Activity

Огляд рішень ЄСПЛ за 17/07/2026СПРАВА «BANCA SISTEMA S.P.A. ПРОТИ […]

Review of ECHR decisions for 17/07/2026CASE OF BANCA SISTEMA S.P.A. v. ITALY The case of *Banca Sistema S.p.A. v. Italy* (application no. 37249/24) […]

СПРАВА РЕЛІГІЙНОГО КУЛЬТУ «BISERICA UNIFICARII» ТА АХУНЗЯНОВ ПРОТИ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВАЦе рішення стосується процесуальних недоліків судової системи Молдови під час виконання ордерів на обшук щодо релігійної організації та одного з її членів. У 2015 році в межах розслідування справи про торгівлю людьми органи влади провели одночасні обшуки в п’яти місцях, зокрема в штаб-квартирі організації та в приватному помешканні другого заявника. Заявники оскаржили ці обшуки, стверджуючи, що ордери були надмірно широкими, їм бракувало конкретного обґрунтування, а їх виконання відбувалося без належних процесуальних гарантій. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що національні суди не забезпечили послідовного або ефективного перегляду цих заходів. Зрештою, Суд постановив, що відсутність пропорційності та нездатність забезпечити належний судовий нагляд є порушенням права на повагу до житла. Це рішення підкреслює необхідність того, щоб держави гарантували, що ордери на обшук є чітко окресленими та підлягають суворому, недискреційному судовому контролю. ### Структура та положення Рішення відповідає стандартній структурі рішень ЄСПЛ: у ньому викладено фактичні обставини справи, перебіг національного судочинства, правові аргументи обох сторін та оцінку Суду відповідно до Конвенції. * **Основні положення:** Суд зосередився переважно на статті 8 (Право на повагу до приватного і сімейного життя/житла). Він розглянув, чи були ордери на обшук «необхідними в демократичному суспільстві» і чи супроводжувалися вони достатніми процесуальними гарантіями. * **Зміни/Еволюція:** На відміну від попередніх справ, де Суд міг фокусуватися виключно на виконанні обшуку, це рішення висвітлює непослідовність національних апеляційних судів. Воно окремо стосується «непослідовного підходу», коли однакові ордери трактувалися по-різному тим самим судовим органом, що фактично робило засіб правового захисту неефективним. ### Ключові положення для юридичного застосування Для юристів-практиків та спостерігачів найбільш критичними є такі аспекти: 1. **Вимога щодо конкретності:** Суд підтвердив, що ордери на обшук, складені у «надзвичайно широких формулюваннях», які надають слідчим «необмежену свободу дій», є за своєю суттю проблемними та не відповідають вимогам статті 8. 2. **Послідовність у судовому перегляді:** Рішення встановлює, що коли національні суди стикаються з ідентичними правовими питаннями (у даному випадку — ідентичними ордерами на обшук), вони повинні застосовувати послідовне обґрунтування. Довільні або нічим не пояснені розбіжності в тому, як суди розглядають аналогічні апеляції, порушують принцип ефективного судового захисту. 3. **Процесуальні гарантії:** Суд наголосив, що попередній судовий дозвіл не є «формальністю». Якщо початковий ордер є надто широким, а подальший апеляційний перегляд лише підтверджує первинне рішення без врахування відсутності доказів або необхідності, увесь процес не забезпечує «справедливого балансу», передбаченого Конвенцією. 4. **Перетин зі статтею 9:** Суд уточнив, що якщо обшук релігійної організації оскаржується переважно на підставі процесуальних дефектів (відсутність обґрунтування/широкі ордери), скарга за статтею 9 (Свобода релігії) може бути поглинута аналізом за статтею 8, якщо не надано конкретних доказів перешкоджання релігійній діяльності. **Примітка:** Це рішення є надзвичайно актуальним для українського правового контексту. З огляду на триваючі в Україні виклики щодо пропорційності слідчих заходів та захисту права власності й приватності під час кримінального провадження, це рішення слугує чітким нагадуванням про те, що національні суди повинні надавати «відповідні та достатні» підстави для санкціонування обшуків. Воно підкріплює стандарт, згідно з яким судовий контроль має бути змістовним, а не лише формальним, щоб запобігти зловживанню владою з боку слідчих […]

CASE OF RELIGIOUS CULT ‘BISERICA UNIFICARII’ AND AKHUNZYANOV v. THE REPUBLIC OF MOLDOVAThis judgment concerns the procedural failures of the Moldovan […]

СПРАВА «МАТЕЙ ТА ІНШІ ПРОТИ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА»Справа «Матей та інші проти Республіки Молдова» (заява № 49015/16) зосереджена на фундаментальних процесуальних вимогах щодо справедливого судового розгляду у випадках, коли апеляційний суд скасовує виправдувальний вирок. Заявники, які на момент імовірного правопорушення були неповнолітніми, спочатку були виправдані судом першої інстанції після ретельного дослідження доказів, включаючи покази свідків. Проте Апеляційна палата Кишинева скасувала це рішення та визнала заявників винними, не провівши повторного допиту потерпілого або ключових свідків. Натомість апеляційний суд поклався виключно на зачитування наявних протоколів із матеріалів справи. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що така відмова від безпосередньої оцінки достовірності показів свідків у справі, де винуватість оспорювалася, становить порушення права на справедливий судовий розгляд. Як наслідок, Суд постановив, що обвинувальний вирок був процесуально дефектним відповідно до статті 6 § 1 Конвенції. ### Структура та положення Рішення дотримується стандартної структури рішення комітету ЄСПЛ: * **Предмет розгляду:** Викладає процесуальну історію, зокрема перехід від виправдувального вироку до обвинувального без проведення нового судового розгляду. * **Правова оцінка:** Суд застосовує усталену прецедентну практику (зокрема, «Дан проти Молдови») для визначення того, чи порушила відмова апеляційного суду заслухати свідків безпосередньо принцип «безпосередності» у кримінальному провадженні. * **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд присуджує заявникам компенсацію моральної шкоди та відшкодування судових витрат. * **Зміни/Послідовність:** Це рішення підтверджує послідовну позицію Суду про те, що апеляційні суди не можуть скасовувати виправдувальні вироки на підставі простого перегляду письмових записів, якщо встановлення винуватості залежить від достовірності усних показів. Воно не запроваджує новий правовий стандарт, але слугує суворим нагадуванням для судової системи Молдови про необхідність дотримання власного Кримінального процесуального кодексу та керівних принципів Верховного Суду щодо безпосереднього дослідження доказів. ### Ключові положення для юридичної практики Для практикуючих юристів найважливішими аспектами цього рішення є: 1. **Вимога безпосередньої оцінки:** Суд підтверджує, що коли перед апеляційним судом стоїть завдання повної оцінки винуватості чи невинуватості, він не може належним чином вирішити ці питання без безпосереднього дослідження доказів. Покладання на письмові свідчення, коли достовірність показів свідків є вирішальним чинником, є недостатнім для забезпечення справедливого судового розгляду. 2. **Дотримання процесуальних норм:** Рішення наголошує на тому, що дії апеляційного суду були не лише порушенням Конвенції, а й суперечили національному законодавству (Кримінальному процесуальному кодексу) та національним судовим настановам. Це підкреслює важливість узгодження національної апеляційної практики з принципом «безпосередності». 3. **Межі перегляду:** Суд роз’яснив, що йому не потрібно розглядати решту скарг (статті 6 §§ 2, 3(d) та 14), оскільки встановлення факту порушення статті 6 § 1 фактично вирішило суть скарги заявників щодо несправедливості провадження. Це рішення є важливим для правових систем Східної Європи, включаючи Україну, де апеляційні суди іноді намагаються скасовувати виправдувальні вироки на підставі письмових матеріалів справи. Воно слугує вагомим прецедентом для адвокатів захисту під час оскарження обвинувальних вироків, винесених в апеляційному порядку без повторного допиту ключових свідків, наголошуючи на тому, що право на справедливий судовий розгляд вимагає від особи, яка вирішує справу, особистого спостереження за показами, що призводять до винесенн […]

CASE OF MATEI AND OTHERS v. THE REPUBLIC OF MOLDOVAThe case of *Matei and Others v. the Republic of Moldova* (application no. 49015/16) centers on the […]

СПРАВА S.T. ПРОТИ ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИЦе рішення, **S.T. проти Чеської Республіки (заява № 28273/23)**, стосується смерті ромського чоловіка після втручання поліції в червні 2021 року. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що поліція застосувала непропорційну силу, утримуючи потерпілого в положенні лежачи на животі в кайданках із тиском на спину протягом понад чотирьох хвилин, незважаючи на його очевидну вразливість. Суд підкреслив, що національні органи влади не провели ефективного, незалежного та ретельного розслідування цієї смерті. Крім того, Суд постановив, що держава не виконала свого позитивного зобов’язання захистити життя та здоров’я потерпілого, окремо зазначивши відсутність належної підготовки та чітких вказівок щодо ризиків позиційної асфіксії на момент інциденту. Зрештою, Суд дійшов висновку, що органи влади не вжили розумних заходів для розслідування потенційного расового упередження, чим порушили заборону дискримінації. Це рішення є вкрай актуальним для України, оскільки воно зміцнює стандарти поведінки поліції, необхідність проведення незалежних розслідувань щодо правоохоронних органів, а також обов’язок держави боротися з інституційним расизмом і дискримінацією, що є критично важливими сферами для триваючих судових та поліцейських реформ в Україні. ### Структура та основні положення Рішення побудоване навколо оцінки Судом дотримання державою Європейської конвенції з прав людини: * **Процесуальні зобов’язання (статті 2 та 3):** Суд вивчає ефективність розслідування, встановлюючи, що початкове покладання на несамостійні поліцейські органи та нездатність забезпечити участь потерпілого зробили процес неефективним. * **Матеріальні зобов’язання (стаття 2):** Суд розглядає невиконання державою обов’язку захистити право на життя, зосереджуючись на відсутності належної нормативно-правової бази та підготовки щодо «положення лежачи на животі», а також ненаданні своєчасної медичної допомоги. * **Заборона катувань (стаття 3):** Суд оцінює пропорційність застосованої сили, роблячи висновок, що поєднання застосування кайданок та натискання коліном на потерпілого було надмірним. * **Заборона дискримінації (стаття 14):** Суд оцінює нездатність розслідувати потенційні расистські мотиви, встановлюючи, що держава повинна проактивно «виявляти» упередженість у справах, пов’язаних із вразливими меншинами. Порівняно з попередньою практикою, це рішення посилює вимогу до держав мати чіткі, оновлені вказівки щодо техніки стримування для запобігання «позиційній асфіксії» та наголошує, що натільні камери є не додатковими інструментами, а необхідними гарантіями як для громадськості, так і для поліції. ### Ключові положення для практичного застосування Для юристів та правозахисників найбільш значущими є такі елементи: 1. **Стандарт «положення лежачи на животі»:** Суд чітко пов’язує використання положення лежачи на животі, особливо в поєднанні з тиском на спину або шию, з високим ризиком смерті. Він встановлює, що відсутність спеціальної підготовки та вказівок щодо цього ризику є порушенням позитивних зобов’язань держави. 2. **Доказові висновки:** Суд підтверджує, що якщо поліцейський не вмикає натільну камеру без поважної, задокументованої причини, Суд може зробити висновки, несприятливі для Уряду, фактично перекладаючи тягар доведення щодо пропорційності застосованої сили. 3. **Інституційна незалежність:** Рішення підтверджує, що розслідування неправомірних дій поліції повинні проводитися органами, які є ієрархічно та інституційно незалежними від відповідних поліцейських підрозділів. Покладання на внутрішні звіти поліції є недостатнім. 4. **Розслідування расового упередження:** Суд надає дорожню карту того, що становить «prima facie» (на перший погляд) справу про расове упередження (наприклад, етнічна приналежність потерпілого, місце інциденту та міжнародні звіти про системну дискримінацію). Він роз’яснює, що органи влади не можуть просто чекати «явних» расистських висловлювань; вони повинні активно розслідувати, чи вплинув інституційний расизм або несвідоме упередження на втручання. 5. **Участь потерпілого:** Суд наголошує, що близьким родичам має бути надано ефективний доступ до матеріалів розслідування та їх слід інформувати про хід провадження для забезпечення прозорості та […]

CASE OF S.T. v. THE CZECH REPUBLICThis judgment, **S.T. v. the Czech Republic (Application no. 28273/23)**, concerns the death of a Roma man following a […]

СПРАВА «Р.Б. ПРОТИ ІТАЛІЇ»Цей аналіз стосуєть […]

CASE OF R.B. v. ITALYThis analysis concerns the judgment of the European Court of Human Rights (ECHR) in the case of *R.B. v. Italy* (Application no. […]

СПРАВА ІЛЕАНИ РОШУ ПРОТИ РУМУНІЇЦе рішення у справі «Іляна Рошу проти Румунії» (заява № 74061/17) стосується сумісності тривалого арешту майна з правом на мирне володіння майном згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції. Заявниця, адвокат, оскаржила арешт активів, якими вона володіє спільно з чоловіком, заморожених під час кримінального провадження стосовно нього у справах, пов’язаних із корупцією. Суд дослідив, чи створила тривалість арешту (п’ять років і п’ять місяців) у поєднанні з імовірною відсутністю процесуальних гарантій для співвласника, який не є обвинуваченим, надмірний тягар для заявниці. Зрештою, Суд встановив, що цей захід був тимчасовим контролем за використанням, а не позбавленням майна, і що заявниця мала достатні правові засоби для захисту своїх інтересів. Як наслідок, Суд постановив, що порушення Конвенції не було, оскільки було досягнуто справедливого балансу між суспільним інтересом у відшкодуванні збитків та майновими правами заявниці. ### Структура та основні положення Рішення структуровано за такими ключовими розділами: * **Прийнятність:** Суд розділив скаргу. Він визнав неприйнятним оскарження щодо *первинної законності* арешту, оскільки воно було подане з порушенням строків. Однак він визнав прийнятною скаргу щодо *надмірної тривалості* та *відсутності процесуальних гарантій*, оскільки арешт був заходом, що тривав. * **Оцінка тривалості:** Суд оцінив тривалість понад п’ять років з урахуванням складності основного кримінального провадження, дійшовши висновку, що цей строк не є невід’ємно надмірним. * **Процесуальні гарантії:** Суд проаналізував, чи надавала правова система Румунії заявниці «розумну можливість» бути почутою. Він наголосив, що хоча заявниця не була обвинуваченою, вона мала доступ до цивільно-правових засобів захисту (поділ майна) та судового перегляду постанови про арешт. * **Пропорційність:** Суд підкреслив, що заявниця залишилася у володінні активами і не була позбавлена права на їх використання, що відрізняє цю справу від попередніх рішень, де повна втрата контролю призводила до висновків про порушення. ### Ключові положення для юридичної практики Для практиків найбільш критичними висновками з цього рішення є такі: 1. **Розмежування мети арешту:** Суд проводить чітку межу між арештом для «конфіскації доходів, одержаних злочинним шляхом» (де права третіх осіб суворо захищені) та арештом для «забезпечення відшкодування збитків» (де основна увага зосереджена на активах підозрюваного). 2. **Поріг «ефективного засобу захисту»:** Рішення уточнює, що навіть якщо конкретна кримінальна процедура прямо не називає співвласника-третю особу учасником, існування паралельних цивільно-правових засобів захисту — таких як судовий поділ майна — може відповідати вимозі щодо надання «реальної можливості» оскаржити втручання. 3. **Фактор «володіння»:** Суд підтверджує, що ступінь втручання значно пом’якшується, якщо заявник зберігає фізичне володіння майном та право на його використання. Якщо заявник не позбавлений майна, поріг для встановлення порушення на підставі тривалості арешту є набагато вищим. 4. **Докази національної практики:** Суд значною мірою спирався на надану Урядом національну судову практику (тринадцять рішень), щоб довести, що запропоновані правові шляхи не були лише теоретичними, а мали розумні перспективи успіху. Це підкреслює важливість надання емпіричних доказів практики національних судів під час обґрунтування адекватності правових засобів захисту. *** *Примітка: Це рішення, хоча й зосереджене на румунському праві, є надзвичайно актуальним для ширшого європейського правового ландшафту щодо захисту майнових прав третіх осіб у корупційних розслідуваннях — питання, що становить значний інтерес для юрисдикцій, які наразі проходять масштабні антикорупційні реформи, включаючи Укр […]

CASE OF ILEANA ROȘU v. ROMANIAThis judgment in the case of *Ileana Roșu v. Romania* (Application no. 74061/17) concerns the compatibility of long-term […]

СПРАВА Г.К. ТА А.С. ПРОТИ ШВЕЙЦАРІЇЦе судове рішення у справі *«Г.К. та А.С. проти Швейцарії»* знаменує собою значний розвиток європейського права у сфері прав людини стосовно прав осіб, позбавлених волі, на дотримання своїх етичних переконань. Справа стосувалася двох заявників — одного, що перебував у слідчому ізоляторі, та іншого на примусовому психіатричному лікуванні, — яким швейцарська влада відмовила у наданні повноцінного веганського харчування. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що веганство, якщо воно ґрунтується на щирих та послідовних етичних переконаннях, підпадає під сферу дії статті 9 (свобода думки та совісті). Суд встановив, що швейцарська влада не провела змістовного розгляду скарг заявників, натомість покладаючись на «надмірно формалістичний» підхід, який унеможливив розгляд вимог по суті. Як наслідок, Суд визнав, що Швейцарія порушила як статтю 9, так і статтю 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту). Це рішення встановлює, що держави мають позитивне зобов’язання розглядати такі запити по суті, забезпечуючи баланс між індивідуальними переконаннями та практичними й фінансовими обмеженнями. ### Структура та положення Рішення структуроване як стандартне рішення Палати, проте воно є примітним завдяки інтеграції порівняльно-правових досліджень у 41 державі-члені Ради Європи. * **Прийнятність:** Суд об’єднав заяви та відхилив заперечення Уряду щодо невичерпання внутрішніх засобів правового захисту, постановивши, що національна правова система фактично позбавила заявників доступу до суду, відмовившись класифікувати відповіді в’язниці/лікарні як «рішення», які можна оскаржити. * **Стаття 13 (Ефективний засіб правового захисту):** Суд визначив, що відмова національних органів влади видати офіційне рішення, яке підлягає оскарженню, створила процедурний вакуум, зробивши права заявників за Конвенцією ілюзорними. * **Стаття 9 (Свобода думки та совісті):** Суд чітко визнав, що веганство, як нерелігійне переконання, захищене статтею 9. Він наголосив, що коли особа перебуває під «опікою та контролем» Держави, органи влади мають позитивне зобов’язання розглядати запити щодо харчування, які відображають такі переконання. * **Зміни/Еволюція:** Це рішення уточнює, що стандарт «розумного пристосування», який раніше застосовувався переважно до релігійних дієтичних потреб (наприклад, у справі *«Якубський проти Польщі»*), тепер поширюється на щирі етичні/філософські переконання, такі як веганство. ### Ключові положення для юридичного використання Для практиків та спостерігачів найбільш критичними є такі пункти: 1. **Визнання веганства:** Суд підтвердив, що веганство відповідає необхідному рівню «переконливості, серйозності, послідовності та важливості» для того, щоб бути захищеним за статтею 9. 2. **Позитивне зобов’язання:** Держави тепер мають чітке позитивне зобов’язання розглядати запити на веганське харчування по суті. Це не означає абсолютного права на конкретне меню, але вимагає досягнення «справедливого балансу» між переконаннями особи та організаційними чи фінансовими обмеженнями установи. 3. **Заборона надмірного формалізму:** Це рішення слугує застереженням проти «надмірного формалізму» в адміністративному праві. Органи влади не можуть уникати своїх зобов’язань у сфері прав людини, просто маркуючи відповіді як «інформативні» або «необов’язкові для виконання», щоб запобігти судовому контролю. 4. **Фактор «опіки та контролю»:** Суд надав значної ваги тому факту, що заявники перебували у вразливому становищі та повній залежності від Держави, що посилює відповідальність Держави за забезпечення їхніх фундаментальних переконань. *** *Примітка: Хоча це рішення зосереджене на швейцарському законодавстві, воно є релевантним для всіх держав-членів Ради Європи, включаючи ті, що наразі проходять реформування пенітенціарної та медичної систем, як-от Україна, де Суд зазначив, що в національному законодавстві ще не було визначено конкретного права на спеціальне харчування на основі нерелігійних переконань.* Повний текст з […]

CASE OF G.K. AND A.S. v. SWITZERLANDThis judgment, *G.K. and A.S. v. Switzerland*, marks a significant development in European human rights law regarding the […]

СПРАВА «БАЖЕНОВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ ТА УКРАЇНИ»Це рішення у справі «Баженов та інші проти Росії та України» стосується систематичного скасування прав власності на землю в Севастополі, Крим, російською окупаційною владою після анексії 2014 року. Заявники, які первинно набули право власності на землю згідно з українськими адміністративними процедурами, зіткнулися з анулюванням своїх правовстановлюючих документів російськими «судами» під приводом того, що ця земля нібито є лісовим фондом і, таким чином, була приватизована неналежним чином. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) дослідив, чи порушують ці дії право на мирне володіння майном та право на справедливий судовий розгляд. Суд дійшов висновку, що російська судова система в Криму діяла всупереч міжнародному гуманітарному праву (МГП) та Європейській конвенції з прав людини. Як наслідок, Суд постановив, що позбавлення майна було незаконним, а заявникам було відмовлено у справедливому розгляді справи судом, встановленим законом. Це рішення є вагомим правовим підтвердженням принципу невизнання російських адміністративних та судових актів на окупованих територіях. ### Структура та положення Рішення структуроване таким чином: * **Юрисдикція та прийнятність:** Суд підтверджує свою юрисдикцію щодо Росії стосовно дій, що відбулися до її виходу з Ради Європи у 2022 році. Він викреслює зі списку справ скарги проти України на прохання заявників та роз’яснює «статус жертви» сторін, які беруть участь у справі. * **Стаття 1 Протоколу № 1 (Майно):** Суд проводить розмежування між тими, хто мав правомірні очікування щодо майна (перший, четвертий та п’ятий заявники), та тими, чиї права власності були визнані недійсними за специфічних обставин окупації (другий заявник). * **Стаття 6 § 1 (Справедливий судовий розгляд):** Суд підтверджує, що російські «суди» в Криму не є «судами, встановленими законом», оскільки вони функціонують у супереч із Конвенцією та МГП. * **Справедлива сатисфакція:** Суд присуджує загальні суми як відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визнаючи неможливість *restitutio in integrum* (відновлення попереднього стану) через діючі обмеження щодо права власності на землю в Криму. Порівняно з попередніми рішеннями, це судове рішення прямо застосовує висновки Великої палати у справі «Україна проти Росії (щодо Криму)» до індивідуальних майнових спорів, закріплюючи правову позицію про те, що російські судові акти в окупованому Криму не мають статусу «закону» згідно з Конвенцією. ### Ключові положення для практичного використання Для практиків та спостерігачів найбільш критичними є такі елементи: 1. **Невизнання «права»:** Суд повторює, що масове застосування російського законодавства в Криму суперечить Конвенції та МГП. Відтак, будь-яке судове рішення, що ґрунтується на російському праві в цьому контексті, не може вважатися таким, що прийняте «відповідно до закону» для цілей статті 1 Протоколу № 1. 2. **Обмеження «Намібійського винятку»:** Суд роз’яснює, що «Намібійський виняток» (який дозволяє визнання певних адміністративних актів на окупованих територіях задля захисту прав жителів) тут не застосовується. Оскільки російська судова система в Криму є фундаментально несумісною з Конвенцією, її акти не можуть бути легітимізовані через цей виняток. 3. **Триваючий стан позбавлення:** Суд підтверджує, що скасування прав власності на землю недійсним правовим актом створює «триваючий стан» позбавлення майна. Це має вирішальне значення для подолання правила про шестимісячний строк звернення, оскільки порушення розглядається не як одномоментна дія, а як безперервне втручання у право власності. 4. **Заборона конфіскації:** Суд наголошує, що позбавлення майна не було виправданим згідно з МГП, посилаючись, зокрема, на статтю 46 Гаазьких положень 1907 року, яка передбачає безумовну заборону конфіскації приватної власності. 5. **Суди, не встановлені законом:** Висновок про те, що російські «суди» в Криму не є «встановленими законом», створює чіткий прецедент для оскарження будь-якого судового результату, що походить від цих органів, оскільки вони не мають необхідної юридичної легітимності в межах си […]

CASE OF BAZHENOV AND OTHERS v. RUSSIA AND UKRAINEThis judgment, *Bazhenov and Others v. Russia and Ukraine*, concerns the systematic cancellation of land […]

Review of draft laws as of 07/17/2026No updates of law bills.

Огляд законопроектів за 17/07/2026Оновлень законопроектів не було.