Це рішення, яке має значення для триваючого правового дискурсу щодо відповідальності європейських держав за їхню роль у «Війні з тероризмом», стосується надзвичайного видання (екстраординарної видачі) та таємного утримання під вартою пана Абд аль-Рахіма Хусейна Аль-Наширі. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Литва, розмістивши на своїй території таємний центр утримання ЦРУ («Місце утримання Вайолет») у період між 2005 та 2006 роками, сприяла триманню заявника в умовах ізоляції (incommunicado) та його подальшому переміщенню до інших об’єктів. Суд встановив, що Литва була співучасницею програми видачі ЦРУ, усвідомлюючи, що такі переміщення піддають заявника реальному ризику катувань, жорстокого поводження та грубого відмови у правосудді. Як наслідок, Суд постановив, що Литва порушила права заявника, гарантовані статтями 6, 8, а також статтями 2 і 3 Конвенції у поєднанні з Протоколом № 6. Це рішення підкріплює принцип, згідно з яким європейські держави не можуть делегувати свої зобов’язання у сфері прав людини іноземним розвідувальним органам.
### Структура та положення
Рішення відповідає встановленій Судом методології розгляду «справ про видачу», спираючись на попередні висновки у справах проти Польщі та Румунії.
* **Попередні заперечення:** Суд відхилив заперечення Литви щодо *ratione personae* (юрисдикції), підтвердивши, що тримання заявника під вартою на території Литви підпадає під відповідальність держави.
* **Прийнятність (ст. 35 § 2 (b)):** Суттєвою зміною у цьому рішенні є застосування правила «по суті того самого». Суд оголосив скарги заявника щодо статей 3 (матеріальний/процесуальний аспект) та 5 неприйнятними, оскільки ці питання вже були розглянуті Робочою групою ООН з питань свавільних затримань (WGAD).
* **По суті:** Суд перейшов до розгляду решти скарг за статтями 6, 8 та 2/3 (Протокол № 6), встановивши порушення в усіх трьох сферах.
* **Стаття 46 (Виконання):** Суд прямо вимагає від Литви отримати дипломатичні запевнення від США про те, що до заявника не буде застосовано смертну кару.
### Ключові положення для юридичного застосування
Для практиків та спостерігачів найважливішими аспектами цього рішення є:
1. **Тест «грубої відмови у правосудді»:** Суд підтвердив, що передача особи до юрисдикції, де вона постане перед військовою комісією — яка не має незалежності та покладається на докази, отримані внаслідок катувань, — становить грубу відмову у правосудді згідно зі статтею 6.
2. **Відповідальність держави за «потурання та співучасть»:** Рішення роз’яснює, що держава перебування несе відповідальність за дії іноземних посадових осіб на своїй території, якщо вона надає інфраструктуру, логістику або повітряний простір, що уможливлює порушення прав людини, навіть якщо держава перебування не проводила допити безпосередньо.
3. **Поріг «по суті того самого»:** Це рішення слугує прецедентом щодо того, як ЄСПЛ взаємодіє з процедурами ООН. Оголосивши скарги за статтями 3 та 5 неприйнятними через попередній висновок WGAD, Суд провів чітку межу для уникнення дублювання міжнародних проваджень, водночас зберігаючи власну юрисдикцію щодо окремих прав, специфічних для Конвенції (наприклад, право на повагу до сімейного життя згідно зі статтею 8).
4. **Позитивні зобов’язання за статтею 8:** Суд постановив, що тримання під вартою в умовах ізоляції та спричинена цим тривала розлука із сім’єю, що стало можливим завдяки співпраці держави перебування з ЦРУ, становить порушення права на приватне та сімейне життя, незалежно від заяв про фізичні катування.
5. **Індивідуальні заходи:** Мандат Суду згідно зі статтею 46, що зобов’язує державу-відповідача активно домагатися запевнень проти застосування смертної кари, є потужним інструментом для гарантування того, що рішення матиме конкретний вплив на поточну ситуацію заявника в Гуантанамо.
