Activity

Огляд рішень ЄСПЛ за 10/07/2026СПРАВА «ХЕЗУС ПІНЯЛ ПРОТИ ПОРТУГАЛІЇ […]

Review of ECHR decisions for 10/07/2026CASE OF JESUS PINHAL v. PORTUGAL This judgment of the Grand Chamber in the case of *Jesus Pinhal v. Portugal* (9 […]

СПРАВА «ХОПТЯР ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»Це рішення, важливе для захисту жертв домашнього насильства в Україні, стосується неналежного проведення національними органами влади ефективного розслідування заяв про фізичне насильство. Заявники — мати, її малолітній син та її мати — повідомили про побиття партнером першої заявниці у вересні 2016 року. Попри медичні докази, що засвідчують отримані ними тілесні ушкодження, розслідування, яке проводила поліція, характеризувалося неодноразовими затримками, процесуальною бездіяльністю та невмінням належним чином кваліфікувати статус потерпілих. Суд встановив, що органи влади не виконали своїх позитивних зобов’язань за Конвенцією, оскільки розслідування не було ні ретельним, ні ефективним. Як наслідок, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що мало місце порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до приватного життя. ### Структура та положення Рішення відповідає стандартній структурі рішення Комітету: 1. **Предмет спору:** Окреслює фактичні обставини справи, включаючи конкретні інциденти насильства та подальше затяжне поліцейське розслідування. 2. **Прийнятність:** Суд розглянув і відхилив заперечення Уряду щодо вичерпання національних засобів правового захисту, шестимісячного строку подання заяви, а також твердження про те, що травми не були достатньо серйозними, щоб підпадати під дію Конвенції (*ratione materiae*). 3. **Суть справи:** Суд оцінив позитивні зобов’язання держави щодо проведення розслідування, зазначивши, що, хоча кримінальне провадження було відкрите, воно супроводжувалося адміністративними помилками та відсутністю уваги до всіх потерпілих. 4. **Справедлива сатисфакція:** Суд присудив заявникам 4500 євро як відшкодування моральної шкоди та 2000 євро на покриття судових витрат. Порівняно з попередньою судовою практикою, це рішення підкріплює усталену позицію Суду про те, що справи про домашнє насильство вимагають високого ступеня ретельності, і що захист «приватного життя» за статтею 8 поширюється на фізичну недоторканність у побутових умовах. ### Ключові положення для юридичної практики * **Застосовність статті 8:** Суд чіливо підтвердив, що навіть «незначні» тілесні ушкодження, якщо вони є наслідком домашнього насильства, є достатньою підставою для забезпечення захисту згідно зі статтею 8. Для практиків це є критично важливим уточненням порогу застосування. * **Позитивні зобов’язання:** Рішення підкреслює, що самого лише відкриття кримінальної справи недостатньо; розслідування має бути «ефективним і результативним». Суд значною мірою спирався на той факт, що прокуратура неодноразово сама визнавала відсутність прогресу в розслідуванні, що стало доказом невиконання державою своїх обов’язків. * **Вичерпання засобів правового захисту:** Суд відхилив аргумент Уряду про те, що заявники мали подавати цивільні позови або інші внутрішньодержавні апеляції, підтвердивши: якщо розслідування є явно неефективним, заявник не зобов’язаний долати нескінченні процесуальні перешкоди перед зверненням до Страсбурга. * **Неприйнятність статті 6:** Суд уточнив, що стаття 6 § 1 (право на справедливий суд) не застосовується до кримінального провадження, якщо заявники формально не долучилися до провадження як цивільні позивачі; це важливе розмежування для стратегій майбутніх судових спорів. Ця справа є нагадуванням для українських органів влади, що системні затримки та нездатність належним чином допитати жертв домашнього насильства є порушенням міжнародних стандар […]

CASE OF KHOPTYAR AND OTHERS v. UKRAINEThis judgment, **** for the protection of victims of domestic violence in Ukraine, concerns the failure of domestic […]

СПРАВА «ФЕДЕРІКО ТА РАДДІ ПРОТИ ІТАЛІЇ»Справа «Федеріко та Радді проти Італії» стосується смерті ув’язненого А.Р., який страждав від значної та прогресуючої втрати ваги під час перебування у в’язниці Турина. Попри неодноразові сигнали з боку Національного гаранта прав осіб, позбавлених волі, та скарги самого в’язня, адміністрація в’язниці не провела своєчасних діагностичних досліджень, відхиливши втрату ваги як «маніпулятивну стратегію». Стан здоров’я в’язня погіршився настільки, що він потребував інвалідного візка, і зрештою він помер від септичного шоку внаслідок легеневої інфекції. Суд встановив, що надана медична допомога не була ні належною, ні своєчасною, і що органи влади не вжили необхідних заходів для захисту життя та фізичної недоторканності в’язня. Як наслідок, Суд постановив, що Італія порушила як матеріальні, так і процесуальні аспекти статей 2 (право на життя) та 3 (заборона катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження) Конвенції. Це рішення підкріплює усталену судову практику щодо позитивних зобов’язань держави стосовно затриманих осіб, що є надзвичайно актуальним для захисту прав людини в контексті війни, яка триває в Україні, зокрема щодо поводження з військовополоненими та цивільними заручниками. ### Структура та положення Рішення відповідає стандартній структурі Європейського суду з прав людини: 1. **Прийнятність:** Суд відхилив заперечення Уряду щодо невичерпання внутрішньодержавних засобів правового захисту, підтвердивши, що заявники достатньою мірою використали доступні шляхи кримінального розслідування. 2. **Суть справи:** Суд проаналізував позитивні зобов’язання держави за статтями 2 і 3. Він оцінив, чи діяли органи влади добросовісно та своєчасно, щоб запобігти летальному результату. 3. **Справедлива сатисфакція:** Суд присудив матеріальну компенсацію за витрати на поховання та моральну шкоду за страждання, завдані внаслідок бездіяльності держави. Порівняно з попередніми версіями подібних справ, це рішення наголошує на тому, що відсутність співпраці з боку в’язня або його відмова від лікування не звільняє державу від обов’язку дослідити приховані медичні причини, особливо коли стан ув’язненого помітно погіршується. ### Основні положення для практичного використання * **Позитивні зобов’язання:** Рішення роз’яснює, що обов’язок держави щодо збереження здоров’я в’язнів є абсолютним. Навіть якщо органи влади підозрюють, що в’язень «маніпулює» своїм станом (наприклад, відмовляється від їжі), вони юридично зобов’язані встановити справжні медичні причини шляхом об’єктивної клінічної практики, а не покладатися на суб’єктивні припущення. * **Системні недоліки:** Суд підкреслив, що «відсутність можливостей» (наприклад, очікування на лікарняне ліжко) не звільняє державу від обов’язку надати невідкладну допомогу. Якщо стан в’язня є критичним, держава повинна забезпечити першочерговий доступ до спеціалізованих медичних закладів. * **Докази недбалості:** Суд значною мірою спирався на висновки незалежних медичних експертів, які виявили «невиправдані затримки» та «відсутність координації» серед медичного персоналу. Це підкреслює важливість залучення незалежних експертних свідчень при оскарженні якості медичного обслуговування у в’язницях. * **Актуальність для України:** Суд чітко послався на справи «Карпиленко проти України» та «Салахов і Іслямова проти України», підтвердивши, що застосовані тут стандарти узгоджуються з очікуваннями Суду від української влади щодо управління станом здоров’я осіб, які перебувають під вартою держави. Це слугує критично важливим орієнтиром для юристів, які представляють інтереси жертв медичної недбалості в місцях […]