Справа №320/41914/23 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Держпродспоживслужби про застосування фінансових санкцій до фізичної особи-підприємця за порушення заборони куріння кальянів та стимулювання продажу тютюнових виробів у закладі ресторанного господарства.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним штраф за куріння кальянів у ресторані, накладений на підприємця Держпродспоживслужбою. Суд зазначив, що чинне законодавство, а саме Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», встановлює повну заборону на вживання кальянів у закладах ресторанного господарства. Надання послуги з приготування кальяну вважається стимулюванням продажу тютюнових виробів, навіть за відсутності прямої реклами. Суд підкреслив, що з 11 липня 2022 року діє оновлена редакція закону, яка посилила обмеження щодо споживання тютюнових виробів, включаючи кальяни, в громадських місцях. Також, суд врахував міжнародні зобов’язання України щодо боротьби з тютюнопалінням, зокрема Рамкову конвенцію ВООЗ.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову підприємця.
Справа №120/8169/24 від 21/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних санкцій, винесених Головним управлінням ДПС у Вінницькій області.
2. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій про залишення позову без розгляду, оскільки позивач не надав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору. Суд зазначив, що позивач не довів поважність причин неподання доказів, а посилання на передачу бухгалтерської документації правонаступнику не є об’єктивною перешкодою для надання суду необхідних документів. Також, суд врахував неодноразову неявку представника позивача в судові засідання, що свідчить про неналежне виконання процесуальних обов’язків. Суд підкреслив, що позивач повинен активно використовувати свої процесуальні права для сприяння встановленню дійсних обставин у справі. Суд також зазначив, що положення статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України містять альтернативні варіанти дій суду першої інстанції в разі ухилення від виконання Позивачем вимог щодо надання доказів. Поряд з залишенням позову без розгляду, суд залежно від того, яке витребувані докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними у ній доказами.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №367/6570/17 від 22/10/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ між колишніми партнерами.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов частково, встановивши факт проживання однією сім’єю без шлюбу, визнавши квартиру спільною сумісною власністю та поділивши її, а також присудивши компенсацію за автомобіль. Апеляційний суд скасував рішення в частині встановлення факту проживання однією сім’єю та поділу квартири, вважаючи докази недостатніми для підтвердження спільного проживання та ведення спільного господарства. Верховний Суд не погодився з апеляційним судом, вказавши на наявність достатніх доказів, що підтверджують спільне проживання, ведення спільного господарства та сімейні відносини сторін, зокрема, світлини, показання свідків та інші письмові докази. Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не обґрунтував належним чином відхилення показань свідків та не вказав на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при оцінці доказів. Враховуючи встановлений факт спільного проживання, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання спірної квартири спільною сумісною власністю.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення факту спільного проживання сторін, визнання права власності на 1/2 частини спірної квартири та залишив в силі рішення суду першої інстанції в цій частині, а також стягнув з відповідача на користь позивачки судовий збір за подання касаційної скарги.
Справа №380/6494/25 від 22/10/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо застосування понижуючих коефіцієнтів та обмеження максимальним розміром при виплаті пенсії позивачу, як особі, звільненій з військової служби.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” є спеціальним законом, який регулює пенсійне забезпечення військовослужбовців, і зміни до нього можуть вноситися лише шляхом внесення змін до цього закону або до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Суд наголосив, що положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та Постанови Кабінету Міністрів України, якими запроваджено понижуючі коефіцієнти, фактично встановлюють інше регулювання, відмінне від спеціального закону, що є неприпустимим. Крім того, суд зазначив, що обмеження розміру пенсії максимальним розміром також є неправомірним, оскільки відповідні положення закону були визнані неконституційними. Суд підкреслив, що застосування понижуючих коефіцієнтів та обмеження максимальним розміром пенсії призводить до обмеження конституційного права на соціальний захист. Суд також врахував попередню практику Верховного Суду у подібних справах.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтримавши позицію про неправомірність застосування понижуючих коефіцієнтів та обмеження максимальним розміром при виплаті пенсії військовослужбовцю.
Справа №904/37/24 від 20/10/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунку платника ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА ПДВ) боржника, на які помилково були зараховані кошти стягувачем.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказавши, що згідно з чинним законодавством, зокрема Податковим кодексом України та Законом України “Про виконавче провадження”, на кошти, які знаходяться на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування ПДВ, не може бути накладено арешт або звернено стягнення за виконавчими провадженнями. Суд зазначив, що кошти на рахунку СЕА ПДВ не є банківськими рахунками, якими можуть вільно розпоряджатися органи ДПС або Казначейство, і що перерахування коштів з таких рахунків здійснюється Казначейством виключно на підставі реєстрів ДПС. Суд також підкреслив, що приватний виконавець помилково ототожнює кошти на рахунку СЕА ПДВ з коштами, які належать особі, що має заборгованість перед боржником, оскільки власником цих коштів є сам боржник. Враховуючи відсутність доказів беззаперечної заборгованості заінтересованих осіб перед боржником, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви приватного виконавця.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу приватного виконавця без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/1520/25 від 22/10/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років шляхом припинення нарахування та виплати індексацій пенсії, передбачених постановами Кабінету Міністрів України.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не дослідили всі обставини справи, зокрема, чи припинялась виплата пенсії позивачу у період його повторної служби, чи приймалось рішення про призначення нової пенсії після первинного призначення, а також не з’ясували, чи було збільшення грошового забезпечення позивача нормативним підвищенням, чи воно було зумовлене іншими обставинами, такими як кар’єрне зростання. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій, застосовуючи до спірних правовідносин виключно норму ч. 2 ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положення Постанов № 118, № 168 і № 185, залишили поза увагою, що всупереч змісту зазначеної норми Закону орган Пенсійного фонду України не припиняв позивачу виплату пенсії за вислугу років у період з 25.06.2019 по 26.09.2023, та згодом не звертався до позивача за поверненням такої виплаченої суми як безпідставно отриманої. Також, суди не дослідили матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 на предмет того, чи приймав відповідач рішення про призначення позивачу пенсії після 21.03.2019 (тобто, після призначення пенсії за вислугу років вперше).
3. Верховний Суд ухвалив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №300/7308/24 від 22/10/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо припинення нарахування та виплати індексації пенсії позивачу.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що перерахунок пенсії військовослужбовця у зв’язку зі збільшенням прожиткового мінімуму, що впливає на розмір грошового забезпечення, є підставою для припинення виплати індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168. Суд зазначив, що оскільки перерахунок пенсії позивача був здійснений на підставі судового рішення та враховував збільшений розмір грошового забезпечення у зв’язку зі зростанням прожиткового мінімуму, то підстави для індексації пенсії відповідно до зазначеної постанови відсутні. Водночас, суд визнав неправомірним припинення виплати індексації, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 118, оскільки відповідачем не було надано доказів проведення перерахунку пенсії у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення, зокрема через зростання прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2022 року. Суд врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою перерахунок пенсії з урахуванням прожиткового мінімуму є підвищенням, що виключає індексацію.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, визнавши протиправним припинення виплати індексації, встановленої постановою № 118, та зобов’язавши поновити її виплату, але відмовив у задоволенні вимог щодо індексації, передбаченої постановою № 168.
Справа №824/76/25 від 23/10/2025
Предметом спору є заява про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (МКАС при ТПП України) щодо стягнення з чеської компанії на користь українського АТ «АНТОНОВ» неустойки, зобов’язання повернути передоплату та вироби.
Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні заяви про скасування рішення МКАС, підкресливши, що сторона, яка подає заяву про скасування арбітражного рішення, повинна довести наявність підстав для цього. Суд зазначив, що заявник не надав достатніх доказів недієздатності особи, яка підписала арбітражну угоду, а також не довів, що виконання арбітражного рішення суперечить публічному порядку України. Суд вказав, що арбітражний суд вже оцінив аргументи щодо форс-мажорних обставин та дійшов висновку про їх недоведеність. Верховний Суд підкреслив, що перегляд рішень міжнародного комерційного арбітражу по суті не входить до компетенції національного суду.
Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду, тобто рішення МКАС залишилося в силі.
Справа №134/243/24 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження споживачем незаконного нарахування обсягу спожитої електроенергії та, як наслідок, заборгованості за особовим рахунком.
2. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що нарахування обсягу спожитої електроенергії було здійснено на підставі акту про заміну лічильника, який містить недоліки та не підтверджує належним чином факт споживання позивачем саме такого обсягу електроенергії. Суд зазначив, що відповідачі не довели факту належного складання акту, зокрема, відсутні докази присутності споживача при складанні акту та його ознайомлення з ним. Також, суд взяв до уваги недоліки в оформленні акту, такі як довільне написання показників лічильника та відсутність посилання на додані фотознімки. Враховуючи неналежність акту як доказу, суд дійшов висновку про необґрунтованість нарахування заборгованості споживачу. Суд апеляційної інстанції вказав, що задоволення позовних вимог є ефективним способом захисту, оскільки відновлює порушене право позивача та встановлює правову визначеність щодо відсутності заборгованості.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №686/12358/24 від 22/10/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення позивача до квартири, право користування якою вона втратила після дарування своєї частки сину, який згодом подарував квартиру своїй дружині.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції власником квартири була інша особа, яка не була залучена до участі у справі, що є порушенням норм процесуального права. Суд зазначив, що позивач не заявила клопотання про заміну неналежного відповідача, а суд не має права зі своєї ініціативи залучати інших відповідачів без згоди позивача. Суд вказав, що пред’явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, що не позбавляє позивача права звернутися до суду з позовом до належного відповідача. Суд відхилив посилання касаційної скарги на неврахування висновків Верховного Суду у інших справах, оскільки обставини цих справ відрізняються. Суд також закрив касаційне провадження за скаргою попереднього відповідача, оскільки рішення суду першої інстанції, яке він оскаржував, було скасовано апеляційним судом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу позивача без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, та закрив касаційне провадження за скаргою попереднього відповідача.
Справа №420/16547/24 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження військовослужбовцем рішення житлової комісії Одеського гарнізону щодо розподілу житла у новобудові.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову військовослужбовця, мотивуючи це тим, що рішення житлової комісії про розподіл житла не створює безпосередніх правових наслідків для позивача, оскільки остаточний розподіл житла затверджується заступником Міністра оборони України. Суд зазначив, що житлові комісії гарнізонів не мають повноважень визначати відсотковий розподіл житлових приміщень, а їхні рішення є лише пропозиціями. Також суд врахував, що позивач не надав доказів порушення його прав саме на момент звернення до суду. Суд касаційної інстанції взяв до уваги рішення суду у іншій справі, яким було скасовано рішення заступника Міністра оборони України про затвердження розподілу спірних квартир, через неврахування кількості осіб, які мають право на отримання житла для постійного проживання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №288/745/21 від 22/10/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 про визнання його батьком ОСОБА_4 та внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно дослідили обставини справи, зокрема, не надали належної оцінки факту ухилення відповідачки від проведення судово-генетичної експертизи, яка є найбільш точним методом встановлення батьківства. Суд зазначив, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду та практику ЄСПЛ, згідно з якими доказова цінність ДНК-тесту значно переважає інші докази. Також, суд касаційної інстанції вказав на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам позивача щодо обставин, які ставлять під сумнів поважність причин неявки відповідачки та дитини на експертизу. Враховуючи ці обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №340/2017/25 від 22/10/2025
Предметом спору є оскарження бездіяльності Департаменту соціальної політики щодо призначення позивача постійним доглядачем за його матір’ю-інвалідом та зобов’язання відповідача вчинити дії з такого призначення.
Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки аналогічний спір вже був предметом розгляду в іншій справі, де суд зобов’язав Департамент розглянути заяву позивача. Верховний Суд підкреслив, що виконання судового рішення здійснюється в рамках виконавчого провадження, а не шляхом подання нового позову з аналогічними вимогами. Суд зазначив, що у разі незгоди з діями відповідача при виконанні попереднього рішення, позивач має право скористатися механізмом судового контролю за виконанням рішення, передбаченим статтею 383 КАС України, а не подавати новий адміністративний позов. Суд також вказав, що позивач не оскаржив повідомлення про відмову у виплаті допомоги, яке було прийняте за результатами розгляду його заяви, що могло б бути окремим предметом оскарження.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №199/6340/23 від 21/10/2025
1. Предметом спору є вимога про усунення відповідача від права на спадкування за законом після смерті його батька, з мотивів ухилення від надання допомоги спадкодавцю, який перебував у безпорадному стані.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачем не було доведено сукупності обставин, необхідних для усунення особи від права на спадкування, а саме: ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю при наявності можливості її надання, винної поведінки відповідача, а також перебування спадкодавця у безпорадному стані та його потреби у допомозі саме від відповідача. Суд підкреслив, що позбавлення права на спадкування є крайнім заходом, який застосовується з урахуванням характеру поведінки відповідача. Суд також зазначив, що суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, а аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів і зводяться до переоцінки фактичних обставин справи, що не входить до повноважень Верховного Суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №755/11286/20 від 22/10/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду про виправлення описки в рішенні щодо поділу майна подружжя.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, задовольняючи заяву про виправлення описки в попередньому рішенні щодо поділу майна (квартири та салону краси), допустив нові описки, зокрема, у прізвищі заявника, даті ухвалення рішення та назві вулиці, що суттєво впливає на зміст судового рішення та його виконання. Суд касаційної інстанції наголосив, що виправлення описок не повинно змінювати суть судового рішення, а лише усувати неточності, які впливають на можливість його реалізації. Оскільки апеляційний суд допустив нові помилки, це є порушенням норм процесуального права, що робить неможливим виправлення описок ухвалою апеляційного суду. Суд касаційної інстанції посилається на власні попередні рішення, де роз’яснено, що описки повинні мати істотний характер і їх виправлення не повинно змінювати суті рішення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Київського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року та передав питання про виправлення описки на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №320/41914/23 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Держпродспоживслужби про застосування фінансових санкцій до ФОП за порушення заборони куріння кальянів та стимулювання продажу тютюнових виробів у закладі ресторанного господарства.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, наголосив, що з 11 липня 2022 року діє повна заборона на куріння, вживання та використання кальянів у закладах ресторанного господарства, що передбачено змінами до Закону України “Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення”. Суд зазначив, що надання послуг з приготування кальяну в закладі, де це заборонено, є стимулюванням продажу тютюнових виробів, навіть якщо немає прямої реклами. Також, суд вказав, що суди попередніх інстанцій помилково послались на попередню практику Верховного Суду, яка стосувалася іншої редакції закону, коли заборона на кальяни не була абсолютною. Суд підкреслив, що Україна, ратифікувавши Рамкову конвенцію ВООЗ, зобов’язалася впроваджувати суворі норми щодо контролю над тютюном, включаючи заборону стимулювання його споживання.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову ФОП.
Справа №824/76/25 від 23/10/2025
1. Предметом спору є скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду про стягнення з чеської компанії на користь українського АТ “Антонов” неустойки, зобов’язання повернути передоплату та вироби, а також відшкодування арбітражних витрат.
2. У вступній та резолютивній частинах постанови не наведено аргументів суду. Вказано лише, що розгляд справи є складним, тому повний текст рішення буде складено пізніше. Наразі відомо лише, що Верховний Суд залишив без задоволення апеляційну скаргу чеської компанії, а ухвалу Київського апеляційного суду – без змін. Таким чином, ВС погодився з рішенням апеляційного суду, але мотиви такого рішення поки невідомі. Для повного аналізу необхідний повний текст постанови.
3. Верховний Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду – без змін.
Справа №460/10097/24 від 21/10/2025
1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у перерахунку пенсії особі з інвалідністю ІІІ групи, захворювання якої пов’язане з Чорнобильською катастрофою, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву позивачу в частині вимог за період з 01.07.2021 по 29.02.2024 у зв’язку з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду. Суд зазначив, що строк звернення до суду обчислюється з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а рішення Конституційного Суду України про неконституційність окремих положень закону було офіційно оприлюднено, що давало можливість зацікавленим особам дізнатися про це. Суд також вказав, що пенсія є щомісячним платежем, і особа має можливість дізнатися про її розмір та складові, а звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії через три роки після виникнення підстав для цього не може вважатися своєчасним. Суд підкреслив, що відсутні спеціальні положення щодо обчислення строків звернення до суду у справах, правовідносини в яких врегульовувались нормами закону, визнаними неконституційними.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №620/13008/24 від 22/10/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Пенсійного фонду щодо припинення виплати індексації пенсії позивачу, як особі, звільненій з військової служби, після перерахунку його пенсії.
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи частково касаційну скаргу Пенсійного фонду, виходив з того, що Велика Палата Верховного Суду вже розглядала аналогічний спір у зразковій справі № 400/6254/24 і дійшла висновку, що у випадку перерахунку пенсії військовослужбовця на підставі рішення суду з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, це є перерахунком пенсії з підвищенням. А відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168, такий перерахунок є правомірною підставою для невиплати індексації за 2023 рік. Водночас, оскільки перерахунок пенсії позивача у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців у 2022 році не проводився, то припинення виплати індексації, нарахованої на підставі постанови № 118, є протиправним. Суд також врахував, що дана справа відповідає ознакам типової, визначеним у зразковій справі № 400/6254/24.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу Пенсійного фонду, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині зобов’язання виплатити індексацію на підставі постанови № 168, та відмовив у задоволенні цієї вимоги, а в іншій частині рішення судів залишив без змін.
Справа №520/5817/25 від 21/10/2025
Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги Головному сервісному центру МВС через несплату судового збору.
Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що для прийняття апеляційної скарги до розгляду, скаржник повинен надати докази сплати судового збору, або обґрунтувати підстави для звільнення від його сплати. Оскільки Головний сервісний центр МВС не надав таких доказів і не усунув недоліки апеляційної скарги у встановлений строк, апеляційний суд правомірно повернув скаргу. Суд також відхилив аргументи скаржника про те, що введення воєнного стану є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки не було надано доказів впливу воєнного стану на фінансування установи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд діяв у межах процесуального законодавства, не допустивши порушень, які б могли призвести до скасування оскаржуваного рішення.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №591/7260/23 від 21/10/2025
Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сумської міської ради про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 150 000,00 грн, завданої, на його думку, незаконним зняттям його батька з квартирного обліку.
Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки рішення про зняття батька позивача з квартирного обліку було прийнято на підставі чинної на той момент норми Житлового кодексу, і це рішення не було оскаржене та скасоване в судовому порядку. Суд зазначив, що позивач не довів факту неправомірних дій відповідача, які б порушували його права та інтереси, а також не надав доказів дискримінації. Визнання Конституційним Судом України неконституційною норми, на підставі якої батька позивача було знято з обліку, не впливає на висновки суду, оскільки на момент ухвалення рішення Конституційного Суду України відносини щодо зняття з квартирного обліку вже припинилися. Суд також підкреслив, що не може переоцінювати докази, оскільки це виходить за межі його повноважень.
Суд прийняв рішення залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/11474/24 від 21/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими підприємству було зменшено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, збільшено грошове зобов’язання з ПДВ та застосовано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, зазначивши, що платник податків правомірно включив до податкового кредиту податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН, оскільки податковий орган не довів порушень у їх складанні. Також, суд погодився з тим, що підприємство не є податковим агентом щодо виплат фізичним особам-підприємцям, тому не зобов’язане відображати ці виплати у звітності. Щодо зменшення від’ємного значення з податку на прибуток, суд вказав, що кошти, отримані комунальним підприємством з бюджету як внески до статутного капіталу, не є безоплатно отриманими активами і не повинні включатися до складу доходів. Суд апеляційної інстанції наголосив, що чинне законодавство не містить імперативу про те, що внесенню коштів до статутного капіталу обов`язково повинно передувати рішення про збільшення статутного капіталу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/17240/24 від 22/10/2025
Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень та рішень Головного управління ДПС в Одеській області Дочірнім підприємством «Одеський облавтодор».
Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу податкового органу, встановив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою з’ясували обставини справи та не надали належної оцінки доказам, що мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, не було досліджено питання щодо правомірності формування податкового кредиту та обґрунтованості понесених витрат підприємством. Суд касаційної інстанції підкреслив необхідність всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи, а також надання оцінки всім доказам у їх сукупності. Крім того, ВС звернув увагу на те, що суди повинні враховувати практику Верховного Суду при вирішенні аналогічних спорів. Враховуючи зазначені порушення, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №640/25254/21 від 22/10/2025
1. Предметом спору є стягнення податкового боргу з фізичної особи на підставі податкових повідомлень-рішень, які були винесені контролюючим органом.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що для задоволення позову про стягнення податкового боргу важливим є наявність узгодженого грошового зобов’язання, складові боргу, підстави його виникнення, момент виникнення та факт несплати боргу в добровільному порядку. Суд зазначив, що надіслання податкової вимоги за адресою, яка є в базі даних ДПС, але не є фактичним місцем проживання платника, не впливає на правомірність звернення до суду, оскільки податкова вимога має на меті лише інформування платника про наявний борг. Суд також відзначив, що доводи скаржника щодо неправомірності перевірки могли бути оцінені лише у випадку оскарження податкових повідомлень-рішень, чого зроблено не було. Суд підкреслив, що контролюючий орган дотримався вимог щодо звернення до суду, а саме: наявність узгодженого грошового зобов’язання, структура боргу, підстави виникнення, момент виникнення та факт несплати боргу добровільно.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №240/6401/23 від 23/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн за участь у заходах з національної безпеки і оборони в період з 24.02.2022 по 29.05.2022.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову військовослужбовця, мотивуючи це відсутністю доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях, необхідних для отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не з’ясував, які саме завдання і де виконував позивач у спірний період, а також чи могло статися, що відповідач не зафіксував участі позивача у бойових діях у відповідних документах. ВС наголосив на обов’язку суду встановити дійсні обставини справи, незалежно від позиції сторін, та вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів, пославшись на принцип офіційного з’ясування всіх обставин справи в адміністративному судочинстві. Суд також зазначив, що критерій обґрунтованості судового рішення вимагає аналізу всіх доречних і важливих аргументів сторін.
3. Суд постановив скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №640/5772/20 від 23/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у м. Києві.
2. Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки податкова подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складення повного тексту рішення суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлений законом річний строк є присічним і не підлягає поновленню, за винятком випадків, коли суб’єкт владних повноважень не був повідомлений про розгляд справи або не був залучений до участі в ній, а суд ухвалив рішення про його права та/або обов’язки. У даній справі податкова була повідомлена про розгляд справи та подавала відзив, тому виняток не застосовується. Також суд наголосив на обов’язку учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами та вживати заходів для своєчасного отримання інформації про стан судового провадження.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №320/7475/23 від 23/10/2025
1. Предметом спору є бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо ненарахування та невиплати Особі_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, відповідно до статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
2. Верховний Суд, розглядаючи цю справу, врахував, що Конституційний Суд України відновив дію статті 39 Закону № 796-XII у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року, яка передбачає виплату доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення. Суд також взяв до уваги постанову Великої Палати Верховного Суду, яка вказала, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення. Суд зазначив, що визначальним фактором для застосування цієї норми є місце проживання особи та її статус непрацюючого пенсіонера, а не наявність статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Також, суд врахував, що згідно із Законом № 1774-VIII, для розрахунку таких виплат слід застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальну заробітну плату.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та зобов’язав Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити Особі_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленим на 1 січня відповідного календарного року.
Справа №620/16861/23 від 23/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким підприємству нараховано штраф за порушення вимог щодо проведення розрахункових операцій.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним штраф, накладений на підприємство. Суд зазначив, що згідно з чинним законодавством, обов’язковими реквізитами фіскального чека є ті, що визначені у Положенні №13. Ключовим моментом у справі було те, що платіжні термінали підприємства не були з’єднані або поєднані з РРО з незалежних від підприємства причин. Суд підкреслив, що оскільки платіжні термінали не були інтегровані з РРО, то заповнення рядків 11-18 фіскального чека не було обов’язковим. Відповідно, відсутність цих реквізитів не може вважатися порушенням, що тягне за собою фінансову відповідальність. Суд також врахував пояснення підприємства, що розрахунки проводились через банківські мобільні додатки, які не інтегровані з ПРРО.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №520/16550/24 від 23/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області (КДКА) про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, оскільки особа, яка подала апеляційну скаргу (ОСОБА_2), не була учасником справи в суді першої інстанції, і рішення суду не стосувалося її прав, свобод чи обов’язків. Суд зазначив, що для оскарження рішення особою, яка не брала участі у справі, необхідно довести, що судове рішення безпосередньо впливає на її права та обов’язки, а такий зв’язок має бути очевидним і безумовним. У даному випадку, хоча суд першої інстанції і оцінював обставини виконання договору між адвокатом та ОСОБА_2, це робилося лише в контексті дисциплінарного провадження проти адвоката, а не для вирішення цивільно-правових питань за договором. Суд також підкреслив, що цивільно-правовий аспект виконання договору, на якому наполягала скаржниця, перебуває поза межами спірних правовідносин і не оцінювався судом першої інстанції.
3. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження – без змін.
Справа №200/12778/18-а від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими контролюючий орган донарахував комунальному підприємству податок на прибуток, ПДВ та зменшив суму від’ємного значення з ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які, частково задовольняючи позов, виходили з того, що контролюючий орган не довів належними доказами порушення позивачем податкового законодавства. Зокрема, суди врахували висновок судової експертизи, яка встановила, що акт перевірки не містить посилань на конкретні первинні документи, які б підтверджували порушення, а також не вказано, які саме норми права були порушені позивачем при відображенні господарських операцій. Суд також підкреслив, що господарські операції з контрагентами були документально підтверджені, а бюджетне фінансування не є компенсацією вартості товарів/послуг, що постачаються, і, отже, не є об’єктом оподаткування ПДВ. Крім того, суди зазначили, що контролюючий орган не надав доказів використання товарів/послуг не в господарській діяльності позивача.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №640/15025/19 від 22/10/2025
1. Предметом спору є правомірність податкових повідомлень-рішень, якими позивачу було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги платника податків. Суди встановили, що господарські операції між позивачем та його контрагентом були реально здійснені та підтверджені належними первинними документами, які містять всі необхідні реквізити та відображають економічну суть операцій. Суд зазначив, що платник податків не повинен нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентами, якщо він виконав усі передбачені законом умови для формування податкового кредиту та має необхідні документальні підтвердження. Також, суд відхилив посилання податкового органу на негативну податкову інформацію щодо контрагента позивача, оскільки платник податків несе самостійну відповідальність за ведення податкового обліку. Суд касаційної інстанції підкреслив, що перевагу слід надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а наявність або відсутність окремих документів не є вирішальною, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі мали місце.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №260/4525/24 від 23/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування пені за порушення валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що компанія правомірно припинила зобов’язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що не суперечить законам України. Суд зазначив, що резидент вільний у виборі форми розрахунків, а обмеження НБУ, на які посилається податковий орган, адресовані банкам, а не суб’єктам господарювання. Важливо, що суд врахував усталену практику Верховного Суду щодо можливості припинення валютних зобов’язань способами, передбаченими цивільним законодавством. Суд також відхилив аргументи податкового органу про ненадання документів під час перевірки, оскільки не було надано доказів витребування цих документів та складання акту про відмову в їх наданні. Суд підкреслив, що суперечності в нормативних актах НБУ повинні трактуватися на користь платника податків.
3. Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу податкового органу – без задоволення.
Справа №380/9845/20 від 20/10/2025
1. Предметом спору є вимога представництва Американського об’єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу зобов’язати Уманську міську раду внести зміни до генерального плану міста для зміни функціонального призначення території єврейського кладовища та зобов’язати виконавчий комітет забезпечити розроблення відповідного проєкту змін.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, вказавши на ряд порушень процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, важливих для правильного вирішення справи. Суд зазначив, що суди не встановили, чи виникли у відповідачів обов’язки щодо внесення змін до генерального плану з урахуванням особливостей спірних правовідносин, зокрема, виконання попереднього судового рішення у справі №2-а/7780/11 та обов’язків щодо збереження об’єктів культурної спадщини. Також, суди не з’ясували, чи ініційовано процес розроблення проєкту землеустрою, які конкретні дії були здійснені, чи звертався позивач з офіційними пропозиціями, та не надали належної оцінки доводам позивача щодо застосування законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин. Суд підкреслив, що посилання судів на дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування є необґрунтованим, оскільки обов’язок забезпечення збереження пам’яток і місць поховань не може бути віднесений до сфери дискреції.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №456/104/25 від 23/10/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови про адміністративне правопорушення, а саме притягнення особи до відповідальності за порушення правил карантину.
2. У цій справі суд касаційної інстанції розглядав питання про те, чи правомірно апеляційний суд повернув апеляційну скаргу, подану адвокатом в електронній формі, через відсутність на ордері власноручного підпису адвоката. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не врахував зміни до Положення про ордер на надання правничої допомоги, внесені Радою адвокатів України, які дозволяють вважати ордер підписаним, якщо він засвідчений електронним підписом або є додатком до документа, засвідченого електронним підписом. Суд також підкреслив, що гарантування права на судовий захист вимагає сприяння плюралізму способів взаємодії між судами та учасниками процесу, особливо в умовах діджиталізації та воєнного стану. Суд касаційної інстанції взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини щодо використання електронного зв’язку для прискорення та полегшення судових процедур.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги та направив справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Справа №280/1294/19 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ “МП ПМК” було збільшено податкові зобов’язання з податку на прибуток та ПДВ, а також зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток та суму від’ємного значення ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що ТОВ “МП ПМК” правомірно сформувало витрати та податковий кредит з ПДВ на підставі належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами. Суд зазначив, що контролюючий орган не довів відсутність ділової мети в цих операціях, а посилання на порушення податкового законодавства контрагентами позивача не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит, якщо він виконав усі передбачені законом умови. Суд також врахував, що кримінальні провадження відносно посадових осіб контрагентів не містять встановлених обставин, які б свідчили про обізнаність позивача щодо їх неправомірної діяльності. Суд підкреслив, що податкові накладні були зареєстровані, а придбані товарно-матеріальні цінності використовувалися у господарській діяльності позивача.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №260/4417/20 від 23/10/2025
1. Предметом спору є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги у зв’язку з неусуненням її недоліків.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що обов’язок вказувати всіх учасників справи в апеляційній скарзі покладено саме на скаржника, а суд лише перевіряє, чи відповідає зазначений склад матеріалам справи. Верховний Суд підкреслив, що визначення складу учасників справи відбувається на стадії розгляду справи судом першої інстанції, і всі учасники справи мають право бути поінформованими про всі дії, що відбуваються, у тому числі й на етапі виконання судового рішення. Суд відхилив аргументи заявниці про те, що ТУ ДСА в Закарпатській області не повинно бути залучене до участі в розгляді заяви про зміну способу виконання судового рішення, оскільки відповідач у справі має право бути проінформованим про рух виконання судового рішення, а отже, повинен бути зазначений в апеляційній скарзі. Суд констатував, що питання щодо належного усунення/неусунення недоліків апеляційної скарги необхідно вирішувати через призму оцінки дотримання скаржником строків та перевірки вчинення дій, спрямованих на усунення виявлених недоліків.
3. Касаційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції – без змін.
Справа №120/4977/23 від 23/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю за участь у бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що позивач має право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн пропорційно часу участі у бойових діях на підставі постанови Кабінету Міністрів України №168. Суд врахував, що факт безпосередньої участі позивача у бойових діях підтверджується довідкою військової частини, виданою на підставі бойового розпорядження, що є достатнім доказом для нарахування винагороди. Суд відхилив аргументи відповідача про те, що єдиною підставою для нарахування винагороди є списки за певною формою, оскільки наявність довідки, що підтверджує участь у бойових діях, є достатньою. Суд також зазначив, що порушення порядку передачі документів між військовими частинами не може позбавити військовослужбовця права на винагороду. Суд підкреслив, що оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має повноважень втручатися в цю оцінку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/21282/23 від 23/10/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу Міністерства юстиції України про зупинення діяльності приватного виконавця через нібито грубе порушення законодавства щодо примусового виконання рішень.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи та не надали належної правової оцінки діям приватного виконавця, зокрема, чи були вчинені ним дії, спрямовані на фактичне стягнення коштів з боржника, і чи було це необхідною умовою для стягнення основної винагороди. Суд підкреслив, що право приватного виконавця на стягнення основної винагороди тісно пов’язане з фактичним виконанням рішення суду, і суди мали з’ясувати, чи були вчинені виконавчі дії, спрямовані на стягнення коштів з боржника на користь стягувача. Також суд зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково врахували висновки іншої справи як преюдиційні, оскільки ті висновки були правовою оцінкою обставин, а не встановленими фактами. Суд також вказав на необхідність аналізу законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема, положень статті 31 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” та Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розміру основної винагороди приватного виконавця.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин справи та надання їм належної правової оцінки.
Справа №520/4568/23 від 23/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування податку на прибуток підприємств.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно та всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не дослідили акт документальної перевірки, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення, що є ключовим доказом у справі. Крім того, суди не перевірили первинні документи бухгалтерського обліку та не встановили, чи здійснювалося фактичне коригування фінансового результату на суму витрат по нарахуванню резерву сумнівних боргів, а також не з’ясували, чи підпадає позивач під категорію платників податку, які зобов’язані здійснювати коригування фінансового результату на різниці. Суд також зазначив, що суди проігнорували доводи відповідача щодо застосування позивачем різниць на суму розрахованої амортизації основних засобів, але не застосування їх до резерву сумнівних боргів. Враховуючи зазначені недоліки, Верховний Суд дійшов висновку про неможливість встановити фактичні обставини справи та перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №420/7777/25 від 23/10/2025
1. Предметом спору є правомірність дій податкового органу щодо призначення та проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ленд Гранд» на підставі відповідного наказу.
2. Верховний Суд скасував ухвалу про забезпечення позову, вказавши, що суди попередніх інстанцій не обґрунтували належним чином необхідність вжиття таких заходів. Суд касаційної інстанції зазначив, що забезпечення позову має на меті захист від реальної загрози невиконання рішення суду, а не від можливих негативних наслідків, які можуть настати для позивача внаслідок проведення перевірки. ВС наголосив, що саме по собі проведення податкової перевірки не створює незворотних наслідків для платника податків, а у випадку виявлення порушень, платник має право оскаржити результати перевірки в суді, посилаючись на порушення процедури її проведення. Суд також врахував, що забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу про перевірку може убезпечити платника від майбутніх витрат на оскарження податкових повідомлень-рішень, але це не є безумовною підставою для забезпечення позову. ВС підкреслив, що суди повинні надавати правову оцінку доводам платника податків щодо порушень при проведенні перевірки в першу чергу, і лише потім переходити до перевірки підстав позову щодо порушень податкового законодавства.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Ленд Гранд» про забезпечення позову.
Справа №340/2782/24 від 23/10/2025
Предметом спору у справі є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області щодо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Мічуріна.
У цій справі суди попередніх інстанцій стали на бік платника податків, визнавши протиправним та скасувавши податкове повідомлення-рішення. Аргументи, якими керувалися суди, в тексті відсутні, але можна припустити, що вони стосувалися порушень податкового законодавства з боку контролюючого органу або неправомірності нарахування податкових зобов’язань. Верховний Суд, переглядаючи справу в касаційному порядку, погодився з висновками судів попередніх інстанцій, не знайшовши підстав для задоволення касаційної скарги податкового органу. Це означає, що ВС підтримав позицію щодо неправомірності дій податкового органу у спірному питанні. Відсутність аргументації в тексті ускладнює повний аналіз, але загальний висновок полягає в тому, що суд захистив права платника податків.
Суд вирішив залишити касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №120/8908/23 від 23/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю за участь у бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції підтвердив право військовослужбовця на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн за місяць пропорційно часу участі у бойових діях, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України № 168 та накази Адміністрації Державної прикордонної служби України, які регулюють порядок виплати такої винагороди. Суд зазначив, що довідка про участь у бойових діях, видана на підставі бойового розпорядження, є належним доказом, що підтверджує право на отримання додаткової винагороди. Суд відхилив аргументи військової частини про те, що єдиною підставою для нарахування винагороди є списки за певною формою, наголосивши, що недоліки в процедурі передачі документів не можуть позбавити військовослужбовця права на винагороду. Суд також підкреслив, що відповідальність за достовірність довідки несе командир військової частини, який її видав. Суд врахував попередні рішення Верховного Суду, які підтверджують, що довідка командира частини, до якої відряджено військовослужбовця, є достатнім підтвердженням участі в бойових діях.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши право військовослужбовця на отримання додаткової винагороди.
Справа №620/9721/24 від 23/10/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо припинення виплати індексації пенсії позивачу після перерахунку пенсії на підставі рішення суду.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 400/6254/24. Суд зазначив, що перерахунок пенсії військовослужбовця на підставі рішення суду, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, є перерахунком пенсії з підвищенням. Такий перерахунок є правомірною підставою для невиплати індексації, передбаченої постановами Кабінету Міністрів України № 118, № 168 та № 185. Суд вказав, що справа, яка розглядається, відповідає ознакам типової справи, визначеним у зразковій справі № 400/6254/24, тому висновки Верховного Суду у цій зразковій справі підлягають застосуванню.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позовних вимог.
Справа №580/8298/24 від 23/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у перерахунку пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції 1996 року, а саме у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
2. Верховний Суд погодився з судами попередніх інстанцій в частині застосування статті 54 Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР, оскільки Закон №1584-IX не забезпечує мінімальні гарантії соціального захисту, встановлені Рішенням Конституційного Суду України. Водночас, Верховний Суд зазначив, що право на отримання пенсії не є абсолютним і обмежене строком звернення до суду. Суд підкреслив, що пенсіонери повинні виявляти зацікавленість у розмірі своєї пенсії та своєчасно звертатися за захистом своїх прав, а тривала пасивність не свідчить про дотримання строку звернення до суду. Оскільки позивачка звернулася до суду в серпні 2024 року, її права можуть бути захищені лише в межах шестимісячного строку до моменту звернення до суду, тобто з лютого 2024 року, а не з липня 2021 року, як вона просила. Суд також відхилив аргументи позивачки про те, що пенсія є відшкодуванням шкоди, завданої здоров’ю, і на неї не поширюються строки звернення до суду, оскільки пенсійне забезпечення належить до сфери державного соціального захисту.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині зобов’язання перерахунку пенсії з 1 липня 2021 року по 13 лютого 2024 року та залишив позов в цій частині без розгляду, а в іншій частині рішення судів залишив без змін.
Справа №480/7815/23 від 23/10/2025
1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн за період дії воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно та всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували, які саме завдання виконував позивач у спірний період, чи свідчать ці завдання про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, та якими документами це підтверджується. Суд зазначив, що саме по собі перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди, а ключовою умовою є виконання спеціальних бойових завдань та документальне підтвердження цих обставин. Також, суд вказав на те, що суди попередніх інстанцій не врахували положення пункту 9 наказу Адміністрації Держприкордонслужби України, яким передбачено виплату додаткової винагороди військовослужбовцям, які безпосередньо виконують бойові завдання на українсько-російській ділянці державного кордону. Суд наголосив, що обов’язок доведення правомірності свого рішення щодо невиплати винагороди покладається на відповідача.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №300/2685/19 від 22/10/2025
Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими позивачу було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору у зв’язку з отриманням додаткового блага у вигляді прощеного банком боргу за кредитним договором.
Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що анулювання основного боргу за кредитним договором є доходом платника податків, який підлягає оподаткуванню, але при цьому врахував положення Податкового кодексу України, які передбачають особливий порядок оподаткування доходів, отриманих внаслідок прощення курсової різниці за кредитами в іноземній валюті, не погашеними до 1 січня 2014 року. Суд зазначив, що до оподатковуваного доходу включається лише різниця між прощеним боргом та сумою курсової різниці, розрахованої відповідно до встановлених правил. Оскільки контролюючий орган правильно визначив базу оподаткування, врахувавши цю різницю, то підстав для скасування податкових повідомлень-рішень немає. Також суд відхилив доводи скаржника щодо неправомірності призначення та проведення перевірки, вказавши, що належним способом захисту в такому випадку є оскарження рішень, прийнятих за результатами перевірки.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/5223/21 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про відмову у прийнятті податкової декларації з ПДВ та зобов’язання податкового органу прийняти та зареєструвати податкову декларацію.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ відновлює обов’язок податкового органу приймати звітність з ПДВ, а відмова у прийнятті декларації з підстави анулювання реєстрації є неправомірною. Суд наголосив, що контролюючий орган не має права відмовляти у прийнятті податкової декларації, якщо вона відповідає вимогам статті 48 ПК України, оскільки прийняття податкової звітності є його обов’язком. Суд також зазначив, що суд першої інстанції правомірно зобов’язав податковий орган повторно розглянути питання прийняття декларації, оскільки суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження контролюючого органу. Суд касаційної інстанції не погодився з апеляційним судом, який вважав, що податкова декларація повинна подаватися лише в електронній формі, оскільки не було враховано, що в період, коли податковий орган помилково вважав реєстрацію платника ПДВ анульованою, фактична можливість подання звітності могла бути обмежена.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким було зобов’язано податковий орган повторно розглянути питання щодо прийняття податкової декларації з ПДВ.
Справа №440/8821/22 від 23/10/2025
1. Предметом спору є зобов’язання ТОВ “Сельхозкомплект” укласти охоронний договір на об’єкт культурної спадщини – міський особняк “з модульйонами”.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що будівля не внесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України і процедура надання статусу пам’ятки не була завершена. Верховний Суд зазначив, що об’єкт був включений до переліку пам’яток місцевого значення ще в 1993 році, що відповідно до закону “Про охорону культурної спадщини” робить його пам’яткою культурної спадщини. Суд також вказав, що апеляційний суд неправильно інтерпретував статтю 17 Закону Української РСР “Про охорону і використання пам’яток історії та культури”, оскільки вона поширюється на всі обласні та міські ради, а не лише на міста республіканського підпорядкування. Суд також відхилив посилання відповідача на іншу справу Верховного Суду, оскільки обставини там були іншими. Враховуючи це, Верховний Суд вирішив, що ТОВ “Сельхозкомплект” зобов’язане укласти охоронний договір.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, змінивши формулювання щодо об’єкта з “щойно виявлений об’єкт історії та архітектури місцевого значення” на “пам’ятку культурної спадщини”.
Справа №200/12778/18-а від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими контролюючий орган збільшив суму грошових зобов’язань з податку на прибуток та ПДВ, зменшив розмір від’ємного значення з ПДВ, а також застосував штрафні санкції до комунального підприємства.
2. Суд, залишаючи рішення судів попередніх інстанцій без змін, зазначив, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Суд підкреслив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Суд також врахував висновок судово-економічної експертизи, яка встановила, що викладені в акті перевірки факти порушень не підтверджуються належними доказами, зокрема, відсутні посилання на первинні документи та не доведено зв’язок між виявленими порушеннями та конкретними нормами законодавства. Суд вказав, що контролюючий орган не довів завищення чистого доходу від реалізації, заниження доходів та інші порушення, оскільки в акті перевірки відсутні посилання на первинні документи, а також не підтверджено формування доходів на суму вхідного ПДВ при придбанні основних фондів за кошти цільового фінансування. Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції з контрагентами були документально підтверджені.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №440/13729/23 від 23/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Державної податкової служби про анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що підприємець своєчасно сплатив плату за ліцензію, хоча й не надав копію платіжного доручення податковому органу. Верховний Суд підкреслив, що обов’язок щорічної сплати за ліцензію не передбачає конкретного строку для її здійснення, а несплата, яка є підставою для анулювання ліцензії, має розумітися як фактична відсутність перерахування коштів на відповідний бюджетний рахунок. Суд наголосив, що вимога про надання копії платіжного доручення не може бути прирівняна до факту несплати ліцензії. Також, суд вказав на неприпустимість надмірного формалізму у діях податкового органу, який проігнорував факт сплати ліцензії, зосередившись лише на відсутності квитанції. Суд зазначив, що апеляційний суд застосував норми права формально, без урахування обставин справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової служби про анулювання ліцензії.
Справа №400/20/25 від 23/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення військовослужбовцю з урахуванням актуального розміру прожиткового мінімуму та зобов’язання здійснити відповідні виплати та надати оновлені довідки.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували норми процесуального права, зокрема щодо строків звернення до суду. Верховний Суд підкреслив, що необхідно розрізняти періоди до та після 19 липня 2022 року, коли набрали чинності зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України (КЗпП). До цієї дати строк звернення до суду щодо виплати грошового забезпечення не був обмежений, а після – становить три місяці. Важливо, що відлік цього строку починається з моменту, коли позивач отримав достовірну інформацію про обсяг та характер виплачених сум, наприклад, з розрахункового листа або довідки. Суд також зазначив, що для правильного вирішення справи необхідно встановити, чи ознайомлювався позивач з розмірами виплат у спірний період, і тільки після цього робити висновки про дотримання строків звернення до суду.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №160/14844/25 від 23/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки позивач пропустив строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції підкреслив, що згідно з матеріалами справи, ухвала суду першої інстанції була доставлена в електронний кабінет позивача в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (ЄСІТС) вчасно, і саме ця дата вважається датою отримання судового рішення. Доводи позивача про відсутність спеціальних знань у його працівників для роботи з ЄСІТС та про звернення до адвоката після спливу строку на оскарження не були визнані судом поважними причинами для поновлення строку. Суд зазначив, що обов’язок контролювати свій електронний кабінет покладається на учасника справи, і саме на особі, яка просить поновити строк, лежить тягар доведення існування об’єктивних та непереборних обставин, які унеможливили своєчасне подання скарги. Суд також врахував, що в електронній справі містяться правильні ідентифікаційні дані позивача, що підтверджує факт отримання ним електронного документа.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №380/17007/23 від 24/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Рава-Руської міської ради про скасування дозволу на розміщення тимчасової споруди та про включення земельної ділянки під нею до переліку ділянок для продажу права оренди на аукціоні.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, дійшов висновку, що міська рада не мала права скасовувати рішення свого виконавчого комітету про надання дозволу на розміщення тимчасової споруди, оскільки це питання не відноситься до власної компетенції виконкому, а регулюється делегованими повноваженнями у сфері містобудування. Суд зазначив, що згідно з чинним законодавством, надання дозволу на розміщення тимчасової споруди не передбачено, а процедура отримання паспорту прив’язки не вимагає попереднього дозволу виконкому. Крім того, ВС наголосив, що міська рада може скасовувати рішення виконкому лише з питань, віднесених до його власної компетенції, а у випадку делегованих повноважень або питань, що не входять до компетенції виконкому, рішення може бути оскаржене лише в судовому порядку. Щодо рішення про включення земельної ділянки до переліку для продажу права оренди, ВС погодився з судами попередніх інстанцій, оскільки не було встановлено порушень процедури та прав позивача.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у скасуванні рішення міської ради про скасування дозволу на розміщення тимчасової споруди, та ухвалив нове рішення про задоволення позову в цій частині, а в решті рішення судів залишив без змін.
Справа №369/8986/23 від 22/10/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за попереднім договором купівлі-продажу квартири, інфляційних втрат, 3% річних та відшкодування моральної шкоди.
2. Суд першої інстанції частково задовольнив позов, стягнувши з відповідачки суму боргу, інфляційні втрати та 3% річних. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та передав справу на розгляд Господарського суду Київської області, оскільки відносно відповідачки відкрито провадження у справі про банкрутство. Верховний Суд не погодився з таким рішенням, зазначивши, що юрисдикція спору визначається на момент відкриття провадження у справі в суді першої інстанції, а не на момент апеляційного перегляду. Крім того, Верховний Суд вказав, що положення Кодексу України з процедур банкрутства щодо передачі справи до господарського суду застосовуються лише на стадії розгляду справи в суді першої інстанції до ухвалення рішення. Оскільки на момент ухвалення рішення судом першої інстанції провадження у справі про банкрутство відповідачки не було відкрито, апеляційний суд не мав підстав для передачі справи до господарського суду.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №620/5156/23 від 24/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо неповноти проведеного службового розслідування стосовно дій оперуповноваженого за заявою позивача.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про закриття провадження у справі, оскільки службове розслідування проводилося відносно дій оперуповноваженого, а не позивача, і його результати безпосередньо не створюють жодних юридичних наслідків для позивача, не впливають на його права, обов’язки чи інтереси. Суд зазначив, що позивач не є суб’єктом, щодо якого проводилось розслідування, і у випадку незгоди з висновками службового розслідування, він має право оскаржити їх до керівництва вищого рівня. Верховний Суд підкреслив, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежене законом, якщо це не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, забезпечуючи пропорційність між засобами та метою. Суд також врахував, що існують інші механізми оскарження дій поліції, і обмеження доступу до суду в даному випадку не порушує права позивача на справедливий судовий захист.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду про закриття провадження у справі – без змін.
Справа №990/81/25 від 02/10/2025
Предметом спору є оскарження дій Президента України щодо відмови у виданні указу про усунення, на думку позивача, порушень законодавства судами при розгляді його справи.
Суд зазначив, що повноваження Президента України чітко визначені Конституцією та законами, і вони не включають в себе функції контролю за судами або перегляду судових рішень; Президент не має права втручатися в діяльність судів, давати вказівки суддям або переглядати судові рішення на предмет їх законності. Суд підкреслив, що судова влада в Україні здійснюється незалежними судами, і будь-яке втручання в здійснення правосуддя заборонено. Суд також вказав, що звернення громадян розглядаються в порядку, встановленому Законом України “Про звернення громадян”, але вимоги позивача щодо видання указу для перегляду судових рішень не підпадають під дію цього закону. Суд наголосив, що обов’язковою умовою для захисту прав судом є наявність порушення прав особи суб’єктом владних повноважень на момент звернення до суду. Суд також зазначив, що Президент, як і інші органи влади, зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Справа №991/10013/25 від 24/10/2025
Предмет спору – застосування санкції у вигляді стягнення в дохід держави активів колишнього високопосадовця часів Януковича, який зараз є громадянином росії та підтримує агресію проти України.
Суд задовольнив позовні вимоги, спираючись на те, що відповідач, будучи колишнім високопосадовцем та нині громадянином росії, здійснює інформаційну підтримку збройної агресії рф проти України, що становить загрозу національній безпеці. Суд врахував, що до відповідача вже застосовано санкцію у вигляді блокування активів, а також встановив причинно-наслідковий зв’язок між діями відповідача та завданням шкоди інтересам українського суспільства. Суд також дослідив доходи відповідача та членів його сім’ї, виявивши значне збільшення статків після зайняття ним високих посад, що може свідчити про незаконне походження коштів, за які було придбано майно, оформлене на родичів. Суд дійшов висновку, що відповідач має можливість прямо чи опосередковано розпоряджатися активами, зареєстрованими на його дружину та дочку, а тому вони також підлягають стягненню в дохід держави. Суд наголосив на пропорційності втручання у право власності, враховуючи виняткові обставини воєнного стану та необхідність захисту національних інтересів.
Суд вирішив задовольнити позовні вимоги та стягнути в дохід держави активи, що належать відповідачу, а також активи, щодо яких він може прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Справа №440/10514/24 від 24/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Кремікс» було донараховано податок на прибуток та ПДВ, а також застосовано фінансові санкції.
2. Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які визнали правомірним формування податкового кредиту та витрат ТОВ «Кремікс» на підставі первинних документів, оскільки суди не надали належної оцінки доводам податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій з контрагентами. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для підтвердження реальності господарських операцій необхідно враховувати не лише наявність формально правильно оформлених первинних документів, але й фактичну можливість здійснення цих операцій контрагентами, їх економічну доцільність та наявність необхідних ресурсів. Також, суди не врахували інформацію про кримінальні провадження щодо контрагентів позивача, що може свідчити про фіктивність господарських операцій. Крім того, ВС наголосив на важливості принципу належної обачності при виборі контрагентів.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №420/30547/24 від 24/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Таламус ЛТД» було збільшено податкове зобов’язання з податку на прибуток та зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не встановили всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Суди не з’ясували, чи правомірно позивач відніс до “Інших операційних витрат” суми ПДВ по товарах, реалізованих під час перебування на спрощеній системі оподаткування, та чи дотримано позивачем процедуру, передбачену Податковим кодексом України при переході з єдиного податку на загальну систему оподаткування. Крім того, суди не встановили, яких саме документів не вистачало для підтвердження відповідності цін у зовнішньоекономічних операціях принципу “витягнутої руки”. Суд наголосив, що суди повинні були дослідити докази, надати їм належну правову оцінку та врахувати всі аргументи учасників справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №161/15794/24 від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги у справі щодо захисту прав споживача комунальних послуг.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не врахував, що позивач, як споживач комунальних послуг, звільнений від сплати судового збору на всіх стадіях судового процесу на підставі Закону України «Про захист прав споживачів». Суд зазначив, що згідно з цим законом, споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов’язаними з порушенням їх прав, і це положення поширюється як на подання позову, так і на апеляційне оскарження. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду, яка підтверджує право споживачів на звільнення від сплати судового збору на всіх етапах судового процесу. Крім того, суд врахував власну практику, згідно з якою особи, які є позивачами у справах про захист прав споживачів, не повинні сплачувати судовий збір при поданні апеляційних скарг.
3. Верховний Суд ухвалив скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №160/18269/22 від 24/10/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про призначення тимчасово виконуючого обов’язки командира військової частини та дій, пов’язаних з виготовленням витягу з цього наказу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, оскільки позивач не довів, що оскаржуваний наказ безпосередньо порушує його права, свободи чи законні інтереси. Суд зазначив, що право на оскарження індивідуального акта надано особі, щодо якої цей акт виданий, або чиїх прав він безпосередньо стосується. У даному випадку, наказ стосується призначення іншої особи, а не позивача, і не містить конкретних приписів, які безпосередньо впливають на його права та обов’язки. Суд також врахував, що позивач не позбавлений можливості звернутися до правоохоронних органів щодо можливих порушень, пов’язаних з виданням наказів іншою особою. Суд підкреслив, що адміністративному захисту підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах, а не відновлення законності в цілому. Суд також зазначив, що попереднє рішення Верховного Суду у цій справі не було враховано судами попередніх інстанцій, оскільки обставини справи були досліджені більш повно.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №917/276/25 від 24/10/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача на користь позивача після закриття провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмета спору.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, наголосивши, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору не дає автоматичного права позивачу на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача. Суд підкреслив, що стаття 130 ГПК України, яка регулює розподіл судових витрат у разі закриття провадження, чітко визначає, в яких випадках можливе відшкодування витрат позивача, зокрема, коли позивач відмовляється від позову через задоволення його вимог відповідачем після відкриття провадження. У даній справі провадження було закрито за ініціативою суду через відсутність предмета спору, а не через відмову позивача від позову, тому підстави для застосування частини третьої статті 130 ГПК України відсутні. Крім того, суд зазначив, що частина п’ята статті 130 ГПК України надає право відповідачу вимагати компенсацію витрат у разі необґрунтованих дій позивача, але не передбачає права позивача на компенсацію витрат за рахунок відповідача у разі закриття провадження.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №755/3459/22 від 15/10/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у здійсненні права користування житловим приміщенням.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу, зазначив, що суди попередніх інстанцій не повністю врахували вказівки Верховного Суду при новому розгляді справи, зокрема, не дослідили аргументи позивача про виселення її з житла в позасудовому порядку та не оцінили пропорційність припинення права користування житлом у світлі статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Суд також вказав, що суди не врахували можливість захисту права користування майном шляхом усунення перешкод у здійсненні цього права (негаторний позов). Проте, зважаючи на те, що позивач не надала достатніх доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій щодо її позасудового виселення, суд касаційної інстанції не знайшов підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову про усунення перешкод у здійсненні права користування житловим приміщенням у зв’язку з її необґрунтованістю (недоведеністю). Суд касаційної інстанції наголосив на тому, що метою вимоги позивача є не відновлення її права на користування квартирою, яке вона не втратила у зв’язку з самим лише фактом відчуження квартири з електронних торгів (за відсутності добровільного рішення, домовленості з новим власником квартири або відповідного рішення суду щодо припинення чи встановлення іншого режиму користування спірною квартирою), а саме усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, які, за твердженням позивача, чинить новий власник квартири самоправно (у позасудовому порядку, за відсутності добровільного рішення користувача або домовленості).
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, але залишив їх без змін в іншій частині.
Справа №910/6472/23 від 23/10/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 18 769 672,44 грн.
2. Верховний Суд закрив касаційне провадження частково, оскільки скаржник подав касаційну скаргу з підстави, яка не передбачена процесуальним законом. В іншій частині касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не встановивши порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для скасування судових рішень. Суд касаційної інстанції діяв в межах своїх повноважень, визначених Господарським процесуальним кодексом України. Суд врахував доводи сторін, дослідив матеріали справи та застосував відповідні норми права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №9901/57/21 від 02/10/2025
1. Предметом спору є законність Указу Президента України про відсторонення судді Конституційного Суду України від посади на підставі Кримінального процесуального кодексу України.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що повноваження Президента України чітко визначені Конституцією України і не можуть бути розширені звичайними законами. Конституція та Закон України “Про Конституційний Суд України” не наділяють Президента повноваженнями щодо відсторонення судді Конституційного Суду України від посади. Натомість, незалежність і недоторканність суддів Конституційного Суду України гарантуються Конституцією та законами, що виключає можливість застосування до них заходів забезпечення кримінального провадження без згоди самого Конституційного Суду. Суд також послався на практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою обмеження доступу до професії є втручанням у право на повагу до приватного життя, гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Суд зазначив, що відсутність повноважень Президента щодо відсторонення судді Конституційного Суду не є дефектом закону, а є навмисним рішенням законодавця для забезпечення незалежності суддів.
3. Суд залишив без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову та визнання незаконним Указу Президента України про відсторонення судді Конституційного Суду України від посади.
Справа №918/1061/24(450/2332/24) від 21/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу квартири, а також визнання удаваним попереднього договору та визнання укладеним договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підтримавши їхні висновки про те, що договір простого товариства між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 припинив свою дію у зв’язку із закінченням строку, встановленого договором, а відтак ОСОБА_2 не мав повноважень на укладення попереднього договору купівлі-продажу квартири після припинення дії договору простого товариства. Суд також погодився з тим, що позивачем не було доведено наявності підстав для визнання попереднього договору удаваним, оскільки не було надано доказів, що сторони мали намір приховати інший правочин, а саме інвестиційний договір. Суд відхилив аргументи ОСОБА_2 про необхідність застосування аналогії закону щодо продовження дії договору простого товариства, оскільки правовідносини сторін були врегульовані положеннями Цивільного кодексу України та договором простого товариства. Суд також зазначив, що твердження скаржника про пролонгацію договору простого товариства суперечать обставинам, встановленим господарськими судами попередніх інстанцій, і не свідчать про неправильне застосування норм матеріального права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/17240/24 від 22/10/2025
Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних санкцій, винесених на підставі акту перевірки, законність проведення якої оспорюється платником податків.
Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою з’ясували обставини справи, зокрема, не надали належної оцінки обставинам, які, за твердженням контролюючого органу, були покладені в основу внесення змін до наказу про проведення перевірки, а саме акту про відсутність посадових осіб платника податків за місцезнаходженням. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково послалися на висновки Верховного Суду у справах № 825/1747/17 та № 520/4590/19, оскільки у цих справах не було факту внесення змін до наказу про проведення перевірки, на відміну від даної справи. Враховуючи зазначені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №991/10154/25 від 27/10/2025
1. Предметом спору є позов Міністерства юстиції України до Відкритого акціонерного товариства «Гомсєльмаш» про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції», а саме стягнення в дохід держави активів, що належать відповідачу.
2. Вищий антикорупційний суд задовольнив позовні вимоги Міністерства юстиції України, застосувавши санкцію до Відкритого акціонерного товариства «Гомсєльмаш» та стягнувши в дохід держави активи, що йому належать. Суд вирішив стягнути 100% частки в статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Гомсельмаш-Україна», 12,86% частки в статутному капіталі ТОВ «Торговий дім МТЗ-Беларус-Україна», 50% частки в статутному капіталі ТОВ «ПРОМІНЬ-ЮГ» та майнові права на торговельні марки, що належать Відкритому акціонерному товариству «Гомсєльмаш». Рішення ґрунтується на статтях 2, 4, 5, 5-1 Закону України «Про санкції» та статтях 243-246, 255, 268-272, 283-1 КАС України. Суд зобов’язав надіслати копію рішення учасникам справи, опублікувати його на офіційному вебсайті Вищого антикорупційного суду та надіслати до Фонду державного майна України, апарату РНБО та Кабінету Міністрів України. Рішення може бути оскаржене в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду протягом п’яти днів з дня складення повного тексту рішення.
3. Суд задовольнив позов Міністерства юстиції України та ухвалив стягнути в дохід держави активи Відкритого акціонерного товариства «Гомсєльмаш».
Справа №369/11373/20 від 15/10/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за скаргою особи, яка не брала участі у справі, але вважала, що судове рішення порушує її права.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, виходячи з того, що право на апеляційне оскарження гарантоване особам, які не брали участі у справі, лише якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та/або обов’язки. Верховний Суд зазначив, що особа, яка не брала участі у справі, повинна довести наявність правового зв’язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням, обґрунтувавши, що судом вирішено питання про її право, інтерес, обов’язок, і такий зв’язок має бути очевидним та безумовним. У даній справі, апеляційний суд, встановивши, що рішення суду першої інстанції не вирішувало питання про права, свободи та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, обґрунтовано закрив апеляційне провадження. Верховний Суд підкреслив, що законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції не були предметом перевірки апеляційного суду, оскільки така оцінка можлива лише за зверненням учасника справи або особи, щодо якої суд вирішив питання про її права, а заявниця такою особою не є.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №440/6272/25 від 23/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та зупинення дії цього рішення в якості забезпечення позову.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд допустив грубі порушення норм процесуального права при розгляді апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову. Зокрема, апеляційний суд не перевірив законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції від 9 травня 2025 року, на яку подано апеляційну скаргу, а натомість надав оцінку ухвалі від 19 травня 2025 року, яка не оскаржувалася. Крім того, апеляційний суд не проаналізував та не надав оцінку доводам апеляційної скарги в межах встановлених обставин справи, обмежившись формальними висновками. Внаслідок цих порушень, суд касаційної інстанції не має можливості переглянути висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вони не були належним чином переглянуті в апеляційному порядку.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №620/4633/23 від 24/09/2025
1. Предметом спору є правомірність дій приватного виконавця щодо стягнення основної винагороди з боржника у виконавчому провадженні.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправною постанову приватного виконавця про стягнення основної винагороди, оскільки суди не повно встановили обставини справи, а саме: не дослідили зміст заяви стягувача про закінчення виконавчого провадження та постанови приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження, не з’ясували, чи оскаржувалася постанова про закінчення виконавчого провадження, не досліджували повноту вчинення приватним виконавцем виконавчих дій та їх взаємозв’язок з діями солідарних боржників, а також не врахували зміни у законодавстві щодо розміру основної винагороди приватного виконавця. Суд зазначив, що правовідносини у справах, на які посилалися суди попередніх інстанцій, не є подібними до обставин цієї справи, оскільки в тих справах виконавчі документи були повернуті стягувачам, а в цій справі виконавче провадження було закінчено у зв’язку з повним фактичним виконанням рішення.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог до приватного виконавця та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №362/120/24 від 08/10/2025
1. Предметом спору є визначення порядку участі дідуся у вихованні онуки, зокрема, встановлення часу для спілкування та оскарження рішення виконавчого комітету, яке обмежувало ці контакти.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що взаємовідносини між дітьми та їхніми дідусем і бабусею підпадають під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на повагу до сімейного життя. Суд вказав, що втручання у це право має бути законним, відповідати легітимній меті та бути необхідним у демократичному суспільстві. Верховний Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки пропорційності втручання у сімейне життя дідуся, зосередившись на його релігійних поглядах, і не врахували можливість встановлення графіку зустрічей, навіть за присутності батьків або психолога. Також, суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд помилково закрив провадження в частині оскарження рішення виконавчого комітету, оскільки спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №904/2082/24 від 23/10/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості, пені, 3% річних за договором поставки та зустрічні вимоги про визнання недійсним пункту договору та додаткової угоди.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд порушив процесуальні права відповідача, розглянувши справу за відсутності його представника, незважаючи на оголошення повітряної тривоги, що перешкоджало явці в судове засідання, і не надав належної оцінки клопотанню про відкладення розгляду справи, що є порушенням права на справедливий судовий розгляд та принципу рівності сторін. Суд касаційної інстанції наголосив на пріоритетності збереження життя і здоров’я людини в умовах воєнного стану та необхідності сприяння реалізації процесуальних прав учасників судового процесу, зокрема права на участь у судовому розгляді, а також вказав на обов’язок суду враховувати об’єктивні обставини, що перешкоджають явці в судове засідання, такі як оголошення повітряної тривоги, і надав посилання на попередню практику Верховного Суду щодо обов’язку забезпечення участі сторін у розгляді справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №904/1305/24 від 23/10/2025
1. Предметом спору є стягнення пені з ТОВ «Автомагістраль-Південь» за несвоєчасне погашення отриманого авансу за договором на виконання будівельних робіт.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, оскільки ТОВ «Автомагістраль-Південь» надало достатні докази цільового використання авансу у встановлені договором строки, що підтверджується актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, підписаними обома сторонами. Суд зазначив, що позивач не оспорює факт використання коштів авансу на виконання умов договору, а вимога про стягнення пені ґрунтується на формальному порушенні строків погашення авансу, що, на думку суду, не є достатньою підставою для задоволення позову, враховуючи надані відповідачем докази. Верховний Суд підкреслив, що не має підстав для переоцінки доказів, наданих судам попередніх інстанцій, та погодився з їхніми висновками про відсутність порушень з боку відповідача. Суд також зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій не суперечать попереднім рішенням Верховного Суду щодо необхідності підтвердження цільового використання авансу відповідними документами, погодженими сторонами у договорі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/271/25 від 02/10/2025
Предметом спору було оскарження бездіяльності Президента України щодо невнесення до Верховної Ради подання про оголошення стану війни.
Велика Палата Верховного Суду погодилась з рішенням суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Суд зазначив, що в порядку адміністративного судочинства можуть оскаржуватися лише ті акти, дії чи бездіяльність Президента, які прийнято/вчинено у правовідносинах, де Президент реалізує свої владні (управлінські) функції, і які не вимагають перевірки на відповідність Конституції України. Суд підкреслив, що розмежування підсудності адміністративних справ визначається предметом спору, тобто змістом актів, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, а також його правовим статусом у спірних правовідносинах. Суд також врахував, що повноваження Президента України вичерпно визначені Конституцією України, і позовні вимоги стосуються реалізації Президентом своїх конституційних повноважень у сфері національної безпеки, що не охоплюється завданням адміністративного судочинства. Суд також зазначив, що обмеження права на доступ до суду не є абсолютним і не шкодить суті цього права, якщо діяльність суб’єкта владних повноважень може бути оскаржена в суді, якщо вона допущена у правовідносинах, де він реалізує свої владні функції.
Суд залишив ухвалу Касаційного адміністративного суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Справа №991/10013/25 від 24/10/2025
Предметом спору є застосування санкції, передбаченої п. 1-1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції», а саме стягнення в дохід держави активів, що належать відповідачу ОСОБА_1, або щодо яких він може прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження.
Вищий антикорупційний суд задовольнив позовні вимоги Міністерства юстиції України, застосувавши санкцію до ОСОБА_1 та стягнувши в дохід держави перелік активів, що йому належать: кошти на банківських рахунках у різних банках та квартиру. Також суд ухвалив стягнути активи, щодо яких ОСОБА_1 може здійснювати дії, тотожні розпорядженню, а саме: квартири, частки у власності на будівлі та підвальні приміщення, зареєстровані на інших фізичних особах (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5), а також 100% частки статутного капіталу ТОВ «САНН ДЕ ЛІОН», власником якої є ОСОБА_2. Суд зобов’язав опублікувати рішення на офіційному вебсайті ВАКС та надіслати його до Фонду держмайна, РНБО та Кабміну. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, або після апеляційного перегляду.
Суд вирішив задовольнити позов Міністерства юстиції України.
Справа №826/17387/17 від 24/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким позивачу було завищено від’ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивач не надав достатніх доказів реальності здійснення господарських операцій з контрагентами, що є необхідною умовою для формування податкового кредиту. Суди встановили, що значна частина товарно-транспортних накладних містить інформацію про транспортні засоби, які не зареєстровані або є легковими, що ставить під сумнів факт перевезення товарів. Крім того, значна кількість контрагентів позивача не мали достатніх ресурсів для здійснення господарської діяльності, зокрема, відсутність земельних ділянок для вирощування зерна, складських приміщень, необхідної кількості працівників, а також не підтвердили придбання та зберігання зерна. Суд також врахував, що позивач не проявив належної обачності при виборі контрагентів, що свідчить про можливу змову з метою ухилення від сплати податків.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №2-3206/11 від 15/10/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на самочинно збудований об’єкт нерухомості.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який закрив апеляційне провадження, вважаючи його помилково відкритим. Апеляційний суд вирішив, що міська рада знала про набуття права власності позивачем на будівлю ще у 2016 році, коли вилучила об’єкт з переліку тимчасових споруд, і тому пропустила строк на апеляційне оскарження. Верховний Суд наголосив, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження вирішується на стадії відкриття провадження, і апеляційний суд не має повноважень переглядати це рішення. Суд касаційної інстанції також зазначив, що апеляційний суд не встановив факту подання міською радою неправдивих відомостей про дату отримання судового рішення або зловживання процесуальними правами. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не врахував, що визначальним для початку перебігу строку на апеляційне оскарження є вручення повного судового рішення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №870/5/25 від 21/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення третейського суду щодо стягнення з ТОВ “Поділля Агропродукт” на користь ПП “Компанія Євротрейд” заборгованості за транспортно-експедиторські послуги.
2. Верховний Суд залишив рішення апеляційного суду без змін, підтримавши його позицію щодо відсутності підстав для скасування рішення третейського суду. Суд касаційної інстанції зазначив, що третейська угода між сторонами була дійсною і не визнавалася недійсною в судовому порядку. Також, Верховний Суд вказав на те, що ТОВ “Поділля Агропродукт” не довів порушень Регламенту третейського суду при визначенні складу суду, а також не надав доказів, які б свідчили про некомпетентність третейського суду розглядати даний спір. Суд також підкреслив, що обов’язок доведення обставин справи покладається на обидві сторони, і ТОВ “Поділля Агропродукт” не скористалося своїм правом на подання доказів щодо часткової оплати боргу під час третейського розгляду. Крім того, Верховний Суд звернув увагу на пасивну поведінку ТОВ “Поділля Агропродукт” під час розгляду справи третейським судом, що не повинно схвалюватися судовою практикою.
3. Верховний Суд постановив залишити апеляційну скаргу ТОВ “Поділля Агропродукт” без задоволення, а ухвалу апеляційного господарського суду без змін.
Справа №523/7180/14-ц від 08/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування свідоцтва про право власності на кафе з літніми будиночками, розташовані на території гідропарку “Лузанівка” в м. Одесі.
2. Велика Палата Верховного Суду відмовила в задоволенні заяви ТОВ «Одеська бутербродна компанія» про перегляд судових рішень за виключними обставинами, посилаючись на те, що встановлення Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ) порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме по собі не є автоматичною підставою для перегляду судових рішень національних судів, а для обрання відповідного механізму відновлення порушеного права необхідно дослідити зміст допущеного порушення, його чинники і наявні в національній правовій системі засоби та їх ефективність. Суд врахував, що ЄСПЛ не закликав до перегляду судових рішень національних судів, а запропонував розглянути можливість укладення угоди між урядом та підприємством-заявником. Крім того, Велика Палата наголосила на особливому статусі землі, на якій побудоване спірне кафе, – це земля водного фонду, яка має природоохоронне значення та не може використовуватися не за цільовим призначенням, а також на тому, що об’єкт є самочинним будівництвом, право власності на який не може бути набуте. Суд також зазначив, що перегляд судових рішень не призведе до відновлення права ТОВ «Одеська бутербродна компанія», оскільки територіальна громада міста Одеси як законний володілець земельної ділянки не може бути позбавлена права на усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном.
3. Суд відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Одеська бутербродна компанія» про перегляд судових рішень за виключними обставинами та залишив судові рішення попередніх інстанцій в силі.
Справа №499/1008/22 від 22/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність іншій особі та скасування державної реєстрації цієї ділянки.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не з’ясували, чиї інтереси як суб’єкта земельних відносин захищає позивач: власні як громадянина, чи інтереси фермерського господарства, засновником якого він є. Також, суди не врахували, що спір може підпадати під юрисдикцію господарського суду, оскільки стосується користування землями фермерського господарства для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Суд наголосив, що при розмежуванні юрисдикції між цивільними та господарськими судами, першочергове значення має зміст правовідносин, а не суб’єктний склад. Крім того, суд вказав на те, що суди повинні перевіряти дотримання правил юрисдикції незалежно від наявності відповідних доводів у заявах сторін.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання щодо юрисдикції спору.
Справа №340/2782/24 від 23/10/2025
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, яким СТОВ ім. Мічуріна було нараховано податок на прибуток іноземних юридичних осіб, штрафні санкції та пеню у зв’язку з нібито неправомірним застосуванням пільгової ставки податку при виплаті процентів компанії UKRFARM.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що UKRFARM відповідає критеріям бенефіціарного власника доходу, оскільки мала право на отримання доходу, визначала його подальшу економічну долю та не була пов’язана зобов’язаннями перераховувати його третім особам. Суди взяли до уваги надане Позивачем свідоцтво про резиденство UKRFARM, лист від самої компанії, а також інформацію від Standard Bank Plc про погашення заборгованості UKRFARM ще у 2012 році. Суд також врахував інформацію від Міністерства фінансів Кіпру про те, що UKRFARM не оголошувала виплату дивідендів у 2017-2018 роках. Суд зазначив, що податковий орган не надав належних доказів того, що UKRFARM не є кінцевим бенефіціарним власником доходу, а лише виступає посередником. Суд підкреслив, що податковий орган не має права самостійно встановлювати додаткові умови чи вимоги, не передбачені Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами у сфері оподаткування.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши правомірність скасування податкового повідомлення-рішення.
Справа №755/9976/24 від 15/10/2025
1. Предметом спору є визнання за позивачем права користування житловим приміщенням, а саме квартирою.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголосивши на тому, що суди не врахували, що квартира перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, інтереси якої представляє Київська міська рада, незалежно від делегування певних повноважень її окремим виконавчим органам, а також не врахували преюдиційне рішення суду, яким встановлено факт проживання позивача у квартирі як члена сім’ї наймача. Суд також зазначив, що реєстрація місця проживання не є умовою реалізації прав на житло. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли суперечливих висновків, одночасно стверджуючи про неналежність відповідача та розглядаючи справу по суті, що є неприпустимим. Враховуючи, що позивач вселилася в квартиру на законних підставах, а відповідач не спростував обставини її подальшого проживання та сплати комунальних послуг, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими вимоги позивача.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу та визнав за позивачем право користування квартирою.
Справа №910/5540/20 від 08/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі ТОВ, скасування реєстраційних дій, витребування з чужого володіння майна та визнання недійсними рішень загальних зборів.
2. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_3, підтримавши рішення попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов ОСОБА_1. Суд зазначив, що склад учасників товариства має визначатися з урахуванням усіх змін, що відбулися від моменту стверджуваного порушення до звернення до суду, оцінюючи добросовісність дій відповідачів. Важливо, що скасування реєстраційних дій саме по собі не нівелює підстави набуття права власності на корпоративні права. Суд також врахував, що визнання недійсними певних рішень загальних зборів та скасування реєстраційних дій, пов’язаних зі зміною керівництва та місцезнаходженням ТОВ, є ефективним способом захисту прав позивача. Хоча суд першої інстанції помилково не залучив деяких осіб як співвідповідачів, це не призвело до неправильного вирішення справи, оскільки їхні інтереси були представлені як третіх осіб.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/7120/23 від 15/10/2025
На жаль, я не можу надати аналіз судового рішення, оскільки надана вами інформація не є текстом судового рішення і не підлягає розголошенню у загальному доступі. Для проведення аналізу мені потрібен повний текст судового рішення.
Справа №386/987/19 від 15/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним наказу про затвердження проєкту землеустрою та скасування державної реєстрації земельної ділянки, що виник у зв’язку з колізією дозволів на розроблення документації із землеустрою на одну й ту ж земельну ділянку.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, зазначивши, що вирішальним фактором у таких спорах є не дата подання заяви на отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою, а факт формування земельної ділянки на підставі проєкту землеустрою конкретної особи. У даній справі, земельна ділянка була сформована на підставі проєкту землеустрою відповідача, який пізніше отримав наказ про затвердження проєкту землеустрою та зареєстрував право власності на землю. Суд підкреслив, що отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою не гарантує отримання земельної ділянки у власність, а першочергове право на отримання земельної ділянки має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформовано відповідну ділянку. Суд також зазначив, що особа, яка понесла витрати на розробку проєкту землеустрою, але не отримала земельну ділянку, може претендувати на відшкодування цих витрат.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та змінив рішення суду першої інстанції, залишивши в силі відмову в задоволенні позову, але з іншою мотивацією.
Справа №420/30547/24 від 24/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Таламус ЛТД» було збільшено податкове зобов’язання з податку на прибуток та зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши на те, що суди не встановили всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, суди не з’ясували, чи правомірно позивач відніс до “Інших операційних витрат” суми ПДВ по товарах, реалізованих під час перебування на спрощеній системі оподаткування, та чи дотримався позивач процедури, передбаченої Податковим кодексом України при переході з єдиного податку на загальну систему. Щодо здійснення ЗЕД, суди не встановили, яких саме документів не вистачало для підтвердження відповідності цін принципу “витягнутої руки”. Суд наголосив, що саме положеннями Податкового кодексу України, а не П(С)БО 16 “Витрати”, врегульовані спірні правовідносини. Суд також зазначив, що суди не надали належної оцінки доводам контролюючого органу щодо безпідставності списання на витрати сум ПДВ та необхідності нарахування податкових зобов’язань відповідно до статті 198.5 ПКУ.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №344/3489/24 від 15/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу підвального приміщення, укладеного між фізичними особами, з мотивів його фраудаторності (вчинення на шкоду кредитору).
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що для кваліфікації правочину як фраудаторного важливим є те, що внаслідок його вчинення відбувається унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна. Проте, у даній справі, спірне підвальне приміщення було предметом іпотеки для забезпечення виконання зобов’язання іншого забезпеченого кредитора, а не позивача. Верховний Суд підкреслив, що конструкція фраудаторного правочину не може бути застосована незабезпеченим кредитором, якщо майно було предметом іпотеки для забезпечення зобов’язання іншого кредитора, і було відчужене без зловживання для задоволення вимог останнього. Оскільки позивач вже частково задовольнив свої вимоги шляхом реалізації іншого іпотечного майна боржника, а спірне майно було обтяжене іпотекою іншого кредитора, то відсутні підстави для визнання оспорюваного договору недійсним. Щодо вимоги про скасування державної реєстрації права власності, суд зазначив, що належним способом захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення, і для повернення майна боржнику оспорювання наступних реєстраційних дій не вимагається, тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити через обрання неналежного способу захисту.
3. Верховний Суд ухвалив рішення про часткове задоволення касаційної скарги, змінивши рішення судів попередніх інстанцій в частині мотивів відмови у задоволенні позову, але залишив рішення про відмову в позові без змін.
Справа №560/6714/25 від 24/10/2025
1. Предметом спору є оскарження дій працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу, проведення поверхневого огляду та доставлення особи до медичного закладу для перевірки на стан сп’яніння, а також вимога про відшкодування моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказавши, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть спору, який має бути публічно-правовим, тобто виникати між учасниками публічно-правових відносин і стосуватися саме цих відносин. У даній справі, хоча позивач і оскаржує дії працівників поліції, ці дії не призвели до притягнення його до адміністративної відповідальності, що унеможливлює їх перевірку в порядку адміністративного судочинства. Вимога про відшкодування моральної шкоди, на думку суду, є похідною від цивільно-правових відносин, оскільки обґрунтована нормами Цивільного кодексу України, а не Кодексу адміністративного судочинства. Суд також врахував практику Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою, якщо наслідки рішення суб’єкта владних повноважень призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів особи, то спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.
Справа №140/1534/25 від 24/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували норми Податкового кодексу України щодо процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Зокрема, суди не врахували, що перевірка проводилася з питань достовірності нарахування від’ємного значення з ПДВ, що відповідно до пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України виключає необхідність дотримання 30-денного строку між надсиланням наказу про перевірку та її початком, передбаченого пунктом 79.2 статті 79 цього ж Кодексу. Суд підкреслив, що хоча 30-денний строк можна не дотримуватись, контролюючий орган все одно зобов’язаний вручити платнику податків копію наказу про призначення перевірки перед її початком. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не встановили всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, Верховний Суд не може прийняти остаточне рішення у справі.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №280/10417/24 від 24/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо не включення додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн при розрахунку грошової компенсації за невикористані відпустки.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково застосував редакцію статті 233 Кодексу законів про працю України (КЗпП), яка обмежує строк звернення до суду з трудовими спорами трьома місяцями, оскільки позивачку було звільнено з військової служби до набрання чинності змін до цієї статті. Суд підкреслив, що на момент звільнення позивачки діяла редакція статті 233 КЗпП, яка не обмежувала строк звернення до суду у справах про стягнення належної заробітної плати. Верховний Суд послався на власну практику, згідно з якою зміни до законодавства, що обмежують строки звернення до суду, не мають зворотної сили та не поширюються на правовідносини, які виникли до набрання цими змінами чинності. Суд також врахував, що спір стосується виплат, які позивачка мала отримати до 19 липня 2022 року, коли набрали чинності зміни до статті 233 КЗпП.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
