Справа №760/16017/24 від 01/10/2025
1. Предметом спору є правомірність повернення апеляційної скарги у справі про відшкодування шкоди, завданої неправдивими свідченнями.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, оскільки позивачка не сплатила судовий збір та не усунула недоліки скарги у встановлений строк. Суд зазначив, що звільнення від сплати судового збору згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” застосовується лише у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи. У даному випадку, позивачка вимагала відшкодування моральної шкоди, завданої неправдивими свідченнями відповідача, що не підпадає під вищезазначену пільгу. Суд також підкреслив, що повернення апеляційної скарги не позбавляє позивачку права повторно звернутися до суду після усунення обставин, які стали підставою для повернення скарги. Крім того, суд вказав, що позивачка має право подати клопотання про відстрочення, розстрочення, зменшення чи звільнення від сплати судового збору, якщо її майновий стан унеможливлює сплату збору.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №912/2404/23 від 30/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконними рішень міської ради про вилучення земельних ділянок, стягнення збитків та моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов, скасувавши одне з рішень міської ради про вилучення земельної ділянки, але відмовили у стягненні збитків та моральної шкоди. Суд погодився з тим, що позивачка не довела належними доказами наявність збитків та причинно-наслідковий зв’язок між рішеннями міської ради та понесеними збитками, а також не підтвердила факт завдання моральної шкоди. Суд зазначив, що скасування іншого рішення міської ради не призведе до поновлення прав позивачки, оскільки договір оренди вже був розірваний за рішенням суду. Суд також врахував, що позивачка не довела реальної можливості отримання доходу за інвестиційним договором та причинно-наслідкового зв’язку між рішеннями міської ради та припиненням фінансування договору.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/17033/23 від 02/10/2025
1. Предметом спору є закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи через відсутність погодженого плану реструктуризації боргів та сумлінності боржника.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, які закрили провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, оскільки боржником не було запропоновано реального плану реструктуризації, що свідчило про намір уникнути виконання зобов’язань перед кредиторами. Суд підкреслив, що процедура неплатоспроможності не є механізмом для списання боргів, а вимагає сумлінної співпраці боржника з кредиторами та судом. Також, суд врахував, що боржник не надав обґрунтованих пояснень щодо причин неплатоспроможності та витрачання отриманих коштів. Суд зазначив, що відсутність погодженого плану реструктуризації протягом встановленого строку може бути підставою для закриття провадження, особливо коли поведінка боржника свідчить про недобросовісність. Суд наголосив на важливості балансу інтересів боржника та кредиторів у процедурах банкрутства фізичних осіб.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №587/799/21 від 08/10/2025
1. Предметом спору є визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок та земельну ділянку.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково погодився з висновками суду першої інстанції про нікчемність заповітів, посвідчених посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка на час їх посвідчення була звільнена з роботи, оскільки апеляційний суд не врахував, що покладення відповідальності за порушення уповноваженою особою законодавства на заповідача та спадкоємців є порушенням принципу поваги до волі заповідача. Суд зазначив, що таке порушення не скасовує вільне волевиявлення заповідача та не свідчить про нікчемність заповітів. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не встановив повно фактичні обставини справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Враховуючи це, суд касаційної інстанції вказав на необхідність повного та всебічного дослідження обставин справи апеляційним судом.
3. Рішення апеляційного суду скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №761/8972/24 від 08/10/2025
1. Предметом спору є захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи, спростування недостовірної інформації, поширеної в соціальній мережі Facebook, та відшкодування моральної шкоди.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що поширена відповідачем інформація про позивача, зокрема твердження про незаконну надбудову та завдання тілесних ушкоджень, є недостовірною, оскільки не підтверджується належними доказами. Суд врахував, що для реконструкції будівлі було отримано дозвіл, а приписи не стосуються безпосередньо позивача. Також, суд взяв до уваги висновок експерта про негативний характер інформації та її подання у формі фактичних тверджень. Апеляційний суд додатково наголосив, що інформація про завдання тілесних ушкоджень була поширена у стверджувальній формі, що негативно впливає на честь, гідність та ділову репутацію позивача, а презумпція невинуватості гарантує, що особа не може вважатися винною у вчиненні злочину без відповідного вироку суду. Суд також зазначив, що відповідач не довів достовірність поширеної інформації та не надав доказів, що позов подано з метою тиску на громадськість.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, визнавши поширену інформацію недостовірною та зобов’язавши відповідача її спростувати.
Справа №916/2314/24 від 16/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення апеляційного суду щодо визнання не підлягаючою виконанню постанови суду про стягнення штрафу за порушення митних правил у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
2. Верховний Суд підкреслив, що у справах про неплатоспроможність фізичних осіб, на відміну від банкрутства юридичних осіб, існує два режими: погашення вимог (прощення боргів) та звільнення від боргів. Суд зазначив, що фінансові санкції, зокрема штрафи за адміністративні порушення, якщо їх не було сплачено до завершення процедури погашення боргів, вважаються погашеними. ВС наголосив, що штраф за порушення митних правил є фінансовою санкцією, яка підлягає прощенню у разі несплати через недостатність майна боржника. Суд також врахував практику ЄСПЛ, який визнав непропорційним втручанням у майнові права стягнення штрафу у розмірі 100% вартості незадекларованого товару. ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що штраф за порушення митних правил не підлягає виконанню, оскільки борг вважається погашеним.
3. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду в частині визнання такою, що не підлягає виконанню, постанови суду про стягнення штрафу за порушення митних правил.
Справа №754/9473/13-ц від 08/10/2025
1. Предметом спору є розірвання договору про заснування товариства з обмеженою відповідальністю та визнання права власності на майновий комплекс.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що договір про заснування ТОВ припинив свою дію ще до звернення позивача до суду, отже, розірвати його неможливо. Суд також зазначив, що позивач не надав достатніх доказів на підтвердження права власності на спірний майновий комплекс, зокрема, відсутні належні документи на земельну ділянку та дозвільна документація на будівництво. Крім того, відсутні докази, що відповідач оспорює право власності позивача, що робить неможливим застосування статті 392 ЦК України про визнання права власності. Апеляційний суд підкреслив, що право власності на новостворене майно не може виникати за рішенням суду, якщо не доведено законність його створення та наявність порушеного права, яке потребує захисту. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №759/1627/25-ц від 08/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення банку про відмову від підтримання ділових відносин з клієнтом через встановлення неприйнятно високого рівня ризику.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову клієнта до банку. Суди встановили, що банк діяв правомірно, оскільки аналіз фінансових операцій клієнта виявив ознаки сумнівних операцій, такі як невідповідність джерел походження коштів, значна кількість транзакцій від різних фізичних осіб без ідентифікації платників, та подальше перерахування коштів через платіжні системи. Клієнт не надав доказів, які б спростували обґрунтованість підозр банку щодо фіктивності операцій. Банк, як суб’єкт первинного фінансового моніторингу, зобов’язаний застосовувати ризик-орієнтований підхід та відмовлятися від підтримання ділових відносин з клієнтами, які мають неприйнятно високий ризик, з метою запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Суди також врахували, що клієнт добровільно закрив рахунок у банку, що свідчить про припинення ділових відносин між сторонами.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №727/11069/23 від 07/10/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення директора ліцею за систематичне невиконання трудових обов’язків, поновлення на роботі, виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачка систематично не виконувала свої трудові обов’язки, що було підтверджено попередніми дисциплінарними стягненнями, які вона оскаржувала, але суди визнали їх законними в частині встановлення факту вчинення дисциплінарних проступків. Суд врахував, що після оголошення доган позивачка не виправила свою поведінку та не усунула порушення, виявлені під час перевірки. Суд також зазначив, що для звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності умов, зокрема, систематичне невиконання працівником своїх обов’язків без поважних причин після застосування дисциплінарних стягнень. Суд дійшов висновку, що відповідач правомірно звільнив позивачку, оскільки були дотримані вимоги трудового законодавства щодо порядку звільнення та наявності підстав для цього. Верховний Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій надали правову оцінку характеру вчинених позивачкою порушень трудової дисципліни, їх кількості та систематичності, врахували поведінку позивачки після їх виявлення, а також порядок накладення на неї дисциплінарних стягнень.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №205/2982/21 від 08/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу квартири, а також скасування державної реєстрації права власності на неї.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не врахував наявність попереднього рішення суду у справі між тими ж сторонами, з тим самим предметом і на тих самих підставах, що є порушенням норм процесуального права. Апеляційний суд не обґрунтував, чому підстави позову у новій справі відрізняються від попередньої, зокрема, не проаналізував зміст заявлених вимог. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд не виконав обов’язку щодо обґрунтованості судового рішення, що робить його незаконним. Також, суд касаційної інстанції послався на практику Європейського суду з прав людини щодо принципу правової певності, який передбачає, що рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №742/5135/24 від 08/10/2025
1. Предметом спору є позов про позбавлення батьківських прав матері щодо її малолітньої доньки.
2. Суд відмовив у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, оскільки не було надано достатніх доказів свідомого та систематичного ухилення матері від виконання своїх батьківських обов’язків, незважаючи на попередження та заходи впливу. Суд зазначив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується лише у випадках, коли змінити поведінку батьків неможливо, і лише за наявності їхньої вини. Суд також врахував, що відмова матері від дитини є неправомірною та суперечить інтересам дитини, а висновок органу опіки та піклування був визнаний недостатньо обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що позбавлення батьківських прав не відповідатиме найкращому забезпеченню інтересів дитини. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки забезпечення найкращих інтересів дитини має першочергове значення. Суд касаційної інстанції зазначив, що не виправдано позбавляти матір права на контакт з дитиною і її виховання, оскільки це не відповідає критерію пропорційності.
3. Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, відмовивши в задоволенні касаційної скарги про позбавлення батьківських прав.
Справа №524/1902/23 від 06/10/2025
1. Предметом спору є визнання неправомірними дій ОСББ щодо відмови в наданні дозволу на тимчасове приєднання до електричних мереж та зобов’язання ОСББ погодити таке приєднання.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, оскільки ОСББ діяло в межах своєї компетенції, приймаючи рішення щодо використання спільного майна багатоквартирного будинку, а саме електричних мереж. Суд зазначив, що згідно із законом, управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками, і рішення щодо використання спільного майна належить до виключної компетенції загальних зборів. Відмова ОСББ у наданні згоди на збільшення потужності електропостачання до квартир позивачів не порушує їхніх прав як співвласників на експлуатацію електричних мереж нарівні з іншими співвласниками, оскільки всім власникам квартир забезпечено однакову потужність електропостачання. Суд також врахував, що на зборах правління ОСББ більшість співвласників висловилися проти збільшення потужності, оскільки вважали, що потужність має бути розподілена між усіма мешканцями будинку. Суд відхилив доводи касаційної скарги щодо порушення порядку проведення загальних зборів, оскільки позивач не посилався на такі обставини в позовній заяві та не зазначив, у чому конкретно полягає порушення.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №206/869/23 від 08/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та скасування державної реєстрації іпотеки на цю квартиру.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд невірно застосував норми матеріального права, не врахував висновки Верховного Суду щодо ефективності обраного способу захисту, та не надав належної оцінки законності рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іпотеки. Суд зазначив, що скасування державної реєстрації обтяження речових прав може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, якщо суд вирішить спір про право між сторонами. Апеляційний суд не встановив, чи було порушено право позивача за зустрічним позовом, і дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав обрання неефективного способу захисту. Суд касаційної інстанції підкреслив, що завдання цивільного судочинства полягає в ефективному захисті порушених прав, і апеляційний суд не забезпечив цього у даній справі.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині зустрічних позовних вимог про скасування державної реєстрації іпотеки та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №638/14535/21 від 08/10/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на майно боржника, яке не зареєстроване у встановленому законом порядку.
2. Суд задовольнив подання державного виконавця, оскільки боржник є власником частки нежитлового приміщення, але не зареєстрував право власності, що ускладнює виконання судового рішення про стягнення боргу. Суд зазначив, що державний виконавець зобов’язаний вживати всіх можливих заходів для виконання рішення суду. Доводи боржника про наявність коштів для сплати боргу були відхилені, оскільки на період воєнного стану звернення стягнення на пенсію припинено (за винятком окремих випадків, які не стосуються даної справи). Також, боржник не надав доказів вчинення дій для виконання виконавчих листів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що переоцінка доказів не входить до його повноважень.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/3252/22(200/19245/21) від 30/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими підприємству було донараховано податок на додану вартість та податок на прибуток.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, вказав, що для цілей оподаткування, зокрема, важлива реальність господарських операцій та добросовісність платника податків. Підприємство діяло в межах своєї господарської діяльності, укладало договори з контрагентами, оформлювало операції первинними документами, що свідчить про реальність господарських операцій. Посилання податкового органу на порушення з боку контрагентів підприємства не є достатнім доказом нереальності операцій, якщо не доведено узгодженість дій підприємства з недобросовісними постачальниками або його обізнаність про їхні порушення. Податковий орган не надав доказів недобросовісності саме платника податків або фіктивності його постачальників, а його висновки ґрунтуються на припущеннях щодо діяльності контрагентів. Суд також врахував, що платник податків не зобов’язаний контролювати дотримання податкового законодавства усіма постачальниками в ланцюгу постачання. Щодо юрисдикції спору, то на момент прийняття рішення судом касаційної інстанції, спори щодо податкових зобов’язань в рамках справи про банкрутство розглядаються господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким податкові повідомлення-рішення було визнано протиправними та скасовано.
Справа №916/5140/24 від 23/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи у зв’язку з наданням боржником недостовірної інформації про майновий стан та відмовою кредиторів у схваленні плану реструктуризації.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що боржник надав неповну та недостовірну інформацію про своє майно та членів сім’ї у деклараціях, що є порушенням вимог Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ). Суд підкреслив, що процедура реструктуризації боргів вимагає сумлінної співпраці боржника з кредиторами та судом, а надання недостовірних даних свідчить про недобросовісну поведінку. Також було враховано, що кредитор не схвалив запропонований боржником план реструктуризації, а збори кредиторів вирішили звернутися до суду з клопотанням про закриття провадження у справі. Суд відхилив аргументи боржника про неврахування форс-мажорних обставин, оскільки вони не звільняють від виконання зобов’язань у процедурі банкрутства, яка регулюється спеціальними нормами КУзПБ.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі про неплатоспроможність – без змін.
Справа №485/552/25 від 07/10/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу для реалізації цивільних прав після смерті чоловіка.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які залишили заяву про встановлення факту проживання однією сім’єю без розгляду, оскільки між заявницею та матір’ю померлого виник спір про право на отримання одноразової грошової допомоги як члену сім’ї загиблого військовослужбовця. Суди зазначили, що встановлення факту проживання однією сім’єю в порядку окремого провадження неможливе, коли існує спір про право, який має вирішуватися в порядку позовного провадження. Суд врахував, що мати померлого заперечувала факт спільного проживання заявниці та її сина, вважаючи, що заявниця не має права на виплати. Верховний Суд підкреслив, що існування спору про право має бути реальним, а не гіпотетичним, і в даному випадку такий спір наявний. Суд також зазначив, що не знайшов підстав для відступу від своїх попередніх висновків, оскільки обставини справи відрізняються від тих, що розглядалися у попередніх рішеннях.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №932/4330/21 від 08/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними електронних торгів та ряду договорів, що виникли внаслідок цих торгів, а також витребування майна з чужого незаконного володіння, ініційоване орендарем нерухомості, який вважає, що мав переважне право на придбання цієї нерухомості.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, зазначив, що позивач не довів порушення своїх прав внаслідок укладення оспорюваних договорів, а також не надав доказів невідповідності цих договорів вимогам закону. Суд підкреслив, що оренда нерухомості не надає орендарю переважного права перед іпотекодержателем на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки. Крім того, суд вказав, що позивач не є власником спірної квартири, тому не має права витребувати її з чужого володіння на підставі статей 387, 388 ЦК України. Суд також врахував, що позивач не довів наявності реального бажання придбати спірну нерухомість. Важливо, що суд послався на практику Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою оскарження протоколу торгів є неефективним способом захисту, оскільки необхідно оскаржувати сам договір купівлі-продажу, укладений на торгах.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №943/2482/20 від 08/10/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, а також визнання за позивачем права на оформлення документів щодо викупу цієї земельної ділянки.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довела наявність у її спадкодавця права користування земельною ділянкою площею 0,1942 га та формування цієї ділянки як об’єкта цивільних прав. Суд зазначив, що для набуття права власності на земельну ділянку необхідно пройти декілька етапів, включаючи отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, затвердження цього проекту та передачу земельної ділянки у власність. У даному випадку, спадкодавець позивача отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою, але не звертався до органу місцевого самоврядування для затвердження цього проекту та передачі земельної ділянки у власність. Суд також врахував, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі набуття права власності на земельну ділянку. Крім того, суд зазначив, що законне сподівання на оформлення прав на земельну ділянку виникає з моменту звернення до органу місцевого самоврядування з проханням затвердити погоджений проект землеустрою, а до цього моменту особа повинна усвідомлювати, що земельна ділянка може бути надана у власність іншій особі.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №308/3056/19 від 08/10/2025
1. Предметом спору є поділ спільного майна подружжя, а саме квартири, набутої під час шлюбу.
2. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з презумпції спільності майна подружжя, згідно з якою майно, набуте під час шлюбу, є спільною сумісною власністю, якщо інше не доведено. Відповідач намагався спростувати цю презумпцію, стверджуючи, що квартира була придбана за його особисті кошти, отримані в кредит, позику та від матері. Проте, апеляційний суд, оцінивши надані відповідачем докази, дійшов висновку, що вони не підтверджують факт придбання квартири саме за його особисті кошти. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду, зазначивши, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має повноважень втручатися в оцінку доказів. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що висновки апеляційного суду не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №462/1067/25 від 06/10/2025
1. Предметом спору є законність рішення суду про знищення речового доказу – підробленого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, яке було використано обвинуваченим.
2. Суд першої інстанції вирішив знищити підроблене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а апеляційний суд погодився з цим рішенням, вважаючи, що у матеріалах кримінального провадження мають залишатися лише оригінальні документи. Прокурор оскаржив це рішення, стверджуючи, що знищення речового доказу унеможливить розслідування кримінального провадження щодо підробки цього документа. Верховний Суд не погодився з висновком апеляційного суду, зазначивши, що він не ґрунтується на нормах чинного кримінального процесуального закону, а саме п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України, який передбачає, що документи, які є речовими доказами, повинні залишатися в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має значення, чи є документ оригінальним, чи підробленим, якщо він є речовим доказом, він має бути збережений.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора та змінив рішення судів попередніх інстанцій, постановивши залишити підроблене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в матеріалах кримінального провадження.
Справа №678/1535/24 від 08/10/2025
1. Предметом спору є позбавлення батьківських прав матері відносно її двох малолітніх дітей.
2. Суд відмовив у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, оскільки позивач не надав достатніх доказів свідомого ухилення відповідачки від виконання батьківських обов’язків. Суд врахував, що мати проживає за кордоном, але підтримує зв’язок з дітьми, цікавиться їхнім життям і бажає брати участь у їх вихованні, що свідчить про її зацікавленість у житті дітей. Суд також взяв до уваги думку дітей, які не висловили згоди на позбавлення матері батьківських прав. Суд зазначив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується лише у випадках, коли змінити поведінку батьків неможливо, і попередив відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов’язків. Суд наголосив на важливості збереження сімейних зв’язків, за винятком випадків, коли сім’я є особливо непридатною для дитини.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №344/7036/23 від 08/10/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не повно з’ясував обставини справи, зокрема не надав належної оцінки рішенню суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке набрало законної сили та яким встановлено факт наявності заборгованості за основною сумою кредиту. Також апеляційний суд не перевірив обґрунтованість вимог щодо стягнення відсотків та комісії, нарахованих до моменту зміни строку кредитування. Суд касаційної інстанції підкреслив, що наявність невиконаного рішення про звернення стягнення на іпотеку не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги іншими способами, не є подвійним стягненням. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не з’ясував, чи сплачував відповідач кошти на погашення заборгованості після ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Враховуючи зазначені порушення норм процесуального права, які унеможливили ухвалення законного та обґрунтованого рішення, Верховний Суд вирішив скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні заборгованості за основною сумою кредиту, відсотками та комісією, і направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні заборгованості за кредитом, відсотками та комісією, і направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №910/6207/22 від 08/10/2025
1. Предметом спору є розподіл судових витрат, понесених ТОВ «Вензабуд» на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у справі, де розглядалися первісний та зустрічний позови між ТОВ «Альянс Сервіс Євробуд» і ТОВ «Вензабуд».
2. Верховний Суд, розглядаючи заяву ТОВ «Вензабуд» про розподіл судових витрат, врахував, що справа частково повертається на новий розгляд до суду першої інстанції, а тому питання розподілу витрат, пов’язаних з касаційним переглядом скасованих рішень, має вирішуватися судом першої інстанції після нового розгляду. Щодо витрат, понесених у зв’язку з касаційним розглядом скарги ТОВ «Альянс Сервіс Євробуд» на постанову апеляційного суду про розподіл судових витрат, ВС зазначив, що ці витрати підлягають відшкодуванню, оскільки касаційну скаргу ТОВ «Альянс Сервіс Євробуд» було відхилено. Суд також взяв до уваги договори про надання правничої допомоги, акти приймання-передачі послуг, детальні описи робіт, а також критерії реальності, пропорційності та розумності судових витрат, враховуючи складність справи, обсяг наданих послуг та фінансовий стан сторін. ВС послався на практику ЄСПЛ та власні попередні рішення щодо критеріїв відшкодування судових витрат.
3. Суд частково задовольнив заяву ТОВ «Вензабуд» та ухвалив стягнути з ТОВ «Альянс Сервіс Євробуд» на користь ТОВ «Вензабуд» 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, відмовивши в задоволенні решти вимог.
Справа №824/17/25 від 09/10/2025
1. Предметом спору є скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду про стягнення з Компанії SIGMA РСО Sp. Z о.о. на користь Державної компанії «Укрспецекспорт» суми попередньої оплати, пені, штрафу та компенсації арбітражного збору.
2. У тексті рішення відсутні аргументи суду, оскільки оголошено лише вступну та резолютивну частини. Мотивувальна частина буде викладена пізніше. Тому надати повний аналіз рішення неможливо.
3. Суд постановив апеляційну скаргу Компанії SIGMA РСО Sp. Z о.о. залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 02 травня 2025 року – без змін.
Справа №2-2830/10 від 09/10/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь приватного виконавця Білецького І.М. у зв’язку з розглядом їхньої скарги на його дії.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що приватний виконавець Білецький І.М. довів факт понесення витрат на професійну правничу допомогу, надав договір про надання правової допомоги та акт приймання-передачі правничої допомоги. Суд врахував попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, заявлений представником приватного виконавця, а також обсяг наданих адвокатом послуг. При цьому, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зменшив суму витрат на правничу допомогу, вважаючи її завищеною та неспівмірною зі складністю справи, враховуючи критерії розумності та пропорційності. Суд касаційної інстанції також зазначив, що заявники не скористалися правом на оскарження розміру витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції. Доводи касаційної скарги про відсутність належних доказів понесення витрат на правову допомогу (зокрема, квитанцій, чеків) були відхилені, оскільки наявність договору та акту приймання-передачі послуг є достатнім підтвердженням.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції – без змін.
Справа №911/2548/17 (911/1478/23) від 16/09/2025
1. Предмет спору – визнання недійсним договору про переведення боргу, укладеного між двома фізичними особами-підприємцями за згодою товариства-кредитора, яке перебуває у стані банкрутства.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками попередніх судів про те, що договір про переведення боргу є фраудаторним, оскільки він був укладений на шкоду кредитору (банкруту), який погодився на переведення боргу з платоспроможного підприємця на підприємство з ознаками незадовільного фінансового стану, при цьому власники обох підприємств були пов’язані між собою. Суд зазначив, що хоча договір про переведення боргу є двостороннім, згода кредитора робить його стороною, зацікавленою в оскарженні угоди. Суд також врахував, що на момент укладення договору у кредитора вже були грошові зобов’язання перед іншими кредиторами, а також наявність заборгованості у нового боржника. Суд відхилив аргументи відповідача про пропуск позовної давності, оскільки ліквідатор дізнався про існування договору лише під час апеляційного провадження в іншій справі, що було визнано поважною причиною для поновлення строку.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши недійсність договору про переведення боргу.
Справа №917/1003/24(917/2288/24) від 30/09/2025
1. Предмет спору – визнання грошових вимог кредитора до боржника у справі про банкрутство.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки ті не повно з’ясували обставини справи, зокрема, не дослідили фінансову спроможність кредитора надати позику боржнику та джерела походження коштів, а також не надали належної оцінки доводам розпорядника майна боржника щодо сумнівності заборгованості. Суд зазначив, що у справах про банкрутство, де є сумніви щодо реальності вимог кредитора, необхідно застосовувати підвищений стандарт доказування, ретельно перевіряючи всі обставини та докази, навіть якщо є рішення суду про стягнення боргу. Суд наголосив, що рішення суду про стягнення боргу не є обов’язковим для суду у справі про банкрутство, особливо коли інші кредитори не брали участі у справі про стягнення боргу і мають заперечення щодо цих вимог. Судді підкреслили, що суди повинні забезпечити баланс між захистом інтересів кредиторів та запобіганням зловживанням у процедурі банкрутства. **** Суд послався на свою попередню практику, де зазначалося, що судові рішення, ухвалені на користь певних кредиторів проти боржника, не є обов’язковими для інших кредиторів або суду у справі про банкрутство, і що суд може відхилити вимоги, навіть підтверджені судовим рішенням.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції в частині розгляду грошових вимог кредитора до боржника.
Справа №908/2963/23(908/3802/23) від 16/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з двох товариств солідарної заборгованості за договором поставки, а саме суми попередньої оплати за товар, який так і не був поставлений.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову про стягнення передоплати. Суд касаційної інстанції зазначив, що обов’язок поставки товару у відповідача не виник, оскільки позивач не здійснив повну оплату товару, що було передбачено умовами договору. Також суд касаційної інстанції підкреслив, що договір поставки не був розірваний або припинений, а отже, продовжує діяти, і позивач не має права вимагати повернення передоплати до вирішення питання про розірвання договору. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги про те, що виконання договору неможливе через тимчасову окупацію території, оскільки відповідач підтвердив можливість поставки товару за новою адресою після оплати його повної вартості. Крім того, суд касаційної інстанції вказав на те, що висновки, на які посилався скаржник, не є релевантними до даної справи, оскільки фактичні обставини та правовідносини в тих справах відрізняються.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №205/5864/15-ц від 08/10/2025
1. Предметом спору є заміна сторони у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв’язку з відступленням права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що процесуальне правонаступництво можливе на будь-якій стадії процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, але суди попередніх інстанцій помилково відмовили у задоволенні заяви про заміну сторони у справі, оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не передбачає його примусове виконання через органи державної виконавчої служби, а покладає обов’язок щодо реалізації іпотечного майна безпосередньо на кредитора. Суд касаційної інстанції зазначив, що оскільки рішення суду не підлягає примусовому виконанню, то висновок судів попередніх інстанцій про пропуск строку пред’явлення виконавчого листа до виконання є помилковим. Водночас, оскільки ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права кредитора та іпотекодержателя вже після ухвалення рішення судом, яке не підлягає примусовому виконанню, то підстави для заміни сторони у справі відсутні. Суд касаційної інстанції вказав, що ТОВ «Цикл Фінанс» має можливість реалізувати свої права в позасудовому порядку, зокрема, шляхом продажу предмета іпотеки на підставі іпотечного договору, що містить відповідне застереження.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій в частині мотивів відмови у задоволенні заяви про заміну сторони у справі.
Справа №643/14662/18 від 06/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування квартири та витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який встановив, що позивачка, будучи особою похилого віку та потребуючи сторонньої допомоги, помилилася щодо природи договору дарування, вважаючи, що укладає договір довічного утримання. Апеляційний суд обґрунтовано застосував віндикаційний позов, оскільки майно було набуте відповідачем безоплатно від особи, яка не мала права його відчужувати. Суд зазначив, що витребування майна в даному випадку є законним, пропорційним заходом і не порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також, суд відхилив доводи касаційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи, оскільки повістка була повернута з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, що вважається належним повідомленням згідно з ЦПК України. Інші доводи касаційної скарги були відхилені, оскільки зводилися до переоцінки доказів, що не входить до компетенції касаційного суду.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду про витребування частини квартири з незаконного володіння – без змін.
Справа №914/3230/23 від 30/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, стягнення переплати за оренду та визнання відсутності права вимоги щодо несплаченої орендної плати та неустойки.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач знав про умови договору, виконував їх, і його волевиявлення відповідало внутрішній волі при укладенні договору. Суд зазначив, що позивач не заперечував існування об’єкта нерухомості, який орендував, і посилався на нього в додатковій угоді до договору. Також, суд вказав, що позивач не довів, які саме його права порушені укладенням договору, який фактично виконувався і вже припинив свою дію. Суд підкреслив, що позивач не надав доказів введення його в оману відповідачем, а його дії щодо оренди приміщення та подальшого оскарження договору є недобросовісними. Крім того, суд врахував наявність рішення суду про стягнення з позивача заборгованості з орендної плати, що робить недоцільним визнання відсутності права вимоги щодо цієї заборгованості.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №707/597/24 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 402 КК України (непокора).
2. У резолютивній частині рішення не зазначено аргументів суду. Суд, посилаючись на необхідність значного часу для складання повного тексту постанови, обмежився оголошенням лише резолютивної частини, відклавши оголошення повного тексту на пізнішу дату. Фактично, Верховний Суд констатував наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційційній інстанції. Також, суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому. Причини скасування рішення суду апеляційної інстанції та обрання запобіжного заходу будуть відомі після оголошення повного тексту рішення.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_6, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, а також обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Справа №757/14154/17-ц від 09/10/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором позики.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позов про стягнення боргу за договором позики, оскільки відповідач не виконав свої зобов’язання щодо повернення грошових коштів у встановлений строк, і ця обставина не була ним спростована. Суд відхилив аргументи відповідача про залік зустрічних зобов’язань та зменшення обсягу боргу на суму застави, оскільки не було надано належних доказів звернення стягнення на предмет застави. Також, суд зазначив, що інші аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №759/16936/24 від 08/10/2025
1. Предметом спору є стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у зв’язку із залишенням позову без розгляду.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував додаткове рішення суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Суд касаційної інстанції підкреслив, що згідно з процесуальним законодавством, для стягнення з позивача витрат, понесених відповідачем у зв’язку з розглядом справи, необхідно встановити факт вчинення позивачем необґрунтованих дій. Суд апеляційної інстанції не встановив таких дій у діях позивача, а саме звернення до суду за захистом своїх прав не може вважатися зловживанням процесуальними правами. Крім того, відповідач не довів, які саме дії позивача були необґрунтованими та недобросовісними. Суд касаційної інстанції також зазначив, що сам факт подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованою дією, оскільки це є диспозитивним правом позивача.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №757/42892/20-ц від 08/10/2025
1. Предметом спору є стягнення з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суми банківського вкладу та відсотків за договором вкладу «Стандарт».
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позовні вимоги ОСОБА_1. Суд зазначив, що між позивачем та банком було укладено договір банківського вкладу, що підтверджується відповідними документами. Банк не виконав свого обов’язку з повернення вкладу та виплати відсотків, що є порушенням умов договору. Доводи відповідача про часткову виплату відсотків не були підтверджені належними доказами. Суд також врахував, що в касаційному порядку справа переглядається лише в частині розміру стягнутих відсотків, а не в частині самого факту укладення договору та невиконання зобов’язань. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №521/11522/13-ц від 08/10/2025
1. Предметом спору є припинення договору поруки та розірвання іпотечного договору, укладених для забезпечення кредитного договору.
2. Суд апеляційної інстанції, рішення якого переглядається, виходив з того, що строк виконання зобов’язання за кредитним договором на момент звернення позивачів до суду не сплив, а обов’язок дострокового повернення коштів у позичальника та поручителя не виник, оскільки кредитор не вимагав дострокового повернення кредиту. Відповідно, у суду першої інстанції не було підстав для припинення договору поруки. Також, апеляційний суд зазначив, що іпотечний договір забезпечує зобов’язання позичальника за кредитним договором, а не зобов’язання поручителя, тому вимога про його розірвання не підлягає задоволенню. Верховний Суд погодився з такими висновками апеляційного суду, зазначивши, що позивач не повідомив суд про зміну адреси проживання, тому вважається належним чином повідомленим про судові засідання. Також, Верховний Суд вказав на те, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, а учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №610/1599/24 від 08/10/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який частково задовольнив позов, стягнувши з відповідача заборгованість з орендної плати, але відмовив у розірванні договору оренди. Апеляційний суд врахував, що у 2022 році відповідач не міг використовувати земельну ділянку через тимчасову окупацію території, що є форс-мажорною обставиною, яка звільняє від відповідальності за несплату орендної плати в повному обсязі за цей період. Суд також зазначив, що для розірвання договору оренди необхідна систематична несплата орендної плати з вини орендаря, чого в даному випадку не було встановлено. Крім того, апеляційний суд правильно розрахував суму заборгованості, враховуючи зміни в методиці нормативної грошової оцінки землі та період, коли відповідач не міг користуватися ділянкою. Верховний Суд підкреслив, що наявність форс-мажорних обставин має бути доведена стороною, яка посилається на них, і суд має оцінювати ці обставини в сукупності з іншими доказами.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду, змінивши лише її мотивувальну частину.
Справа №274/764/21 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження засудженим ОСОБА_6 ухвали апеляційного суду щодо кримінального провадження за обвинуваченням у вчиненні злочинів у сфері комп’ютерних даних (ст. 361-2, 362 КК України).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументи суду. Для їх аналізу потрібен повний текст постанови.
3. Верховний Суд ухвалив касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного суду від 10 червня 2025 року – без зміни.
Справа №917/1000/23 від 08/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності державного виконавця щодо неперерахування стягувачу грошових коштів, стягнутих з боржника, які знаходяться на рахунку органу державної виконавчої служби, у зв’язку із зупиненням виконавчого провадження.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, зазначивши, що перерахування стягувачам коштів, стягнутих з боржника, здійснюється в порядку їх розподілу відповідно до статей 45-47 Закону України “Про виконавче провадження” та не відноситься до виконавчих дій, які підлягають зупиненню згідно зі статтею 34 цього ж Закону. Суд відхилив посилання скаржника на попередні висновки Верховного Суду, оскільки вони стосувалися іншої справи з іншими обставинами. Суд також врахував, що кошти вже були стягнуті з боржника і знаходилися на спеціальному рахунку виконавчої служби, тому їх перерахування стягувачу не є виконавчою дією, а лише завершальним етапом розподілу стягнутих сум. Крім того, суд задовольнив клопотання стягувача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки надання правової допомоги у зв’язку з розглядом конкретної справи було підтверджено відповідними документами.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, а також постановив стягнути з Відділу примусового виконання рішень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Нью Енерджі Юкрейн” 19 800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №907/312/25 від 06/10/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ «Вінербуд» на користь ПП «РТС-Сталь» заборгованості за договором поставки та штрафних санкцій.
2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, вказавши, що метою забезпечення позову є захист інтересів позивача від недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити реальне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Суд зазначив, що арешт майна не обмежує права володіння та користування, а лише право розпоряджатися ним. ВС наголосив, що у справах про стягнення грошових коштів саме відповідач повинен доводити недоцільність або неспівмірність заходів забезпечення позову, а не позивач. Оскільки ТОВ «Вінербуд» не надало доказів, що його фінансовий стан дозволить виконати рішення суду в разі задоволення позову, ВС визнав обґрунтованим накладення арешту на кошти та майно в межах суми позову. Суд також підкреслив, що апеляційний суд помилково скасував ухвалу суду першої інстанції, не врахувавши ці обставини.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про накладення арешту на грошові кошти та майно ТОВ «Вінербуд» в межах суми позову.
Справа №916/3173/24 від 07/10/2025
1. Предметом спору є вимога колишнього голови правління ОСББ про припинення трудового договору, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, мотивуючи це тим, що суди розглянули справу з порушенням правил юрисдикції господарських судів. ВС наголосив, що критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є суб’єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Суд врахував висновок Верховного Суду у подібній справі № 466/10073/22, де було встановлено, що спір щодо захисту трудових прав колишнього голови правління ОСББ, який не оспорює рішення про звільнення, виникає не з корпоративних, а з цивільних відносин. ВС зазначив, що позивач звернувся до суду з метою захисту своїх трудових прав, а саме: оформлення звільнення належним чином з виданням відповідного наказу, внесенням запису у трудовій книжці та виплату всіх належних при звільненні сум, а також відшкодування завданих їй бездіяльністю відповідача шкоди. Таким чином, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та закрив провадження у справі, роз’яснивши позивачу право звернутися до суду цивільної юрисдикції.
Справа №916/2786/23 від 16/09/2025
1. Предмет спору – оскарження рішення судів попередніх інстанцій про визнання ТОВ “СОФА ЛТД” банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
2. Верховний Суд погодився з рішеннями попередніх інстанцій, зазначивши, що суди правильно встановили неплатоспроможність ТОВ “СОФА ЛТД”, враховуючи відсутність у боржника майна, достатнього для задоволення вимог кредиторів. Суд відхилив аргументи скаржника про наявність значної дебіторської заборгованості, оскільки боржник не вжив належних заходів для її стягнення, а більшість дебіторів перебувають у стані припинення. Також, ВС зазначив, що внесення вимог АТ “КБ “ПриватБанк” до реєстру кредиторів було правомірним, оскільки вони підтверджені документально та забезпечені заставою. Суд підкреслив, що не встановлено порушень з боку арбітражного керуючого, а збори кредиторів погодилися на перехід до ліквідаційної процедури. ВС наголосив, що його завдання – перевірити правильність застосування норм права, а не переоцінювати докази, зібрані судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №638/7236/23 від 06/10/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за колабораційну діяльність.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали ОСОБА_7 винною у колабораційній діяльності, а саме в організації та проведенні зборів на підтримку окупаційної адміністрації та в здійсненні інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором, що полягала у поширенні пропагандистських газет. Суд зазначив, що було дотримано стандарт доведення поза розумним сумнівом, а доводи захисту про порушення права на захист, недопустимість доказів та необізнаність із законом про кримінальну відповідальність за колабораціонізм є необґрунтованими. Суд також вказав, що розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався правомірно, оскільки обвинувачена була обізнана зі своїм правом на колегіальний розгляд, але не скористалася ним під час підготовчого засідання. Апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційної скарги та обґрунтовано погодився з рішенням суду першої інстанції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №902/1302/22 від 07/10/2025
1. Предмет спору – покладення солідарної відповідальності на колишніх керівників товариства-банкрута за незадоволення вимог кредиторів.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що солідарна відповідальність керівника банкрута має деліктну природу і настає у випадку, коли керівник не звернувся вчасно до суду із заявою про банкрутство, чим завдав збитків кредиторам. Розмір цих збитків має дорівнювати різниці між сумою вимог кредиторів та вартістю майна банкрута, яке було виявлено та реалізовано в ході ліквідаційної процедури. Суд підкреслив, що вимога про покладення солідарної відповідальності є передчасною, якщо ще не завершено реалізацію майна банкрута та розрахунки з кредиторами, оскільки тільки після цього можна встановити розмір збитків, завданих кредиторам. У даній справі суди попередніх інстанцій не дослідили питання повноти виявлення та реалізації майна банкрута, тому висновок про розмір солідарної відповідальності є необґрунтованим. **** Суд відступив від попередньої практики, зазначивши, що вимога про солідарну відповідальність є передчасною до завершення ліквідаційної процедури та розрахунків з кредиторами.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про покладення солідарної відповідальності.
Справа №240/28454/23 від 09/10/2025
1. Предметом спору було зобов’язання ТОВ “Бердичівська солодова компанія” привести у готовність протирадіаційне укриття.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, погодившись з тим, що прокурор звернувся до суду в інтересах органу, який не має права самостійно звертатися з таким позовом. Суд зазначив, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює уповноважений орган, або у разі відсутності такого органу. Суд також підкреслив, що ДСНС має право звертатися до суду лише у випадках, чітко визначених законом, і чинне законодавство не наділяє ДСНС правом на звернення до суду з позовом щодо приведення у готовність захисних споруд. Суд вказав, що ДСНС може звертатися до суду з позовами про застосування заходів реагування, але не з позовами про зобов’язання вчинити певні дії.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №9901/284/21 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою Указу Президента України в частині.
2. У рішенні не наведено жодних аргументів, якими керувався суд, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення.
3. Суд відмовив у задоволенні позову фізичної особи до Президента України про визнання протиправним та скасування в частині Указу Президента України.
Справа №120/16619/23 від 09/10/2025
1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди за участь у бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не повністю з’ясував обставини справи, зокрема не дослідив мету та підстави видачі довідки про участь у бойових діях, не перевірив, які документи стали її основою, та не встановив, чи підтверджується участь військовослужбовця в бойових діях іншими доказами. Суд також не з’ясував, які завдання і де виконував позивач під час перебування у відрядженні, та чи відповідає виконання таких завдань визначенню поняття безпосередньої участі у бойових діях. Крім того, суд не перевірив інформацію про відсутність відомостей про участь позивача в бойових діях у журналі бойових дій, не витребував та не дослідив первинні документи. Суд касаційної інстанції наголосив, що надсилання списків за формою згідно з додатком 2 до наказу № 164-АГ є елементом процедури виплати додаткової винагороди, але відсутність таких списків не може позбавляти позивача права на винагороду, якщо інші докази свідчать про фактичну участь у бойових діях.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №640/17317/20 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Кернел-Трейд» податкових повідомлень-рішень, якими було зменшено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, збільшено грошове зобов’язання з ПДВ, зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту, та зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повною мірою дослідили обставини справи. Суди не проаналізували первинні документи, щоб підтвердити реальність кожної господарської операції, не з’ясували дійсний економічний зміст операцій у розрізі кожного контрагента, не дослідили можливість здійснення операцій з урахуванням наявних ресурсів, а також не дослідили платіжні документи, що підтверджують оплату товарів. Суд наголосив, що наявність первинних документів є обов’язковою, але недостатньою умовою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган ставить під сумнів реальність операції через відсутність ресурсів у контрагента. Суд також зазначив, що суди повинні активно збирати докази, а не покладати цей обов’язок виключно на учасників справи.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №320/48137/23 від 09/10/2025
1. Предметом спору є законність наказу Міністерства юстиції України (Мін’юст) про скасування реєстраційних дій щодо зміни відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичних осіб у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР).
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково закрили провадження у справі, вважаючи спір приватноправовим, оскільки позивачі оскаржують наказ Мін’юсту з процедурних підстав, а саме порушення їхнього права на участь у розгляді скарги Служби безпеки України (СБУ), відсутність у СБУ повноважень на подання скарги на момент її подання та порушення строків на подання скарги. Суд наголосив, що необхідно розрізняти спори про законність рішень Мін’юсту, прийнятих за результатами розгляду скарг на реєстраційні дії, коли предметом спору є процедурні питання, які належать до адміністративної юрисдикції, та спори про законність самих реєстраційних дій державних реєстраторів, коли предметом спору є правомірність внесення змін до ЄДР щодо корпоративних прав, які можуть належати до господарської юрисдикції. Суд також зазначив, що перевірка дотримання принципів належної адміністративної процедури здійснюється адміністративним судом та є складовою контролю за законністю індивідуального адміністративного акта. **:** Суд відступив від попередньої практики, зазначивши, що у подібних спорах, де оскаржується рішення Мін’юсту з процедурних питань, спір належить до адміністративної юрисдикції, навіть якщо це опосередковано впливає на приватні інтереси позивачів.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа №320/38218/23 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ «ТРЕЙДІНГ НЕЙКОМ СІТІ» було зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ та нараховано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що ТОВ «ТРЕЙДІНГ НЕЙКОМ СІТІ» правомірно заявило суму ПДВ до бюджетного відшкодування, оскільки товари, по яких було заявлено відшкодування, були повністю реалізовані ще до анулювання реєстрації платника ПДВ, а отже, відсутній об’єкт для нарахування “умовного” податкового зобов’язання. Суд апеляційної інстанції встановив, що контролюючий орган не дослідив належним чином обставини реалізації товару, обмежившись лише даними з ЄРПН та податкової звітності, що призвело до неповного встановлення обставин справи. Суд також врахував, що контролюючий орган не заперечував факту реальності господарської операції з продажу товарів. Суд касаційної інстанції наголосив, що обов’язок доведення правомірності рішення покладається на контролюючий орган, який у даному випадку не довів наявність залишків товару, що є необхідною умовою для нарахування “умовного” податкового зобов’язання. Суд також зазначив, що митна вартість товару не є визначальною для цілей оподаткування ПДВ при реалізації на території України, якщо товар був проданий за ціною, вищою за контрактну, але нижчою за митну.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ГУ ДПС у Київській області без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду – без змін.
Справа №400/8745/24 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди за участь у заходах з оборони України у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою з’ясували обставини справи, зокрема, не встановили, які конкретно завдання, за якою посадою і де виконував військовослужбовець у спірні періоди, і чим це підтверджується. Суди не надали належної оцінки документам, які стали підставою для видачі довідки про участь позивача у заходах з оборони, не встановили правові підстави для видачі цієї довідки та не з’ясували, чи підтверджують зазначені в ній документи факт безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах. Крім того, суди не дослідили записи журналу бойових дій, книги оперативно-службової діяльності та журналу надходження розпоряджень по підрозділу, а також не з’ясували обставини складання (нескладання) рапортів про участь позивача у бойових діях. Враховуючи, що суди попередніх інстанцій не дослідили необхідні докази, висновок про відсутність факту безпосередньої участі позивача в бойових діях або заходах є необґрунтованим. Суд наголосив, що держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин справи.
Справа №420/2240/25 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження розміру пенсії позивача на підставі постанови Кабінету Міністрів України.
2. Суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що зміни в пенсійному забезпеченні військовослужбовців можуть вноситися виключно шляхом внесення змін до спеціальних законів, а саме Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Суд наголосив, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Суд також врахував, що Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що закон про Державний бюджет України не має вищої юридичної сили стосовно інших законів і не може містити іншого правового регулювання, ніж те, що передбачено спеціальними законами. Суд зазначив, що застосування до пенсій коефіцієнтів зменшення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України, призводить до обмеження конституційного права на соціальний захист. Суд вказав на колізію між загальним законом (Законом про Державний бюджет) та спеціальним законом (Законом про пенсійне забезпечення військовослужбовців), і підкреслив, що в такому випадку слід застосовувати спеціальний закон.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/2383/25 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про виключення фізичної особи-підприємця з реєстру платників єдиного податку та зобов’язання поновити реєстрацію.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, мотивуючи це тим, що позивач не надав достатніх доказів реальної загрози заподіяння шкоди його правам та інтересам у разі невжиття заходів забезпечення позову. Суд касаційної інстанції підкреслив, що сам факт прийняття рішення податковим органом, яке стосується прав та інтересів позивача, автоматично не свідчить про ускладнення виконання рішення суду в майбутньому. Суд зазначив, що підстави для забезпечення позову є оціночними, і суд повинен у кожному конкретному випадку, виходячи з доказів, встановити наявність обставин, які б свідчили про необхідність вжиття таких заходів. Також, суд врахував необхідність збалансування інтересів сторін та запобігання завданню більшої шкоди від вжиття заходів забезпечення позову, ніж тій, якій можна запобігти. Суд касаційної інстанції підкреслив, що позивач не довів, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до невідворотних наслідків для його господарської діяльності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу фізичної особи-підприємця без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №280/9089/24 від 09/10/2025
1. Предметом спору є правомірність нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичній особі, враховуючи рішення місцевої ради про встановлення нульової ставки податку для певних категорій нерухомості.
2. Суд касаційної інстанції підкреслив, що органи місцевого самоврядування мають право встановлювати пільги зі сплати податку на нерухоме майно, включаючи встановлення нульової ставки, в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України. Він зазначив, що рішення місцевої ради є обов’язковим до виконання на відповідній території, якщо воно не визнано протиправним у встановленому порядку. Суд також вказав, що податковий орган зобов’язаний застосовувати чинні нормативно-правові акти, включаючи рішення органів місцевого самоврядування, і не має права їх ігнорувати. Суд наголосив, що доводи податкового органу про невідповідність рішення місцевої ради вимогам Податкового кодексу не можуть бути взяті до уваги, оскільки предметом оскарження є податкові повідомлення-рішення, а не правомірність рішення органу місцевого самоврядування. Суд також відзначив, що встановлення пільги у вигляді нульової ставки не є втручанням в базу оподаткування.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №260/10888/23 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Міністерства юстиції України про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, наголосив, що анулювання доступу державного реєстратора до реєстру є обґрунтованим заходом реагування, коли встановлено грубе порушення законодавства, що призвело до внесення недостовірних відомостей до Державного реєстру прав та порушення прав інших осіб. Суд зазначив, що перевірка пропорційності заходу реагування обмежується оцінкою наявності правових підстав для застосування санкції та відсутності очевидної свавільності. Важливо, що закон не вимагає від Мін’юсту застосовувати найм’якший захід реагування, а вибір між тимчасовим блокуванням та анулюванням доступу належить до дискреційних повноважень міністерства. Суд також вказав, що для анулювання доступу достатньо встановити факт грубого порушення, яке призвело до негативних наслідків, і немає необхідності досліджувати умисел чи недбалість дій реєстратора. Суд касаційної інстанції підкреслив, що головною метою застосування заходів реагування є забезпечення законності діяльності реєстраторів та захист прав осіб, а не покарання за вину.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено в задоволенні позову державного реєстратора.
Справа №580/1249/25 від 09/10/2025
1. Предметом спору є рішення виконавчого комітету сільської ради про надання дозволу на виготовлення графічних матеріалів та паспорту прив’язки тимчасової споруди для підприємницької діяльності, яке прокурор вважає незаконним.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позов прокурору, мотивуючи це тим, що суди не врахували повноваження сільської ради контролювати рішення виконавчого комітету та скасовувати їх у разі невідповідності закону. Верховний Суд наголосив, що бездіяльність ради у цьому питанні порушує інтереси територіальної громади і дає прокурору право на представництво інтересів держави в суді. Суд також зазначив, що прокурор обґрунтовано вказав на порушення містобудівного та земельного законодавства, зокрема щодо обмеження площі тимчасової споруди та необхідності повного пакету документів для отримання паспорта прив’язки. Судді підкреслили, що публічний інтерес у дотриманні містобудівних обмежень є очевидним, і рішення, які прямо суперечать цим обмеженням, порушують інтереси громади. Судді також зазначили, що розгляд питання депутатськими комісіями не є належним виконанням обов’язку ради, оскільки рішення про скасування незаконного акту має бути прийняте на пленарному засіданні.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №320/30311/24 від 08/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими позивачу було збільшено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток та зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправними податкові повідомлення-рішення, виходячи з того, що документальна позапланова виїзна перевірка була призначена та проведена з порушенням встановленого мораторію на проведення перевірок під час дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню COVID-19, що прямо суперечить пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України. Суд зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України № 89, яка дозволяла проведення деяких видів перевірок, не може вважатися складовою податкового законодавства та не підлягає застосуванню у питаннях оподаткування, оскільки прийнята не на підставі та не на виконання Податкового кодексу України. Крім того, суд підкреслив, що ключова інформація, на якій ґрунтуються висновки акту перевірки, була зібрана саме в період дії мораторію. Суд також погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення вимог позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, визнавши їх співмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не мали переходити до перевірки підстав позову по суті встановлених під час перевірки порушень податкового та/або іншого законодавства, а відповідно і робити висновки по суті таких порушень.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову, змінивши лише мотивувальну частину рішення.
Справа №160/10759/25 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій податкового органу щодо неприйняття повідомлень про подання пояснень та копій документів для реєстрації розрахунків коригування та зобов’язання зареєструвати ці розрахунки коригування.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, підкресливши, що апеляційна скарга була подана з пропуском встановленого строку, і причини пропуску не були визнані поважними. Суд зазначив, що учасники справи повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати обов’язки, включаючи дотримання строків. Органи влади, як суб’єкти владних повноважень, повинні діяти вчасно і не допускати зволікань. Суд також врахував, що право на апеляційний перегляд кореспондується з обов’язком дотримуватися процесуального законодавства, а інститут строків сприяє юридичній визначеності. Поновлення строку можливе лише у виняткових випадках за наявності об’єктивних і непереборних обставин.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №420/22654/23 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності комунального підприємства щодо незабезпечення готовності захисної споруди цивільного захисту та зобов’язання вчинити дії для приведення її у належний стан.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який залишив позов прокурора без розгляду, оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах органів (ДСНС та ОВА), які не мають повноважень звертатися з такими вимогами. Суд зазначив, що ДСНС має право звертатися до суду лише у випадках, прямо передбачених законом, і такого права щодо приведення захисних споруд у готовність у неї немає. Щодо Одеської ОВА, то її повноваження також чітко визначені законом, і серед них відсутнє право звертатися до суду з подібними позовами. Суд також підкреслив, що прокурор не може замінювати собою уповноважені органи, які самі повинні захищати інтереси держави, а прокурор виконує лише субсидіарну роль. Суд відхилив аргументи про необхідність відступу від попередньої практики Верховного Суду, оскільки не було надано достатніх обґрунтувань для цього.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №580/9028/24 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності мобільного прикордонного загону щодо невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю та зобов’язання вчинити певні дії.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, яким було відмовлено у відкритті апеляційного провадження, оскільки адвокат позивача пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не надав доказів поважності причин пропуску цього строку. Суд зазначив, що поважними причинами можуть бути лише обставини, які об’єктивно унеможливлювали вчинення процесуальних дій у встановлений строк, і ці обставини мають бути підтверджені належними доказами. Суд підкреслив, що участь адвоката у справі покладає на нього обов’язок діяти компетентно та добросовісно, а неналежна організація процесу оскарження не може вважатися поважною причиною для поновлення строку. Також, суд наголосив на важливості дотримання строків оскарження для забезпечення принципу правової визначеності. Доводи касаційної скарги про те, що позивач є військовослужбовцем та учасником бойових дій, не були прийняті судом як підстава для поновлення строку, оскільки адвокат не надав належних доказів об’єктивної неможливості подання апеляційної скарги у встановлений строк.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №200/192/25 від 09/10/2025
1. Предметом спору є рішення податкового органу про анулювання реєстрації фізичної особи-підприємця як платника єдиного податку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що невжиття заходів забезпечення позову, а саме зупинення дії рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача. Анулювання реєстрації платника єдиного податку тягне за собою зміну системи оподаткування, що призводить до додаткового податкового навантаження та обов’язку реєстрації платником ПДВ. Це може негативно вплинути на ведення господарської діяльності, призвести до розірвання договірних відносин та ускладнити відновлення господарської діяльності в майбутньому. Суд зазначив, що вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті і не свідчить про неправомірність рішення контролюючого органу. Суд також врахував, що у разі задоволення позову, позивачу доведеться коригувати податковий облік, що створить додаткові труднощі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/30311/24 від 08/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими позивачу було збільшено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток та зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що податкова перевірка була призначена та проведена з порушенням встановленого мораторію, передбаченого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України, що діяла на момент призначення перевірки. Суд підкреслив, що постанова Кабінету Міністрів України № 89, яка дозволяла проведення деяких видів перевірок під час карантину, не може змінювати положення Податкового кодексу України, оскільки зміни до кодексу вносяться виключно законами. Суд також зазначив, що ключова інформація, використана для висновків акту перевірки, була зібрана саме в період дії мораторію, що робить результати перевірки неправомірними. Суд врахував попередні рішення Верховного Суду, які підтверджують, що порушення процедури проведення перевірки, зокрема проведення її під час дії мораторію, є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень. Щодо вимог про відшкодування витрат на правову допомогу, суд визнав їх частково обґрунтованими, зменшивши суму відшкодування до 40 000 грн, враховуючи критерії співмірності та обґрунтованості витрат.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій, але залишив їх в силі в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень та відмовив у задоволенні касаційної скарги на додаткову постанову щодо судових витрат.
Справа №640/22380/19 від 09/10/2025
1. Предметом спору є перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду щодо позову про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення коштів.
2. Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви про перегляд за виключними обставинами, оскільки заявник не надав достатніх доказів наявності таких обставин, які б могли вплинути на законність та обґрунтованість попереднього рішення суду. Суд врахував, що виключні обставини повинні бути дійсно винятковими, тобто такими, що не могли бути враховані судом під час попереднього розгляду справи, і які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Також, суд зазначив, що перегляд судових рішень за виключними обставинами не є способом оскарження судового рішення, а є лише механізмом виправлення судових помилок, які могли вплинути на результат розгляду справи. Суд не встановив наявності таких помилок у попередньому рішенні. В результаті, суд залишив попередню постанову Верховного Суду без змін.
3. Суд відмовив у задоволенні заяви про перегляд за виключними обставинами та залишив попередню постанову Верховного Суду в силі.
Справа №380/5936/24 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження сумою 1500 грн розміру збільшення пенсії позивача, перерахованої з метою індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 168.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що положення постанови Кабінету Міністрів України № 168, які обмежують розмір збільшення пенсії внаслідок індексації сумою 1500 грн, є правомірними, оскільки вони спрямовані на забезпечення балансу інтересів держави та соціального захисту громадян в умовах воєнного стану. Суд підкреслив, що Уряд має право визначати розмір, умови та порядок індексації пенсій, а обмеження верхньої межі індексації необхідне для підтримки фінансової стабільності та захисту найбільш вразливих верств населення. Суд також врахував, що обмеження не суперечить праву на індексацію, оскільки індексація все одно проводиться, але в межах встановленого ліміту. Крім того, Верховний Суд вказав, що аналогічні висновки вже були сформульовані в інших постановах Верховного Суду, що свідчить про усталену практику у подібних справах.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити, а рішення судів попередніх інстанцій скасувати, відмовивши в задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №560/5322/25 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо виплати пенсії з урахуванням коефіцієнтів зменшення, передбачених постановою Кабінету Міністрів України.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що умови та порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, визначаються виключно спеціальним законом, а саме Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зміна цих умов можлива лише шляхом внесення змін до цього закону. Суд наголосив, що Закон України «Про Державний бюджет України» не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами, зокрема спеціальним законом про пенсійне забезпечення військовослужбовців. Застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, встановлених постановою Кабінету Міністрів України, призводить до обмеження конституційного права на соціальний захист, гарантованого спеціальним законом. Суд також врахував правову позицію Конституційного Суду України, згідно з якою закон про Державний бюджет не має вищої юридичної сили щодо інших законів і не може містити іншого правового регулювання відносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів. Суд підкреслив, що у разі колізії між загальним і спеціальним законом, перевага надається спеціальному закону.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №640/2/22 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Центральним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на адресу Акціонерного товариства «УкрСиббанк».
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій. Суди попередніх інстанцій, рішення яких залишив без змін Верховний Суд, ймовірно, виходили з того, що податкові повідомлення-рішення були винесені без достатніх правових підстав або з порушенням процедури. Можливо, суди встановили невідповідність висновків податкового органу фактичним обставинам справи або неправильне застосування норм податкового законодавства. Також, суди могли врахувати аргументи банку щодо правомірності його дій та відсутність порушень податкового законодавства. У рішенні суду апеляційної інстанції могли бути враховані додаткові докази або аргументи, які підсилили позицію банку. Верховний Суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, не знайшов підстав для їх скасування.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» – без змін.
Справа №420/30190/24 від 09/10/2025
1. Предметом спору є правомірність закриття провадження у справі щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, оскільки вважає, що спір між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже був вирішений в іншій справі, що набрала законної сили. Суд зазначив, що тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава. Предмет позову – це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підстави позову – це фактичні та юридичні обставини, які обґрунтовують можливість подання такого позову. Верховний Суд підкреслив, що не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявнику під час подання ним первісної заяви. Суд також вказав, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою або при виділенні частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/8266/23 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного податковим органом на адресу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг».
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій. Фактичні обставини справи та конкретні аргументи сторін у тексті рішення відсутні, тому неможливо детально проаналізувати мотиви суду. Однак, зважаючи на те, що суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», можна припустити, що податкове повідомлення-рішення було визнано протиправним через порушення норм податкового законодавства або процедури його винесення. Можливо, суд взяв до уваги доводи платника податків щодо неправомірності нарахування податкових зобов’язань або невідповідності податкового повідомлення-рішення вимогам закону. Суд касаційної інстанції, погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, підтвердив законність та обґрунтованість їх рішень.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/2589/22 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими підприємству було збільшено податкове зобов’язання з ПДВ та зменшено суму від’ємного значення ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції та визнав протиправними податкові повідомлення-рішення. Суд апеляційної інстанції встановив, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами, а податковий орган не довів відсутність ділової мети в цих операціях. Суд врахував, що порушення податкової дисципліни контрагентами не є достатньою підставою для відмови у податковому кредиті, якщо платник податків мав реальні витрати. Також суд зазначив, що податковий орган не обґрунтував необхідність надання актів прийому-передачі матеріалів субпідрядникам та не досліджував рух ТМЦ у спосіб, встановлений законодавством. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права переоцінювати докази, які були досліджені судами попередніх інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №440/6267/25 від 09/10/2025
Звісно, ось аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є рішення податкового органу про припинення дії ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, яке позивач просить визнати протиправним та скасувати.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову. Суд касаційної інстанції підкреслив, що забезпечення позову є винятковим заходом, який застосовується лише за наявності чітких підстав, передбачених процесуальним законом. Суд зазначив, що позивач не довів, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання рішення суду в майбутньому або до значних збитків, які неможливо буде відшкодувати. Суд також врахував, що позивач має інші види господарської діяльності, тому припинення дії ліцензії на торгівлю пальним не зупинить його діяльність повністю. Суд вказав, що скасування судом індивідуального акта є самостійним і вичерпним способом захисту порушених прав особи в адміністративному судочинстві, практична реалізація якого відбувається одночасно з набранням законної сили судовим рішенням, і не вимагає здійснення від суб`єкта, що видав скасований акт, чи інших осіб, будь-яких дій.
3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «П.РІТЕЙЛ» без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №320/29225/23 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження громадською організацією містобудівних умов та дозволу на виконання будівельних робіт, що стосуються будівництва адміністративної будівлі з об’єктами рекреаційного призначення.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд неправильно застосував норми процесуального права, зокрема, щодо права громадської організації на апеляційне оскарження рішень у справах, що стосуються охорони довкілля. Суд наголосив, що відповідно до Орхуської конвенції та національного законодавства, громадські організації, діяльність яких спрямована на охорону довкілля, мають право на судовий захист екологічних прав та інтересів невизначеного кола осіб, навіть якщо їхні власні корпоративні права не порушені. Суд також врахував, що спірні містобудівні умови та дозвіл на будівництво можуть впливати на стан довкілля, що обґрунтовує правомірність звернення організації до суду. Крім того, Верховний Суд підкреслив, що Орхуська конвенція не обмежує кількість громадських організацій, які можуть звертатися до суду з питань охорони довкілля, і що кожна організація має власну правосуб’єктність. **** Суд відступив від формального підходу до визначення заінтересованості громадської організації у справах про захист довкілля, наголосивши на пріоритетності забезпечення широкого доступу до правосуддя в таких справах.
3. Суд вирішив задовольнити касаційну скаргу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №120/7924/23 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю за участь у бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не повністю з’ясував обставини справи, зокрема, не дослідив усі наявні докази в їх сукупності, а обмежився формальним аналізом довідки про участь у бойових діях, не з’ясував мету та підстави її видачі, не перевірив, які документи стали її основою, та чи підтверджується участь військовослужбовця іншими доказами. Суд касаційної інстанції наголосив, що порушення порядку передачі документів між військовими частинами не може автоматично позбавляти військовослужбовця права на винагороду, якщо інші докази свідчать про фактичну участь у бойових діях. Також, суд апеляційної інстанції не врахував, що обов’язок оформлення документів для нарахування виплат покладено на командирів військових частин. Суд касаційної інстанції також зазначив, що суд апеляційної інстанції не дослідив супровідний лист з рапортами щодо виплати додаткової винагороди.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №420/9225/25 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування понижуючих коефіцієнтів при виплаті пенсії позивачу.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що умови пенсійного забезпечення військовослужбовців визначаються виключно спеціальним законом, а саме Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Зміна цих умов можлива лише шляхом внесення змін до цього закону. Суд наголосив, що Закон України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” не може змінювати обсяг прав і гарантій, передбачених іншими законами, а постанови Кабінету Міністрів України можуть застосовуватися лише у випадку їх відповідності законам. Застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою КМУ, фактично обмежує розмір пенсії, що суперечить конституційному праву на соціальний захист. Суд також врахував позицію Конституційного Суду України, згідно з якою закон про Держбюджет не має вищої юридичної сили щодо інших законів і не може скасовувати чи змінювати їх дію.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №460/10072/24 від 09/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки податковий орган пропустив строк на апеляційне оскарження та не надав поважних причин для його поновлення. Суд зазначив, що введення воєнного стану саме по собі не є достатньою підставою для поновлення строку, якщо не доведено конкретний вплив воєнних обставин на можливість своєчасного звернення до суду. Також, суд вказав, що відсутність коштів на сплату судового збору не є об’єктивною та непереборною обставиною, особливо коли податковий орган не вжив заходів для часткової сплати збору або звернення з клопотанням про відстрочення платежу. Суд підкреслив, що податковий орган не продемонстрував добросовісного ставлення до реалізації права на апеляційне оскарження, оскільки не усунув недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для її повернення. Крім того, суд звернув увагу на те, що податковий орган діє від імені держави і не повинен намагатися отримати вигоду від фінансових труднощів, ухиляючись від виконання процесуальних обов’язків.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
