Огляд рішень ЄСПЛ за 24/06/2026СПРАВА «КАРЧАВА ПРОТИ ГРУЗІЇ» […]

Review of ECHR decisions for 24/06/2026CASE OF KARCHAVA v. GEORGIA The judgment in *Karchava v. Georgia* (application no. 34790/23) addresses the limits […]

СПРАВА «КИЛИЧАРСЛАН ТА ІНШІ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ»Це рішення у справі *Kılıçarslan та інші проти Туреччини* (2026 р.) стосується 595 заяв осіб, засуджених за членство в озброєній терористичній організації «FETÖ/PDY» після спроби державного перевороту в Туреччині у 2016 році. Головна проблема полягає в тому, що ці обвинувальні вироки ґрунтувалися переважно на використанні заявниками зашифрованого додатка для обміну повідомленнями «ByLock», який національні суди розцінювали як достатній та беззаперечний доказ членства. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що такий підхід фактично запровадив об’єктивну відповідальність, порушуючи принцип законності. Суд постановив, що національні суди не забезпечили належних процесуальних гарантій, які б дозволили заявникам ефективно оскаржити докази, отримані через «ByLock». Як наслідок, Суд дійшов висновку про порушення як статті 7 (ніякого покарання без закону), так і статті 6 § 1 (право на справедливий суд) Конвенції. Рішення підтверджує, що висновки у знаковій справі *Yüksel Yalçınkaya* не є поодинокими, а свідчать про системну проблему в тому, як розглядалися ці справи. **Структура та положення** Рішення оформлене як рішення Комітету, що відображає усталену практику Суду щодо цієї конкретної категорії справ. Воно розпочинається з об’єднання 595 заяв через тотожність їхнього предмета. Далі Суд розглядає питання прийнятності скарг, відхиляючи аргумент Уряду про те, що ці справи слід розглядати окремо від справи *Yüksel Yalçınkaya*. Рішення ґрунтується на прецедентах у справах *Yalçınkaya* та *Demirhan та інші*, підтримуючи позицію, що уніфікований, загальний підхід турецьких судів до доказів, отриманих через «ByLock», становить порушення Конвенції. На відміну від попередніх рішень, це рішення слугує масовим підтвердженням позиції Суду, застосовуючи принципи справи *Yalçınkaya* до великої кількості заявників одночасно. **Ключові положення для юридичної практики** Для юристів-практиків та спостерігачів найважливішими є такі положення: * **Порушення статті 7:** Суд підтверджує, що використання «ByLock» як єдиної, беззаперечної підстави для засудження за статтею 314 § 2 Кримінального кодексу Туреччини порушує принцип законності, оскільки покладає кримінальну відповідальність без доведення конкретних складових елементів злочину. * **Порушення статті 6 § 1:** Суд вказує на недоліки в процесуальній системі, а саме: відсутність гарантій для оскарження цілісності та змісту даних «ByLock», а також нездатність національних судів надати достатнє обґрунтування своїх рішень. * **Відшкодування:** Суд роз’яснює, що встановлення факту порушення є достатньою справедливою сатисфакцією. Він прямо вказує на статтю 311 § 1 (f) Кримінального процесуального кодексу Туреччини, зазначаючи, що найбільш відповідною формою відновлення прав є перегляд національних судових проваджень відповідно до «висновків та духу» цього рішення. * **Обсяг доказів:** Хоча Суд визнає, що проти деяких заявників були наявні й інші докази (наприклад, рахунки в Bank Asya, членство в профспілках), він наголошує, що «загальний підхід» національних судів, за якого «ByLock» був вирішальним фактором, викривив увесь судовий процес, незалежно від наявності інших додаткових доказів. Це рішення має велике значення для українського правового контексту, оскільки воно підкріплює стандарти права на справедливий суд та принцип законності у справах, пов’язаних із національною безпекою та масовими переслідуваннями. Воно пропонує чіткий орієнтир щодо того, як міжнародні стандарти прав людини мають застосовуватися, коли національні органи влади покладаються на масово оброблені цифрові докази для винесення обвинувальних вироків за членство в організаціях, визнаних терористичними а […]

CASE OF KILIÇARSLAN AND OTHERS v. TÜRKİYEThis judgment, *Kılıçarslan and Others v. Türkiye* (2026), concerns 595 applications from individuals con […]

СПРАВА «ЕЛЕЗІ ПРОТИ АЛБАНІЇ»Справа *Елез […]

CASE OF ELEZI v. ALBANIAThe case of *Elezi v. Albania* (Application no. 17141/21) concerns the dismissal of a career prosecutor following the extraordinary […]

СПРАВА «ДЬОНМЕЗ ТА ІНШІ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ»Рішення у справі «Дьонмез та інші проти Туреччини» (2026) стосується низки заяв щодо засудження за членство в організації «FETÖ/PDY» після спроби державного перевороту в Туреччині у 2016 році. Основним питанням, що постало перед Судом, була практика національних судових органів покладатися на використання зашифрованого додатка для обміну повідомленнями «ByLock» як на достатній, автоматичний доказ злочинного членства в озброєній терористичній організації. Суд встановив, що такий підхід, який фактично покладав на користувачів об’єктивну відповідальність, порушив принцип законності згідно зі статтею 7 Конвенції. Вважаючи сам факт використання додатка переконливим доказом усіх складів злочину, національні суди не провели індивідуалізованої оцінки конкретної злочинної поведінки заявників. Як наслідок, Суд постановив, що мало місце порушення статті 7, визнавши при цьому недоцільним окремий розгляд інших скарг. Це рішення зміцнює прецедент, встановлений у справі «Юксель Ялчинкая проти Туреччини», і підтверджує, що системні проблеми, виявлені в рішенні Великої палати, залишаються предметом суперечок у турецькій юриспруденції. ### Структура та положення Рішення оформлене як рішення Комітету, що відображає встановлену практику Суду щодо справ, які повторюються. Воно має стандартний формат: * **Предмет спору:** Окреслює правовий контекст, зокрема покладання на «ByLock» та інші непрямі докази (наприклад, рахунки в «Bank Asya», членство в асоціаціях). * **Оцінка:** Суд об’єднує 34 заяви через їхній ідентичний правовий характер. Він розглядає скаргу за статтею 7, підтверджуючи принципи, встановлені у справах «Юксель Ялчинкая» та «Демірхан та інші». * **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд визначає, що констатація порушення є достатньою справедливою сатисфакцією, наголошуючи на тому, що заявники мають доступний засіб правового захисту на національному рівні: перегляд їхніх кримінальних проваджень відповідно до статті 311 § 1 (f) Кримінального процесуального кодексу Туреччини. * **Зміни:** На відміну від попередніх індивідуальних справ, це рішення слугує консолідацією повторюваних заяв, підтверджуючи, що Суд не відступатиме від своєї усталеної позиції щодо питання доказів «ByLock», незалежно від того, чи були в конкретних справах наявні додаткові непрямі докази. ### Ключові положення для юридичного застосування Для юристів-практиків та спостерігачів найважливішими аспектами цього рішення є: 1. **Підтвердження стандарту «ByLock»:** Суд чітко зазначає, що не вбачає підстав для відступу від своїх висновків у справі «Юксель Ялчинкая». Він роз’яснює, що хоча інші докази (наприклад, свідчення, фінансові звіти) можуть існувати, покладання національних судів на «ByLock» як на *переконливий* доказ членства порушує статтю 7. 2. **Процесуальний засіб правового захисту:** У рішенні підкреслюється, що основним засобом захисту для цих заявників є перегляд їхніх національних судових процесів. Суд прямо пов’язує свій висновок про порушення з правом заявників домагатися такого перегляду, що є найбільш значущим практичним наслідком цього рішення. 3. **Судова економія:** Констатуючи порушення статті 7, Суд застосовує принцип судової економії, відмовляючись від окремого розгляду скарг за статтею 6 § 1 (право на справедливий суд) та іншими статтями. Це свідчить про те, що порушення статті 7 є «головним правовим питанням», яке фактично охоплює суть скарг заявників щодо їхнього засудження. 4. **Вимога індивідуалізації:** Рішення підкреслює, що навіть якщо заявник має «органічний зв’язок» з організацією, національні суди все одно зобов’язані довести «безперервність, різноманітність та інтенсивність» його діяльності, замість того, щоб покладатися на загальну презумпцію винуватості, яка випливає з використання конкретного […]

CASE OF DÖNMEZ AND OTHERS v. TÜRKİYEThe judgment in *Dönmez and Others v. Türkiye* (2026) addresses a series of applications concerning convictions for m […]

СПРАВА «МАЛАКІНІ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ»Це рішення у справі «Малакіні та інші проти Росії» (заяви № 9184/09 та № 22580/10) стосується відповідальності Російської Федерації за катування та вбивства грузинських військовополонених під час та одразу після збройного конфлікту 2008 року. Суд підтвердив, що заявники, які були грузинськими військовослужбовцями, підпадали під «просторову юрисдикцію» Росії, оскільки вони були ув’язнені в Цхінвалі, районі, де Росія здійснювала ефективний контроль. Суд встановив, що надзвичайне насильство, вчинене щодо цих в’язнів, включаючи позасудову страту трьох осіб, становило чіткі порушення статей 2 та 3 Конвенції. Крім того, Суд постановив, що Росія не провела жодного ефективного розслідування цих тяжких зловживань. Це рішення підкріплює принцип, згідно з яким держава не може уникнути відповідальності за поводження із затриманими, стверджуючи, що події відбувалися під час активної фази бойових дій. Рішення завершується присудженням компенсації моральної шкоди жертвам та їхнім сім’ям, водночас чітко запобігаючи подвійній компенсації для тих осіб, які вже отримали відшкодування згідно з попередніми міждержавними рішеннями. ### Структура та положення Рішення відповідає стандартній структурі рішення Палати Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Воно починається з фактичного контексту конфлікту 2008 року, за яким слідують конкретні обставини затримання та жорстокого поводження із заявниками. Правовий аналіз розділений на три основні стовпи: 1. **Юрисдикція (стаття 1):** Суд уточнює, що, хоча «активні бойові дії» (бомбардування/обстріли) можуть у певних контекстах виключати юрисдикцію, затримання військовополонених є окремим питанням. Суд встановлює, що ефективний контроль Росії над Південною Осетією на момент затримання спричинив виникнення її зобов’язань за Конвенцією. 2. **Матеріальні та процесуальні порушення (статті 2 та 3):** Суд розглядає право на життя та заборону катувань. Він визнає державу відповідальною за смерті та катування в’язнів, незалежно від того, чи були конкретні акти вчинені російськими збройними силами, чи південноосетинськими силами, що перебували під російським впливом. 3. **Справедлива сатисфакція (стаття 41):** Суд присуджує конкретні грошові суми як компенсацію моральної шкоди з важливою умовою щодо уникнення подвійної виплати стосовно попередніх рішень Великої палати. Порівняно з попередніми версіями судової практики (зокрема, «Грузія проти Росії (II)»), це рішення уточнює застосування доктрини «активної фази бойових дій». Воно роз’яснює, що виключення юрисдикції щодо «хаотичних» військових операцій не поширюється на систематичне затримання та зловживання щодо військовополонених, навіть якщо ці події відбуваються в той самий часовий проміжок. ### Ключові положення для юридичного використання * **Юрисдикція щодо затриманих:** Найважливішим аспектом для практиків є тверда позиція Суду про те, що «хаос» міжнародного збройного конфлікту не звільняє державу від обов’язку захищати військовополонених. Якщо держава здійснює ефективний контроль над територією, де утримуються затримані, вона несе відповідальність за поводження з ними, незалежно від інтенсивності навколишнього конфлікту. * **Приписування відповідальності:** Суд підтверджує, що там, де держава здійснює ефективний контроль над регіоном (як-от Південна Осетія), вона несе відповідальність за дії місцевих підпорядкованих сил. Заявнику не обов’язково доводити «детальний контроль» над кожним конкретним актом катування; загального контролю над територією достатньо для покладення відповідальності на державу. * **Процесуальні зобов’язання:** Рішення наголошує, що нездатність розслідувати смерті під час ув’язнення є окремим, автономним порушенням Конвенції. Це життєво важливий інструмент для адвокатів, які прагнуть притягнути держави до відповідальності за «зникнення» або смерті в зонах конфлікту, де держава стверджує, що не була безпосередньо причетною до самого акту. * **Компенсація моральної шкоди:** Підхід Суду до присудження компенсацій із чіткою забороною подвійного відшкодування забезпечує зрозумілий алгоритм для розгляду складних, багаторівневих судових процесів, що включають як міждержавні, так і індивідуальні заяви. **Примітка:** Це рішення є надзвичайно актуальним для поточної ситуації в Україні. Аргументація Суду щодо «ефективного контролю» Російської Федерації над окупованими територіями та її відповідальності за поводження з військовополоненими слугує критично важливим правовим прецедентом для поточних та майбутніх справ, що стосуються дій російських сил та їхніх проксі на окупованих українських терит […]

CASE OF MALACHINI AND OTHERS v. RUSSIAThis judgment in the case of *Malachini and Others v. Russia* (Applications nos. 9184/09 and 22580/10) addresses the […]

СПРАВА «КАРЧАВА ПРОТИ ГРУЗІЇ»Рішення […]