Справа №387/621/22 від 30/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду щодо обвинувачення особи за ч. 2 ст. 125 КК України (легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я).
2. У резолютивній частині рішення відсутні аргументи суду. Щоб їх проаналізувати, потрібен повний текст постанови, де викладено мотиви прийняття рішення. Без повного тексту неможливо зрозуміти, чому Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду та відхилив касаційну скаргу захисника. Зокрема, невідомо, чи були порушення норм матеріального або процесуального права, які могли б вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №922/4780/24 від 01/10/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними пунктів додатку до заяви про приєднання до договору про надання послуг з розподілу електроенергії, в яких позивач вказаний як споживач за об’єктами, що йому вже не належали.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів наявності підстав для визнання недійсним договору, а саме дефекту форми, волі або закону. Апеляційний суд додатково зазначив, що дії позивача суперечать принципу добросовісності, оскільки він тривалий час поводився як споживач електроенергії за спірними об’єктами, що створило у інших учасників правовідносин легітимні очікування. Також суд вказав на те, що позивач не повідомив своєчасно про вибуття майна, як це передбачено правилами роздрібного ринку електроенергії, що також свідчить про недобросовісну поведінку. Суд підкреслив, що позивач мав захищати свої інтереси іншим способом, а саме вимагати відшкодування витрат від фактичних користувачів електроенергії.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/15064/24 від 24/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним розпорядження Одеської обласної державної адміністрації про передачу в оренду ТОВ «Еліксир Україна» земельної ділянки та визнання недійсним договору оренди цієї ділянки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову ТОВ «Морський порт Дунай-Кілія», оскільки позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав. Суд зазначив, що оскаржуване розпорядження вже було реалізовано шляхом укладення договору оренди, а його скасування не призведе до відновлення прав позивача. Щодо вимоги про визнання недійсним договору оренди, суд вказав, що ТОВ «Еліксир Україна» набуло право власності на єдиний майновий комплекс, розташований на спірній земельній ділянці, і відповідно до Земельного кодексу України, мало право звернутися до органу місцевого самоврядування для оформлення права оренди на цю ділянку. Суд також врахував, що позивач не надав доказів вчинення дій, спрямованих на вирішення питання щодо використання земельної ділянки з моменту набуття права власності на частину будівель, розташованих на ній. Крім того, суд касаційної інстанції послався на позицію об’єднаної палати КГС ВС, згідно з якою визнання правочину недійсним не є ефективним способом захисту, якщо на виконання цього правочину вже було передано майно або кошти.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Морський порт Дунай-Кілія» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №991/5399/23 від 30/09/2025
1. Предметом спору є оскарження виправдувального вироку щодо особи, обвинуваченої у зловживанні службовим становищем, що призвело до несплати митних платежів.
2. Суд першої інстанції виправдав обвинуваченого, а апеляційний суд залишив це рішення без змін, мотивуючи це відсутністю в діях особи складу злочину та відсутністю причинно-наслідкового зв’язку між діями обвинуваченого та збитками, завданими державі. Прокурор оскаржив ці рішення, наполягаючи на тому, що суди не врахували важливі докази, такі як відеозаписи та матеріали перевірки, які підтверджують порушення митних процедур. Прокурор стверджував, що дії обвинуваченого безпосередньо призвели до уникнення митного контролю та несплати митних платежів. Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності причинно-наслідкового зв’язку, вказавши на те, що дії митного інспектора, який не здійснив належний контроль, мають прямий зв’язок з подальшою несплатою митних платежів. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили ключові питання, що стосуються кримінально-правової оцінки вчиненого.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №911/2702/24 від 16/09/2025
1. Предметом спору є вимога ТОВ “Макпау Проперті Менеджмент” до Циблівської сільської ради про визнання недостовірною інформації, поширеної головою сільради в інтернеті, зобов’язання її спростувати та стягнення 1 000 000 грн шкоди діловій репутації.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що саме відповідач поширив спірну інформацію в інтернеті. Суд зазначив, що відеозапис, на якому голова сільради висловлював спірні твердження, був розміщений на сторонньому ресурсі, і позивач не надав доказів, що це зробила саме Циблівська сільська рада. Крім того, суд вказав, що значна частина висловлювань голови сільради має оціночний характер, а не є фактичними твердженнями, які можна перевірити на достовірність. Суд також врахував, що наданий відеозапис був змонтований, що ускладнює встановлення контексту висловлювань. Суд наголосив, що для задоволення позову необхідно довести сукупність умов: поширення інформації саме відповідачем, належність інформації до позивача, недостовірність інформації як фактичного твердження та порушення немайнових прав. Оскільки позивач не довів поширення інформації саме відповідачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №915/596/24 від 23/09/2025
1. Предмет спору – скасування акту про примусове відчуження майна та витребування автомобіля HYUNDAI SONATA, VIN: НОМЕР_2 у Військової частини НОМЕР_1 на користь ТОВ “Укравтоімпорт”.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який задовольнив позовні вимоги ТОВ “Укравтоімпорт” про витребування майна. Апеляційний суд встановив, що Військова частина НОМЕР_1 порушила процедуру примусового відчуження майна, оскільки не надала доказів погодження вилучення майна з обласною чи районною державною адміністрацією або виконавчим органом місцевої ради, а також не довела наявність обставин, які дозволяли б вилучення без такого погодження. Крім того, суд зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 не довела належне повідомлення ТОВ “Укравтоімпорт” про вилучення майна та не надала доказів оцінки майна на момент вилучення. Суд також відхилив посилання Військової частини НОМЕР_1 на те, що ТОВ “Укравтоімпорт” було повідомлено про вилучення майна, оскільки не було дотримано встановленої законом процедури вручення акта про вилучення майна.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №926/2137/24 від 30/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним та скасування рішення Чернівецької міської ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою, що належала Дочірньому підприємству “Чернівцітурист”.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх судів, вказавши, що для задоволення позову про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування про припинення права постійного користування земельною ділянкою, позивач повинен довести наявність у нього речових прав на нерухоме майно, розташоване на цій ділянці. Суди встановили, що “Чернівцітурист” не надав доказів, які б підтверджували його право власності або інше речове право на нерухомість на спірній землі. Суд також зазначив, що переоцінка цих обставин не входить до компетенції касаційного суду. Аргументи позивача про те, що у нього є право господарського відання на майно, не були підтверджені доказами. Суд підкреслив, що відсутність доказів про наявність у позивача речових прав на нерухоме майно робить обґрунтованим рішення міської ради, оскільки воно спрямоване на реалізацію прав власників нерухомості, розташованої на цій ділянці.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №387/621/22 від 30/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, визнаної винною у завданні легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.
2. Суд касаційної інстанції, перевіривши матеріали справи, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України. Суд зазначив, що апеляційний суд ретельно перевірив доводи апеляційної скарги захисника та надав на них вичерпні відповіді, обґрунтовано відхиливши їх. Зокрема, апеляційний суд оцінив покази свідків та потерпілого, визнавши їх послідовними та узгодженими з іншими доказами. Також, апеляційний суд розглянув питання допустимості висновків експертиз та протоколів слідчих дій, не встановивши істотних порушень, які б могли вплинути на законність судового рішення. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права переоцінювати докази, встановлені судами попередніх інстанцій, та не виявив істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №905/1197/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з Фермерського господарства «Агро-Борова» та солідарних з ним осіб заборгованості за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що суди правильно застосували норми матеріального права, зокрема статті 625 та 1048 Цивільного кодексу України, розмежовуючи нарахування процентів за користування кредитом та відповідальність за прострочення виконання грошового зобов’язання. Суд зазначив, що нарахування процентів за користування кредитом можливе лише в межах строку дії кредитного договору, а після його закінчення застосовується відповідальність за прострочення грошового зобов’язання згідно зі статтею 625 ЦК України. Також суд касаційної інстанції погодився з рішенням про розстрочення виконання рішення суду, враховуючи складний фінансовий стан боржника, зумовлений воєнними діями, та необхідність забезпечення балансу інтересів сторін. Щодо відмови у забезпеченні позову, суд касаційної інстанції підкреслив, що позивач не надав достатніх доказів, які б свідчили про реальну загрозу невиконання рішення суду, а вже існуючі засоби забезпечення є достатніми.
3. Суд залишив касаційну скаргу АТ «Сенс Банк» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №640/27951/20 від 03/10/2025
1. Предметом спору було оскарження рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих та наказу Міністерства юстиції України про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу Міністерства юстиції, частково погодився з доводами скаржника щодо помилкового застосування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, які стосувалися іншого періоду регулювання діяльності арбітражних керуючих (час дії попереднього закону про банкрутство). Суд касаційної інстанції зазначив, що суди мали застосовувати чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство, а саме Кодекс України з процедур банкрутства та відповідні порядки Міністерства юстиції. Водночас, по суті спору Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності, оскільки Міністерство юстиції не довело наявності грубих порушень законодавства, які призвели до порушення прав та законних інтересів боржника та кредиторів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що при вирішенні питання про дисциплінарну відповідальність необхідно враховувати ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, його тяжкість, а також попередні дисциплінарні стягнення.
3. Суд касаційної інстанції касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнив частково, а рішення судів попередніх інстанцій змінив, виклавши їх мотивувальні частини в іншій редакції, але по суті залишив рішення без змін.
Справа №640/2913/20 від 03/10/2025
1. Предметом спору є вимога Міністерства юстиції України про анулювання реєстраційного свідоцтва Політичної партії «Старт» на підставі того, що партія протягом десяти років не висувала своїх кандидатів на виборах Президента України та народних депутатів України.
2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу Міністерства юстиції, наголосив, що для анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії необхідно встановити, чи дійсно партія не висувала своїх кандидатів протягом десяти років, що передують зверненню до суду. Суд зазначив, що сам факт висування кандидата має бути оцінений на відповідність вимогам законодавства, зокрема, чи було це висування проявом дійсних намірів та інституційної спроможності партії взяти участь у виборчому процесі, а не формальною імітацією. У даній справі, хоча партія і приймала рішення про висування кандидатів, вона не подавала необхідні документи до ЦВК для їх реєстрації або не сплачувала грошову заставу, що свідчить про відсутність реального наміру брати участь у виборах. Суд також врахував, що висування кандидата після подання позову Мін’юстом не спростовує факту порушення десятирічного терміну.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та анулювати реєстраційне свідоцтво Політичної партії «Старт».
Справа №910/1239/25 від 02/10/2025
1. Предметом спору є стягнення штрафних санкцій з ТОВ «ТД Старт Агро» на користь АТ «Укртатнафта» за порушення умов договору поставки товару.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, зазначив, що апеляційний суд, зменшуючи розмір штрафних санкцій на 95%, не обґрунтував належним чином свій висновок про надмірність суми штрафних санкцій та не проаналізував фактичні обставини справи. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд не врахував інтереси обох сторін договору, а також не надав оцінку доказам та аргументам сторін у сукупності. Верховний Суд підкреслив, що зменшення розміру штрафних санкцій має бути обґрунтованим з урахуванням конкретних обставин справи та доказів, наданих сторонами. Суд також зазначив, що апеляційний суд не врахував усталену судову практику щодо застосування норм ГК України та ЦК України при визначенні розміру неустойки. В результаті, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд допустив неповне з’ясування фактичних обставин справи, що стосуються наявності/відсутності правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.
3. Верховний Суд скасував постанову Північного апеляційного господарського суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №927/166/25 від 02/10/2025
Предметом спору є стягнення певної суми коштів з Виконавчого комітету Чернігівської міської ради на користь Акціонерного товариства “Облтеплокомуненерго”.
Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, встановив, що суди попередніх інстанцій не повно та всебічно дослідили обставини справи, зокрема не з’ясували всі істотні умови, що мають значення для правильного вирішення спору. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність дослідження доказів, які підтверджують або спростовують наявність підстав для стягнення коштів, а також перевірки правильності застосування норм матеріального та процесуального права. Крім того, Верховний Суд звернув увагу на те, що суди не надали належної оцінки доводам сторін щодо обсягу наданих послуг та їх вартості. Враховуючи зазначені недоліки, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для забезпечення повного та об’єктивного розгляду справи.
Суд прийняв рішення касаційну скаргу Виконавчого комітету Чернігівської міської ради задовольнити частково, скасувати постанову апеляційного та рішення місцевого господарського суду, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.
Справа №922/2523/22 від 11/09/2025
1. Предметом спору у цій справі є визнання грошових вимог ТОВ «Амсет» до ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» у справі про банкрутство останнього на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у визнанні грошових вимог ТОВ «Амсет», оскільки товариство не надало належних доказів перерахування коштів боржнику на підставі договору про поворотну фінансову допомогу, а також не довело неможливість подання цих доказів до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції зазначив, що обов’язок доказування обґрунтованості вимог покладається на кредитора, а подані докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та вірогідності. Суд також вказав, що посилання скаржника на евакуацію документів через бойові дії не пояснює неможливість подання доказів до суду першої інстанції у 2023 році. Крім того, суд касаційної інстанції не погодився з доводами скаржника про те, що суди попередніх інстанцій мали самостійно збирати докази, оскільки це суперечить принципу змагальності сторін.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ «Амсет» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/1834/24 від 03/10/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ “Мішем” про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з розглядом касаційної скарги у господарській справі про стягнення заборгованості.
2. Верховний Суд, розглядаючи заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, керувався такими аргументами: сторона має право на відшкодування витрат, якщо заявила про це до закінчення дебатів, подала докази протягом 5 днів після рішення суду, і витрати пов’язані з розглядом справи. Суд враховує критерії обґрунтованості та пропорційності витрат до предмета спору, поведінку сторони, дії щодо досудового врегулювання. Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення. Суд не втручається у договірні відносини між адвокатом і клієнтом щодо розміру гонорару, якщо витрати відповідають фактично наданим послугам. Суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, враховуючи критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, а також практику Європейського суду з прав людини. В даному випадку, хоча ТОВ “Мішем” і надало докази понесених витрат, суд визнав, що заявлений розмір гонорару не є пропорційним та у повній мірі не відповідає принципам справедливості, розумності та реальності, враховуючи сталість правової позиції позивача, обізнаність адвоката у справі та відсутність ускладнень у нормативно-правовому регулюванні.
3. Суд частково задовольнив заяву ТОВ “Мішем”, стягнувши з Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, відмовивши у задоволенні решти суми.
Справа №991/558/24 від 30/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали Вищого антикорупційного суду про відмову в перегляді рішення щодо застосування санкції на підставі нововиявлених обставин.
2. Суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в перегляді рішення про застосування санкцій до особи, оскільки рішення Європейського суду справедливості, на яке посилався заявник, не містить обставин, які б могли бути кваліфіковані як нововиявлені відповідно до КАС України. Суд зазначив, що для застосування санкції, передбаченої Законом України “Про санкції”, достатньо наявності двох умов: блокування активів особи та вчинення нею дій, що створюють загрозу національній безпеці України. При цьому, рішення Європейського суду справедливості не спростовує факту блокування активів особи та не оцінює її дії за критеріями, встановленими національним законодавством України, а отже, не може бути підставою для перегляду рішення про застосування санкцій. Суд також підкреслив, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами не передбачає переоцінку доказів, а має на меті врахування обставин, які існували на момент ухвалення рішення, але не були відомі суду.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду – без змін.
Справа №910/14042/24 від 02/10/2025
1. Предмет спору – стягнення 692 400 грн вартості наданих юридичних послуг та зустрічний позов про визнання договору розірваним і повернення документів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх судів, які частково задовольнили первісний позов, стягнувши лише суму, що відповідає погодженій абонплаті за фактичний час надання послуг до моменту розірвання договору, оскільки сторони погодили фіксовану абонплату, а додаткові послуги потребували окремого погодження, чого не було зроблено. Суд відхилив аргументи адвокатського бюро про “мовчазну згоду” клієнта з актами наданих послуг, оскільки договір не містив положень про автоматичне прийняття актів, а клієнт висловив заперечення щодо вартості послуг, що перевищували фіксовану абонплату. Суд також врахував, що клієнт мав право розірвати договір в односторонньому порядку, і адвокатське бюро не надало доказів надання послуг, які б виправдовували заявлену суму боргу. Крім того, суд зазначив, що не може зобов’язати надавати правову допомогу примусово.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення попередніх інстанцій в частині часткового задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову.
Справа №991/8752/25 від 03/10/2025
1. Предметом спору є забезпечення позову шляхом арешту майна у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
2. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду погодилася з рішенням суду першої інстанції про накладення арешту на квартиру та автомобіль, оскільки існують обґрунтовані сумніви щодо законності придбання цих активів, враховуючи майновий стан відповідачів та їхні доходи. Суд зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, оскільки існує ризик відчуження майна. Також, суд врахував, що вартість автомобіля частково відповідає вартості активів, які можуть бути визнані необґрунтованими, а заборона на виїзд автомобіля за кордон обґрунтована ризиком його вивезення за межі юрисдикції українського суду. Суд відхилив доводи апеляційної скарги про безпідставність арешту майна, яке перебуває у заставі банку, оскільки це не заборонено законом і не перешкоджає задоволенню вимог заставодержателя в разі невиконання зобов’язань. Крім того, суд визнав відсутніми підстави для застосування зустрічного забезпечення, оскільки це є правом, а не обов’язком суду, і в даній справі немає випадків, передбачених для його застосування.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду про накладення арешту на майно – без змін.
Справа №913/567/19 від 16/09/2025
1. Предметом спору є закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Луганське енергетичне об`єднання” (ЛЕО) на підставі пункту 1-8 Розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ).
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції про закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “ЛЕО”. Суд касаційної інстанції зазначив, що згідно з пунктом 1-8 Розділу “Прикінцеві та перехідні положення” КУзПБ, до 1 січня 2026 року не порушуються провадження у справах про банкрутство, а порушені провадження підлягають припиненню щодо операторів системи розподілу, які здійснюють розподіл електроенергії на територіях ліцензованої діяльності, до складу яких входять території бойових дій або тимчасово окуповані території станом на 31 грудня 2023 року. Суд підкреслив, що ТОВ “ЛЕО” є оператором системи розподілу електроенергії, і його ліцензована діяльність охоплює території, які станом на 31 грудня 2023 року є тимчасово окупованими. Верховний Суд також зазначив, що обмеження щодо застосування процедур банкрутства, встановлені пунктом 1-8 Розділу “Прикінцеві та перехідні положення” КУзПБ, мають строковий характер і держава має право визначати спосіб захисту публічного інтересу. Суд також вказав, що закриття провадження не означає списання боргів ТОВ “ЛЕО” і не перешкоджає подальшій господарській діяльності.
3. Верховний Суд постановив задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “ЛЕО”.
Справа №460/6829/25 від 06/10/2025
1. Предметом спору є оскарження наказів Міністерства освіти і науки України про проведення та результати позапланової перевірки ТОВ Західноукраїнський коледж “Полісся”, а також заява коледжу про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу про результати перевірки.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій про забезпечення позову, оскільки суди не обґрунтували наявність підстав для вжиття таких заходів, передбачених статтею 150 КАС України. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, фактично виходив з необхідності захисту прав здобувачів освіти та викладачів, які не є учасниками справи, що суперечить статті 150 КАС України, яка передбачає захист прав саме позивача. Суд апеляційної інстанції не усунув ці порушення. Верховний Суд зазначив, що забезпечення позову має бути спрямоване на захист прав позивача, а не третіх осіб, які не зверталися до суду. Верховний Суд послався на власні попередні рішення, в яких викладено аналогічну позицію.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовив у задоволенні заяви ТОВ Західноукраїнський коледж “Полісся” про забезпечення позову.
Справа №686/7760/23 від 02/10/2025
1. Предметом спору є відшкодування матеріальних збитків, завданих банку внаслідок дій працівника, який зловживав своїми повноваженнями.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який змінив рішення суду першої інстанції, в частині мотивування, але залишив без змін суть рішення. Апеляційний суд встановив, що працівник банку, зловживаючи своїми повноваженнями, незаконно зняв обтяження з іпотечного майна, що призвело до збитків банку. Суд апеляційної інстанції також встановив, що банк не пропустив річний строк для звернення до суду, оскільки про збитки, завдані конкретно цим працівником, стало відомо пізніше, ніж стверджував відповідач. Суд врахував, що строк звернення до суду продовжувався на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень втручатися в оцінку доказів. Суд касаційної інстанції також зазначив, що висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилався заявник у касаційній скарзі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції, з урахуванням змін, внесених апеляційним судом, та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №761/5015/23 від 06/10/2025
1. Предметом спору є встановлення факту постійного проживання однією сім’єю зі спадкодавцем та визнання спадкоємцем четвертої черги.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів спільного проживання зі спадкодавцем як члени сім’ї, а не як друзі чи орендар, не довів ведення спільного господарства, наявності взаємних прав та обов’язків. Суд врахував, що позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі та має сім’ю в іншому місті, що ставить під сумнів факт постійного проживання однією сім’єю зі спадкодавцем. Показання свідків були визнані недостатніми для підтвердження сімейних відносин, оскільки вони не були обізнані про матеріальний стан сторін та не повідомили про обставини, що підтверджують спільне проживання саме як членів сім’ї. Суд також зазначив, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за адресою спадкодавця не є вирішальним фактором, але в даному випадку інші докази не підтверджують факт спільного проживання.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №990SСGС/18/25 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
2. Велика Палата Верховного Суду залишила без задоволення скаргу судді на рішення Вищої ради правосуддя, яке підтримало рішення Дисциплінарної палати про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Суд не навів жодних аргументів, чому він прийняв таке рішення, лише констатував факт залишення скарги без задоволення. Відсутність мотивувальної частини у рішенні не дозволяє зрозуміти логіку суду та обґрунтування прийнятого рішення. Важливо, що у рішенні не зазначено жодних обставин справи, що унеможливлює оцінку правомірності та обґрунтованості рішення суду. Такий підхід суду не сприяє забезпеченню прозорості та передбачуваності судових рішень, а також підриває довіру до судової системи.
3. Суд вирішив залишити без задоволення скаргу судді та залишити без змін рішення Вищої ради правосуддя про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Справа №9901/57/21 від 02/10/2025
1. Предметом спору є законність Указу Президента України про відсторонення судді Конституційного Суду України від посади.
2. Велика Палата Верховного Суду, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, погодилась з тим, що Президент України не має повноважень відсторонювати від посади суддю Конституційного Суду України, оскільки такі повноваження не передбачені Конституцією України та Законом України «Про Конституційний Суд України». Суд підкреслив, що відсторонення судді КСУ є втручанням у діяльність органу конституційної юрисдикції та порушенням гарантій незалежності суддів. Суд також зазначив, що наявність кримінального провадження щодо судді КСУ не є безумовною підставою для його відсторонення від посади, оскільки питання про притягнення судді до відповідальності має вирішуватися у визначеному законом порядку. Суд врахував позицію Конституційного Суду України щодо гарантій незалежності суддів та неприпустимості втручання в їх діяльність. Суд також взяв до уваги, що відсторонення від посади фактично унеможливлює виконання суддею своїх повноважень.
3. Суд вирішив залишити апеляційні скарги Президента України та Офісу Генерального прокурора без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа №203/731/21 від 17/09/2025
Предметом спору у справі є визначення місця проживання малолітньої дитини після розірвання відносин між батьками.
Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам матері про вчинення домашнього насильства, що є важливим фактором при вирішенні питання про місце проживання дитини. Також, апеляційний суд не вирішив питання про прийняття та оцінку висновку психологічної експертизи, поданого матір’ю. Суд наголосив, що при вирішенні таких спорів необхідно враховувати якнайкращі інтереси дитини, беручи до уваги її безпеку, психологічний стан та інші важливі фактори, а також забезпечити належну мотивацію рішення суду. Суд касаційної інстанції вказав, що суди повинні перевіряти, чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або у її присутності, а також враховувати висновки експертів щодо психологічного стану дитини.
Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №753/7566/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є закриття апеляційного провадження за скаргою особи, яка не брала участі у справі про забезпечення позову.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який закрив апеляційне провадження за скаргою особи, що не брала участі у справі, але вважала, що ухвала про забезпечення позову порушує її права. Суд зазначив, що апеляційний суд не врахував, що заявниця апеляційної скарги та компанія, щодо якої застосовано забезпечення позову, є засновниками інших компаній, а позивач у справі про забезпечення позову є одноосібним власником компанії-відповідача. Також, суд не врахував наявність судових рішень про стягнення коштів з компанії-відповідача на користь заявниці апеляційної скарги, що могло свідчити про використання інструменту забезпечення позову для уникнення виконання цих рішень. Суд наголосив, що приватно-правові інструменти не повинні використовуватися для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, і в такому разі судове рішення стосується прав кредитора.
3. Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №320/24274/25 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Вищої ради правосуддя (ВРП) щодо розгляду скарги на суддю та зобов’язання відкрити дисциплінарне провадження.
2. Велика Палата Верховного Суду погодилася з рішенням суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження, оскільки вимоги позивача пов’язані з ухвалою дисциплінарного інспектора ВРП про повернення скарги без розгляду, що не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суд зазначив, що право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, яке має бути обґрунтованим та реальним. ВРП діяла в межах своїх повноважень, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема, щодо попередньої перевірки дисциплінарних скарг. Суд підкреслив, що рішення про повернення дисциплінарної скарги оскарженню не підлягає, хоча це не позбавляє скаржника права повторно звернутися до ВРП з належно оформленою скаргою. Суд також врахував практику Європейського суду з прав людини, яка визнає допустимість обмежень права на доступ до суду, якщо вони не порушують сутність цього права, переслідують легітимну мету та є пропорційними.
3. Суд вирішив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №480/4068/22 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження розпорядження про звільнення директора Департаменту соціального захисту населення Сумської ОДА, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що позивач, будучи директором Департаменту соціального захисту населення Сумської ОДА, вчинив дисциплінарні проступки, а саме: порушення Присяги державного службовця, невиконання посадових обов’язків, перевищення службових повноважень та прийняття необґрунтованих рішень, що призвело до порушення використання державного майна. Суд зазначив, що позивач самоусунувся від керівництва департаментом під час воєнного стану, не забезпечив належну організацію роботи та не координував дії підлеглих, що підриває довіру до нього як до державного службовця. Суд також врахував, що дії позивача не були вчинені в стані крайньої необхідності, оскільки не були спрямовані на уникнення більшої шкоди. Суд підкреслив, що особи, які займають посади державної служби, повинні демонструвати вірність та відданість державі, особливо у важкі часи. Також суд не взяв до уваги доводи касаційної скарги щодо недотримання процедури проведення дисциплінарного провадження, оскільки такі доводи не заявлялися в судах попередніх інстанцій.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/15892/21 від 02/10/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими до ТОВ «Ексон Юк» (пізніше перейменованого на ТОВ «Альгір») застосовано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» поширюється на суб’єктів господарювання, які використовують РРО при здійсненні розрахункових операцій в готівковій та/або безготівковій формі. Оскільки ТОВ «Ексон Юк» здійснює оптову торгівлю паливом і не використовує РРО, вимоги цього закону на нього не поширюються. Суд зазначив, що податковий орган не надав доказів здійснення позивачем розрахункових операцій, які б підпадали під дію Закону про РРО. Тому, застосування штрафних санкцій на підставі статті 20 цього закону є неправомірним. Суд також врахував, що представник податкового органу в судовому засіданні підтвердив, що ТОВ «Ексон Юк» здійснює оптову торгівлю пальним та не використовує РРО. Враховуючи, що позивач здійснює лише безготівкові розрахунки шляхом банківського переказу, вимоги Закону №265/95 на позивача не поширюються, що унеможливлює застосування до нього штрафних санкцій на підставі статті 20 значеного Закону.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій в мотивувальній частині щодо підстав задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
