Activity

СПРАВА «ЕКІДЖІКОЛ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ»Справа *Ekicikol проти Туреччини* (заява № 1991/21) стосується питання відповідності загальних обмежень на відвідування в’язнів у вихідні дні праву на повагу до сімейного життя згідно зі статтею 8 Конвенції. Заявник, ув’язнений, оскаржив рішення адміністрації в’язниці Т-типу в Ізмірі від 2018 року, яке забороняло всі відвідування у вихідні дні, аргументуючи це тим, що таке обмеження позбавляє його можливості підтримувати зв’язок зі своїми дітьми шкільного віку, які в будні дні зайняті навчанням. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув, чи були ці обмеження, виправдані державою міркуваннями переповненості в’язниць та нестачі персоналу, необхідними в демократичному суспільстві. Зрештою, Суд встановив, що національні органи влади не провели оцінку індивідуальних обставин у спосіб, що відповідає Конвенції, що призвело до порушення статті 8. Це рішення підкріплює принцип, згідно з яким адміністративна зручність у в’язницях не може переважати над фундаментальним правом ув’язнених підтримувати змістовні сімейні зв’язки. Примітка: це рішення є частиною серії постанов, що стосуються системних проблем у турецькій пенітенціарній системі щодо прав ув’язнених на побачення з родиною, що залишається вкрай актуальним питанням для моніторингу прав людини в регіоні. ### Структура та положення Рішення дотримується стандартної структури постанови комітету: 1. **Процесуальна історія:** Викладено хронологію оскаржень заявником рішень на національному рівні та його подальшого звернення до ЄСПЛ. 2. **Прийнятність:** Суд відхилив заперечення Уряду щодо «статусу жертви» заявника та аргумент про те, що заява є «по суті такою ж самою», як і інші його справи, що перебувають на розгляді. 3. **Суть справи:** Суд застосував усталене обґрунтування, викладене у провідній справі *Subaşı та інші проти Туреччини*, підтвердивши, що загальний характер обмежень не зміг забезпечити баланс між інтересами державної безпеки та правами заявника на сімейне життя. 4. **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд визначив, що констатація факту порушення є достатньою сатисфакцією, відмовивши у присудженні додаткової грошової компенсації, оскільки заявник уже отримав відшкодування збитків у пов’язаній справі, що розглядалася пізніше. Порівняно з попередніми версіями подібних справ, це рішення підкреслює дедалі більшу увагу Суду до конкретної тривалості та обсягу обмежень, розрізняючи повні заборони та часткові обмеження (наприклад, побачення один раз на місяць). ### Ключові положення для юридичного використання * **Тест на пропорційність:** Рішення підтверджує, що обмеження на сімейні побачення повинні ґрунтуватися на індивідуальній оцінці. Загальна політика, що посилається на «переповненість» або «нестачу персоналу», є недостатньою для виправдання повної заборони на відвідування у вихідні дні, якщо це фактично перериває контакт ув’язненого з дітьми шкільного віку. * **Стандарти перегляду на національному рівні:** Суд наголосив, що національні суди повинні не просто підтверджувати, що рішення адміністрації в’язниці «відповідає закону», а й активно оцінювати, чи є втручання в сімейне життя «необхідним у демократичному суспільстві». * **Недопустимість кумуляції збитків:** Важливий висновок для практикуючих юристів полягає в підході Суду до статті 41. Якщо заявник має кілька заяв щодо однієї і тієї ж системної проблеми, Суд може відмовитися присуджувати подальшу моральну компенсацію, якщо заявник уже отримав відшкодування за основне порушення у попередньому рішенні, розглядаючи констатацію факту порушення як достатнє відшкодування. * **Доказові вимоги:** Відхилення вимоги заявника про компенсацію витрат і видатків через відсутність підтверджуючої документації (рахунків-фактур або доказів оплати) слугує суворим нагадуванням про те, що вимоги щодо оплати правової допомоги мають бути чітко обґрунтовані для їх задоволен […]

CASE OF EKİCİKOL v. TÜRKİYEThe case of *Ekicikol v. Türkiye* (application no. 1991/21) concerns the compatibility of blanket prison restrictions on […]

СПРАВА «АЛЕКСІЄВА ТА ІНШІ ПРОТИ БОЛГАРІЇ»Це рішення у справі «Алексієва та інші проти Болгарії» (заява № 30915/23) стосується знесення ромського поселення в Софії в серпні 2023 року, внаслідок чого 56 заявників були виселені. Суд встановив, що муніципальна влада свідомо усунула мешканців від адміністративного процесу, приховуючи свої наміри та не надаючи інформацію, попри численні запити. Заявники були фактично позбавлені можливості брати участь у провадженні або оскаржити розпорядження про знесення в належний спосіб. Суд наголосив, що органи влади не провели жодної оцінки пропорційності знесення, зокрема щодо вразливості заявників як соціально незахищеної групи. Як наслідок, Суд постановив, що було порушено статтю 8 Конвенції. Він також надав конкретні вказівки відповідно до статті 46, зобов’язавши Болгарію забезпечити особам, які опинилися в подібних ситуаціях, ефективний доступ до процедури перегляду пропорційності таких заходів. ### Структура та положення Рішення складається з кількох ключових розділів: * **Факти:** детально описується «прихований» підхід муніципалітету, включаючи використання анонімних повідомлень та відмову надавати інформацію мешканцям. * **Прийнятність:** Суд відхилив заперечення Уряду щодо вичерпання внутрішніх засобів правового захисту, зазначивши, що заявники доклали розумних зусиль для використання доступних правових каналів, які виявилися неефективними через дії органів влади. * **Суть справи:** Суд зосередився на відсутності процедурних гарантій та невиконанні обов’язку щодо оцінки пропорційності втручання у «житло» заявників. * **Стаття 46 (Виконання):** це суттєве доповнення порівняно з попередніми справами. Суд чітко зобов’язує державу гарантувати, що навіть особи без офіційних документів на право власності мають доступ до судової процедури для перегляду пропорційності розпоряджень про знесення до того, як вони будуть виконані. ### Важливі положення для юридичної практики Для юристів-практиків особливе значення мають такі аспекти рішення: 1. **Процесуальна правосуб’єктність:** Суд роз’яснив, що відсутність офіційного документа про право власності не позбавляє осіб права на оцінку пропорційності відповідно до статті 8, коли на кону стоїть їхнє «житло». 2. **Ефективний засіб правового захисту:** Рішення встановлює, що внутрішні засоби правового захисту не вважаються «вичерпаними», якщо процедурні перешкоди, створені органами влади (наприклад, неможливість ідентифікувати конкретні розпорядження про знесення), унеможливлюють отримання заявником рішення по суті. 3. **Системна помилка:** Посилаючись на статтю 46, Суд сигналізує про те, що болгарська адміністративна практика відмови в праві на позов мешканцям, які не є формальними адресатами розпоряджень про знесення, є несумісною з Конвенцією. 4. **Статус потерпілого:** Суд підтвердив, що розпорядження про знесення становить втручання у право на повагу до житла незалежно від того, чи відбулося вже фактичне знесення, чи будинок залишився стояти завдяки тимчасовим заходам. **Примітка:** Це рішення є надзвичайно актуальним для українського правового контексту, зокрема щодо захисту житлових прав під час адміністративного примусу та прав вразливих груп населення. Акцент Суду на необхідності оцінки пропорційності перед знесенням єдиного житла — навіть у випадках самочинного будівництва — створює вагомий прецедент для захисту прав внутрішньо переміщених осіб або інших вразливих верств населення в Україні, які можуть зіткнутися з подібними адміністративними викли […]

CASE OF ALEKSIEVA AND OTHERS v. BULGARIAThis judgment, *Aleksieva and Others v. Bulgaria* (application no. 30915/23), concerns the demolition of a Roma […]

СПРАВА «КАВАЛА ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ» (№ 2)Це рішення Великої палати Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі «Кавала проти Туреччини (№ 2)» є знаковим судовим рішенням щодо постійного невиконання державою-членом попередніх рішень Суду та системного зловживання системою кримінального правосуддя стосовно правозахисника. Заявник, Осман Кавала, був позбавлений волі з 2017 року, незважаючи на виправдувальний вирок у 2020 році та два попередні рішення ЄСПЛ, якими його тримання під вартою було визнано свавільним і політично вмотивованим. Велика палата встановила, що тлумачення Кримінального кодексу національними судами було непередбачуваним і свавільним, що фактично криміналізувало законну діяльність громадянського суспільства. Суд дійшов висновку, що кримінальне переслідування та засудження заявника були зумовлені переважно прихованою метою змусити його замовкнути, що є порушенням його прав за Конвенцією. Як наслідок, Суд наказав негайно звільнити його та усунути наслідки його засудження, а також зобов’язав провести системні реформи судової системи Туреччини. Це рішення є **** для України та українців, оскільки воно підсилює обов’язковий характер рішень ЄСПЛ і створює критично важливий прецедент для захисту правозахисників та політичних опонентів від інструменталізації кримінального права в межах Ради Європи. ### Структура та основні положення Рішення структуроване за кількома основними правовими оцінками: 1. **Прийнятність:** Суд відхилив заперечення уряду щодо невичерпання національних засобів правового захисту, постановивши, що процесуальна інертність Конституційного суду зробила цей засіб неефективним у даній конкретній справі. 2. **Статті 10 та 11 (Свобода вираження поглядів та свобода зібрань):** Суд встановив, що криміналізація діяльності заявника, такої як лобіювання, організація зустрічей та міжнародна адвокація, не була «передбачена законом» через непередбачуване та надто широке тлумачення Кримінального кодексу. 3. **Стаття 6 (Справедливий судовий розгляд):** Суд виявив фундаментальні недоліки, зокрема відсутність незалежності та неупередженості судової системи, відмову заслухати свідків захисту та покладання на контекстуальні висновки, а не на конкретні докази. 4. **Стаття 5 (Право на свободу):** Суд постановив, що весь період тримання під вартою з 2019 року був свавільним і не мав допустимої правової підстави, зазначивши, що тримання під вартою після засудження стало результатом «кричущого відмови у правосудді». 5. **Стаття 18 (Межі застосування обмежень):** Суд підтвердив, що провадження було переважно вмотивоване прихованою метою покарати заявника за його правозахисну діяльність. 6. **Стаття 3 (Нелюдське або таке, що принижує гідність, покарання):** Суд постановив, що неможливість перегляду довічного ув’язнення, без будь-якої перспективи перегляду чи звільнення, порушує Конвенцію. 7. **Стаття 46 (Виконання):** Суд надав конкретні вказівки щодо індивідуальних заходів (звільнення та анулювання засудження) та загальних заходів (системна судова реформа). ### Ключові положення для практичного використання * **Вичерпання засобів правового захисту:** Рішення уточнює, що коли національний засіб правового захисту (наприклад, звернення до Конституційного суду) демонструє «процесуальну інертність» перед обличчям чіткого триваючого порушення свободи, заявник не зобов’язаний чекати остаточного національного рішення, перш ніж звертатися до ЄСПЛ. * **«Кричуща відмова у правосудді»:** Суд встановлює, що засудження, яке є результатом провадження, що фундаментально руйнує сутність справедливого судового розгляду (стаття 6), робить подальше тримання під вартою «незаконним» відповідно до пункту 1(a) статті 5, навіть якщо воно настає після офіційного засудження. * **Криміналізація громадянського суспільства:** Рішення забезпечує потужний захист для правозахисників, прямо зазначаючи, що такі види діяльності, як міжнародне мережування, документування порушень прав та публічна адвокація, не можуть прирівнюватися до кримінальних діянь або «заколоту». * **Системне зловживання правом:** Рішення слугує потужним інструментом для практикуючих юристів, щоб оскаржити «штучне роздування» кримінальних обвинувачень, коли органи влади використовують широкі, розмиті формулювання для переслідування політичних опонентів або активістів. * **Обов’язковий характер рішень ЄСПЛ:** Суд підтверджує, що зобов’язання виконувати рішення є не лише питанням міжнародного права, а й фундаментальною вимогою верховенства права, якій національні суди повинні надавати пріорите […]

CASE OF KAVALA v. TÜRKİYE (No. 2)This judgment of the Grand Chamber of the European Court of Human Rights (ECHR) in the case of *Kavala v. Türkiye (No. 2)* […]

Review of Draft Laws for 08/26/20265 draft laws have been registered: 15559 Draft Law on amendments to the Labor Code of Ukraine regarding the […]

Огляд законопроектів за 26/08/2026Зареєстровано 5 […]

Огляд законодавства ЄС за 26/08/2026Огляд нещ […]

Review of the EU legislation for 26/08/2026Overview of Recent EU Regulatory Developments Directive (EU) 2024/1785 on Corporate Sustainability Due […]

Review of Ukrainian legislation for 26/08/2026Please provide the text of the legislative acts for analysis. Since you did not include a list of documents […]

Огляд українського законодавства за 26/08/2026Будь ласка, надайте текст законодавчих актів для аналізу. Оскільки ви не додали перелік документів у своєму повідомленні, я не маю матеріалу для формування дайджесту. Як тільки ви надішлете перелік, я одразу опрацюю його згідно з вашими інструкціями. А тепер розглянемо детальніше кожен з опублікованих сьогодні актів: Про зміни у складі Ради національної безпеки і оборони України Про призначення державних стипендій чемпіонам і призерам Олімпійських, Паралімпійських та Дефлімпійських ігор Про призначення Шиманського О.І. заступником Міністра у справах ветеранів України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Про призначення Приходька Р.В. заступником Міністра у справах ветеранів України з питань європейської інтеграції Про внесення зміни до пункту 3 переліку штатних одиниць, що відносяться до робіт, професій з важкими, шкідливими чи небезпечними умовами праці та не включаються до середньооблікової кількості осіб штатного облікового складу під час розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 жовтня 2023 р. № 1127 Про внесення змін до спільного наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства з питань житлово-комунального господа […]