Це рішення, **S.T. проти Чеської Республіки (заява № 28273/23)**, стосується смерті ромського чоловіка після втручання поліції в червні 2021 року. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що поліція застосувала непропорційну силу, утримуючи потерпілого в положенні лежачи на животі в кайданках із тиском на спину протягом понад чотирьох хвилин, незважаючи на його очевидну вразливість. Суд підкреслив, що національні органи влади не провели ефективного, незалежного та ретельного розслідування цієї смерті. Крім того, Суд постановив, що держава не виконала свого позитивного зобов’язання захистити життя та здоров’я потерпілого, окремо зазначивши відсутність належної підготовки та чітких вказівок щодо ризиків позиційної асфіксії на момент інциденту. Зрештою, Суд дійшов висновку, що органи влади не вжили розумних заходів для розслідування потенційного расового упередження, чим порушили заборону дискримінації. Це рішення є вкрай актуальним для України, оскільки воно зміцнює стандарти поведінки поліції, необхідність проведення незалежних розслідувань щодо правоохоронних органів, а також обов’язок держави боротися з інституційним расизмом і дискримінацією, що є критично важливими сферами для триваючих судових та поліцейських реформ в Україні.
### Структура та основні положення
Рішення побудоване навколо оцінки Судом дотримання державою Європейської конвенції з прав людини:
* **Процесуальні зобов’язання (статті 2 та 3):** Суд вивчає ефективність розслідування, встановлюючи, що початкове покладання на несамостійні поліцейські органи та нездатність забезпечити участь потерпілого зробили процес неефективним.
* **Матеріальні зобов’язання (стаття 2):** Суд розглядає невиконання державою обов’язку захистити право на життя, зосереджуючись на відсутності належної нормативно-правової бази та підготовки щодо «положення лежачи на животі», а також ненаданні своєчасної медичної допомоги.
* **Заборона катувань (стаття 3):** Суд оцінює пропорційність застосованої сили, роблячи висновок, що поєднання застосування кайданок та натискання коліном на потерпілого було надмірним.
* **Заборона дискримінації (стаття 14):** Суд оцінює нездатність розслідувати потенційні расистські мотиви, встановлюючи, що держава повинна проактивно «виявляти» упередженість у справах, пов’язаних із вразливими меншинами.
Порівняно з попередньою практикою, це рішення посилює вимогу до держав мати чіткі, оновлені вказівки щодо техніки стримування для запобігання «позиційній асфіксії» та наголошує, що натільні камери є не додатковими інструментами, а необхідними гарантіями як для громадськості, так і для поліції.
### Ключові положення для практичного застосування
Для юристів та правозахисників найбільш значущими є такі елементи:
1. **Стандарт «положення лежачи на животі»:** Суд чітко пов’язує використання положення лежачи на животі, особливо в поєднанні з тиском на спину або шию, з високим ризиком смерті. Він встановлює, що відсутність спеціальної підготовки та вказівок щодо цього ризику є порушенням позитивних зобов’язань держави.
2. **Доказові висновки:** Суд підтверджує, що якщо поліцейський не вмикає натільну камеру без поважної, задокументованої причини, Суд може зробити висновки, несприятливі для Уряду, фактично перекладаючи тягар доведення щодо пропорційності застосованої сили.
3. **Інституційна незалежність:** Рішення підтверджує, що розслідування неправомірних дій поліції повинні проводитися органами, які є ієрархічно та інституційно незалежними від відповідних поліцейських підрозділів. Покладання на внутрішні звіти поліції є недостатнім.
4. **Розслідування расового упередження:** Суд надає дорожню карту того, що становить «prima facie» (на перший погляд) справу про расове упередження (наприклад, етнічна приналежність потерпілого, місце інциденту та міжнародні звіти про системну дискримінацію). Він роз’яснює, що органи влади не можуть просто чекати «явних» расистських висловлювань; вони повинні активно розслідувати, чи вплинув інституційний расизм або несвідоме упередження на втручання.
5. **Участь потерпілого:** Суд наголошує, що близьким родичам має бути надано ефективний доступ до матеріалів розслідування та їх слід інформувати про хід провадження для забезпечення прозорості та суспільної довіри.
