Огляд судової практики Верховного Суду за 09/08/2026Справа №751/9954/24 від 03/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення у справі № 751/9954/24: 1. **Предмет спору:** Визначення додаткового строку для прийняття спадщини через пропуск встановленого законом шестимісячного терміну. 2. **Аргументи суду:** * Суд виходив із того, що спадкоємець вчинив активні дії для прийняття спадщини в межах встановленого законом строку, звернувшись до нотаріуса та направивши заяву поштою. * Ключовим фактором стало те, що позивач направив заяву на адресу нотаріальної контори, яка фактично припинила роботу за цією адресою через руйнування внаслідок воєнних дій, про що спадкоємець, який проживає в іншому місті та є військовослужбовцем, міг об’єктивно не знати. * Суд визнав, що обставини, за яких лист було повернуто через закінчення терміну зберігання, є об’єктивними та непереборними перешкодами, що виникли не з вини спадкоємця. * Апеляційний суд врахував незначний період пропуску строку та добросовісність дій позивача, який одразу після повернення листа направив заяву до іншої нотаріальної контори. * Верховний Суд підкреслив, що оцінка поважності причин пропуску строку здійснюється індивідуально, а втручання суду касаційної інстанції у встановлені фактичні обставини справи та оцінку доказів є неприпустимим. * Суд зазначив, що позивач надав достатньо доказів на підтвердження своїх дій, а доводи касаційної скарги зводяться лише до незгоди з оцінкою доказів, що не є підставою для скасування законного рішення. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив постанову апеляційного суду без змін, визнавши поважними причини пропуску строку та надавши позивачу три місяці для прийняття спадщини. Справа №173/919/25 від 22/07/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з професійної точки зору: 1. **Предмет спору:** Визначення місця проживання двох малолітніх дітей між колишнім подружжям, які мають протилежні позиції щодо моделі виховання (мати наполягає на проживанні з нею, батько — на почерговому проживанні за графіком «два тижні через два»). 2. **Аргументи суду:** Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій передчасно застосували модель спільної фізичної опіки, не проаналізувавши належним чином інтереси дітей. Суд підкреслив, що при вирішенні таких спорів необхідно враховувати не лише рівність прав батьків, а й сталість оточення дитини, її психологічний стан та думку (зокрема, заперечення дитини щодо проживання з батьком). Важливим фактором є наявність між батьками тривалого конфлікту, який унеможливлює ефективну координацію при почерговому проживанні. Суди не дослідили, чи не завдасть така зміна місця проживання шкоди дітям, оскільки сторони не надали висновків фахівців щодо доцільності такої моделі. Також було наголошено, що суди не оцінили логістичні труднощі, пов’язані з проживанням батьків у різних населених пунктах на відстані 40 км. Зрештою, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення було ухвалене без належного з’ясування того, чи відповідає обрана модель виховання найкращим інтересам дітей. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Справа №646/306/25 від 30/07/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз для вашого матеріалу: 1. Предметом спору є заява дружини про оголошення її чоловіка-військовослужбовця, який зник безвісти під час виконання бойового завдання, померлим. 2. Суд виходив з того, що оголошення особи померлою є юридичною фікцією, яка має суворі часові обмеження, встановлені статтею 46 Цивільного кодексу України. Верховний Суд підкреслив, що в умовах триваючих активних бойових дій неможливо об’єктивно встановити дату смерті, тому шестимісячний строк для звернення до суду не може відраховуватися від дати зникнення, якщо територія залишається зоною активних бойових дій. Суд зазначив, що такий строк є «запобіжником», який захищає права зниклої особи на випадок, якщо вона перебуває у полоні або змінила місце перебування через небезпеку. Оскільки населений пункт, де зник військовослужбовець, на момент розгляду справи офіційно належав до зони активних бойових дій, суд визнав заяву передчасною. Верховний Суд також вказав, що не має повноважень переоцінювати докази, які вже були досліджені апеляційною інстанцією, якщо судове рішення є обґрунтованим. У підсумку, суд наголосив на важливості дотримання балансу між правовою визначеністю для родичів та захистом прав самої зниклої особи. 3. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, якою у задоволенні заяви про оголошення особи померлою було відмовлено. Справа №524/3146/23 від 29/07/2026 Вітаю. Як юрист із багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз: 1. **Предмет спору:** Позивачка звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком шляхом знесення об’єкта самочинного будівництва на суміжній ділянці та відшкодування моральної шкоди. 2. **Аргументи суду:** – Суд встановив, що відповідач здійснює нове будівництво без належної дозвільної документації, що за законом кваліфікується як самочинне будівництво. – Експертизою підтверджено, що об’єкт зведений з порушенням державних будівельних норм (ДБН) щодо відстані до межі суміжної земельної ділянки. – Суд дійшов висновку, що знесення лише окремих частин будівлі, які порушують нормативні відступи, є достатнім та пропорційним заходом для захисту прав позивачки, тоді як повне знесення об’єкта є надмірним. – Щодо моральної шкоди, суд зазначив, що звернення до державних органів та участь у судових процесах самі по собі не є доказом заподіяння моральних страждань. – Позивачка не надала належних доказів, які б підтверджували зневажливе ставлення з боку забудовника або факт завдання їй психологічної шкоди, тому в цій частині позов задоволено не було. – Розподіл судових витрат на експертизу був здійснений судом пропорційно до задоволених позовних вимог, що відповідає вимогам процесуального закону. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу позивачки без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін, підтвердивши правомірність часткового задоволення позову. Справа №916/1319/26 від 03/08/2026 Вітаю. Як юрист із 15-річним стажем, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Визначення правової природи позовних вимог (майнові чи немайнові) для цілей сплати судового збору у справі за позовом громадської організації про припинення володіння нерухомим майном та повернення земельних ділянок до комунальної власності. 2. **Аргументи суду:** – Суд наголосив на базовому принципі диспозитивності: саме позивач визначає предмет та підстави позову, а суд не має права самостійно змінювати їх на стадії відкриття провадження. – Верховний Суд підтвердив, що позовні вимоги, спрямовані на захист екологічних прав та інтересів територіальної громади шляхом усунення перешкод (негаторний позов), за своєю суттю є немайновими. – Суд зазначив, що використання у прохальній частині формулювання «повернути майно» не робить позов автоматично майновим, оскільки визначальним є зміст вимоги, спрямований на відновлення правового режиму земель, а не на отримання майна у власність чи користування позивача. – Було відхилено доводи відповідача про необхідність оцінки вартості майна, оскільки заявлені вимоги про реєстраційні дії не залежать від грошової оцінки об’єктів. – Суд також підкреслив, що при оскарженні ухвали про повернення позову апеляційна інстанція має право перевіряти законність ухвали про залишення позову без руху, щоб уникнути надмірного формалізму та забезпечити право на доступ до правосуддя. – Верховний Суд вказав, що питання щодо правової природи спірних ділянок та обґрунтованості вимог мають вирішуватися під час розгляду справи по суті, а не на етапі вирішення питання про відкриття провадження. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного господарського суду, якою було скасовано ухвалу про повернення позовної заяви, визнавши вимоги позивача немайновими. Справа №635/4475/25 від 04/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з професійної точки зору: 1. **Предмет спору:** Встановлення факту смерті громадянина України на території Російської Федерації в судовому порядку для подальшої державної реєстрації цього факту в органах ДРАЦС України. 2. **Аргументи суду:** * Суд виходив із того, що наявне у заявниці свідоцтво про смерть, видане органами РФ, є офіційним документом, який підтверджує факт смерті особи. * Ключовим нормативним актом, на який спирався суд, стала постанова Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107. * Ця постанова дозволяє приймати на території України документи, видані органами іноземних держав (зокрема РФ), без спеціального посвідчення (апостилю чи легалізації) на час воєнного стану, якщо такі документи приймалися без посвідчення станом на 24 лютого 2022 року. * Оскільки свідоцтво про смерть є чинним і визнається в Україні, відсутня правова необхідність у додатковому встановленні факту смерті через суд. * Суд наголосив, що заявниця не позбавлена можливості використовувати наявне свідоцтво про смерть у правовідносинах на території України, а судове встановлення факту є надмірним, оскільки факт смерті вже підтверджений належним документом. * Верховний Суд підтвердив, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, а доводи скарги про неможливість використання документа через воєнний стан не спростовують його юридичної сили в Україні згідно з чинною постановою КМУ. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін. Справа №554/8934/25 від 04/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений для вас: 1. Предметом спору є правомірність відмови апеляційного суду у відкритті провадження через пропуск заявницею строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. 2. Верховний Суд підтримав позицію апеляції, наголосивши, що залучення адвоката до справи не є об’єктивною перешкодою, яка виправдовує пропуск процесуального строку. Суд зазначив, що адвокат діє від імені клієнта і не є окремим суб’єктом, чия поява автоматично «обнуляє» строки для оскарження. Кожна сторона несе ризик наслідків власної бездіяльності, а право на доступ до суду не означає право на нехтування процесуальними термінами. Суд підкреслив, що поважними причинами можуть бути лише об’єктивно непереборні обставини, які не залежали від волі заявника. Оскільки заявниця була присутня при оголошенні рішення та отримала його копію, вона мала достатньо часу для реалізації свого права. Відтак, відмова апеляційного суду була визнана законною та такою, що відповідає принципу юридичної визначеності. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду — без змін. Справа №161/16048/23 від 29/07/2026 Вітаю. Як юрист із багаторічним стажем, я проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір справи: 1. **Предмет спору:** Касаційний розгляд законності виправдувального вироку щодо особи, яка обвинувачувалася у сприянні незаконному переправленню військовозобов’язаних через державний кордон під виглядом волонтерської діяльності (ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 366 КК України). 2. **Аргументи суду:** * Суд наголосив, що обов’язок доказування винуватості поза розумним сумнівом лежить виключно на стороні обвинувачення, чого в даному випадку прокурором зроблено не було. * Апеляційний суд правомірно відмовив у повторному дослідженні доказів, оскільки прокурор не навів обґрунтованих підстав, чому ці докази не були належним чином досліджені судом першої інстанції або чому їх оцінка була помилковою. * Суд встановив, що згідно зі Статутом благодійної організації, повноваження щодо підписання документів та представництва фонду належали директору, а не засновнику (обвинуваченому), що ставить під сумнів версію обвинувачення про його ключову роль у злочинній схемі. * Експертні висновки щодо почерку виявилися імовірнісними, а не категоричними, що не дозволяє однозначно стверджувати, що саме обвинувачений підписував листи про бронювання водіїв. * Орган досудового розслідування не вжив належних заходів для допиту ключових свідків (зокрема, водіїв, які виїхали за кордон), що призвело до відсутності прямих доказів причетності особи до інкримінованих діянь. * Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має повноважень переоцінювати докази або встановлювати нові обставини, а лише перевіряє правильність застосування норм права, і в даному провадженні порушень не виявив. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора — без задоволення, остаточно підтвердивши виправдання особи. Справа №442/4171/21 від 27/07/2026 Вітаю. Як фахівець із багаторічним досвідом, я проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір справи: 1. **Предмет спору:** Касаційний розгляд кримінального провадження щодо законності засудження особи за ч. 2 ст. 307 КК України (незаконне придбання та зберігання з метою збуту наркотичних засобів) та правильності призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна. 2. **Аргументи суду:** * Суд підтвердив, що винуватість засудженого доведена поза розумним сумнівом на основі показань свідків (працівників колонії та понятих), які зафіксували факт виявлення наркотиків у засудженого. * Колегія суддів відхилила версію захисту про «знахідку» наркотиків з метою їх подальшої здачі, оскільки засуджений, будучи працівником правоохоронного органу, не вжив жодних заходів для повідомлення про це керівництва на КПП. * Суд визнав правомірним використання електронних носіїв інформації (даних про телефонні з’єднання) як доказів, посилаючись на сталу практику Верховного Суду щодо того, що копії електронних документів є оригіналами. * Щодо кваліфікації, суд підтвердив, що спосіб пакування наркотиків, відсутність у засудженого залежності та його поведінка вказують саме на мету збуту, а не на особисте вживання. * Суд також підтвердив правомірність проведення розслідування ДБР, оскільки працівники установ виконання покарань згідно із законом належать до категорії працівників правоохоронних органів. * Водночас суд критично поставився до призначення конфіскації майна, оскільки в ході розгляду не було встановлено наявності корисливого мотиву в діях засудженого, що є обов’язковою умовою для застосування такого додаткового покарання. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, виключивши з вироку посилання на вчинення злочину з корисливих мотивів та скасувавши додаткове покарання у виді конфіскації майна, залишивши основне покарання у виді позбавлення волі без змін. Справа №757/41843/24-ц від 03/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Позивачка намагалася стягнути з Державного бюджету моральну шкоду, завдану їй, на її думку, неправомірними судовими рішеннями Черкаського апеляційного суду та діями конкретного судді під час розгляду іншої справи. 2. **Аргументи суду:** Верховний Суд підтвердив, що судді та суди як органи правосуддя мають процесуальний імунітет і не можуть виступати відповідачами у справах щодо оскарження їхніх процесуальних дій чи ухвалених рішень. Суд наголосив, що законність дій судді при розгляді конкретної справи не може перевірятися шляхом ініціювання окремого позову проти нього, оскільки це порушувало б принципи незалежності правосуддя. У таких спорах належним відповідачем може бути лише держава, а не конкретний суд або суддя, які діють від її імені. Верховний Суд також роз’яснив, що поняття «справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» охоплює не лише спори, що належать до іншої юрисдикції, а й ті, що взагалі не підлягають судовому розгляду. Оскільки позовні вимоги до суду та судді як до відповідачів є юридично неможливими, апеляційний суд правомірно закрив провадження у цій частині. Таким чином, спроба позивачки переглянути результати розгляду справи через новий позов про моральну шкоду була визнана такою, що суперечить принципу юридичної визначеності та завданням цивільного судочинства. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду про закриття провадження — без змін. Справа №725/8219/25 від 04/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз: 1. **Предмет спору:** Оскарження рішення суду першої інстанції щодо встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком малолітньої дитини, який був ініційований з метою отримання відстрочки від призову на військову службу. 2. **Аргументи суду:** – Верховний Суд підтвердив право територіальних центрів комплектування (ТЦК) на апеляційне оскарження рішень у справах, де приватноправовий інструментарій (встановлення юридичного факту) використовується для уникнення виконання публічних обов’язків, зокрема мобілізаційних. – Суд наголосив, що сам факт окремого проживання батька з дитиною не є автоматичним доказом того, що мати ухиляється від виховання, оскільки сімейні обов’язки є невідчужуваними та рівними для обох батьків. – Встановлено, що для підтвердження факту самостійного виховання необхідні докази припинення або обмеження батьківських прав матері (наприклад, рішення суду про позбавлення прав, свідоцтво про смерть тощо), чого позивач не надав. – Суд зазначив, що використання судових процедур для створення «штучних» умов з метою отримання відстрочки від мобілізації є зловживанням правом, що суперечить принципам добросовісності та справедливості. – Верховний Суд вказав, що місцевий суд не дослідив належним чином рівень емоційних стосунків, спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину та не залучив орган опіки, що свідчить про неповноту судового розгляду в першій інстанції. – Суд підкреслив, що приватноправові відносини не можуть бути використані для створення преюдиційних фактів, які впливають на публічно-правові обов’язки громадянина перед державою. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу позивача без задоволення, а постанову апеляційного суду, якою було відмовлено у встановленні факту самостійного виховання дитини, — без змін. Справа №902/1364/24 від 04/08/2026 Вітаю. Як юрист із 15-річним стажем, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу: 1. Предметом спору є стягнення грошових коштів, сплачених позивачем як аванс за договором підряду, на підставі норм про безпідставне збагачення (стаття 1212 Цивільного кодексу України) через нібито неукладеність договору та невиконання робіт підрядником. 2. Суд касаційної інстанції наголосив, що наявність договірних відносин (навіть підтверджених конклюдентними діями, такими як оплата рахунків та реєстрація податкових накладних) виключає можливість застосування статті 1212 ЦК України, доки договір не буде припинено. Верховний Суд вказав, що апеляційний суд формально підійшов до справи, обмежившись лише констатацією наявності договору, але не дослідив належним чином докази виконання чи невиконання робіт підрядником. Суд підкреслив, що аванс підлягає поверненню лише у випадку невиконання зобов’язань, що має бути підтверджено судами через оцінку доказів, поданих сторонами. Також було наголошено на праві замовника відмовитися від договору підряду відповідно до статті 849 ЦК України у разі порушення строків виконання робіт підрядником. Апеляційний суд не надав оцінки листу позивача про відмову від договору, що є критично важливим для вирішення спору. В результаті, Верховний Суд визнав висновки апеляції передчасними та такими, що не відповідають вимогам щодо повноти та об’єктивності дослідження обставин справи. 3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного господарського суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для належного дослідження доказів та надання правової оцінки діям сторін. Справа №925/222/25 від 04/08/2026 Вітаю. Як юрист із 15-річним стажем, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** ОСББ звернулося до суду з позовом до оператора системи розподілу (обленерго) про визнання недійсними пунктів договору в частині включення загальнобудинкових лічильників до переліку розрахункових та зобов’язання здійснити перерахунок обсягів спожитої електроенергії виключно за лічильниками місць загального користування. 2. **Аргументи суду:** Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій допустили суперечливі висновки, відмовивши у визнанні недійсними пунктів договору, але водночас зобов’язавши обленерго проводити розрахунки всупереч умовам цього ж договору. Суд підкреслив, що розрахунки за спожиту ОСББ електроенергію мають здійснюватися на підставі лічильників, приєднаних до обладнання, що знаходиться у власності ОСББ, а не за загальнобудинковими приладами, які виконують функцію технічного контролю. При цьому, суд наголосив на необхідності перевірки ефективності обраного способу захисту прав, оскільки задоволення позову без визнання недійсними спірних пунктів договору створює правову невизначеність. Суди не надали належної оцінки доводам сторін щодо відповідності умов договору вимогам законодавства (зокрема ПРРЕЕ та ККОЕЕ) та не дослідили повною мірою докази, що мають значення для справи. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними та прийнятими з порушенням норм процесуального права. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області. Справа №910/10819/25 від 05/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений для вашого інтерв’ю: 1. **Предмет спору:** Розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції. 2. **Аргументи суду:** – Суд підтвердив, що право на відшкодування витрат на правничу допомогу є безумовним, якщо сторона дотрималася процесуальних строків та належним чином обґрунтувала розмір витрат. – Верховний Суд наголосив, що хоча договір про надання послуг передбачає фіксований гонорар, це не позбавляє суд права оцінювати співмірність заявленої суми зі складністю справи та обсягом фактично виконаної роботи. – Суд встановив, що підготовлений адвокатом відзив на касаційну скаргу за змістом був аналогічним попереднім процесуальним документам, а правова позиція позивача була сформована ще на стадії першої інстанції. – Відсутність доказів додаткового комплексного вивчення справи на стадії касації стала підставою для висновку, що заявлена сума (19 000 грн) не повною мірою відповідає критеріям розумності та пропорційності. – Суд застосував принцип справедливості, зазначивши, що витрати мають бути не лише фактично понесеними, а й необхідними та виправданими з огляду на результат розгляду справи. – Враховуючи ці обставини, суд скористався своїм правом на зменшення розміру витрат, що підлягають відшкодуванню, до рівня, який він визнав обґрунтованим для даного спору. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд частково задовольнив заяву, стягнувши з АТ «Київгаз» на користь ТОВ «Український Бізнес-Центр» 10 000 грн витрат на правничу допомогу замість заявлених 19 000 грн. Справа №916/1002/24 від 05/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення у справі № 916/1002/24: 1. Предметом спору є правомірність дій державних виконавців щодо закінчення виконавчих проваджень у зв’язку з нібито фактичним виконанням боржником (ТОВ «ТЕДІС Україна») рішення суду про припинення порушень антимонопольного законодавства. 2. Суд апеляційної інстанції, з яким погодився Верховний Суд, встановив, що державні виконавці діяли передчасно та без належної перевірки фактів. Основна помилка виконавців полягала в тому, що вони обмежилися лише формальним вивченням фінансової звітності боржника, яка свідчила лише про скорочення обсягів діяльності, а не про усунення антиконкурентних порушень. Суд наголосив, що зобов’язання боржника за рішенням АМК мали немайновий характер: розробка та впровадження прозорого механізму ціноутворення та ліквідація обмежень для покупців. Оскільки боржник не надав доказів вчинення активних дій для приведення своєї цінової та договірної політики у відповідність до закону, посилання на збитковість чи припинення торгівлі не є підставою для закінчення виконавчого провадження. Таким чином, державні виконавці не виконали свій обов’язок щодо перевірки реального усунення порушень, встановлених судовим рішенням. 3. Верховний Суд залишив без змін постанови апеляційного суду, якими дії державних виконавців визнано протиправними, а постанови про закінчення виконавчих проваджень — скасовано. Справа №917/1414/25 від 29/07/2026 Вітаю. Як юрист із багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Позивач (АТ «Укргазвидобування») намагався через суд зобов’язати відповідача (ПП «Компанія «Надежда») повернути нафтопродукти, передані на зберігання, які були знищені внаслідок ворожого обстрілу. 2. **Аргументи суду:** * Суд встановив, що нафтопродукти були знищені внаслідок прямого влучання засобів ураження збройних сил РФ, що підтверджено належними доказами (актами про пожежу, інвентаризації та сертифікатом ТПП України). * Суди попередніх інстанцій правомірно застосували статтю 607 Цивільного кодексу України, оскільки зобов’язання припинилося через неможливість виконання внаслідок обставин, за які жодна зі сторін не несе відповідальності. * Верховний Суд відхилив доводи позивача про неврахування попередньої судової практики, вказавши, що обставини в наведених скаржником справах не є подібними до обставин цього спору. * Суд підкреслив, що відповідач належним чином виконав умови договору щодо повідомлення про форс-мажор, тому підстав для застосування статті 945 ЦК України (щодо обов’язку зміни умов зберігання) не було. * Касаційна інстанція також зазначила, що питання, які позивач намагався поставити відповідачу в порядку письмового опитування, не стосувалися обставин, що мають значення для справи. * Зрештою, суд дійшов висновку, що доводи скаржника фактично зводяться до спроби переоцінити докази, що виходить за межі повноважень касаційного суду. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд закрив касаційне провадження в частині посилання на неврахування висновків ВС, а в іншій частині залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін. Справа №910/2459/25 від 04/08/2026 Предметом спору є вимога ТОВ «Палп Мілл Прінт» про визнання недійсними рішень Антимонопольного комітету України щодо накладення санкцій. Верховний Суд при розгляді цієї справи дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили всі обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Колегія суддів вказала на необхідність більш ретельного аналізу доказів, на яких ґрунтувалися рішення АМКУ, оскільки від цього залежить законність застосованих до позивача заходів впливу. Суд підкреслив, що господарські суди повинні забезпечити дотримання принципу змагальності та надати належну оцінку аргументам обох сторін у контексті антимонопольного законодавства. Оскільки під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, Верховний Суд визнав неможливим ухвалення нового рішення самостійно. Відтак, для усунення виявлених недоліків та забезпечення повноти судового розгляду справу було повернуто на новий розгляд. Такий підхід гарантує, що остаточне рішення буде базуватися на всебічному дослідженні матеріалів справи, що є ключовим для захисту прав суб’єктів господарювання та дотримання вимог закону. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу Антимонопольного комітету України, скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Справа №531/3160/24 від 04/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами рішення Верховного Суду. Ось детальний аналіз справи: 1. **Предмет спору:** Позивач звернувся до суду з позовом про позбавлення колишньої дружини батьківських прав стосовно їхнього спільного неповнолітнього сина через її нібито ухилення від виконання батьківських обов’язків та тривале проживання за кордоном. 2. **Аргументи суду:** * Суд наголосив, що позбавлення батьківських прав є винятковим та крайнім заходом, який застосовується лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо. * Ключовим критерієм для такого рішення є наявність винної поведінки батьків та свідоме нехтування ними своїми обов’язками, що має бути доведено позивачем. * Суд зазначив, що факт проживання одного з батьків за кордоном або пасивна поведінка самі по собі не є безумовною підставою для позбавлення батьківських прав. * Важливим аргументом стало те, що позивач не довів фактів, які б свідчили про неможливість виправлення ситуації або про реальну загрозу благополуччю дитини з боку матері. * Суд підкреслив, що невиконання обов’язку з утримання дитини (сплата аліментів) має вирішуватися в межах стягнення аліментів, а не через позбавлення батьківських прав, особливо якщо позивач навіть не пред’явив судовий наказ до виконання. * Встановлено, що позбавлення прав у цій ситуації було б передчасним і не відповідало б найкращим інтересам дитини, оскільки не забезпечує балансу між правами батьків та потребами дитини. * Верховний Суд підтвердив, що суди попередніх інстанцій правильно оцінили докази, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до спроби переоцінити встановлені обставини, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у позбавленні батьківських прав — без змін. Справа №522/10526/22 від 05/08/2026 Предметом цього спору є перегляд додаткової постанови апеляційного суду щодо визначення обґрунтованого розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивачки на користь громадської організації. Верховний Суд при винесенні рішення керувався тим, що право на отримання правничої допомоги не є абсолютним у контексті розміру її оплати, оскільки суми, що стягуються з іншої сторони, мають бути співмірними, розумними та реальними. Суд наголосив, що навіть за відсутності заперечень від іншої сторони, суд має право (і обов’язок) самостійно оцінювати обсяг наданих послуг та їхню складність, керуючись критеріями, визначеними статтею 137 ЦПК України. Верховний Суд підтримав позицію апеляційного суду, який детально проаналізував кожну заявлену адвокатом дію, виявив дублювання послуг та завищення часу, витраченого на типові процесуальні документи. Було підкреслено, що гонорар адвоката не може бути непропорційним до предмета спору, а суд не зобов’язаний сліпо погоджуватися з сумою, зазначеною в договорі, якщо вона не відповідає критеріям розумної необхідності. Таким чином, Верховний Суд підтвердив, що зменшення суми витрат з 17 000 грн до 4 200 грн було цілком законним та вмотивованим. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а додаткову постанову апеляційного суду — без змін. Справа №297/2275/23 від 04/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з професійної точки зору: 1. Предметом спору є позовні вимоги про визнання договору позики (оформленого розпискою на суму 107 000 євро) неукладеним у зв’язку з безгрошовістю, а також визнання відсутності у відповідача права вимоги за цим зобов’язанням. 2. Суд керувався тим, що розписка є належним доказом укладення договору позики та факту передачі коштів, а тому тягар доведення їх неотримання лежить виключно на позичальнику. Суди встановили, що позивачка, будучи професійним адвокатом, власноруч склала розписку, що підтверджується висновком експертизи, і не надала жодних належних доказів на підтвердження своїх тверджень про психологічний тиск чи відсутність передачі коштів. Крім того, суд врахував преюдиційні факти, встановлені в інших справах між тими самими сторонами, де факт існування боргового зобов’язання вже був підтверджений судовими рішеннями, що набрали законної сили. Суд наголосив, що договір позики є реальним правочином, і оскільки позивачка не спростувала презумпцію правомірності правочину, підстави для визнання його неукладеним відсутні. Також було зазначено, що посилання на свідчення свідків (зокрема, неповнолітнього сина) для спростування факту отримання коштів за письмовим договором позики є процесуально недопустимими згідно зі статтею 1051 ЦК України. Зрештою, Верховний Суд підкреслив, що доводи скаржника фактично зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін. Справа №914/2920/25 від 28/07/2026 Вітаю. Як юрист із багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий та професійний аналіз для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Справа стосувалася визнання недійсним договору про реструктуризацію заборгованості, укладеного між навчальним закладом та АТ «Українська залізниця», через відсутність самого предмета зобов’язання — заборгованості, яка раніше була спростована судом. 2. **Аргументи суду:** Суд виходив із того, що договір є неукладеним, оскільки сторони не досягли згоди щодо його істотної умови — предмета, адже фактична заборгованість за оренду на момент підписання була відсутня. Верховний Суд підкреслив, що оскільки позивач був звільнений від орендної плати на період карантину (згідно з постановою КМУ № 611), підстави для реструктуризації неіснуючого боргу відсутні. Суд також відхилив доводи скаржника про «суперечливу поведінку» позивача, зазначивши, що це не спростовує факту відсутності боргу. Касаційна інстанція вказала, що посилання на попередні рішення Верховного Суду є недоречними, оскільки вони стосувалися інших правовідносин і не мають тотожних фактичних обставин. Крім того, суд наголосив, що він є «судом права», а не факту, тому не має повноважень переоцінювати докази, які вже були досліджені судами нижчих інстанцій. Зрештою, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими, а підстави для їх скасування відсутні. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ «Українська залізниця» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін. Справа №161/16048/23 від 29/07/2026 1. Предметом спору є перевірка законності ухвали апеляційного суду, якою було залишено в силі виправдувальний вирок щодо особи, обвинуваченої у незаконному переправленні осіб через державний кордон та службовому підробленні. 2. Верховний Суд під час касаційного розгляду перевіряв доводи прокурора щодо нібито неправильного застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд належним чином перевірив усі обставини справи та надав їм відповідну правову оцінку. Суд встановив, що висновки апеляційної інстанції про відсутність у діях ОСОБА_7 складу інкримінованих кримінальних правопорушень є обґрунтованими та відповідають фактичним обставинам справи. Процесуальних порушень, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, касаційна інстанція не виявила. Суд підтвердив, що докази, зібрані стороною обвинувачення, не довели винуватість особи поза розумним сумнівом. Таким чином, правова позиція судів попередніх інстанцій була визнана такою, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону. 3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора — без задоволення. Справа №522/202/26 від 05/08/2026 1. Предметом спору є розгляд заяви захисника про відмову від раніше поданої касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги. 2. Суд при винесенні рішення керувався процесуальними нормами Кримінального процесуального кодексу України, що регулюють право особи на відмову від касаційної скарги. Колегія суддів проаналізувала повноваження захисника та відповідність заяви про відмову вимогам закону. Суд врахував, що реалізація права на відмову від скарги має відбуватися з дотриманням процедурних гарантій захисту прав обвинуваченого. Оскільки в даному випадку були виявлені обставини, що унеможливлюють прийняття такої відмови, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви. Відповідно, за наявності підстав, що перешкоджають подальшому розгляду справи по суті в касаційному порядку, суд обрав механізм закриття провадження. Це рішення спрямоване на забезпечення правової визначеності та дотримання процесуальної дисципліни в межах касаційного провадження. 3. Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви про відмову від касаційної скарги та закрив касаційне провадження за цією скаргою. Справа №201/10481/23 від 05/08/2026 Предметом спору є перевірка законності ухвали апеляційного суду щодо обвинувачення особи у вчиненні колабораційної діяльності, вчиненої за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України). Верховний Суд при розгляді касаційної скарги захисника керувався принципом перевірки правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Суд встановив, що апеляційний суд у межах своїх повноважень надав належну оцінку доводам сторони захисту та перевірив законність вироку суду першої інстанції. Колегія суддів дійшла висновку, що під час апеляційного провадження не було допущено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Аргументи захисту щодо безпідставності оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду. Суд підтвердив, що висновки апеляційного суду ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні матеріалів справи. Таким чином, правові підстави для скасування або зміни ухвали апеляційного суду були відсутні. Верховний Суд залишив ухвалу Дніпровського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника — без задоволення. Справа №911/1845/23 від 22/07/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення Верховного Суду. Ось детальний аналіз для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності на неї, що ґрунтується на твердженні позивача про автоматичний перехід права власності на землю одночасно з придбанням нерухомого майна, розташованого на цій ділянці. 2. **Аргументи суду:** * Верховний Суд наголосив, що згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель, особа, яка законно набула право власності на нерухомість, має право на оформлення прав на відповідну землю. * Ключовим питанням для вирішення спору є встановлення того, чи була спірна земельна ділянка сформована як об’єкт цивільних прав на момент укладення договору купівлі-продажу будівель у 2009 році. * Суд апеляційної інстанції припустився процесуальних порушень, оскільки не дослідив належним чином надані докази, зокрема обмінний файл у форматі XML, який міг би підтвердити факт формування ділянки. * Також апеляційний суд залишив поза увагою доводи позивача щодо преюдиційного значення обставин, встановлених в інших судових справах, що стосувалися цього ж майна. * Верховний Суд підкреслив, що висновок про відсутність підстав для задоволення позову був передчасним, оскільки суди не надали оцінки всім зібраним доказам у їх сукупності. * Суд касаційної інстанції не має повноважень самостійно встановлювати обставини справи або переоцінювати докази, тому для забезпечення повного та всебічного розгляду справу необхідно повернути на новий розгляд. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу частково, скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Справа №752/21517/25 від 03/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений для вашого інтерв’ю: 1. **Предмет спору:** Розгляд заяви податкового органу про надання дозволу на розкриття банком інформації, що становить банківську таємницю, стосовно фізичної особи — колишнього підприємця. 2. **Аргументи суду:** * Суд наголосив, що розкриття банківської таємниці є винятковим заходом, який можливий лише за умови доведення податковим органом неможливості отримання інформації в інший спосіб. * Ключовою підставою для відмови стало те, що податківці не дотрималися процедури вручення платнику податків наказу про проведення позапланової перевірки, передбаченої статтею 42 Податкового кодексу України. * Суд встановив, що податковий орган не надав належних доказів того, що платник податків дійсно відсутній за податковою адресою, а також не підтвердив належне направлення документів поштою з повідомленням про вручення. * Окремо суд звернув увагу на те, що податковий орган не має права вимагати розкриття інформації щодо контрагентів фізичної особи, оскільки банківська таємниця захищає відомості саме про клієнта банку. * Верховний Суд підтвердив, що податківці зобов’язані діяти виключно в межах процедур, визначених законом, і не можуть перекладати на суд обов’язок збору доказів, які вони мали отримати самостійно. * Суд також зазначив, що попередні інстанції правильно оцінили відсутність доказів вжиття всіх необхідних заходів для вручення наказу, що робить неможливим проведення перевірки, а отже, і розкриття банківської таємниці. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у розкритті банківської таємниці — без змін. Справа №686/20818/19 від 05/08/2026 1. Предметом спору є перегляд законності вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду у кримінальному провадженні щодо обвинувачення особи у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди з тяжкими наслідками (ч. 2 ст. 286 КК України). 2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу захисника, проаналізував дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права під час ухвалення рішень. Суд дійшов висновку, що апеляційний суд при перегляді вироку не забезпечив належної перевірки доводів сторони захисту, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Оскільки апеляційна інстанція не усунула виявлені недоліки, її рішення не може вважатися законним та обґрунтованим. Верховний Суд визнав за необхідне направити справу на новий розгляд до апеляційного суду для забезпечення повного та всебічного дослідження обставин справи. Одночасно, з метою запобігання ризикам переховування від суду, касаційна інстанція застосувала до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Такий підхід спрямований на дотримання балансу між правом на справедливий суд та необхідністю забезпечення виконання процесуальних рішень. 3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції, обравши обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Справа №953/10140/25 від 05/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним стажем, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір: 1. Предметом спору в цій справі є правильність розподілу судових витрат (судового збору та витрат на професійну правничу допомогу) після закриття провадження у зв’язку з добровільною сплатою відповідачем заборгованості за житлово-комунальні послуги після відкриття провадження у справі. 2. Верховний Суд керувався тим, що закриття провадження через відмову позивача від позову внаслідок задоволення його вимог відповідачем після подання позову регулюється спеціальною нормою — частиною 3 статті 142 ЦПК України. Суд зазначив, що в такому випадку всі понесені позивачем судові витрати мають бути покладені на відповідача, а не розподілятися навпіл між бюджетом та відповідачем. Попередні інстанції помилково застосували загальні правила повернення судового збору з бюджету, поєднавши їх зі стягненням з відповідача, що є неприпустимим. Щодо витрат на правничу допомогу, Верховний Суд підтримав висновки судів нижчих інстанцій про їх зменшення, оскільки суди обґрунтовано оцінили критерії реальності, пропорційності та складності справи. Суд наголосив, що оскільки відповідач добровільно задовольнив вимоги після початку судового процесу, він несе повну відповідальність за відшкодування витрат позивача. Таким чином, Верховний Суд виправив помилку в застосуванні процесуального закону щодо судового збору, але залишив без змін рішення в частині оцінки вартості адвокатських послуг. 3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу: скасував рішення в частині повернення 50% судового збору з бюджету та змінив їх, стягнувши повну суму судового збору (3 028,00 грн) з відповідача на користь позивача, залишивши решту рішень без змін. Справа №910/2459/25 від 04/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення у справі № 910/2459/25: 1. **Предмет спору:** Оскарження рішень Антимонопольного комітету України про визнання дій ТОВ «Палп Мілл Прінт» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (здійснення концентрації без отримання обов’язкового дозволу) та накладення штрафів. 2. **Аргументи суду:** – Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій допустили вибіркову оцінку доказів та не надали належної правової оцінки фактичним обставинам справи, що є порушенням процесуального законодавства. – Суд наголосив, що для кваліфікації дій як «концентрації» вирішальним є факт набуття контролю над активами або суб’єктом господарювання, а не лише формальна реєстрація змін у державних реєстрах. – Верховний Суд підкреслив, що приватно-правові наслідки недійсності договорів (визнання їх недійсними судом) не скасовують публічно-правового обов’язку суб’єкта господарювання отримати дозвіл на концентрацію, якщо фактичний контроль над активами був отриманий. – Суди попередніх інстанцій помилково обмежилися лише формальним підходом, ігноруючи економічну суть відносин контролю, визначену Законом «Про захист економічної конкуренції» та Методичними рекомендаціями АМК. – Верховний Суд зазначив, що суди не перевірили доводи АМК щодо фактичного володіння та користування активами позивачем протягом тривалого часу, що саме по собі може свідчити про наявність контролю. – Висновки судів про відсутність порушення через недійсність договорів купівлі-продажу визнані передчасними, оскільки вони не враховують спеціальний характер антимонопольного законодавства, яке регулює саме економічну владу на ринку. – Справа потребує нового розгляду для всебічного дослідження доказів та надання належної оцінки всім аргументам сторін щодо наявності або відсутності фактичного вирішального впливу. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу АМК, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Справа №914/3177/24 від 03/08/2026 Вітаю. Як фахівець із багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір: 1. **Предмет спору:** Розгляд заяви (клопотання) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час касаційного провадження у господарській справі. 2. **Аргументи суду:** – Суд керувався принципом відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення, що є важливою гарантією ефективного захисту прав. – При визначенні суми компенсації суд застосував критерії реальності, необхідності та розумності витрат, спираючись на практику Європейського суду з прав людини та правові позиції Великої Палати Верховного Суду. – Колегія суддів встановила, що заявлені витрати мають бути співмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг та часом, витраченим адвокатом. – Суд критично оцінив детальний опис робіт, зазначивши, що певні послуги (наприклад, ознайомлення з документами та аналіз скарги) фактично дублюють одна одну і охоплюються загальним поняттям підготовки відзиву. – Було наголошено, що договірні відносини між адвокатом та клієнтом щодо розміру гонорару не є автоматично обов’язковими для суду при вирішенні питання про розподіл витрат між сторонами. – Враховуючи фактично виконаний обсяг роботи (підготовка відзиву, участь у засіданнях, подання процесуальних заяв), суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог. – У результаті суд визнав обґрунтованою суму у 20 000,00 грн, відмовивши у стягненні решти заявлених витрат як таких, що не відповідають критерію співмірності. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд частково задовольнив клопотання, стягнувши з позивача на користь відповідача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Справа №904/4813/25 від 04/08/2026 1. Предметом спору є стягнення штрафних санкцій у розмірі понад 23,5 мільйона гривень за договором постачання енергоресурсів між двома великими компаніями. 2. Верховний Суд при розгляді касаційних скарг дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили всі обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору. Зокрема, касаційна інстанція вказала на необхідність більш ретельної оцінки доказів щодо виконання сторонами своїх договірних зобов’язань та правомірності нарахування заявлених штрафних санкцій. Суд підкреслив, що для встановлення об’єктивної істини апеляційний суд мав би детальніше проаналізувати умови договору та відповідність дій сторін нормам чинного законодавства. Оскільки процесуальні порушення, допущені апеляційним судом, унеможливили встановлення фактичних обставин справи, Верховний Суд визнав неможливим ухвалення нового рішення самостійно. Відтак, для забезпечення повного та всебічного розгляду справи, було прийнято рішення про необхідність повторного перегляду спору в апеляційному порядку. 3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду. Справа №727/10132/21 від 04/08/2026 Вітаю. Як юрист із багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на рухоме майно (обладнання кафе-бару), його витребування з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні ним. 2. **Аргументи суду:** Суд апеляційної інстанції, з яким погодився Верховний Суд, встановив, що позивач довів факт належності йому спірного майна, яке було придбане за його кошти. Ключовим доказом став опис майна, складений під час здійснення виконавчих дій, що підтвердило наявність цього майна в натурі у відповідача. Суд зазначив, що відповідач заволоділа приміщенням та майном, що знаходилося в ньому, протиправно, змінивши замки, чим позбавила позивача доступу до його власності. Також було враховано, що довіреності, на підставі яких відповідач раніше намагалася легітимізувати свої права на нерухомість, були визнані такими, що містять підроблені підписи. Суд відхилив доводи відповідача про неналежність позову, оскільки саме вона фактично заволоділа майном і чинить перешкоди власнику. Касаційний суд підкреслив, що не має повноважень на переоцінку доказів, а апеляційний суд надав належну оцінку всім обставинам справи. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив постанову апеляційного суду без змін, підтвердивши право власності позивача на рухоме майно та зобов’язання відповідача повернути його власнику. Справа №757/55684/19-ц від 29/07/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений для вас: 1. Предметом спору є стягнення з банку суми банківських вкладів, нарахованих відсотків та 3% річних у зв’язку з невиконанням банком вимоги вкладника про повернення коштів після розірвання депозитних договорів. 2. Суд виходив із того, що банк зобов’язаний повернути вклад на вимогу клієнта, а одностороння відмова від договору є правомірною підставою для припинення зобов’язань. Ключовим аргументом стало те, що переведення боргу банку на фінансову компанію без письмової згоди вкладника є нікчемним, тому банк залишається належним відповідачем. Суд підкреслив, що меморіальні ордери, на які посилався банк, не доводять факту повернення коштів, оскільки не містять підпису чи згоди клієнта. Водночас суд зазначив, що після розірвання договору нарахування договірних відсотків припиняється, оскільки договірні відносини втрачають чинність. Відтак, нарахування відсотків за період після розірвання договору є безпідставним, а захист прав вкладника у цей період має здійснюватися виключно через механізм стягнення 3% річних за прострочення грошового зобов’язання. 3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу банку, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення відсотків за період після розірвання договорів та ухваливши в цій частині нове рішення про відмову в позові, залишивши решту судових рішень без змін. Справа №904/4813/25 від 04/08/2026 Вітаю. Як юрист із 15-річним стажем, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз: 1. **Предмет спору:** Стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат) за порушення строків оплати природного газу, поставленого за Рамковим та Індивідуальним договорами у лютому-березні 2022 року. 2. **Аргументи суду:** – Верховний Суд наголосив на важливості принципу правової певності та обов’язковості врахування преюдиційних обставин, встановлених іншими судовими рішеннями, що набрали законної сили, між тими ж сторонами. – Суд вказав, що попередні інстанції не надали належної оцінки доводам відповідача про вплив форс-мажорних обставин (військової агресії РФ) на можливість виконання грошових зобов’язань, посилаючись на те, що ці факти вже були встановлені в іншій справі (№ 910/4632/22). – Апеляційний суд помилково відкинув застосування положень статті 75 ГПК України (преюдиція), формально підійшовши до оцінки того, чи є обставини, встановлені в іншій справі, обов’язковими для врахування в поточному спорі. – Верховний Суд підкреслив, що суди зобов’язані всебічно досліджувати докази та мотивувати відхилення аргументів сторін, чого в даному випадку зроблено не було. – Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили ключові фактичні обставини через порушення процесуальних норм, касаційна інстанція не має повноважень самостійно переоцінювати докази. – Відтак, для забезпечення повного та об’єктивного розгляду справи, рішення апеляційного суду має бути скасоване, а справа направлена на новий розгляд для належного дослідження доказів. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги обох сторін, скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду. Справа №925/222/25 від 04/08/2026 Предметом спору є вимога ОСББ «Жужоми 3» до АТ «Черкасиобленерго» про визнання недійсними окремих положень договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та зобов’язання відповідача вчинити певні дії. Верховний Суд, розглядаючи касаційні скарги обох сторін, дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій припустилися істотних порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, суд касаційної інстанції вказав на неповноту дослідження доказів, наданих сторонами, та відсутність належної правової оцінки аргументів щодо правомірності оскаржуваних пунктів договору. Верховний Суд наголосив, що для вирішення спору необхідно чітко розмежувати межі відповідальності сторін та відповідність умов договору вимогам чинного законодавства про ринок електричної енергії. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, касаційний суд позбавлений можливості самостійно ухвалити нове рішення по суті. Відтак, для усунення допущених процесуальних недоліків та забезпечення права сторін на справедливий суд, матеріали справи мають бути досліджені повторно з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції. Суд постановив скасувати рішення Господарського суду Черкаської області та постанову Північного апеляційного господарського суду, передавши справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Справа №686/18206/21 від 30/07/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Оскарження засудженим вироку апеляційного суду, яким його було визнано винним у вчиненні ДТП з потерпілою (ч. 1 ст. 286 КК України) після скасування попереднього виправдувального вироку. 2. **Аргументи суду:** Верховний Суд вказав на грубі недоліки у мотивуванні вироку апеляційного суду, який допустив внутрішні суперечності, посилаючись у тексті на різні показники швидкості руху мотоцикла (124 км/год та 92 км/год) без належного обґрунтування вибору одного з них. Суд наголосив, що питання наявності причинно-наслідкового зв’язку між діями водіїв та наслідками ДТП є виключною компетенцією суду, а не експертів, тому суд зобов’язаний самостійно оцінити, чи мав інший водій об’єктивну можливість уникнути зіткнення. Апеляційний суд обмежився лише цитуванням висновків експертизи, не надавши власної юридичної оцінки діям іншого учасника ДТП, що є порушенням вимог щодо вмотивованості судового рішення. Водночас Верховний Суд підтвердив, що відеозапис з камер спостереження був отриманий законно і є допустимим доказом, а право засудженого на перехресний допит під час апеляційного розгляду порушено не було. Оскільки апеляційний суд не усунув суперечності у доказах та не надав належної правової оцінки діям обох водіїв, вирок було визнано передчасним. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу засудженого частково, скасував вирок апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Справа №927/621/23 від 04/08/2026 Ось аналіз судового рішення, підготовлений для вас: 1. Предметом спору є правомірність звернення стягнення на грошові кошти, що належать боржнику (СГ ТОВ «Колос Деревини») від іншої особи (Головного управління ДПС у Чернігівській області), у порядку статті 336 ГПК України. 2. Суд виходив із того, що стаття 336 ГПК України дозволяє звертати стягнення на кошти боржника, які знаходяться в інших осіб, якщо наявність такої заборгованості підтверджена судовим рішенням. Водночас Верховний Суд наголосив, що органи Державної казначейської служби не є стороною виконавчого провадження та не виконують функції органів примусового виконання. Казначейство діє виключно в межах спеціальної процедури безспірного списання коштів, передбаченої Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Суд зазначив, що покладення на Казначейство обов’язку перераховувати кошти на депозитний рахунок приватного виконавця суперечить законодавству про казначейське обслуговування бюджетних коштів. Таким чином, хоча саме звернення стягнення на кошти боржника було визнано правомірним, зобов’язання Казначейства вчиняти дії, не передбачені його спеціальним статусом, є помилковим. Суд підкреслив, що Казначейство не може бути примусово залучене до виконання функцій, які виходять за межі його повноважень як органу, що здійснює казначейське обслуговування. 3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій у частині зобов’язання Казначейства перерахувати кошти на рахунок приватного виконавця та ухваливши в цій частині нове рішення про відмову, залишивши решту судових рішень без змін. Справа №916/341/25 від 28/07/2026 Вітаю. Як юрист із багаторічним досвідом, проаналізував надане вами рішення Верховного Суду. Ось детальний розбір для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Податковий орган звернувся до суду з позовом про визнання недійсними договорів поставки, укладених між двома суб’єктами господарювання, через їхню нібито фіктивність та спрямованість на заволодіння майном держави (штучне формування податкового кредиту). 2. **Аргументи суду:** Верховний Суд наголосив, що контролюючий орган має законне право оскаржувати правочини, якщо вони порушують інтереси держави, зокрема через ухилення від оподаткування. Суд підкреслив, що наявність лише підписаних видаткових накладних не є безумовним доказом реальності господарської операції, якщо є обґрунтовані сумніви у фактичному русі товарів. Суди попередніх інстанцій припустилися помилки, переклавши тягар доказування виключно на податкову, тоді як відповідачі повинні були надати докази наявності матеріально-технічної бази для виконання умов договорів. Зокрема, суди не дослідили доводи про відсутність у постачальника транспортних засобів, персоналу та закриття банківського рахунку, на який мали здійснюватися розрахунки. Верховний Суд зазначив, що для підтвердження реальності операції необхідно перевіряти не лише документи, а й фактичні обставини: походження товару, умови його зберігання та транспортування. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінки цим суттєвим обставинам, їхні рішення визнано передчасними. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до Господарського суду Одеської області для повного та всебічного дослідження доказів. Справа №753/15552/24 від 04/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених стороною під час розгляду справи у суді касаційної інстанції. 2. **Аргументи суду:** – Суд встановив, що заявник (ОСОБА_1) дотрималася процесуального порядку, попередивши про намір стягнути витрати ще у відзиві на касаційну скаргу. – Оскільки докази понесення витрат були подані протягом п’яти днів після отримання копії постанови суду, Верховний Суд визнав причини пропуску строку поважними та поновив його. – Суд перевірив надані документи (договір, додаткову угоду, акт приймання-передачі послуг) і підтвердив їх відповідність вимогам щодо реальності та обґрунтованості витрат. – Важливо, що інша сторона (ОСОБА_2) була належним чином повідомлена, проте не надала жодних заперечень щодо розміру витрат чи клопотань про їх зменшення. – Верховний Суд підкреслив, що обов’язок доведення неспівмірності витрат лежить на стороні, яка заперечує проти їх стягнення, а за відсутності таких заперечень суд не має підстав зменшувати суму з власної ініціативи. – Враховуючи складність справи та обсяг виконаної адвокатом роботи, суд визнав суму у 15 000 грн розумною та співмірною. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд задовольнив заяву та стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Справа №523/971/24 від 29/07/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз: 1. **Предмет спору:** Визнання недійсним договору дарування нерухомого майна, що перебувало в іпотеці, та скасування рішень державного реєстратора про припинення іпотеки через їх фраудаторний (спрямований на уникнення виконання зобов’язань) характер. 2. **Аргументи суду:** – Верховний Суд наголосив, що іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і перехід права власності на предмет іпотеки не припиняє обтяження. – Суд підкреслив, що реєстраційні дії на підставі судових рішень мають проводитися лише за умови наявності таких рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень, чого в даному випадку не було. – Апеляційний суд помилково відмовив у позові через «неналежний спосіб захисту», не дослідивши доводи банку про зловживання правом з боку відповідачів. – Верховний Суд вказав, що кредитор має право оспорювати правочини боржника, якщо вони є фраудаторними (вчиненими з метою уникнення стягнення), оскільки це порушує майнові права кредитора. – Суд зазначив, що метою оспорення фраудаторного правочину є повернення майна у власність боржника для подальшого звернення на нього стягнення. – Апеляційний суд не надав належної оцінки доводам банку про недобросовісність дій боржника, який відчужив майно близькій особі за безоплатним договором під час наявності непогашеної заборгованості. – Верховний Суд також послався на правову позицію Великої Палати щодо можливості позаконкурсного оспорення договорів, які порушують принцип добросовісності. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Справа №599/258/25 від 05/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз для вашого матеріалу: 1. Предметом спору є визнання відсутнім права оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації змін до договору оренди, які, за твердженням власниці, були внесені на підставі підробленої додаткової угоди. 2. Суд встановив, що позивачка не підписувала додаткову угоду, якою було продовжено строк оренди, а відповідач систематично ухилявся від надання оригіналу цього документа для проведення почеркознавчої експертизи. Керуючись статтею 109 Цивільного процесуального кодексу України, суд розцінив таку поведінку орендаря як процесуальну недобросовісність та визнав факт відсутності підпису власниці на документі встановленим. Суд також відхилив аргументи компанії про те, що виплата орендної плати автоматично підтверджує згоду власниці на нові умови договору. Було наголошено, що ці платежі здійснювалися в межах дії первинного договору, а не на підставі оспорюваної угоди. Відтак, оскільки волевиявлення власника на зміну істотних умов договору було відсутнє, правочин є неукладеним. Верховний Суд підтвердив, що вимога про визнання права оренди відсутнім є належним способом захисту в таких правовідносинах. 3. Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтвердивши неправомірність реєстрації права оренди на підставі неукладеної додаткової угоди. Справа №686/24750/25 від 03/08/2026 Вітаю. Як фахівець із 15-річним стажем, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий юридичний аналіз для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Держави Україна 25 000 000 грн моральної шкоди, обґрунтовуючи це тривалим невиконанням судового рішення у іншій справі. 2. **Аргументи суду:** – Суд наголосив, що для відшкодування моральної шкоди позивач зобов’язаний довести факт її заподіяння, протиправність дій відповідача та наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку між ними. – Верховний Суд підтвердив, що сам по собі факт невиконання рішення суду (зокрема через відсутність бюджетного фінансування) не є автоматичною підставою для стягнення моральної шкоди без доведення конкретних душевних страждань. – Суд встановив, що органи казначейства вжили всіх передбачених законом заходів для виконання рішення, тому ознак протиправної бездіяльності не виявлено. – Позивач не надав належних доказів, які б підтверджували глибину його страждань або погіршення стану здоров’я внаслідок дій держави. – Суд також зазначив, що касаційна скарга фактично спрямована на переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. – Позиція суду ґрунтується на усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду, яка вимагає доведення кожного елемента цивільного правопорушення для стягнення шкоди. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у позові — без змін. Справа №128/1882/23 від 29/07/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення Верховного Суду. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Прокурор звернувся до суду з позовом про визнання незаконним рішення сільської ради про передачу земельної ділянки у приватну власність та її повернення у комунальну власність, стверджуючи, що ця ділянка належить до земель водного фонду. 2. **Аргументи суду:** Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій допустили суттєві порушення процесуального права при оцінці доказів. Зокрема, суди безпідставно надали пріоритет висновку експерта, замовленому відповідачем, фактично ігноруючи письмові докази прокуратури (листи Держгеокадастру та екологічної інспекції). Суди не здійснили всебічного аналізу всіх матеріалів справи у їх сукупності, що є обов’язковим за законом. Також було проігноровано суперечності між документацією про передачу землі у 2001 році та даними Публічної кадастрової карти. Верховний Суд підкреслив, що встановлення правового режиму ділянки на момент її приватизації є ключовим для справи. Оскільки суди не з’ясували ці обставини, рішення не можуть вважатися законними. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Справа №902/92/25 від 28/07/2026 Вітаю. Як юрист із багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Фермерське господарство намагалося через суд визнати недійсними рішення міської ради про відмову у поновленні договору оренди землі та визнати укладеною додаткову угоду про продовження оренди на новий строк. 2. **Аргументи суду:** Верховний Суд підкреслив, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення про припинення орендних відносин, якщо це відбувається у межах їхньої компетенції та з дотриманням процедури. Суд зазначив, що у цій справі міська рада не лише прийняла рішення про припинення договору, а й фактично розглянула заяву орендаря, надавши вмотивовану відмову, що відповідає вимогам закону. Ключовим стало те, що попередні судові рішення у справах між тими ж сторонами вже встановили правомірність дій міської ради, тому перегляд цих обставин призвів би до порушення принципу правової визначеності. Суд наголосив, що касаційна інстанція не є «судом факту» і не може переоцінювати докази, які вже були належним чином досліджені судами нижчих інстанцій. Також було відхилено посилання позивача на нерівність та дискримінацію, оскільки правовідносини у наведених ним прикладах не були подібними до обставин цієї справи. Зрештою, суд дійшов висновку, що орендодавець діяв у межах закону, а позивач не довів порушення своїх прав. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив без змін рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, якими фермерському господарству було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Справа №334/10888/25 від 05/08/2026 1. Предметом спору є правомірність ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, яку заявник вважав незаконною та такою, що обмежує його право на доступ до правосуддя. 2. Верховний Суд, переглядаючи справу, дійшов висновку, що апеляційний суд припустився процесуальних порушень, які перешкодили належному розгляду скарги по суті. Суд касаційної інстанції встановив, що підстави для повернення апеляційної скарги, наведені в ухвалі апеляційного суду, не відповідають вимогам кримінального процесуального закону або були застосовані формально. Зокрема, було порушено баланс між дотриманням процесуальної форми та забезпеченням права особи на апеляційне оскарження судового рішення. Суд наголосив, що повернення скарги є крайнім заходом, який можливий лише за наявності чітких та беззаперечних підстав, передбачених КПК України. Оскільки такі підстави не були належним чином обґрунтовані або доведені, рішення апеляційної інстанції визнано передчасним. Відтак, для забезпечення права на справедливий суд, матеріали справи мають бути передані на новий розгляд до апеляційного суду для виправлення допущених помилок. 3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу частково, скасував ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Справа №203/6617/23 від 04/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений відповідно до вашого запиту: 1. Предметом спору є вимога фізичної особи про визнання недійсним договору поруки, укладеного на забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між банком та юридичною особою. 2. Суд апеляційної інстанції, з яким погодився Верховний Суд, дійшов висновку, що справа підлягає розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства. Ключовим аргументом стало те, що спір стосується правочину, укладеного для забезпечення виконання основного господарського зобов’язання (кредитного договору між банком та ТОВ), де суб’єктний склад має вирішальне значення для визначення юрисдикції. Суд наголосив, що згідно з нормами ГПК України, спори щодо таких правочинів віднесені до компетенції господарських судів. Верховний Суд підкреслив, що порушення правил предметної юрисдикції є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції мав повне право і обов’язок самостійно перевірити питання юрисдикції, навіть якщо сторони не заявляли про це в апеляційній скарзі. Відтак, оскільки справа була розглянута судом, який не мав на це повноважень, провадження у ній було правомірно закрито. 3. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду про закриття провадження у справі через порушення правил предметної юрисдикції. Справа №215/8978/25 від 04/08/2026 Вітаю. Як юрист із багаторічним досвідом, я проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий та професійний аналіз для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Стягнення з роботодавця (ПрАТ «Північний ГЗК») моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок отримання ним професійних захворювань через роботу у шкідливих умовах праці. 2. **Аргументи суду:** * Суд встановив, що роботодавець не забезпечив безпечні умови праці, допустивши перевищення гранично допустимих рівнів шуму, вібрації та пилу, що прямо підтверджено актом розслідування професійного захворювання. * Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, роботодавець зобов’язаний відшкодувати моральну шкоду, якщо порушення трудових прав призвели до моральних страждань та втрати нормальних життєвих зв’язків. * Суд врахував ступінь втрати працездатності (65%), встановлення ІІІ групи інвалідності, тривалість лікування та неможливість відновлення попереднього стану здоров’я позивача. * Апеляційний суд обґрунтовано збільшив розмір компенсації до 520 000 грн, вважаючи цю суму справедливою сатисфакцією за невідворотні зміни у житті працівника. * Щодо оподаткування, суд підтвердив сталу практику Верховного Суду: суми відшкодування шкоди життю та здоров’ю за рішенням суду не включаються до загального оподатковуваного доходу, тому утримання податків з цієї суми не проводиться. * Верховний Суд також зазначив, що хоча суд першої інстанції помилково розглянув справу у спрощеному провадженні (через ціну позову), це є формальним порушенням, яке не вплинуло на правильність рішення по суті, а тому не є підставою для скасування законного рішення. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими позов задоволено частково та стягнуто з роботодавця 520 000 грн моральної шкоди без утримання податків. Справа №902/1364/24 від 04/08/2026 Предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 3 257 843,59 грн між двома суб’єктами господарювання у сфері будівництва. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій припустилися процесуальних порушень, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи. Колегія суддів вказала на те, що апеляційний суд не надав належної правової оцінки всім доводам сторін та не дослідив у повному обсязі зібрані докази, що є критично важливим для правильного вирішення спору про стягнення значної суми коштів. Суд акцентував увагу на необхідності дотримання принципів змагальності та повноти судового розгляду, які були порушені під час ухвалення оскаржуваної постанови. Оскільки для встановлення істини у справі необхідно додатково перевірити доказову базу, Верховний Суд визнав неможливим самостійно ухвалити нове рішення без повернення справи на новий розгляд. Таким чином, касаційна інстанція констатувала, що висновки апеляційного суду є передчасними та такими, що не ґрунтуються на всебічному аналізі матеріалів справи. Суд задовольнив касаційну скаргу частково, скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Справа №905/738/23 від 03/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з урахуванням вашого запиту: 1. Предметом спору є питання правомірності закриття апеляційним судом провадження щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу приватного виконавця, понесених ним під час розгляду скарги на його бездіяльність. 2. Верховний Суд керувався тим, що апеляційний суд під час нового розгляду справи грубо проігнорував обов’язкові вказівки касаційної інстанції, викладені у попередній постанові від 25.03.2026. Суд наголосив, що закриття провадження за скаргою або залишення її без розгляду не є автоматичною підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу. Відповідно до частини 5 статті 130 ГПК України, для покладення таких витрат на сторону, що подала скаргу, суд зобов’язаний встановити факт «необґрунтованості дій» заявника, дослідити його процесуальну поведінку та наявність ознак зловживання правами. Апеляційний суд натомість формально закрив провадження, пославшись на наявність попереднього рішення, чим фактично ухилився від оцінки обґрунтованості дій скаржника, яку вимагав Верховний Суд. Таким чином, було порушено процесуальні норми, що перешкоджають подальшому провадженню у справі та позбавляють особу права на законну компенсацію витрат. Верховний Суд підкреслив, що правила розподілу судових витрат є універсальними і застосовуються на всіх стадіях процесу, включаючи судовий контроль за виконанням рішень. 3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу приватного виконавця, скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу в частині розподілу витрат на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Справа №760/15285/24 від 05/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений відповідно до вашого запиту: 1. Предметом спору є правомірність відмови органу приватизації у передачі у приватну власність кімнати в гуртожитку особі, яка була вселена в неї на підставі ордера на ліжко-місце. 2. Суд виходив із того, що право на приватизацію житла в гуртожитку чітко регламентоване спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Ключовим аргументом стало те, що ордер позивача видавався саме на «ліжко-місце», а не на окрему кімнату. Згідно з пунктом 11-2 статті 3 вказаного Закону, громадяни, які проживають у гуртожитку на умовах ліжко-місця, можуть приватизувати жиле приміщення лише після процедури розселення в окремі кімнати та отримання відповідної згоди місцевої ради. Суд підкреслив, що факт реєстрації позивача в кімнаті та сплата ним комунальних послуг не змінюють правового статусу його проживання, визначеного ордером. Оскільки позивач не пройшов процедуру розселення, він не набув законних підстав для приватизації приміщення в цілому. Відтак, дії органу приватизації щодо відмови у задоволенні заяви були визнані такими, що відповідають вимогам закону. 3. Верховний Суд залишив рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги позивача. Справа №754/15896/20 від 22/07/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Оскарження правомірності розпорядження органу опіки та піклування про негайне відібрання дитини у матері, визнання дій органу протиправними та стягнення моральної шкоди. 2. **Аргументи суду:** – Суд встановив, що орган опіки не довів наявність реальної та безпосередньої загрози життю чи здоров’ю дитини, яка є обов’язковою умовою для застосування такого радикального заходу, як негайне відібрання. – Було виявлено грубі процедурні порушення: розпорядження не містило належного обґрунтування, не було з’ясовано можливість передачі дитини родичам, а сама мати не була належним чином повідомлена про прийняте рішення. – Суд наголосив, що соціальні служби не намагалися застосувати менш радикальні заходи підтримки сім’ї, хоча мали таку можливість, що суперечить принципу збереження сімейних зв’язків. – Факт неналежного виконання батьківських обов’язків не був підтверджений доказами, які б виправдовували розлучення дитини з матір’ю, а попередні висновки служби виявилися необ’єктивними. – Щодо моральної шкоди, суд визнав її наявність через протиправне втручання держави у сімейне життя, проте обмежив розмір компенсації сумою 10 000 грн, вважаючи її достатньою та справедливою з огляду на обставини справи. – Також суд підтримав рішення про зменшення суми витрат на правничу допомогу, визнавши заявлений гонорар у понад 600 тисяч гривень явно завищеним та неспівмірним зі складністю справи. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими позов задоволено частково: розпорядження та дії органу опіки визнано протиправними, а також стягнуто 10 000 грн моральної шкоди. Справа №700/95/25 від 03/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений у форматі інтерв’ю: 1. Предметом спору було вирішення питання про позбавлення матері батьківських прав та стягнення з неї аліментів на утримання неповнолітньої доньки, яка проживає з батьком. 2. Верховний Суд підтримав позицію апеляційної інстанції, керуючись насамперед принципом забезпечення найкращих інтересів дитини, яка має право на належне матеріальне утримання. Суд наголосив, що обов’язок батьків утримувати дитину до повноліття є безумовним, а наявність у матері інших дітей не звільняє її від фінансової відповідальності перед донькою, якщо вона не довела неможливість таких виплат. Апеляційний суд обґрунтовано врахував матеріальне становище відповідачки, зменшивши розмір аліментів до 1/6 частки доходу, що є збалансованим рішенням. Верховний Суд також підкреслив, що відповідачка не надала судам жодних доказів щодо свого скрутного майнового стану чи стану здоров’я, які б виправдовували повну відмову від сплати аліментів. Оскільки сторони не укладали нотаріально посвідченого договору про утримання дітей, усні домовленості про «розподіл» дітей між батьками не звільняють кожного з них від обов’язку фінансово підтримувати дитину, яка проживає з іншим з батьків. У підсумку, касаційний суд вказав на відсутність підстав для скасування рішення, оскільки воно ґрунтується на повному дослідженні доказів та правильному застосуванні норм Сімейного кодексу України. 3. Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу відповідачки, а постанову апеляційного суду про стягнення аліментів — без змін. Справа №932/5555/23 від 01/07/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу: 1. Предметом спору є захист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації, поширеної відповідачем у соціальній мережі Facebook щодо придбання позивачем дороговартісного автомобіля. 2. Суд виходив із того, що поширена інформація є не оціночним судженням, а фактичним твердженням, яке підлягає перевірці на достовірність, оскільки містить конкретні дані про купівлю майна. Верховний Суд підкреслив, що хоча межі допустимої критики для публічних осіб є ширшими, це не звільняє автора від відповідальності за поширення неправдивих фактів. Важливим аспектом стало питання доказів: суд апеляційної інстанції не обмежився лише скріншотами, а безпосередньо оглянув сторінку відповідача, підтвердивши її автентичність та факт розміщення публікації. Відповідач не надав доказів, які б спростовували його причетність до поширення інформації або вказували на несанкціонований доступ до його акаунту. Також суд відхилив доводи про порушення принципу рівності сторін через участь органів місцевого самоврядування як третіх осіб, зазначивши, що це не вплинуло на об’єктивність розгляду справи. Зрештою, суд дійшов висновку, що оскільки інформація не відповідає дійсності та завдає шкоди репутації, вона підлягає спростуванню. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду, якою позов було задоволено, — без змін. Справа №320/54402/25 від 05/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений відповідно до ваших вимог: 1. **Предмет спору:** Оскарження ліцензіатом (ПрАТ «Черкаське Хімволокно») окремих положень нормативно-правових актів НКРЕКП, які обмежували право на використання власної методики розподілу витрат палива та запроваджували механізм перехресного субсидіювання між видами ліцензованої діяльності. 2. **Аргументи суду:** * Суд встановив, що НКРЕКП вийшла за межі своїх повноважень, оскільки законодавство не надає Регулятору права встановлювати обов’язкові до застосування галузеві нормативні документи (стандарти) у сфері житлово-комунального господарства. * Повноваження щодо затвердження таких стандартів та норм витрат енергоносіїв належать виключно Міністерству розвитку громад та територій України. * Суд підкреслив, що оскаржувані постанови містять технічно неузгоджені між собою галузеві документи, що унеможливлює їх коректне застосування ліцензіатами. * Встановлено, що запроваджений Регулятором механізм компенсації витрат за рахунок доходу від іншого виду діяльності (виробництва електричної енергії) прямо суперечить принципу заборони перехресного субсидіювання. * Тарифи на теплову енергію, згідно із законом, мають забезпечувати відшкодування економічно обґрунтованих витрат саме в межах цього виду діяльності, а не шляхом перерозподілу доходів. * Суд також зазначив, що НКРЕКП не забезпечила виконання вимог закону щодо розміщення текстів галузевих документів у вільному доступі, що є обов’язковою умовою для надання їм статусу обов’язкових. * Верховний Суд підтвердив, що ліцензіати мають право використовувати власні методики розподілу витрат, якщо це не суперечить законодавству, а дії Регулятора порушують принцип верховенства права. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими позовні вимоги ПрАТ «Черкаське Хімволокно» було задоволено, а оскаржувані положення постанов НКРЕКП визнано протиправними та нечинними. Справа №990/297/24 від 05/08/2026 1. Предметом спору є вимога позивача про визнання протиправним та нечинним указу Президента України №601/2024 в частині застосування до нього певних обмежувальних заходів (санкцій). 2. Суд при винесенні рішення керувався тим, що повноваження Президента України щодо введення в дію рішень Ради національної безпеки і оборони України про застосування санкцій є дискреційними та реалізуються в межах конституційних повноважень глави держави. Суд встановив, що процедура прийняття оскаржуваного указу відповідала вимогам Закону України «Про санкції», а наявні матеріали від Служби безпеки України містили достатні підстави для ініціювання таких заходів. Важливим аргументом стало те, що суд не вправі підміняти собою суб’єкта владних повноважень та переоцінювати доцільність застосування санкцій, якщо дотримано процедурний порядок їх запровадження. Суд також звернув увагу на те, що в умовах воєнного стану забезпечення національної безпеки є пріоритетним завданням, а обмеження прав позивача є пропорційними легітимній меті захисту інтересів держави. Зрештою, позивач не надав переконливих доказів того, що указ був прийнятий поза межами компетенції Президента або з порушенням імперативних норм законодавства. 3. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийняв рішення про повну відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. Справа №9901/192/21 від 03/08/2026 Вітаю. Як юрист із багаторічним досвідом, я проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий виклад суті справи та правової позиції суду: **1. Предмет спору:** ТОВ «Гео Вертикаль» звернулося до суду з позовом до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу, яким було введено в дію рішення РНБО про застосування до товариства персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). **2. Аргументи суду:** * Суд підкреслив, що застосування санкцій є легітимним інструментом держави для захисту національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності в умовах реальних або потенційних загроз. * Ключовим критерієм для накладення санкцій є не статус особи (резидент чи нерезидент), а наявність діяльності, яка створює загрози національним інтересам, що підтверджується позицією Великої Палати Верховного Суду та практикою ЄСПЛ. * Суд провів ретельну перевірку фактичних підстав, наданих Службою безпеки України, і дійшов висновку, що зібрані дані є достатніми для обґрунтування застосування санкцій до позивача. * Щодо доводів позивача про виправдувальний вирок стосовно посадової особи контрагента, суд зазначив, що санкції не є кримінальним покаранням, тому відсутність обвинувального вироку не перешкоджає застосуванню превентивних економічних обмежень. * Суд наголосив, що втручання у право власності позивача є пропорційним, оскільки воно переслідує легітимну мету захисту державних інтересів і не є свавільним. * Важливо, що суд підтвердив обмеженість судового контролю: суд не підміняє собою РНБО чи Президента у питаннях оцінки ризиків національній безпеці, а лише перевіряє дотримання процедури, наявність фактичної основи та відсутність свавілля. * **:** Суд у цьому рішенні посилається на уточнену правову позицію Великої Палати Верховного Суду (зокрема, у справі № 990/224/23 від 28.04.2026), яка деталізує критерії судового перегляду у справах про санкції, відступаючи від більш вузького розуміння обсягу судового контролю, що існувало раніше. **3. Рішення суду:** Верховний Суд у задоволенні позовни […]

Case No. 9901/192/21 dated 03/08/2026Greetings. As a lawyer with many years of experience, I have analyzed the court decision you provided. Here is a brief […]

Справа №9901/192/21 від 03/08/2026Вітаю. Як юрист із багаторічним досвідом, я проаналізував […]

Review of Draft Laws for 09/08/2026No updates of law bills.

Огляд законопроектів за 09/08/2026Оновлень законопроектів не було.

Огляд законодавства ЄС за 09/08/2026Сьогодні не було опубліковано нових актів

Review of the EU legislation for 09/08/2026No new legal acts were published today

Огляд українського законодавства за 09/08/2026Сьогодні не було опубліковано нових актів

Review of Ukrainian legislation for 09/08/2026No new legal acts were published today