Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо апеляції стосовно обмежувальних заходів проти Геннадія Миколайовича Тимченка та Олени Петрівни Тимченко, зокрема заморожування коштів та економічних ресурсів у зв’язку з ситуацією в Україні. Апеляція оскаржує зміни до Регламенту Ради (ЄС) № 269/2014, який наклав на осіб, щодо яких застосовуються заходи із заморожування коштів, зобов’язання повідомляти про свої кошти та економічні ресурси. CJEU відхиляє апеляцію, підтримуючи рішення Загального суду про те, що Рада діяла в межах своїх повноважень, накладаючи це зобов’язання щодо звітності.
Рішення структуровано наступним чином:
1. **Передісторія:** Викладається правовий контекст, включаючи Регламент № 269/2014 та зміни до нього, особливо щодо обмежувальних заходів у відповідь на дії, що підривають територіальну цілісність України. Детально описано конкретні заходи, вжиті проти Тимченків, включаючи заморожування їхніх активів.
2. **Оскаржуване зобов’язання щодо звітності:** Суть спору обертається навколо статті 9 Регламенту № 269/2014 зі змінами, яка вимагає від осіб, перелічених у Додатку I (тобто тих, до яких застосовано санкції), повідомляти про свої кошти та економічні ресурси в межах юрисдикції держав-членів ЄС. Невиконання вважається ухиленням від обмежувальних заходів.
3. **Підстави для апеляції:** Апелянти стверджували, що Загальний суд помилився в праві, неправильно витлумачивши статтю 215 ДФЄС та рішення у справі “Роснєфть”, стверджуючи, що Рада перевищила свої повноваження, наклавши зобов’язання щодо звітності, яке не було прямо передбачено в рішенні CFSP. Вони також стверджували, що Загальний суд не навів достатніх підстав для розгляду їхнього аргументу про те, що Рада перевищила свої повноваження.
4. **Рішення:** CJEU відхиляє обидві підстави для апеляції. Він роз’яснює розподіл повноважень між статтею 29 ДЄС (рішення CFSP) та статтею 215 ДФЄС (впровадження обмежувальних заходів). Суд вважає, що зобов’язання щодо звітності не є новим обмежувальним заходом, а є імплементаційним заходом, спрямованим на забезпечення одноманітного та ефективного застосування існуючих заходів із заморожування коштів по всьому ЄС. Суд наголошує, що Рада має право приймати заходи, необхідні для виконання рішень CFSP, навіть якщо ці заходи передбачають зобов’язання діяти, щоб забезпечити ефективність режиму санкцій.
Найважливіші положення для практичного використання:
* **Стаття 2 Регламенту № 269/2014:** Ця стаття встановлює основний обмежувальний захід із заморожування коштів та економічних ресурсів перелічених фізичних та юридичних осіб.
* **Стаття 9(2) Регламенту № 269/2014 (зі змінами):** Це положення покладає на перелічених фізичних та юридичних осіб зобов’язання повідомляти про свої кошти та економічні ресурси компетентним органам у державах-членах. Це є центральним пунктом спору в цій справі.
* **Стаття 215 ДФЄС та стаття 29 ДЄС:** Ці статті визначають правову основу та розподіл повноважень між рішеннями ЄС із зовнішньої політики та впровадженням обмежувальних заходів.
Це рішення підтверджує широкі повноваження ЄС щодо впровадження обмежувальних заходів у відповідь на ситуацію в Україні, включаючи накладення зобов’язань на осіб, щодо яких застосовано санкції, повідомляти про свої активи. Це має прямі наслідки для фізичних та юридичних осіб, перелічених у Додатку I до Регламенту № 269/2014, оскільки вони повинні виконувати зобов’язання щодо звітності, щоб їх не вважали такими, що ухиляються від санкцій.
