Цей аналіз стосується рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі *R.B. проти Італії* (заява № 20409/23), винесеного 16 липня 2026 року. Це рішення має безпосередні наслідки для тлумачення стандартів кримінального права щодо захисту дітей, що є пріоритетною сферою для України в контексті її триваючого узгодження з європейськими стандартами, включаючи Лансаротську конвенцію.
### 1. Суть рішення
Справа стосується заявника, засудженого в Італії за виготовлення дитячої порнографії. Основний правовий спір зосереджувався на тому, чи було засудження заявника передбачуваним згідно зі статтею 7 Конвенції, враховуючи, що Касаційний суд Італії змінив своє тлумачення відповідної норми кримінального закону (стаття 600-ter Кримінального кодексу). Раніше національна судова практика вимагала доведення «реального ризику розповсюдження» матеріалів для кваліфікації діяння як «виготовлення» (більш тяжкий злочин). У 2018 році Об’єднані палати Касаційного суду постановили, що через технологічний прогрес та притаманний цифровим пристроям ризик, такий ризик більше не потребує доведення, фактично перекваліфікувавши злочин як злочин «абстрактної небезпеки». ЄСПЛ мав визначити, чи становить ця судова зміна непередбачуване ретроактивне застосування кримінального закону на шкоду заявнику. Зрештою, Суд постановив, що таке тлумачення було розумним, еволюційним застосуванням закону, що відповідає суті злочину, а отже, не порушує статтю 7.
### 2. Структура та основні положення
Рішення структуровано таким чином:
* **Факти та внутрішньодержавне провадження:** Детально описано засудження заявника за сексуальне насильство та виготовлення дитячої порнографії, із зазначенням переходу від вимоги «реального ризику» до тлумачення «абстрактного ризику».
* **Відповідна правова база:** Окреслює положення Кримінального кодексу Італії, вплив Лансаротської конвенції та Директиви ЄС 2011/93/ЄС.
* **Оцінка Суду:**
* **Загальні принципи:** Підтверджує, що стаття 7 забороняє ретроактивне застосування кримінального права, але дозволяє «поступове уточнення» норм шляхом судового тлумачення за умови, що воно є передбачуваним і відповідає суті злочину.
* **Застосування:** Суд наголошує, що судова зміна 2018 року не вийшла за межі тексту закону, який криміналізує «виготовлення» без прямої вимоги наявності ризику розповсюдження.
* **Висновок:** Суд не встановив порушення, визнавши, що це тлумачення було «новим застосуванням» до нового фактичного контексту (цифрова епоха), а не свавільним скасуванням закону.
### 3. Важливі положення для практичного використання
Для юристів-практиків та спостерігачів критично важливими є такі пункти:
* **Еволюційне тлумачення:** Суд підтвердив, що судові органи можуть адаптувати тлумачення кримінальних законів для відображення «змінних обставин», зокрема технологічного розвитку, без порушення принципу *nullum crimen sine lege*.
* **Відповідність суті злочину:** Рішення встановлює, що доки нове тлумачення залишається в межах «семантичного обсягу» тексту закону і відповідає основній меті закону (у цьому випадку — захисту неповнолітніх), воно загалом вважається передбачуваним.
* **Міжнародні зобов’язання:** Суд надав значення тому факту, що національне тлумачення було узгоджене з **Лансаротською конвенцією** та Директивою ЄС 2011/93/ЄС. Це свідчить про те, що міжнародні зобов’язання у сфері прав людини можуть слугувати законною підставою для національних судів для модернізації тлумачення кримінальних законів.
* **Відмінність від «скасування судової практики»:** Суд відмежував цю справу від попередніх рішень (як-от *Del Río Prada*), визначивши рішення 2018 року не як «скасування» існуючої судової практики, а як необхідну адаптацію до іншої фактичної реальності, де ризик розповсюдження нині вважається «притаманним» використанню сучасних технічних пристроїв.
