Activity

Огляд рішень ЄСПЛ за 10/07/2026СПРАВА «ХЕЗУС ПІНЯЛ ПРОТИ ПОРТУГАЛІЇ […]

Review of ECHR decisions for 10/07/2026CASE OF JESUS PINHAL v. PORTUGAL This judgment of the Grand Chamber in the case of *Jesus Pinhal v. Portugal* (9 […]

СПРАВА «ХОПТЯР ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»Це рішення, важливе для захисту жертв домашнього насильства в Україні, стосується неналежного проведення національними органами влади ефективного розслідування заяв про фізичне насильство. Заявники — мати, її малолітній син та її мати — повідомили про побиття партнером першої заявниці у вересні 2016 року. Попри медичні докази, що засвідчують отримані ними тілесні ушкодження, розслідування, яке проводила поліція, характеризувалося неодноразовими затримками, процесуальною бездіяльністю та невмінням належним чином кваліфікувати статус потерпілих. Суд встановив, що органи влади не виконали своїх позитивних зобов’язань за Конвенцією, оскільки розслідування не було ні ретельним, ні ефективним. Як наслідок, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що мало місце порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до приватного життя. ### Структура та положення Рішення відповідає стандартній структурі рішення Комітету: 1. **Предмет спору:** Окреслює фактичні обставини справи, включаючи конкретні інциденти насильства та подальше затяжне поліцейське розслідування. 2. **Прийнятність:** Суд розглянув і відхилив заперечення Уряду щодо вичерпання національних засобів правового захисту, шестимісячного строку подання заяви, а також твердження про те, що травми не були достатньо серйозними, щоб підпадати під дію Конвенції (*ratione materiae*). 3. **Суть справи:** Суд оцінив позитивні зобов’язання держави щодо проведення розслідування, зазначивши, що, хоча кримінальне провадження було відкрите, воно супроводжувалося адміністративними помилками та відсутністю уваги до всіх потерпілих. 4. **Справедлива сатисфакція:** Суд присудив заявникам 4500 євро як відшкодування моральної шкоди та 2000 євро на покриття судових витрат. Порівняно з попередньою судовою практикою, це рішення підкріплює усталену позицію Суду про те, що справи про домашнє насильство вимагають високого ступеня ретельності, і що захист «приватного життя» за статтею 8 поширюється на фізичну недоторканність у побутових умовах. ### Ключові положення для юридичної практики * **Застосовність статті 8:** Суд чіливо підтвердив, що навіть «незначні» тілесні ушкодження, якщо вони є наслідком домашнього насильства, є достатньою підставою для забезпечення захисту згідно зі статтею 8. Для практиків це є критично важливим уточненням порогу застосування. * **Позитивні зобов’язання:** Рішення підкреслює, що самого лише відкриття кримінальної справи недостатньо; розслідування має бути «ефективним і результативним». Суд значною мірою спирався на той факт, що прокуратура неодноразово сама визнавала відсутність прогресу в розслідуванні, що стало доказом невиконання державою своїх обов’язків. * **Вичерпання засобів правового захисту:** Суд відхилив аргумент Уряду про те, що заявники мали подавати цивільні позови або інші внутрішньодержавні апеляції, підтвердивши: якщо розслідування є явно неефективним, заявник не зобов’язаний долати нескінченні процесуальні перешкоди перед зверненням до Страсбурга. * **Неприйнятність статті 6:** Суд уточнив, що стаття 6 § 1 (право на справедливий суд) не застосовується до кримінального провадження, якщо заявники формально не долучилися до провадження як цивільні позивачі; це важливе розмежування для стратегій майбутніх судових спорів. Ця справа є нагадуванням для українських органів влади, що системні затримки та нездатність належним чином допитати жертв домашнього насильства є порушенням міжнародних стандар […]

CASE OF KHOPTYAR AND OTHERS v. UKRAINEThis judgment, **** for the protection of victims of domestic violence in Ukraine, concerns the failure of domestic […]

СПРАВА «ФЕДЕРІКО ТА РАДДІ ПРОТИ ІТАЛІЇ»Справа «Федеріко та Радді проти Італії» стосується смерті ув’язненого А.Р., який страждав від значної та прогресуючої втрати ваги під час перебування у в’язниці Турина. Попри неодноразові сигнали з боку Національного гаранта прав осіб, позбавлених волі, та скарги самого в’язня, адміністрація в’язниці не провела своєчасних діагностичних досліджень, відхиливши втрату ваги як «маніпулятивну стратегію». Стан здоров’я в’язня погіршився настільки, що він потребував інвалідного візка, і зрештою він помер від септичного шоку внаслідок легеневої інфекції. Суд встановив, що надана медична допомога не була ні належною, ні своєчасною, і що органи влади не вжили необхідних заходів для захисту життя та фізичної недоторканності в’язня. Як наслідок, Суд постановив, що Італія порушила як матеріальні, так і процесуальні аспекти статей 2 (право на життя) та 3 (заборона катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження) Конвенції. Це рішення підкріплює усталену судову практику щодо позитивних зобов’язань держави стосовно затриманих осіб, що є надзвичайно актуальним для захисту прав людини в контексті війни, яка триває в Україні, зокрема щодо поводження з військовополоненими та цивільними заручниками. ### Структура та положення Рішення відповідає стандартній структурі Європейського суду з прав людини: 1. **Прийнятність:** Суд відхилив заперечення Уряду щодо невичерпання внутрішньодержавних засобів правового захисту, підтвердивши, що заявники достатньою мірою використали доступні шляхи кримінального розслідування. 2. **Суть справи:** Суд проаналізував позитивні зобов’язання держави за статтями 2 і 3. Він оцінив, чи діяли органи влади добросовісно та своєчасно, щоб запобігти летальному результату. 3. **Справедлива сатисфакція:** Суд присудив матеріальну компенсацію за витрати на поховання та моральну шкоду за страждання, завдані внаслідок бездіяльності держави. Порівняно з попередніми версіями подібних справ, це рішення наголошує на тому, що відсутність співпраці з боку в’язня або його відмова від лікування не звільняє державу від обов’язку дослідити приховані медичні причини, особливо коли стан ув’язненого помітно погіршується. ### Основні положення для практичного використання * **Позитивні зобов’язання:** Рішення роз’яснює, що обов’язок держави щодо збереження здоров’я в’язнів є абсолютним. Навіть якщо органи влади підозрюють, що в’язень «маніпулює» своїм станом (наприклад, відмовляється від їжі), вони юридично зобов’язані встановити справжні медичні причини шляхом об’єктивної клінічної практики, а не покладатися на суб’єктивні припущення. * **Системні недоліки:** Суд підкреслив, що «відсутність можливостей» (наприклад, очікування на лікарняне ліжко) не звільняє державу від обов’язку надати невідкладну допомогу. Якщо стан в’язня є критичним, держава повинна забезпечити першочерговий доступ до спеціалізованих медичних закладів. * **Докази недбалості:** Суд значною мірою спирався на висновки незалежних медичних експертів, які виявили «невиправдані затримки» та «відсутність координації» серед медичного персоналу. Це підкреслює важливість залучення незалежних експертних свідчень при оскарженні якості медичного обслуговування у в’язницях. * **Актуальність для України:** Суд чітко послався на справи «Карпиленко проти України» та «Салахов і Іслямова проти України», підтвердивши, що застосовані тут стандарти узгоджуються з очікуваннями Суду від української влади щодо управління станом здоров’я осіб, які перебувають під вартою держави. Це слугує критично важливим орієнтиром для юристів, які представляють інтереси жертв медичної недбалості в місцях […]

CASE OF FEDERICO AND RADDI v. ITALYThe case of *Federico and Raddi v. Italy* concerns the death of a prisoner, A.R., who suffered from significant and […]

СПРАВА «ЧЕРТОК ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ»Це рішення у справі «Черток та інші проти Росії» стосується групи з дванадцяти заяв щодо системної неспроможності Російської Федерації забезпечити належні умови тримання під вартою в СІЗО-1 у Сімферополі (Крим). Суд встановив, що заявники зазнали принизливого поводження, включаючи серйозне переповнення камер, антисанітарію, відсутність приватності та неналежну медичну допомогу, що є порушенням статті 3 Конвенції. Важливо те, що Суд підтвердив свою юрисдикцію щодо цих подій, зазначивши, що вони відбулися до припинення Росією статусу сторони Конвенції та на території, де Росія здійснювала «ефективний контроль». Рішення значною мірою спирається на встановлені Судом факти щодо адміністративної практики незадовільних умов тримання під вартою в Криму після поширення російської пенітенціарної системи на півострів. Як наслідок, Суд одноголосно постановив, що держава-відповідач повинна виплатити заявникам компенсацію за моральну шкоду. Це рішення є ****, оскільки воно посилює юридичну відповідальність Російської Федерації за порушення прав людини, вчинені в Криму під час періоду її ефективного контролю. ### Структура та положення Рішення відповідає стандартній структурі рішення Комітету: 1. **Юрисдикційні підстави:** Суд підтверджує свою компетенцію виносити рішення за заявами, посилаючись на дату виходу Росії з Конвенції (16 вересня 2022 року) та встановлений юридичний факт «ефективного контролю» Росії над Кримом з лютого 2014 року. 2. **Позитивні висновки:** Суд розглядає основні скарги за статтею 3 (заборона катувань та нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження). Він класифікує порушення на дві групи: ті, що стосуються фізичних умов у СІЗО-1, та ті, що стосуються супутніх питань, таких як умови транспортування, медичне недбальство та використання металевих кліток у залах судових засідань. 3. **Процесуальна економія:** Суд застосовує принцип процесуальної економії, вирішуючи, що немає потреби розглядати окремі скарги за статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту), оскільки основні порушення за статтею 3 вже були встановлені та розглянуті. 4. **Справедлива сатисфакція:** Рішення завершується присудженням відшкодування збитків згідно зі статтею 41, розрахованого на основі тривалості та тяжкості умов, яких зазнав кожен заявник. ### Ключові положення для юридичного застосування Для практиків та спостерігачів найбільш значущими є такі елементи: * **Підтвердження адміністративної практики:** Суд прямо пов’язує умови в СІЗО-1 у Сімферополі зі своїми ширшими висновками у справі «Україна проти Росії (щодо Криму)», підтверджуючи, що незадовільні умови не були поодинокими випадками, а частиною адміністративної практики, що виникла внаслідок поширення російських інституцій на регіон. * **Юрисдикційний прецедент:** Рішення слугує чітким застосуванням прецедентів у справах «Федотова та інші проти Росії» та «Україна проти Росії (щодо Криму)», зміцнюючи повноваження Суду розглядати справи проти Росії за дії, вчинені на окупованих територіях до вересня 2022 року. * **Стандартизація порушень:** Суд підтверджує, що певні умови — такі як переповненість (менше 3 кв. м на особу), відсутність приватності в туалетах та використання металевих кліток у залах судових засідань — становлять порушення статті 3 «як такі» (per se). Це забезпечує чіткий орієнтир для оцінки подібних позовів, пов’язаних із триманням під вартою. * **Транспортування та медичне обслуговування:** Рішення є корисним посиланням для справ, що стосуються «переміщення» в’язнів, оскільки в ньому детально описані нелюдські умови, які часто трапляються в автозаках та поїздах, а також відсутність спеціалізованої медичної допомоги, що в обох випадках розглядається як окремі порушення Конвенції. Повн […]

CASE OF CHERTOK AND OTHERS v. RUSSIAThis judgment, *Chertok and Others v. Russia*, concerns a group of twelve applications regarding the systemic failure […]

СПРАВА «АНДРОНОВА ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»Це рішення, «Андронова та інші проти України» (заяви № 4871/24 та 11 інших), винесене Комітетом П’ятої секції Європейського суду з прав людини 9 липня 2026 року, стосується системних проблем щодо умов тримання під вартою та відсутності ефективних засобів внутрішньодержавного правового захисту в Україні. Суд об’єднав ці дванадцять заяв з огляду на спільність предмету спору, зокрема розглядаючи скарги на переповненість, незадовільні санітарні умови та невідповідне матеріально-технічне забезпечення в слідчих ізоляторах. Заперечення Уряду щодо вичерпання внутрішньодержавних засобів правового захисту було відхилено, оскільки Суд підтвердив, що компенсаторні засоби правового захисту є ефективними лише після припинення дії незадовільних умов. Зрештою, Суд встановив порушення статей 3 (заборона катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження) та 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції. Крім того, декілька заявників досягли успіху у своїх скаргах щодо надмірної тривалості досудового тримання під вартою та кримінального провадження відповідно до статей 5 та 6. Це рішення слугує важливим нагадуванням про триваючі системні виклики в українській пенітенціарній системі та неспроможність держави забезпечити належні правові механізми для ув’язнених з метою отримання відшкодування за ці порушення. Структура рішення відповідає стандартному формату Суду для повторюваних справ: вона розпочинається з об’єднання заяв, розгляду критеріїв прийнятності, оцінки по суті за статтями 3 та 13 і завершується застосуванням статті 41 щодо справедливої сатисфакції. Порівняно з попередніми версіями таких рішень, це рішення зберігає послідовність із усталеною прецедентною практикою у справах «Сукачов проти України» та «Муршич проти Хорватії», підсилюючи методологію Суду щодо оцінки «принизливого» поводження. Рішення містить детальний додаток, у якому класифіковано специфічні скарги кожного заявника — від нестачі свіжого повітря та низької якості харчування до відсутності приватності в туалетах — та визначено розміри присудженої матеріальної та моральної шкоди. Суд також чітко зазначає, що він відхилив певні непов’язані скарги у двох заявах (№ 3589/25 та 4440/25) через їх невідповідність критеріям прийнятності. Найважливіші положення для юристів-практиків та спостерігачів: * **Відхилення заперечення щодо вичерпання засобів захисту:** Суд уточнив, що Уряд не може посилатися на незвернення із запитом про внутрішньодержавну компенсацію, якщо заявник досі утримується в тих самих незадовільних умовах, оскільки компенсаторний засіб правового захисту є ефективним лише тоді, коли порушення припинилося. * **Стандарт доказування:** Суд підтвердив, що як тільки заявник встановлює *prima facie* (на перший погляд) наявність неналежного поводження, тягар доказування переходить до Уряду для надання первинних доказів, таких як плани камер, записи про заповненість, а також документація щодо гігієни, освітлення та вентиляції. * **Зв’язок між статтями 3 та 13:** Рішення підкреслює, що відсутність ефективного внутрішньодержавного засобу правового захисту від незадовільних умов тримання під вартою є окремим порушенням Конвенції, незалежним від самих умов. * **Справедлива сатисфакція:** Суд присудив конкретні суми відшкодування збитків, які мають бути виплачені протягом трьох місяців; у разі невиконання цього зобов’язання застосовуватиметься пеня, що дорівнює граничній кредитній ставці Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти. * **Системні порушення:** Об’єднуючи ці справи, Суд наголошує, що проблеми переповненості та неналежної інфраструктури залишаються сталими, зокрема в таких закладах, як Київський слідчий ізолятор, що потребує постійної уваги до виконан […]

CASE OF ANDRONOVA AND OTHERS v. UKRAINEThis judgment, *Andronova and Others v. Ukraine* (Applications nos. 4871/24 and 11 others), delivered by a Committee […]