Це рішення у справі «Алексієва та інші проти Болгарії» (заява № 30915/23) стосується знесення ромського поселення в Софії в серпні 2023 року, внаслідок чого 56 заявників були виселені. Суд встановив, що муніципальна влада свідомо усунула мешканців від адміністративного процесу, приховуючи свої наміри та не надаючи інформацію, попри численні запити. Заявники були фактично позбавлені можливості брати участь у провадженні або оскаржити розпорядження про знесення в належний спосіб. Суд наголосив, що органи влади не провели жодної оцінки пропорційності знесення, зокрема щодо вразливості заявників як соціально незахищеної групи. Як наслідок, Суд постановив, що було порушено статтю 8 Конвенції. Він також надав конкретні вказівки відповідно до статті 46, зобов’язавши Болгарію забезпечити особам, які опинилися в подібних ситуаціях, ефективний доступ до процедури перегляду пропорційності таких заходів.
### Структура та положення
Рішення складається з кількох ключових розділів:
* **Факти:** детально описується «прихований» підхід муніципалітету, включаючи використання анонімних повідомлень та відмову надавати інформацію мешканцям.
* **Прийнятність:** Суд відхилив заперечення Уряду щодо вичерпання внутрішніх засобів правового захисту, зазначивши, що заявники доклали розумних зусиль для використання доступних правових каналів, які виявилися неефективними через дії органів влади.
* **Суть справи:** Суд зосередився на відсутності процедурних гарантій та невиконанні обов’язку щодо оцінки пропорційності втручання у «житло» заявників.
* **Стаття 46 (Виконання):** це суттєве доповнення порівняно з попередніми справами. Суд чітко зобов’язує державу гарантувати, що навіть особи без офіційних документів на право власності мають доступ до судової процедури для перегляду пропорційності розпоряджень про знесення до того, як вони будуть виконані.
### Важливі положення для юридичної практики
Для юристів-практиків особливе значення мають такі аспекти рішення:
1. **Процесуальна правосуб’єктність:** Суд роз’яснив, що відсутність офіційного документа про право власності не позбавляє осіб права на оцінку пропорційності відповідно до статті 8, коли на кону стоїть їхнє «житло».
2. **Ефективний засіб правового захисту:** Рішення встановлює, що внутрішні засоби правового захисту не вважаються «вичерпаними», якщо процедурні перешкоди, створені органами влади (наприклад, неможливість ідентифікувати конкретні розпорядження про знесення), унеможливлюють отримання заявником рішення по суті.
3. **Системна помилка:** Посилаючись на статтю 46, Суд сигналізує про те, що болгарська адміністративна практика відмови в праві на позов мешканцям, які не є формальними адресатами розпоряджень про знесення, є несумісною з Конвенцією.
4. **Статус потерпілого:** Суд підтвердив, що розпорядження про знесення становить втручання у право на повагу до житла незалежно від того, чи відбулося вже фактичне знесення, чи будинок залишився стояти завдяки тимчасовим заходам.
**Примітка:** Це рішення є надзвичайно актуальним для українського правового контексту, зокрема щодо захисту житлових прав під час адміністративного примусу та прав вразливих груп населення. Акцент Суду на необхідності оцінки пропорційності перед знесенням єдиного житла — навіть у випадках самочинного будівництва — створює вагомий прецедент для захисту прав внутрішньо переміщених осіб або інших вразливих верств населення в Україні, які можуть зіткнутися з подібними адміністративними викликами щодо свого житла.
