Справа «Мельник проти України» (заява № 25753/18) стосується жорстокого поводження з протестувальником з боку працівників правоохоронних органів під час подій «Євромайдану» 18 лютого 2014 року. Заявник, пан Марк Юрійович Мельник, отримав тілесні ушкодження під час поліцейських операцій і згодом заявив, що держава не провела ефективного розслідування цих подій. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув цю справу в контексті усталеної прецедентної практики щодо протестів на Майдані. Суд дійшов висновку, що заявник зазнав жорстокого поводження і що право на мирні зібрання було піддане непропорційному втручанню. Крім того, Суд встановив, що внутрішнє розслідування за скаргами заявника залишалося неефективним. У результаті Суд постановив, що мали місце порушення як матеріального, так і процесуального аспектів статті 3, а також порушення статті 11 Конвенції.
Структура рішення відповідає стандартному формату рішення Комітету ЄСПЛ. Воно починається з етапу прийнятності, на якому Суд відхиляє аргумент Уряду про передчасність заяви через триваючі внутрішні розслідування, посилаючись на встановлені прецеденти, такі як «Шморгунов та інші проти України». Розділ по суті значною мірою спирається на принципи, встановлені у справі «Шморгунов», застосовуючи їх до конкретних фактів справи пана Мельника. На відміну від багатьох інших рішень, у цьому рішенні не присуджується фінансова компенсація відповідно до статті 41, оскільки заявник не подав вимогу про справедливу сатисфакцію. Рішення зберігає послідовність із попередніми висновками щодо насильства, пов’язаного з Майданом, підкріплюючи позицію Суду щодо системного характеру цих порушень.
Найважливіші положення цього рішення для практикуючих юристів та спостерігачів включають:
1. **Відхилення аргументу про «передчасність»:** Суд чітко підтвердив, що триваючий характер внутрішніх розслідувань злочинів, пов’язаних із Майданом, не перешкоджає Суду розглядати скаргу по суті, фактично відхиляючи спробу Уряду затягнути провадження, посилаючись на тривалість внутрішніх розслідувань.
2. **Порушення матеріального та процесуального аспектів статті 3:** Рішення підтверджує, що держава несе відповідальність не лише за фізичне жорстоке поводження з протестувальниками (матеріальний аспект), а й за нездатність провести оперативне, ретельне та незалежне розслідування таких дій (процесуальний аспект).
3. **Захист за статтею 11:** Суд повторив, що застосування сили проти мирних протестувальників становить непропорційне втручання у право на свободу зібрань, посилюючи захист демократичної участі.
4. **Покладання на встановлений прецедент:** Узгоджуючи цю справу з рішеннями у справах «Шморгунов» та «Краснянчук і Ковальов», Суд сигналізує про те, що правова оцінка подій на Майдані є усталеною, а індивідуальні справи будуть вирішуватися на основі встановленої моделі невиконання державою обов’язку захищати протестувальників і розслідувати зловживання.
