Рішення у справі «Карчава проти Грузії» (заява № 34790/23) стосується меж втручання держави в одиночні акції протесту. Заявника, психотерапевта, було заарештовано та затримано на 24 години після того, як він спробував встановити намет для проведення голодування біля громадського пам’ятника на знак протесту проти відсутності шкільних обідів. Попри мирний характер його дій, національні органи влади як виправдання його усунення послалися на потенційне створення перешкод роботі розташованого поруч суду, захист пам’ятника та занепокоєння щодо громадської безпеки у зв’язку зі святкуванням Нового року. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що ці заходи, включаючи арешт і затримання, становили невиправдане втручання у свободу вираження поглядів заявника. Суд наголосив, що національні органи влади не надали належних і достатніх підстав для виправдання обмеження, фактично покаравши за мирну реалізацію фундаментальних прав.
### Структура та положення
Рішення дотримується стандартної структури рішення ЄСПЛ:
* **Вступ та факти:** Детально описується спроба заявника провести протест, втручання поліції, його подальший арешт та провадження в національних судах.
* **Правова база:** Окреслюються відповідні національні закони (Закон про збори та маніфестації, Кодекс про адміністративні правопорушення) та міжнародні стандарти (керівні принципи Венеційської комісії/ОБСЄ).
* **Право (по суті):** Суд роз’яснює, що стаття 10 (свобода вираження поглядів) є тут *lex specialis* (спеціальною нормою), оскільки справа стосується одиночного протесту, хоча вона тлумачиться у світлі статті 11 (свобода зібрань).
* **Оцінка:** Суд оцінює «необхідність» втручання, зосереджуючись на тому, чи спиралися національні суди на «прийнятну оцінку відповідних фактів».
* **Зміни/розвиток подій:** Рішення підкріплює нещодавню прецедентну практику Суду щодо «охолоджувального ефекту» адміністративного затримання, навіть якщо остаточне судове стягнення (усне зауваження) є незначним.
### Ключові положення для юридичного використання
Наступні пункти є критично важливими для практиків та спостерігачів:
1. **Обсяг захисту для одиночних протестувальників:** Суд підтверджує, що одиночний протестувальник, чия фізична присутність є невід’ємною частиною його вираження поглядів, має право на такий самий захист, як і зібрання.
2. **Доктрина «охолоджувального ефекту»:** Суд чітко постановив, що навіть якщо остаточне судове стягнення є «відносно незначним» (наприклад, усне зауваження), попередні заходи, такі як примусове усунення, арешт і 24-годинне затримання, є достатніми для створення «охолоджувального ефекту» щодо реалізації демократичних прав.
3. **Вимога щодо обґрунтування на основі доказів:** Суд відхилив посилання уряду на «можливі» або «потенційні» ризики (наприклад, потенційне використання піротехніки). Він встановив, що органи влади повинні обґрунтовувати такі ризики конкретними доказами, такими як адміністративні карти або спеціальні протоколи безпеки, а не спекулятивними припущеннями.
4. **Обов’язок національних судів:** Рішення підкреслює, що національні суди повинні проводити змістовну оцінку фактів. Нездатність Батумського міського суду та Кутаїського апеляційного суду розглянути докази заявника (наприклад, топографічний звіт, який доводить, що він не перебував у межах обмеженої 20-метрової зони суду) стала вирішальним фактором у встановленні порушення.
5. **Толерантність до мирної поведінки:** Суд повторив, що якщо демонстрація не передбачає насильства, від органів державної влади очікується високий ступінь толерантності, навіть якщо форма протесту (наприклад, намет) є незручною.
***
**Примітка:** Це рішення є вкрай актуальним для українського правового контексту. Враховуючи чинний воєнний стан в Україні, який накладає значні обмеження на публічні зібрання та маніфестації, це рішення слугує життєво важливим нагадуванням про те, що будь-яке втручання у мирне вираження поглядів має базуватися на конкретній, обґрунтованій доказами необхідності. Воно підкреслює, що навіть в умовах обмежень держава не може покладатися на розпливчасті або спекулятивні міркування безпеки для придушення мирних, ненасильницьких протестів, що стосуються питань суспільного інтересу.
