Справа «Матей та інші проти Республіки Молдова» (заява № 49015/16) зосереджена на фундаментальних процесуальних вимогах щодо справедливого судового розгляду у випадках, коли апеляційний суд скасовує виправдувальний вирок. Заявники, які на момент імовірного правопорушення були неповнолітніми, спочатку були виправдані судом першої інстанції після ретельного дослідження доказів, включаючи покази свідків. Проте Апеляційна палата Кишинева скасувала це рішення та визнала заявників винними, не провівши повторного допиту потерпілого або ключових свідків. Натомість апеляційний суд поклався виключно на зачитування наявних протоколів із матеріалів справи. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що така відмова від безпосередньої оцінки достовірності показів свідків у справі, де винуватість оспорювалася, становить порушення права на справедливий судовий розгляд. Як наслідок, Суд постановив, що обвинувальний вирок був процесуально дефектним відповідно до статті 6 § 1 Конвенції.
### Структура та положення
Рішення дотримується стандартної структури рішення комітету ЄСПЛ:
* **Предмет розгляду:** Викладає процесуальну історію, зокрема перехід від виправдувального вироку до обвинувального без проведення нового судового розгляду.
* **Правова оцінка:** Суд застосовує усталену прецедентну практику (зокрема, «Дан проти Молдови») для визначення того, чи порушила відмова апеляційного суду заслухати свідків безпосередньо принцип «безпосередності» у кримінальному провадженні.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд присуджує заявникам компенсацію моральної шкоди та відшкодування судових витрат.
* **Зміни/Послідовність:** Це рішення підтверджує послідовну позицію Суду про те, що апеляційні суди не можуть скасовувати виправдувальні вироки на підставі простого перегляду письмових записів, якщо встановлення винуватості залежить від достовірності усних показів. Воно не запроваджує новий правовий стандарт, але слугує суворим нагадуванням для судової системи Молдови про необхідність дотримання власного Кримінального процесуального кодексу та керівних принципів Верховного Суду щодо безпосереднього дослідження доказів.
### Ключові положення для юридичної практики
Для практикуючих юристів найважливішими аспектами цього рішення є:
1. **Вимога безпосередньої оцінки:** Суд підтверджує, що коли перед апеляційним судом стоїть завдання повної оцінки винуватості чи невинуватості, він не може належним чином вирішити ці питання без безпосереднього дослідження доказів. Покладання на письмові свідчення, коли достовірність показів свідків є вирішальним чинником, є недостатнім для забезпечення справедливого судового розгляду.
2. **Дотримання процесуальних норм:** Рішення наголошує на тому, що дії апеляційного суду були не лише порушенням Конвенції, а й суперечили національному законодавству (Кримінальному процесуальному кодексу) та національним судовим настановам. Це підкреслює важливість узгодження національної апеляційної практики з принципом «безпосередності».
3. **Межі перегляду:** Суд роз’яснив, що йому не потрібно розглядати решту скарг (статті 6 §§ 2, 3(d) та 14), оскільки встановлення факту порушення статті 6 § 1 фактично вирішило суть скарги заявників щодо несправедливості провадження.
Це рішення є важливим для правових систем Східної Європи, включаючи Україну, де апеляційні суди іноді намагаються скасовувати виправдувальні вироки на підставі письмових матеріалів справи. Воно слугує вагомим прецедентом для адвокатів захисту під час оскарження обвинувальних вироків, винесених в апеляційному порядку без повторного допиту ключових свідків, наголошуючи на тому, що право на справедливий судовий розгляд вимагає від особи, яка вирішує справу, особистого спостереження за показами, що призводять до винесення обвинувального вироку.
