Це судове рішення у справі *«Г.К. та А.С. проти Швейцарії»* знаменує собою значний розвиток європейського права у сфері прав людини стосовно прав осіб, позбавлених волі, на дотримання своїх етичних переконань. Справа стосувалася двох заявників — одного, що перебував у слідчому ізоляторі, та іншого на примусовому психіатричному лікуванні, — яким швейцарська влада відмовила у наданні повноцінного веганського харчування. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що веганство, якщо воно ґрунтується на щирих та послідовних етичних переконаннях, підпадає під сферу дії статті 9 (свобода думки та совісті). Суд встановив, що швейцарська влада не провела змістовного розгляду скарг заявників, натомість покладаючись на «надмірно формалістичний» підхід, який унеможливив розгляд вимог по суті. Як наслідок, Суд визнав, що Швейцарія порушила як статтю 9, так і статтю 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту). Це рішення встановлює, що держави мають позитивне зобов’язання розглядати такі запити по суті, забезпечуючи баланс між індивідуальними переконаннями та практичними й фінансовими обмеженнями.
### Структура та положення
Рішення структуроване як стандартне рішення Палати, проте воно є примітним завдяки інтеграції порівняльно-правових досліджень у 41 державі-члені Ради Європи.
* **Прийнятність:** Суд об’єднав заяви та відхилив заперечення Уряду щодо невичерпання внутрішніх засобів правового захисту, постановивши, що національна правова система фактично позбавила заявників доступу до суду, відмовившись класифікувати відповіді в’язниці/лікарні як «рішення», які можна оскаржити.
* **Стаття 13 (Ефективний засіб правового захисту):** Суд визначив, що відмова національних органів влади видати офіційне рішення, яке підлягає оскарженню, створила процедурний вакуум, зробивши права заявників за Конвенцією ілюзорними.
* **Стаття 9 (Свобода думки та совісті):** Суд чітко визнав, що веганство, як нерелігійне переконання, захищене статтею 9. Він наголосив, що коли особа перебуває під «опікою та контролем» Держави, органи влади мають позитивне зобов’язання розглядати запити щодо харчування, які відображають такі переконання.
* **Зміни/Еволюція:** Це рішення уточнює, що стандарт «розумного пристосування», який раніше застосовувався переважно до релігійних дієтичних потреб (наприклад, у справі *«Якубський проти Польщі»*), тепер поширюється на щирі етичні/філософські переконання, такі як веганство.
### Ключові положення для юридичного використання
Для практиків та спостерігачів найбільш критичними є такі пункти:
1. **Визнання веганства:** Суд підтвердив, що веганство відповідає необхідному рівню «переконливості, серйозності, послідовності та важливості» для того, щоб бути захищеним за статтею 9.
2. **Позитивне зобов’язання:** Держави тепер мають чітке позитивне зобов’язання розглядати запити на веганське харчування по суті. Це не означає абсолютного права на конкретне меню, але вимагає досягнення «справедливого балансу» між переконаннями особи та організаційними чи фінансовими обмеженнями установи.
3. **Заборона надмірного формалізму:** Це рішення слугує застереженням проти «надмірного формалізму» в адміністративному праві. Органи влади не можуть уникати своїх зобов’язань у сфері прав людини, просто маркуючи відповіді як «інформативні» або «необов’язкові для виконання», щоб запобігти судовому контролю.
4. **Фактор «опіки та контролю»:** Суд надав значної ваги тому факту, що заявники перебували у вразливому становищі та повній залежності від Держави, що посилює відповідальність Держави за забезпечення їхніх фундаментальних переконань.
***
*Примітка: Хоча це рішення зосереджене на швейцарському законодавстві, воно є релевантним для всіх держав-членів Ради Європи, включаючи ті, що наразі проходять реформування пенітенціарної та медичної систем, як-от Україна, де Суд зазначив, що в національному законодавстві ще не було визначено конкретного права на спеціальне харчування на основі нерелігійних переконань.*
