Activity

Огляд рішень ЄСПЛ за 25/09/2026СПРАВА «А.М. ТА ІНШІ ПРОТИ ГРЕЦІЇ» […]

Review of ECHR decisions for 25/09/2026CASE OF A.M. AND OTHERS v. GREECE This judgment, *A.M. and Others v. Greece* (24 September 2026), concerns the […]

СПРАВА «ЯКУБОВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ»Це рішення у справі «Якубов та інші проти Росії» стосується низки заяв, поданих особами, які були сторонами в судових провадженнях у Криму після російської окупації півострова. Заявники оскаржили легітимність судів, що діяли в Криму в межах російської правової системи, стверджуючи, що ці органи не можуть вважатися судами, «встановленими законом», як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції. Європейський суд з прав людини (Суд) об’єднав ці заяви через тотожність предмету розгляду та дослідив їх з огляду на встановлений прецедент щодо ефективного контролю Російської Федерації над Кримом. Суд зрештою постановив, що судова система, нав’язана Росією в Криму після березня 2014 року, не мала необхідного правового підґрунтя відповідно до Конвенції. Як наслідок, Суд встановив порушення права на справедливий судовий розгляд для всіх заявників, оскільки їхні справи вирішувалися судами, які не відповідали критерію «встановлених законом». Це рішення підтверджує позицію Суду щодо незаконності російської судової адміністрації на окупованих українських територіях і надає чіткий правовий засіб захисту для осіб, які постраждали внаслідок цих проваджень. ### Структура та положення Рішення структуроване як стандартне рішення на рівні Комітету та складається з таких основних розділів: * **Процесуальні та юрисдикційні рамки:** Суд підтверджує свою юрисдикцію щодо заяв, зазначаючи, що події відбулися до припинення членства Росії в Конвенції 16 вересня 2022 року. Він підтверджує принцип екстериторіальної юрисдикції, що ґрунтується на «ефективному контролі», який Росія здійснює над Кримом із 27 лютого 2014 року. * **Прийнятність та процесуальна правоздатність (locus standi):** Суд розглядає процесуальні нюанси, такі як право спадкоємців продовжувати провадження (як у справі п. Рябоконя) та відхилення вимог від осіб, які не були безпосередніми сторонами у відповідних національних провадженнях (процесуальна правоздатність п. Тарасова). * **По суті (пункт 1 статті 6):** Суд значною мірою спирається на висновки Великої палати у справі «Україна проти Росії (щодо Криму)». Він доходить висновку, що поширення дії російського законодавства на Крим суперечило міжнародному гуманітарному праву, а отже, суди, що діяли в межах цієї системи, не можуть вважатися «встановленими законом». * **Справедлива сатисфакція:** Суд присуджує конкретні суми як компенсацію моральної шкоди та судові витрати, як детально зазначено в доданій таблиці, які має виплатити Російська Федерація. ### Ключові положення для правового використання Для юристів-практиків та спостерігачів найбільш вагомими є такі аспекти рішення: 1. **Невизнання судових актів:** Рішення слугує остаточним підтвердженням того, що будь-яке судове рішення, ухвалене судом, який діяв за російським законодавством у Криму після березня 2014 року, є за своєю суттю неправомірним згідно з Конвенцією, оскільки сам суд не був «встановлений законом». 2. **Посилання на справу «Україна проти Росії (щодо Криму)»:** Суд прямо пов’язує свою аргументацію з рішенням Великої палати від 2024 року, підкріплюючи послідовну правову позицію високого рівня про те, що весь судовий апарат, створений окупаційною владою, є нелегітимним. 3. **Юрисдикційна безперервність:** Рішення уточнює, що Суд зберігає компетенцію розглядати порушення, які мали місце в період окупації, навіть після офіційного виходу Росії з Ради Європи, за умови, що події відбулися до граничної дати — 16 вересня 2022 року. 4. **Процесуальний прецедент:** Рішення надає шаблон того, як Суд вирішує питання смерті заявників у таких справах, та роз’яснює суворе тлумачення «статусу жертви», гарантуючи, що лише ті, хто безпосередньо постраждав від відсутності справедливого судового розгляду, можуть вимагати відшкодування […]

CASE OF YAKUBOV AND OTHERS v. RUSSIAThis judgment, *Yakubov and Others v. Russia*, concerns a series of applications brought by individuals who were […]

СПРАВА «ОЛАГ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»Рішення у справі «Олаг та інші проти України» (заяви № 7509/22 та ще 6 інших), ухвалене 24 вересня 2026 року, стосується системної проблеми щодо умов тримання під вартою в українській пенітенціарній системі. Європейський суд з прав людини (Суд) розглянув сім об’єднаних заяв від осіб, які утримувалися в різних слідчих ізоляторах і скаржилися на сувору переповненість, неналежні санітарні умови та відсутність ефективних засобів правового захисту на національному рівні для вирішення цих скарг. Суд підтвердив свою усталену прецедентну практику, зазначивши, що Уряд не надав доказів забезпечення належних стандартів життя та не довів, що заявники мали доступ до функціонального компенсаторного механізму. Як наслідок, Суд встановив порушення статей 3 (заборона катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження) та 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції. Це рішення слугує суворим нагадуванням про обов’язок держави забезпечити відповідність умов тримання під вартою мінімальним стандартам людської гідності. Примітка: оскільки це рішення безпосередньо вказує на системну неспроможність української держави забезпечити належні умови тримання під вартою та ефективні правові засоби захисту для своїх громадян, воно має значні наслідки для триваючої реформи української пенітенціарної та судової систем. ### Структура та основні положення Рішення відповідає стандартній структурі рішення Комітету: 1. **Процесуальна історія та об’єднання справ:** Суд об’єднав сім заяв через ідентичність їхнього предмета. Він також розглянув питання *locus standi* (права на звернення) сестри померлого заявника, дозволивши їй продовжити розгляд позову, що є стандартним процесуальним захистом прав померлого. 2. **Прийнятність та суть справи:** Суд відхилив заперечення Уряду щодо невичерпання національних засобів правового захисту, уточнивши, що компенсаторний засіб вважається «ефективним» лише у тому випадку, якщо неналежні умови вже припинилися. 3. **Правові висновки:** Суд застосував принципи, викладені у справах «Муршич проти Хорватії» та «Сукачов проти України», наголосивши, що переповненість камер та неналежні матеріальні умови становлять таке поводження, що принижує гідність. 4. **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд присудив конкретні суми як матеріальну та моральну шкоду, а також компенсацію судових витрат, детально розписані у доданій таблиці для кожного заявника. Порівняно з попередніми версіями таких рішень, це рішення підтримує сувору доказову вимогу Суду: Уряд повинен надати специфічну документацію (плани площ камер, дані про кількість ув’язнених та записи про технічне обслуговування), щоб спростувати *prima facie* (на перший погляд) обґрунтовану справу про жорстоке поводження. ### Ключові положення для юридичної практики Для практикуючих юристів та спостерігачів за правовим процесом найбільш критичними є такі моменти: * **Поріг «ефективного засобу захисту»:** Рішення підтверджує, що в Україні наразі відсутній ефективний національний засіб захисту від неналежних умов тримання під вартою. Це дозволяє заявникам оминати національні цивільні суди, якщо умови тримання під вартою залишаються незмінними, оскільки Суд вважає такі національні судові процеси неефективними за відсутності конкретного компенсаторного механізму. * **Тягар доказування:** Суд чітко перелічує типи доказів, які Уряд повинен надати для захисту проти скарг за статтею 3, включаючи плани поверхів камер, вимірювання температури та освітленості, а також записи про проведення дератизації та дезінсекції. Ненадання цих первинних доказів зазвичай призводить до винесення рішення проти Держави. * **Системні порушення:** Окрім умов тримання під вартою, кілька заявників успішно посилалися на «сталу прецедентну практику» щодо надмірної тривалості тримання під вартою до суду (стаття 5 § 3) та надмірної тривалості кримінального провадження (стаття 6 § 1). Це підтверджує, що Суд продовжує розглядати ці питання як постійні системні проблеми в правовому полі України. * **Розрахунок збитків:** Додана таблиця надає чіткий орієнтир для фінансової компенсації, присудженої за різні терміни та ступені тяжкості умов тримання під вартою, що може бути використано як довідковий матеріал для майбутніх позовів. Повни […]

CASE OF OLAG AND OTHERS v. UKRAINEThe judgment in *Olag and Others v. Ukraine* (Applications nos. 7509/22 and 6 others), delivered on 24 September 2026, […]

СПРАВА «МЕЩЕРЯКОВ ПРОТИ УКРАЇНИ»Це судове рішення у справі «Мещеряков проти України» (заява № 27003/16) стосується системних недоліків української судової та слідчої систем щодо тривалості кримінального провадження та відсутності прозорості у сфері негласних слідчих (розшукових) дій. Заявник, який перебував під кримінальним розслідуванням майже десятиліття, оскаржив надмірну тривалість цього провадження та нездатність держави забезпечити доступ до судових рішень, якими надавався дозвіл на перехоплення його повідомлень. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що майже десятирічна тривалість справи, яка характеризувалася періодами безпідставної бездіяльності та неодноразовими поверненнями матеріалів, порушила вимогу щодо «розумного строку», передбачену статтею 6 Конвенції. Крім того, Суд постановив, що знищення судових дозволів на прослуховування унеможливило будь-який змістовний перегляд того, чи було спостереження законним або необхідним, що становить порушення статті 8. Хоча заявник також оскаржував обмеження його свободи пересування, Суд визнав ці заходи пропорційними з огляду на тяжкість висунутих обвинувачень та специфічні обставини справи. Це рішення є важливим прецедентом щодо зобов’язання держави зберігати записи про спостереження та права на своєчасний судовий розгляд. Ця справа висвітлює поточні виклики в правовій системі України щодо збереження судових справ та процесуальних прав осіб, які перебувають під тривалим кримінальним розслідуванням. ### Структура та положення Рішення структуроване у чотири основні розділи: фактичні обставини справи, оцінка Судом ймовірних порушень, застосування статті 41 (справедлива сатисфакція) та підсумкові оперативні положення. * **Стаття 6 (Тривалість провадження):** Суд оцінив «розумність» десятирічного розслідування, зосередившись на складності справи, поведінці заявника та старанності органів влади. * **Стаття 2 Протоколу № 4 (Свобода пересування):** Суд оцінив пропорційність обмежень на виїзд, накладених під час провадження. * **Стаття 8 (Право на приватність / Спостереження):** Суд розглянув нездатність держави забезпечити доступ до дозволів на прослуховування, які були знищені. * **Стаття 13 (Ефективний засіб правового захисту):** Суд визнав, що цю скаргу немає потреби розглядати окремо, оскільки він уже розглянув ключові питання за статтями 6 та 8. Порівняно з попередньою судовою практикою, це рішення посилює сувору позицію Суду щодо аргументу про «знищення доказів». Суд чітко відхилив виправдання уряду щодо знищення записів спостереження — навіть у випадках, коли це посилалося на заходи безпеки під час триваючої війни, — оскільки держава не надала жодних вагомих причин для відмови в доступі до цих документів *до* їх знищення у 2018 році. ### Ключові положення для юридичної практики Для практикуючих юристів найважливішими аспектами цього рішення є: 1. **Стандарт «Доступу до матеріалів спостереження»:** Суд встановив, що особи, стосовно яких велося спостереження, мають право за замовчуванням на доступ до дозвільних документів. Знищення цих документів державою, незалежно від причини, створює презумпцію того, що спостереження не пройшло «належного та детального судового контролю», якого вимагає Конвенція. Це фактично перекладає тягар доведення на державу з метою підтвердження законності спостереження. 2. **Оцінка розумності строку:** Суд підтвердив, що навіть у складних справах, пов’язаних з організованою злочинністю, «тривалі періоди безпідставної бездіяльності» є несумісними зі статтею 6. Рішення є нагадуванням про те, що держава не може використовувати складність справи як загальне виправдання для адміністративних затримок або повторних повернень матеріалів на досудове розслідування. 3. **Пропорційність заборон на виїзд:** Суд уточнив, що хоча обмеження на пересування є стандартною частиною кримінального процесу, вони не повинні застосовуватися автоматично. Висновок Суду про те, що обмеження в цій справі були пропорційними — через характер обвинувачень та конкретний напрямок (Російська Федерація), — встановлює чітку межу того, коли такі обмеження вважаються «необхідними в демократичному суспільстві». Повний […]

CASE OF MESHCHERYAKOV v. UKRAINEThis judgment, *Meshcheryakov v. Ukraine* (Application no. 27003/16), concerns the systemic failures of the Ukrainian […]

СПРАВА «МЕЛЬНИК ПРОТИ УКРАЇНИ»[…]

CASE OF MELNYK v. UKRAINEThe case of *Melnyk v. Ukraine* (application no. 25753/18) concerns the ill-treatment of a protestor by law enforcement officers […]

СПРАВА «КРАВЧЕНКО ТА СЛАБЕЦЬКИЙ ПРОТИ УКРАЇНИ»У рішенні у справі «Кравченко та Слабецький проти України» розглядаються системні проблеми щодо права на свободу та особисту недоторканність згідно зі статтею 5 § 3 Європейської конвенції з прав людини. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув дві об’єднані заяви, що стосувалися надмірної тривалості досудового тримання під вартою та ненадання національними судами належних і достатніх обґрунтувань для застосування таких заходів. Суд дійшов висновку, що органи влади України не продемонстрували «особливої ретельності» під час провадження та покладалися на шаблонні, непереконливі мотиви, які не виправдовували належним чином подальше позбавлення свободи. Через відсутність розгляду альтернативних запобіжних заходів національні суди порушили права заявників. Як наслідок, Суд констатував порушення статті 5 § 3 та присудив заявникам компенсацію за моральну шкоду та відшкодування судових витрат. Структура рішення відповідає стандартному формату для рішень, ухвалених Комітетом: воно починається з об’єднання заяв, переходить до оцінки суті справи відповідно до статті 5 § 3 і завершується застосуванням статті 41 щодо справедливої сатисфакції. Рішення не запроваджує нових правових стандартів, а підтверджує усталену прецедентну практику, викладену в знакових справах, таких як «Харченко проти України» та «Бузаджі проти Республіки Молдова». Воно зберігає послідовну позицію Суду, згідно з якою наявність «обґрунтованої підозри» є необхідною, але недостатньою умовою для тривалого тримання під вартою. Це рішення слугує підтвердженням вимоги до національних органів влади надавати конкретні, індивідуалізовані обґрунтування для тримання під вартою, а не покладатися на стандартні, шаблонні формулювання. Найважливіші положення для юристів-практиків та спостерігачів: 1. **Стандарт «належних і достатніх» підстав:** Суд підтверджує, що судові органи повинні надавати конкретні, нешаблонні підстави для тримання під вартою, починаючи з першого судового засідання. Використання загальних або «непереконливих» міркувань, як було зазначено у справі п. Слабецького, є недостатнім для дотримання вимог Конвенції. 2. **Обов’язок «особливої ретельності»:** Суд наголошує, що держава повинна діяти з особливою швидкістю та ретельністю у справах, пов’язаних із досудовим триманням під вартою. Будь-яка відсутність прогресу в провадженні, як це спостерігалося у справі п. Кравченка, робить подальше тримання під вартою надмірним. 3. **Обов’язковий розгляд альтернатив:** Рішення підкреслює, що органи влади юридично зобов’язані активно розглядати альтернативні, менш обмежувальні заходи для забезпечення явки обвинуваченого до суду. Невиконання обов’язку розглянути такі альтернативи, навіть якщо початкове тримання під вартою могло бути виправданим, є порушенням. 4. **Системні наслідки:** Посилаючись на справи «Харченко», «Ігнатов» та «Корбан», Суд сигналізує, що ці порушення залишаються повторюваною проблемою в українській судовій системі, що підкреслює необхідність приведення практики національних судів у відповідність до стандартів «особливої ретельності» та «обґру […]

CASE OF KRAVCHENKO AND SLABETSKYY v. UKRAINEThe judgment in *Kravchenko and Slabetskyy v. Ukraine* addresses systemic issues regarding the right to liberty […]

СПРАВА «А.М. ТА ІНШІ ПРОТИ ГРЕЦІЇ»Це судове рішення у справі *«А.М. та інші проти Греції»* (від 24 вересня 2026 року) стосується системної неспроможності Грецької держави забезпечити належні умови прийому та проживання для шукачів притулку, а також ненадання необхідної медичної допомоги вразливим особам. Суд об’єднав чотири окремі заяви через спільність їхнього предмета, що стосується поводження із шукачами притулку в різних закладах, включаючи Центр прийому та ідентифікації в Моріа. Хоча Суд відхилив деякі скарги через брак обґрунтування або недотримання шестимісячного строку, у більшості випадків він встановив чіткі порушення статті 3 Конвенції. Рішення підкреслює, що шукачі притулку є особливо вразливою групою, і держава несе позитивне зобов’язання гарантувати, що умови їхнього проживання залишаються сумісними з людською гідністю. Зрештою, Суд зобов’язав державу-відповідача виплатити заявникам компенсацію моральної шкоди, підтверджуючи стандарти піклування, необхідні для тих, хто шукає міжнародного захисту. ****: Це рішення є надзвичайно актуальним для сучасного європейського контексту, зокрема для України, оскільки воно підтверджує суворі зобов’язання приймаючих держав щодо переміщених осіб та вразливих верств населення, створюючи чіткий прецедент щодо стандартів медичних та житлових умов, які повинні підтримуватися для тих, хто рятується від конфлікту або переслідувань. ### Структура та положення Рішення структуроване у чотири основні розділи: 1. **Процесуальна історія та об’єднання справ:** Суд консолідував чотири заяви (№ 11022/17, 18179/20, 48822/20 та 1880/21) в одне провадження для забезпечення процесуальної ефективності. 2. **Прийнятність:** Суд розглянув попередні заперечення Уряду щодо вичерпання внутрішніх засобів правового захисту та «статусу жертви» заявників. Він відхилив ці заперечення, зазначивши, що Уряд не зміг довести існування ефективних внутрішніх засобів правового захисту для цих конкретних скарг. 3. **Суть справи (стаття 3):** Суд дослідив умови проживання в таборах Ріцона та Моріа. Він розмежував скарги, які були недостатньо підкріплені доказами (які були відхилені), та ті, де умови явно не відповідали мінімальному порогу тяжкості. 4. **Справедлива сатисфакція (стаття 41):** Суд присудив заявникам компенсацію моральної шкоди на основі усталеної прецедентної практики, але відхилив вимоги щодо відшкодування судових витрат та видатків через відсутність документальних доказів того, що такі витрати були фактично понесені. ### Ключові положення для юридичного використання * **Тягар доказування:** Суд роз’яснив, що заявники повинні надавати «конкретну та детальну інформацію» щодо своєї особистої ситуації та тривалості ймовірних недоліків. Невиконання цієї вимоги призводить до визнання заяви явно необґрунтованою. * **Ефективність внутрішніх засобів правового захисту:** Рішення підтверджує, що саме на Уряді лежить тягар доведення того, що засіб правового захисту є не лише доступним у теорії, а й ефективним на практиці (доступним, здатним забезпечити відшкодування та таким, що пропонує розумні перспективи успіху). Загальні адміністративні процедури, які не стосуються конкретно недоліків у наданні належних умов прийому, є недостатніми. * **Вразливість та медична допомога:** Суд встановив, що для вразливих осіб (таких як жертви катувань або особи з хронічними захворюваннями, наприклад ВІЛ), нездатність надати своєчасну, спеціалізовану та орієнтовану на травму допомогу становить порушення статті 3. Адміністративні затримки у започаткуванні необхідного лікування, наприклад антиретровірусної терапії, не можуть бути виправдані як «адміністративні незручності». * **Тимчасові заходи:** Посилання Суду на власні раніше вказані тимчасові заходи (згідно з Правилом 39) слугує критичним показником невиконання державою своїх зобов’язань, що Суд потім використовує для обґрунтування висновків про порушення по суті. Повний текст […]

CASE OF A.M. AND OTHERS v. GREECEThis judgment, *A.M. and Others v. Greece* (24 September 2026), concerns the systemic failure of the Greek state to […]