистого простору, показники якого виявилися нижчими за мінімальні стандарти, передбачені Конвенцією. Хоча деякі заявники були вилучені зі справи через відсутність подальшої комунікації або невичерпання національних засобів правового захисту, Суд визнав право спадкоємців померлих заявників на продовження розгляду вимог. Рішення підтверджує усталену практику Суду щодо тягаря доказування, який лежить на державі у справах про тримання під вартою, зокрема щодо розрахунку наявної площі в квадратних метрах на одного ув’язненого. Як наслідок, Суд постановив, що умови тримання становлять порушення статті 3, і присудив відшкодування моральної шкоди успішним заявникам. **Структура та положення** Рішення дотримується стандартної структури рішення Комітету Європейського суду з прав людини. Воно починається з процесуальної історії, за якою слідує розділ про «вилучення зі списку справ» заявників, які не підтримували контакт із Судом. Далі розглядається питання «locus standi» (процесуальної правосуб’єктності) спадкоємців, підтверджуючи, що моральний аспект вимог за статтею 3 дозволяє продовження провадження після смерті заявника. Основна частина рішення зосереджена на суті скарг за статтею 3, зокрема на оцінці переповненості в’язниць. Порівняно з попередніми рішеннями щодо в’язниці Патри, це рішення посилює послідовну позицію Суду про те, що держава повинна надати конкретні докази, такі як плани приміщень, щоб спростувати заяви про переповненість; відсутність таких доказів спонукає Суд прийняти твердження заявників. **Ключові положення для юридичної практики** Для практиків особливо важливими є такі елементи: * **Тягар доказування:** Рішення слугує нагадуванням про те, що саме на уряд покладається тягар доведення фактичних умов тримання під вартою. Якщо держава не надає первинних доказів (наприклад, планів приміщень або будівельної документації), Суд покладатиметься на пояснення заявників, часто підтверджені звітами Європейського комітету з питань запобігання катуванням (ЄКЗК). * **Правосуб’єктність спадкоємців:** Суд чітко підтвердив, що «морального аспекту» справ за статтею 3 достатньо для надання законним спадкоємцям права подавати заяву від імені померлого родича, незалежно від того, чи вважається право, що лежить в основі скарги, «таким, що передається». * **Невичерпання засобів правового захисту:** Суд уточнив, що для заявників, звільнених до подання заяви, позов за статтею 105 Вступного закону до Цивільного кодексу Греції є обов’язковим внутрішнім засобом правового захисту. Невикористання цього засобу призводить до визнання скарги неприйнятною. * **Поріг для визнання поводження таким, що принижує гідність:** Суд підтвердив стандарт, встановлений у справі *Муршич проти Хорватії*, зазначивши, що особистий простір менше 3 кв. м є вагомим показником порушення, і держава повинна надати точні дані про тривалість перебування та рівень наповненості в’язниці, щоб виправдати будь-які винятки. **:** Це рішення є актуальним у ширшому контексті захисту прав людини для осіб, позбавлених волі, включно з тими, хто перебуває в юрисдикціях, які наразі стикаються зі значними викликами у підтриманні пенітенціарних стандартів, такими як Україна. Принципи щодо тягаря доказування, який лежить на державі, та права спадкоємців домагатися справедливості для померлих родичів надають чіткий правовий механізм, який може бути застосований у подібних провадженнях за участю громадян України або в місцях несвободи. Повний текст […]

CASE OF AKIN AND OTHERS v. GREECEThis judgment, *Akin and Others v. Greece* (application no. 82379/17), concerns a group of applicants who alleged that […]

Review of Ukrainian Supreme Court's decisions for 28/08/2026Case No. 636/5079/21 dated 12/08/2026 Here is a detailed legal analysis of the provided court […]