Ось детальний аналіз судового рішення у справі № 140/4059/25:
1. Предметом спору є правомірність дій НАЗК щодо проведення моніторингу способу життя суб’єкта декларування та законність складеного за його результатами обґрунтованого висновку про виявлення ознак корупційного кримінального правопорушення.
2. **.** Верховний Суд відступив від своєї попередньої позиції (зокрема, викладеної у справі № 520/25012/21), згідно з якою висновки НАЗК не можуть оскаржуватися в адміністративному суді, якщо вони стали частиною доказової бази у кримінальному провадженні. Суд наголосив, що висновок НАЗК є індивідуальним актом суб’єкта владних повноважень, оскільки він приймається в межах реалізації контрольних функцій і безпосередньо впливає на права та інтереси особи. Суд підкреслив, що адміністративне судочинство та кримінальне провадження мають різні цілі: адміністративний суд перевіряє законність процедури та обґрунтованість дій органу, тоді як кримінальний суд оцінює докази винуватості. Існування кримінального провадження не поглинає і не нівелює право особи на судовий контроль за діяльністю НАЗК. Відтак, закриття провадження апеляційним судом з підстав непідсудності спору адміністративним судам було визнано помилковим.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу до того ж суду апеляційної інстанції для продовження розгляду по суті.
