Огляд рішень ЄСПЛ за 08/07/2026СПРАВА «ГРАНДЕ ОРІЄНТЕ Д’ІТ […]

Review of ECHR decisions for 08/07/2026CASE OF GRANDE ORIENTE D’ITALIA v. ITALY This analysis concerns the Grand Chamber judgment in *Grande Oriente […]

СПРАВА «АМЕТОВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ»Рішення у справі «Аметов та інші проти Росії» (заява № 73977/14) є знаковою постановою, що стосується ситуації з правами людини в окупованому Криму. Справа стосується адміністративного переслідування 32 осіб, переважно кримськотатарського походження, яких було оштрафовано за участь у мирних акціях протесту 3 травня 2014 року на підтримку лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) підтвердив свою юрисдикцію щодо Російської Федерації стосовно дій, що відбулися в Криму до вересня 2022 року. Суд встановив, що російська судова система, яка діє в Криму, не може вважатися такою, що «встановлена законом», що є порушенням права заявників на справедливий суд. Крім того, Суд визнав, що переслідування цих осіб за участь у мирних зібраннях становить порушення їхніх прав згідно зі статтею 11 Конвенції. Це рішення підкріплює правову позицію про те, що поширення дії російського законодавства на окупований півострів є несумісним із Конвенцією. ### Структура та положення Рішення дотримується стандартної структури постанови ЄСПЛ і включає такі ключові розділи: * **Юрисдикція та прийнятність:** Суд підтверджує свою компетенцію розглядати справу, посилаючись на «ефективний контроль» Російської Федерації над Кримом, починаючи з 27 лютого 2014 року. Суд визнає скарги за статтею 6 (справедливий суд) та статтею 11 (свобода зібрань) прийнятними, водночас відхиляючи скаргу одного із заявників, оскільки вона є по суті ідентичною до раніше розглянутої справи. * **Оцінка за статтею 6:** Суд доходить висновку, що адміністративні провадження здійснювалися «судами», які не були «встановлені законом», оскільки вони ґрунтувалися на незаконному поширенні російського законодавства на окуповану територію. * **Оцінка за статтею 11:** Суд визнає, що втручання у свободу зібрань заявників не було «передбачене законом» і відображає ширшу адміністративну практику придушення проукраїнських та кримськотатарських настроїв. * **Справедлива сатисфакція:** Суд присуджує заявникам відшкодування моральної шкоди в розмірі від 6 000 до 10 000 євро на особу. ### Ключові положення для правозастосування Для практиків та спостерігачів найважливішими є такі моменти: 1. **«Не встановлені законом»:** Рішення підтверджує, що будь-яке судове провадження, здійснене за російським законодавством у Криму після березня 2014 року, є за своєю суттю дефектним згідно зі статтею 6 Конвенції, оскільки відповідні судові органи не мають належної правової підстави. 2. **Незаконність російського законодавства в Криму:** Суд чітко підтверджує, що поширення російського законодавства на територію Криму суперечить Конвенції та міжнародному гуманітарному праву, а це означає, що такі закони не можуть бути застосовані як законна підстава для обмеження прав, гарантованих Конвенцією. 3. **Адміністративна практика:** Суд визнає системну модель залякування та придушення публічних зібрань у Криму, що слугує важливим прецедентом для майбутніх справ, пов’язаних із переслідуванням кримськотатарського населення або проукраїнських активістів. 4. **Юрисдикційна наступність:** Рішення слугує нагадуванням про те, що Російська Федерація залишається відповідальною за порушення прав людини, вчинені в Криму в період здійснення нею ефективного контролю, навіть після припинення її членства в Раді Європи. Повни […]

CASE OF AMETOV AND OTHERS v. RUSSIAThe judgment in *Ametov and Others v. Russia* (application no. 73977/14) is a significant ruling concerning the human […]

СПРАВА «ФОНД RAINBOW MISSION ТА ІНШІ ПРОТИ УГОРЩИНИ»Це судове рішення у справі «Rainbow Mission Foundation та інші проти Угорщини» стосується відповідності обмежень публічних зібрань, запроваджених у зв’язку з COVID-19, положенням Європейської конвенції з прав людини. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув дві окремі групи скарг: щодо повної заборони запланованих демонстрацій наприкінці 2020 та на початку 2021 років, а також щодо застосування адміністративних стягнень до осіб за участь у незаявлених акціях протесту під час початкового локдауну 2020 року. Суд встановив, що, хоча пандемія забезпечувала легітимну підставу для обмежень, загальна та тривала заборона на всі зібрання не відповідала вимогам необхідності та пропорційності статті 11. Натомість Суд постановив, що адміністративні стягнення, накладені на осіб під час початкових, сповнених невизначеності етапів пандемії, перебували в межах дискреційних повноважень держави (margin of appreciation). Зрештою, Суд визнав, що Угорщина порушила статтю 11 стосовно двох заявників, чиї демонстрації були заборонені, проте не встановив порушення щодо трьох заявників, притягнутих до відповідальності за участь у незаявлених акціях протесту. ### Структура та положення Рішення структуровано у три основні частини: фактичне підґрунтя декретів, пов’язаних із пандемією, правова оцінка повної заборони зібрань та оцінка проваджень у справах про адміністративні правопорушення. * **Загальна заборона (ст. 11):** Суд проаналізував 193-денну заборону на всі публічні зібрання. Він визначив, що хоча мета (охорона здоров’я населення) була легітимною, національні органи влади не провели «балансування» між конкуруючими інтересами. Суд наголосив, що загальна заборона виключає індивідуальну оцінку, яка є критично важливою процесуальною гарантією. * **Адміністративні стягнення (ст. 11 у світлі ст. 10):** Суд розглянув штрафи та попередження, винесені особам, які протестували, рухаючись колами на автомобілях та використовуючи звукові сигнали. Він дійшов висновку, що оскільки ці події відбулися під час ранньої фази пандемії з високим рівнем невизначеності, органи влади діяли в межах своїх дискреційних повноважень. * **Зміни/розвиток:** Це рішення підкріплює прецедентну практику Суду, що еволюціонує щодо пандемічних обмежень, проводячи розмежування між надзвичайними заходами «початкового етапу» (де держави мають ширші дискреційні повноваження) та «тривалими» обмеженнями (де тягар доведення необхідності значно зростає). ### Ключові положення для юридичної практики Для юристів-практиків та спостерігачів надзвичайно важливими є такі пункти: 1. **Вимога щодо «балансування»:** Суд встановив, що навіть у стані надзвичайного стану органи влади не можуть посилатися на загальну заборону, щоб уникнути оцінки конкретних ризиків окремого зібрання. Нездатність зважити важливість протесту проти конкретних ризиків для здоров’я робить втручання непропорційним. 2. **Процесуальні гарантії:** Рішення наголошує на тому, що якість судового контролю є життєво важливою. Національні суди повинні не лише перевіряти формальну законність урядового декрету, а й проводити змістовний аналіз пропорційності. 3. **«Ефект охолодження» (chilling effect):** Суд підтвердив, що тривалі заборони на зібрання мають значний стримувальний ефект для демократичного дискурсу, який має враховуватися при оцінці пропорційності. 4. **Толерантність до незаявлених зібрань:** Хоча держави можуть вимагати повідомлення про зібрання, Суд підтвердив, що відсутність попереднього дозволу не надає органам влади права на безконтрольне придушення мирних зібрань. «Рівень толерантності», який демонструє поліція на місцях, є ключовим чинником у визначенні того, чи мало місце порушення. *** **Примітка:** Це рішення є надзвичайно актуальним для сучасного правового поля в Україні. Оскільки Україна продовжує функціонувати в умовах правового режиму воєнного стану, який також накладає обмеження на публічні зібрання та свободу пересування, це рішення слугує важливим орієнтиром. Воно роз’яснює, що навіть за умов надзвичайних ситуацій національного масштабу держава не звільняється від обов’язку забезпечити, щоб обмеження основоположних прав були пропорційними, підлягали прозорому перегляду і не зберігалися довше, ніж це суворо […]

CASE OF RAINBOW MISSION FOUNDATION AND OTHERS v. HUNGARYThis judgment, *Rainbow Mission Foundation and Others v. Hungary*, addresses the compatibility of […]

СПРАВА АЛЬ-НАШІРІ ПРОТИ ЛИТВИЦ […]

CASE OF AL NASHIRI v. LITHUANIAThis judgment, **** for the ongoing legal discourse regarding the accountability of European states for their role in the […]

СПРАВА GRANDE ORIENTE D'ITALIA ПРОТИ ІТАЛІЇЦей аналіз стосуєть […]

CASE OF GRANDE ORIENTE D'ITALIA v. ITALYThis analysis concerns the Grand Chamber judgment in *Grande Oriente d’Italia v. Italy* (application no. 2 […]

Огляд судової практики Верховного Суду за 08/07/2026Сьогодні не було опубліковано нових рішень