1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, наголосивши, що апеляційний суд не встановив усіх обставин, важливих для правильного вирішення справи, та довільно визначив розмір середнього заробітку, що суперечить висновкам Верховного Суду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що при вирішенні питання про розмір компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суди повинні враховувати компенсаційний характер виплати, принципи розумності, справедливості та пропорційності, а також критерії, встановлені Великою Палатою Верховного Суду у справі №761/9584/15-ц, зокрема, розмір простроченої заборгованості, період затримки, ймовірні майнові втрати працівника та інші обставини справи. Суд також зазначив, що необхідно встановити розмір середнього заробітку за весь час затримки, загальний розмір належних позивачеві виплат при звільненні, а також частку виплачених і невиплачених коштів, щоб присудити позивачеві відповідний відсоток суми середнього заробітку. **:** Верховний Суд наголосив, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного касаційним судом у постанові від 06 грудня 2024 року у справі №440/6856/22, та сформулювала правовий висновок, за яким обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом №2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця, але не нівелює фундаментальні принципи розумності, справедливості та пропорційності.
3. Верховний Суд постановив скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
