Activity

Огляд судової практики Верховного Суду за 22/08/2026Справа №183/6185/22 від 12/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений для вашого матеріалу: 1. Предметом спору є перегляд законності вироку та ухвали апеляційного суду, якими особу було засуджено за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, через незгоду сторін із доведеністю вини та кваліфікацією дій. 2. Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд формально підійшов до розгляду справи, не надавши належної оцінки ключовим доводам захисту та прокурора. Зокрема, суди попередніх інстанцій не перевірили наявність причинно-наслідкового зв’язку між діями засудженого та смертю потерпілого, яка настала через значний проміжок часу після конфлікту. Також залишилося поза увагою твердження захисту про можливе отримання травм потерпілим під час падіння за інших обставин, що підтверджувалося показаннями свідків. Суд вказав на недослідження фактичних даних слідчих експериментів, на які було зроблено посилання у вироку, що є грубим порушенням процесуальних норм. Крім того, апеляційний суд проігнорував клопотання про повторне дослідження доказів, включаючи допит лікаря та проведення додаткової експертизи, що могло б прояснити обставини справи. Верховний Суд підкреслив, що апеляційна інстанція є останньою, де мають бути вичерпно перевірені всі сумніви, тому такий підхід є неприпустимим. 3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції, обравши при цьому обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Справа №766/22237/24 від 12/08/2026 1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги представнику потерпілого через пропуск строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду про закриття кримінального провадження. 2. Верховний Суд виходив з того, що процесуальні строки мають бути дотримані для забезпечення принципу правової визначеності, а їх поновлення можливе лише за наявності об’єктивних, непереборних обставин, що не залежали від волі особи. Суд встановив, що адвокат самостійно звернувся до суду із запитом про надання копії рішення та вказав електронну адресу для його отримання, на яку суд успішно направив документ 18 червня 2025 року. Саме з цієї дати розпочався перебіг строку на апеляційне оскарження, проте адвокат подав скаргу лише у березні 2026 року, не навівши переконливих доказів того, що саме заважало йому реалізувати своє право в межах семиденного строку після отримання рішення. Посилання на окупацію регіону та зміну адреси були визнані безпідставними, оскільки електронна комунікація з судом відбулася успішно. Суд наголосив, що адвокат, як професійний учасник процесу, зобов’язаний добросовісно виконувати свої обов’язки та контролювати хід справи після отримання кореспонденції. Таким чином, апеляційний суд правильно застосував норми процесуального права, не виявивши поважних причин для пропуску строку. 3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу представника потерпілого — без задоволення. Справа №362/2519/15-к від 17/08/2026 1. Предметом спору є перегляд у касаційному порядку вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо кваліфікації дій та призначення покарання засудженому за вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів та розбою. 2. Верховний Суд, розглядаючи справу, зосередився на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права при призначенні покарання та зарахуванні строку попереднього ув’язнення. Суд проаналізував доводи захисту, проте визнав їх недостатніми для повного скасування судових рішень, залишивши касаційну скаргу без задоволення в частині оскарження винуватості. Водночас колегія суддів здійснила перерахунок остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Ключовим моментом стало застосування положень «закону Савченко» (ч. 5 ст. 72 КК України), оскільки злочин був вчинений у період, що підпадає під дію цієї норми. Суд чітко розрахував строк попереднього ув’язнення з 2014 по 2025 рік, застосувавши пільговий коефіцієнт «один день за два». Внаслідок такого перерахунку засуджений фактично відбув призначене покарання, що стало підставою для його негайного звільнення з-під варти в залі суду. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, змінив судові рішення в частині призначення покарання та зарахування строку попереднього ув’язнення, що призвело до звільнення засудженого з-під варти у зв’язку з фактичним відбуттям строку. Справа №904/6166/25 від 18/08/2026 1. Предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 3 241 534,21 грн за господарським договором між ТОВ «Естм-Буд» та ТОВ «Релеванте». 2. Верховний Суд під час перегляду справи в касаційному порядку перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Суд дійшов висновку, що попередні інстанції повно та всебічно дослідили обставини справи, надавши належну оцінку всім наявним доказам. Аргументи скаржника про порушення норм права не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження. Суд підкреслив, що правова позиція судів попередніх інстанцій відповідає вимогам чинного законодавства та усталеній практиці вирішення подібних спорів. Верховний Суд не встановив підстав для скасування оскаржуваних рішень, оскільки вони є законними та обґрунтованими. Таким чином, касаційна скарга була визнана безпідставною, а доводи відповідача — такими, що не спростовують висновків судів нижчих ланок. 3. Верховний Суд залишив рішення Господарського суду Дніпропетровської області та постанову Центрального апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу — без задоволення. Справа №991/8352/25 від 17/08/2026 Предметом цього спору є вирішення питання про розподіл судових витрат, а саме відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави. Суд при винесенні рішення керувався загальними принципами цивільного процесуального законодавства щодо пропорційного розподілу судових витрат між сторонами. Колегія суддів оцінювала надані докази на підтвердження фактичного надання правових послуг та їх оплати, перевіряючи відповідність заявлених сум критеріям розумності та співмірності. Суд врахував складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, час, витрачений на підготовку документів та участь у судових засіданнях. Важливим аспектом стало те, що суд не погодився з повною сумою вимог заявника, визнавши частину витрат необґрунтованими або такими, що не підлягають стягненню в повному обсязі. Відтак, суд застосував підхід часткового задоволення заяви, виходячи з оцінки реальності та необхідності понесених витрат для захисту інтересів відповідача. Це рішення відображає баланс між правом сторони на професійний захист та обов’язком держави нести лише обґрунтовані витрати. Суд ухвалив частково задовольнити заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, стягнувши з Держави Україна на користь відповідача 41 705,00 грн, а в іншій частині вимог — відмовити. Справа №240/33468/23 від 17/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з урахуванням вашого запиту: 1. **Предмет спору:** Військовослужбовець оскаржив бездіяльність військової частини щодо невключення «бойової» додаткової винагороди (згідно з постановою КМУ № 168) до складу грошового забезпечення при розрахунку допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік. 2. **Аргументи суду:** * Суд виходив із того, що грошове забезпечення військовослужбовців складається з основних та додаткових видів, де останні поділяються на постійні та одноразові. * Додаткова винагорода, встановлена постановою № 168, має тимчасовий характер, оскільки виплачується виключно на період дії воєнного стану. * Розмір цієї винагороди не є сталим, оскільки залежить від фактичного виконання бойових завдань та наказів командирів, що виключає її з переліку постійних виплат. * Верховний Суд послався на позицію Великої Палати, яка чітко визначила, що додаткова винагорода за постановою № 168 належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення. * Оскільки нормативно-правові акти (зокрема Порядок № 260) передбачають розрахунок допомоги на оздоровлення та соцпобутових виплат виключно на основі постійних складових грошового забезпечення, включення до них «бойових» виплат є неправомірним. * Суд підкреслив, що дотримання єдності судової практики вимагає врахування висновків Великої Палати, які розмежовують виплати за критерієм їх систематичності. * Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми права, відмовивши у задоволенні вимог щодо перерахунку допомоги з урахуванням додаткової винагороди. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін. Справа №904/1871/24 від 18/08/2026 1. Предметом спору є вимога ДПП «Кривбаспромводопостачання» про скасування рішення адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, яким було накладено санкції за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. 2. Суд при винесенні рішення керувався тим, що органи Антимонопольного комітету діяли в межах своїх повноважень та з дотриманням процедури, передбаченої законом. Верховний Суд підтвердив, що висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності в діях позивача ознак зловживання монопольним становищем є обґрунтованими та базуються на належних доказах. Суд зазначив, що доводи скаржника зводяться до переоцінки встановлених судами фактів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції. Також було враховано, що рішення АМК відповідає принципам законності та обґрунтованості, а позивач не надав переконливих аргументів щодо наявності процесуальних порушень, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваних актів. В результаті, суд дійшов висновку, що матеріали справи свідчать про правильне застосування норм матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ДПП «Кривбаспромводопостачання» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін. Справа №907/911/23 (907/212/26) від 07/08/2026 Вітаю. Як юрист із багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий та професійний аналіз для вашого матеріалу: 1. Предметом спору є законність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача до моменту розгляду справи по суті про стягнення заборгованості за договором про участь у балансуючій групі. 2. Суд виходив із того, що заявник надав достатньо доказів системного ухилення відповідача від виконання грошових зобов’язань, що створює реальний ризик неможливості виконання майбутнього рішення суду. Верховний Суд підкреслив, що арешт коштів у межах ціни позову є співмірним заходом, який не позбавляє відповідача права власності, а лише тимчасово обмежує розпорядження ними. Аргументи скаржника про нібито блокування господарської діяльності та порушення прав третіх осіб були відхилені, оскільки відповідач не надав доказів наявності на рахунках коштів зі спеціальним режимом використання. Суд наголосив, що забезпечення позову є інструментом захисту прав кредитора від недобросовісних дій боржника, який може приховати або витратити активи. Встановлено, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми процесуального права, оцінивши обґрунтованість та адекватність обраного заходу забезпечення. Таким чином, Верховний Суд підтвердив, що вжиті заходи відповідають принципам збалансованості інтересів сторін та ефективного судового захисту. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду — без змін. Справа №240/1604/24 від 17/08/2026 Вітаю. Як фахівець із 15-річним стажем, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір: 1. Предметом спору є правомірність невключення додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, до складу грошового забезпечення при розрахунку одноразових виплат (допомоги при звільненні, компенсації за відпустки, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги). 2. Суд виходив із того, що додаткова винагорода за постановою № 168 має тимчасовий характер, оскільки вона прив’язана до періоду дії воєнного стану та не є сталою величиною, оскільки її розмір залежить від виконання конкретних бойових завдань. Верховний Суд підкреслив, що законодавство чітко розмежовує щомісячні основні види грошового забезпечення та одноразові додаткові види, до яких, згідно з Порядком № 260, належить і вказана «бойова» винагорода. Суд також послався на позицію Великої Палати Верховного Суду, яка підтвердила, що ця виплата не є складовою частиною грошового забезпечення для розрахунку інших допомог. Оскільки нормативно-правові акти не передбачають включення цієї винагороди до бази нарахування одноразових виплат, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні. Суд також врахував, що виплата цієї винагороди здійснюється лише на підставі наказів командирів за наявності відповідних умов, що додатково доводить її непостійний характер. Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, відмовивши у перерахунку виплат з урахуванням «бойових». 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін. Справа №240/2492/23 від 17/08/2026 Вітаю. Як фахівець із 15-річним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз: 1. **Предмет спору:** Позивач намагався зобов’язати військову частину включити «бойову» додаткову винагороду (згідно з постановою КМУ № 168) до бази нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані відпустки. 2. **Аргументи суду:** * Суд виходив із того, що грошове забезпечення військовослужбовців чітко структуроване законом і підзаконними актами, де додаткова винагорода за постановою № 168 має специфічний правовий статус. * Ключовим аргументом стало те, що ця винагорода є тимчасовою, оскільки прив’язана виключно до періоду дії воєнного стану. * Суд наголосив, що розмір цієї виплати не є сталим, адже він залежить від наказів командирів та фактичного виконання бойових завдань, що виключає її з категорії «постійних» виплат. * Верховний Суд послався на позицію Великої Палати, яка чітко визначила, що додаткова винагорода за постановою № 168 належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення. * Відповідно, оскільки до розрахунку допомоги при звільненні та компенсацій за відпустки включаються лише постійні складові грошового забезпечення, підстави для врахування «бойових» виплат відсутні. * Суд також зазначив, що жоден нормативно-правовий акт не передбачає включення цієї винагороди до бази розрахунку виплат при звільненні. * Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми права, відмовивши у задоволенні цієї частини позовних вимог. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін. Справа №991/2125/24 від 17/08/2026 Вітаю. Як юрист із 15-річним стажем, проаналізував наданий вами вирок Вищого антикорупційного суду. Ось детальний аналіз: 1. **Предмет спору:** Кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні корупційного злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (одержання неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище). 2. **Аргументи суду:** * Суд встановив, що обвинувачений, будучи суддею, мав повноваження на розгляд цивільної справи, в межах якої він висловив прохання та отримав 1300 доларів США (еквівалент 49 400 грн) за постановлення ухвали про забезпечення позову та передачу процесуальних документів. * Факт висловлення прохання та одержання коштів підтверджено сукупністю доказів, зокрема результатами негласних слідчих (розшукових) дій (аудіо- та відеоконтроль), які зафіксували невербальні дії обвинуваченого (демонстрація суми на екрані телефону) та його вказівки щодо місця передачі коштів. * Суд відхилив доводи захисту про провокацію злочину, зазначивши, що правоохоронні органи не вчиняли активних дій для підбурювання, а ініціатива щодо отримання вигоди виходила від самого судді, який до того ж вживав заходів конспірації. * Суд визнав недопустимим доказом аудіозапис, зроблений заявницею на диктофон до початку офіційного розслідування, оскільки це було цілеспрямоване збирання доказів приватною особою, проте інші докази (отримані в межах НСРД) визнав належними та допустимими. * Суд критично оцінив показання обвинуваченого, який заперечував факт отримання коштів, оскільки вони спростовуються відеозаписами, де зафіксовано його поведінку, спрямовану на уникнення викриття (втеча від правоохоронців, заходження до магазину через службовий вхід). * При призначенні покарання суд врахував тяжкість злочину, відсутність каяття та завдання шкоди авторитету судової влади, що унеможливило застосування більш м’яких заходів впливу. 3. **Рішення суду:** Суд визнав обвинуваченого винним у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 368 КК України та призначив йому покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на 3 роки та конфіскацією всього належного йому майна. Справа №911/1707/18 від 14/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з професійної точки зору: 1. Предметом спору є правомірність відмови апеляційного суду у відкритті провадження за скаргою особи, яка не брала участі у справі, через нібито неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. 2. Верховний Суд керувався тим, що процесуальний закон встановлює чіткий алгоритм дій для апеляційного суду при отриманні скарги з пропущеним строком. Суд наголосив, що апеляційна інстанція не мала права одразу відмовляти у відкритті провадження, оскільки спочатку необхідно було залишити скаргу без руху. Це надало б заявнику законну можливість усунути недоліки та навести додаткові обґрунтування поважності пропуску строку. Верховний Суд підкреслив, що навіть якщо особа не була залучена до справи, вона не звільняється від обов’язку доводити поважність причин пропуску строку, проте суд зобов’язаний надати їй процесуальну можливість це зробити. Апеляційний суд припустився передчасності висновків, проігнорувавши вимоги статей 260 та 261 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, було порушено право заявника на апеляційний перегляд через формальний підхід до процесуальних стадій. 3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Справа №153/313/25 від 10/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з професійної точки зору: 1. Предметом спору в цій справі є законність призначення судом апеляційної інстанції реального міри покарання у виді позбавлення волі особі, засудженій за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, після скасування попереднього вироку, яким було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням. 2. Верховний Суд у своєму рішенні керувався насамперед принципом заборони погіршення становища засудженого при новому розгляді справи, якщо попередній вирок не був скасований через необхідність призначення більш суворого покарання. Суд наголосив, що апеляційна інстанція, скасувавши вирок лише через процесуальні порушення (неправильне застосування спрощеного порядку розгляду), не мала правових підстав для посилення покарання шляхом скасування застосування статті 75 КК України. Колегія суддів послалася на сталу практику Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду, яка зобов’язує суди дотримуватися правових позицій Верховного Суду. Суд підкреслив, що ігнорування цих висновків є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Таким чином, касаційний суд дійшов висновку, що попереднє рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням було більш справедливим та відповідало вимогам закону в контексті недопустимості погіршення становища засудженого. В результаті, Верховний Суд відновив застосування іспитового строку, фактично повернувши засудженому можливість виправлення без ізоляції від суспільства. 3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, змінив вирок апеляційного суду та звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки. Справа №924/123/26 від 18/08/2026 1. Предметом спору є визнання недійсними договору застави майнових прав та договору відступлення права вимоги, укладених між банком та іншим товариством. 2. Суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що попередні інстанції припустилися помилок у застосуванні норм матеріального права при оцінці правомірності договору застави. Верховний Суд проаналізував умови договору застави майнових прав та встановив, що вони не суперечать вимогам цивільного законодавства, які регулюють забезпечення виконання зобов’язань. Суд зазначив, що право застави виникло на законних підставах, а підстави для визнання правочину недійсним, передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України, у даному випадку відсутні. Також суд врахував, що права позивача не були порушені укладенням оспорюваного договору застави в тій мірі, яка б вимагала його скасування. Таким чином, касаційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині. 3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу АТ «Оксі Банк», скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині визнання недійсним договору застави та ухвалив нове рішення про відмову в позові в цій частині. Справа №914/2157/25 від 18/08/2026 1. Предметом спору є вимога ТОВ «Веставтотрейд» про визнання протиправним та скасування рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. 2. Суд при винесенні рішення керувався тим, що під час розгляду справи не було встановлено порушень норм матеріального чи процесуального права з боку суду апеляційної інстанції. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги АМК та дійшов висновку, що вони не спростовують правомірності висновків апеляційного суду, який раніше вже надав належну оцінку доказам та обставинам справи. Суд підтвердив, що процедура прийняття оскаржуваного рішення Антимонопольного комітету не відповідала вимогам законодавства, що стало підставою для його скасування. Також було враховано, що доказова база, на яку посилався відповідач, не була достатньою для підтвердження факту вчинення позивачем антиконкурентних дій. У підсумку, колегія суддів визнала, що апеляційний суд правильно застосував норми права, а тому підстави для скасування його постанови відсутні. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Західного міжобласного територіального відділення АМК без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду — без змін. Справа №520/8118/25 від 17/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений відповідно до вашого запиту: 1. **Предмет спору:** Позивач оскаржував бездіяльність ГУНП в Харківській області щодо невключення додаткової винагороди (згідно з Постановою КМУ № 168) до складу грошового забезпечення при розрахунку компенсації за невикористані відпустки, а також невключення сум індексації до розрахунку матеріальної допомоги. 2. **Аргументи суду:** Верховний Суд виходив із того, що для розрахунку одноразових виплат при звільненні враховуються лише ті види грошового забезпечення, які мають постійний характер. Суд встановив, що додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, є тимчасовою виплатою, оскільки вона встановлена виключно на період воєнного стану та залежить від виконання конкретних завдань, що виключає її постійний характер. Відповідно, така винагорода не може бути включена до бази нарахування грошової компенсації за невикористані відпустки. Суд підкреслив, що правова природа цієї виплати є одноразовою (додатковою), а не постійною, що відповідає раніше сформованій практиці Верховного Суду. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій неправильно витлумачили норми матеріального права, ототожнивши тимчасову «воєнну» винагороду зі складовими грошового забезпечення, що мають постійний характер. У результаті Верховний Суд підтвердив правомірність відмови ГУНП у перерахунку виплат із урахуванням цієї винагороди. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ГУНП, скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині вимог щодо додаткової винагороди та ухвалив нове рішення про відмову в позові в цій частині, залишивши решту рішень без змін. Справа №127/40502/24 від 17/08/2026 Предметом спору є правомірність рішення Управління Державної міграційної служби про примусове видворення іноземця за межі України. Верховний Суд, аналізуючи матеріали справи, дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили всі обставини, які мають значення для вирішення питання про правомірність примусового видворення. Зокрема, суд касаційної інстанції вказав на необхідність детальнішої оцінки дотримання міграційним органом процедурних гарантій та врахування індивідуальних обставин життя позивача, що могли вплинути на законність оскаржуваного рішення. Суд підкреслив, що примусове видворення є крайнім заходом, який потребує ретельного обґрунтування наявності реальної загрози національній безпеці або громадському порядку. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки доводам позивача щодо порушення його прав, Верховний Суд визнав їхні рішення передчасними. Для забезпечення повного та об’єктивного розгляду справи, яка стосується фундаментальних прав людини, було вирішено повернути справу на новий розгляд. Таким чином, Верховний Суд акцентував увагу на важливості дотримання стандарту доказування в адміністративних справах, де вирішується питання про обмеження свободи пересування. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Справа №902/801/25 від 13/08/2026 Вітаю. Як фахівець із багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу: 1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи-підприємця пені за прострочення сплати штрафу, накладеного Антимонопольним комітетом України за вчинення антиконкурентних узгоджених дій. 2. Суд дійшов висновку, що факт вручення відповідачу рішення АМК про накладення штрафу є доведеним, оскільки поштове відправлення було доставлено за належною адресою, а відмітка про вручення містить дату та поштовий штемпель. Суд наголосив, що презумпція добросовісного виконання обов’язків працівниками поштового зв’язку не була спростована відповідачем належними доказами. Аргументи скаржника про неможливість ідентифікації особи, яка отримала лист, були відхилені, оскільки для фізичних осіб (ФОП) відсутність прізвища у графі «підпис» не нівелює факту вручення кореспонденції за належною адресою. Також суд зазначив, що процесуальні порушення, на які посилався скаржник (зокрема, щодо вступного слова), не вплинули на законність прийнятого рішення по суті. Верховний Суд підкреслив, що не є «судом факту» і не має повноважень переоцінювати докази, які вже були досліджені судами нижчих інстанцій. Зрештою, суд підтвердив правомірність нарахування пені, оскільки рішення АМК не було оскаржене вчасно і є чинним. 3. Верховний Суд залишив рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу ФОП Коломієць Т.І. — без задоволення. Справа №299/6530/24 від 12/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення у справі № 299/6530/24: 1. Предметом спору є законність застосування судами нижчих інстанцій положень статей 69 та 75 КК України при призначенні покарання особі, визнаній винною у незаконному переправленні осіб через державний кордон України (ч. 3 ст. 332 КК України). 2. Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій допустили істотну помилку, використавши одні й ті самі обставини (визнання вини, щире каяття, статус багатодітного батька тощо) як підставу для застосування двох різних інститутів одночасно: призначення покарання нижче від найнижчої межі (ст. 69 КК) та звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК). Суд наголосив, що ці інститути мають різні правові цілі, тому обставини, що виправдовують пом’якшення покарання, не можуть автоматично дублюватися для обґрунтування звільнення від його відбування. Також Суд звернув увагу на необхідність суворого дотримання вимог закону при призначенні обов’язкових додаткових покарань, передбачених санкцією статті. Апеляційний суд не надав належної оцінки доводам прокурора щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину, що свідчить про порушення вимог статей 370 та 419 КПК України. У результаті, рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням було визнано передчасним та недостатньо вмотивованим. 3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу прокурора частково, скасував ухвалу Львівського апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Справа №910/889/25 від 18/08/2026 Предметом спору є вимога ТОВ «Євро Смарт Пауер» про визнання протиправним та скасування рішення Антимонопольного комітету України. Верховний Суд при розгляді цієї справи дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили всі обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, касаційна інстанція вказала на необхідність більш ретельної перевірки доказів, на яких ґрунтувалося рішення АМК, та оцінки правомірності дій Комітету з урахуванням усіх процесуальних вимог. Суд наголосив, що для встановлення законності рішення органу Антимонопольного комітету суди повинні були детальніше проаналізувати матеріали справи, чого зроблено не було. Оскільки під час розгляду справи в господарському та апеляційному судах були допущені порушення норм процесуального права, Верховний Суд не мав можливості самостійно ухвалити нове рішення по суті. Відтак, для забезпечення повного та всебічного з’ясування всіх фактів, справу було повернуто на новий розгляд до суду першої інстанції. Такий підхід забезпечує дотримання принципу змагальності та права сторін на належний судовий розгляд. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Справа №916/1993/25 від 18/08/2026 Предметом спору є вимога приватного підприємства про визнання протиправним та скасування рішення територіального відділення Антимонопольного комітету України, яким було накладено санкції або встановлено порушення конкурентного законодавства. Суд при винесенні рішення керувався принципом законності та повноти дослідження доказів, наданих сторонами під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій. Верховний Суд перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшовши висновку, що суди попередніх інстанцій вірно встановили фактичні обставини справи. Аргументація суду базується на тому, що рішення Антимонопольного комітету було прийнято в межах повноважень, визначених законом, а доводи позивача не спростовують висновків про наявність порушення. Суд також звернув увагу на те, що процедура розгляду справи відповідачем була дотримана, а докази, на які посилався позивач, не дають підстав для скасування оскаржуваних актів. Верховний Суд не знайшов підстав для переоцінки доказів, оскільки це виходить за межі його повноважень, визначених Господарським процесуальним кодексом України. Таким чином, судова колегія підтвердила правомірність позиції Антимонопольного комітету та законність рішень нижчих судів. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін. Справа №991/8352/25 від 17/08/2026 Вітаю. Як юрист із 15-річним стажем, проаналізував надане вами додаткове рішення Вищого антикорупційного суду. Ось детальний розбір: 1. **Предмет спору:** Вирішення питання про відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави. 2. **Основні аргументи суду:** – Суд підтвердив право сторони на відшкодування витрат, навіть за умови неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку разом із відзивом, оскільки це є правом, а не імперативним обов’язком суду, і в даному випадку не порушило принцип змагальності. – Суд визнав правомірним відступ від початкових умов договору про надання допомоги (погодинна оплата) на користь фіксованого гонорару, оформленого додатковою угодою, проте залишив за собою право перевіряти обґрунтованість та співмірність такої суми. – Із загальної суми гонорару суд виключив витрати на послуги, надані в інтересах іншої особи (не сторони договору), а також зменшив вартість робіт через невідповідність заявленого часу фактичній тривалості судових засідань. – Оскільки позов прокурора був задоволений лише частково (на 78,05%), суд застосував принцип пропорційного розподілу судових витрат, передбачений статтею 141 ЦПК України. – Суд наголосив, що хоча сторони мають свободу договору щодо розміру гонорару, при стягненні витрат за рахунок бюджету суд зобов’язаний забезпечити розумний баланс між приватними інтересами та публічними інтересами держави. – В результаті, суд визнав обґрунтованою суму в 190 000 грн (після коригування), з яких, з урахуванням пропорції задоволених позовних вимог, до стягнення було визначено 41 705 грн. 3. **Рішення суду:** Суд частково задовольнив заяву відповідача, стягнувши з Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на користь відповідача 41 705 грн витрат на правничу допомогу. Справа №991/8983/26 від 17/08/2026 Вітаю. Як юрист із багаторічним досвідом, я проаналізував наданий вами вирок Вищого антикорупційного суду. Ось детальний аналіз цього рішення: 1. **Предмет спору:** Затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, який брав участь у злочинній організації, що заволодівала коштами державних вугледобувних підприємств через маніпуляції з публічними закупівлями. 2. **Аргументи суду:** * Суд встановив, що угода відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу, оскільки обвинувачений беззастережно визнав вину та погодився на співпрацю зі слідством для викриття інших учасників злочинної організації. * Важливим аргументом стало те, що обвинувачений не отримував особистої матеріальної вигоди від злочинів, а його участь була зумовлена службовою залежністю та складними соціально-економічними умовами в регіоні. * Суд врахував наявність суспільного інтересу, який полягає у швидкому завершенні провадження та отриманні викривальних показань, що сприятиме притягненню до відповідальності організаторів та інших співучасників. * Суд переконався у добровільності укладення угоди, відсутності тиску на обвинуваченого та наявності у нього реальної можливості виконати взяті на себе зобов’язання, зокрема щодо часткового відшкодування шкоди. * Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням суд визнав доцільним, оскільки це відповідає принципам індивідуалізації покарання та можливості виправлення особи без ізоляції від суспільства. * Суд також наголосив, що затвердження угоди не порушує прав третіх осіб, оскільки вирок не встановлює винуватість інших фігурантів, які не є сторонами цієї угоди. 3. **Рішення суду:** Суд затвердив угоду про визнання винуватості, призначив узгоджене покарання у виді 7 років позбавлення волі та звільнив обвинуваченого від його відбування з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки. Справа №240/2983/24 від 17/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Позивач вимагав включити суми додаткової винагороди (передбаченої постановою КМУ № 168) до складу грошового забезпечення для розрахунку одноразових виплат при звільненні, компенсації за невикористані відпустки та допомоги на оздоровлення. 2. **Аргументи суду:** Верховний Суд виходив із того, що додаткова винагорода, встановлена постановою № 168, має тимчасовий характер, оскільки виплачується виключно на період дії воєнного стану та залежить від виконання конкретних бойових завдань. Суд підкреслив, що чинне законодавство та Порядок № 260 чітко розмежовують щомісячні основні види грошового забезпечення та одноразові додаткові виплати. Оскільки додаткова винагорода не є сталою та залежить від наказів командирів, вона не може вважатися складовою частиною місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються інші виплати. Суд також послався на позицію Великої Палати Верховного Суду, яка підтвердила, що така винагорода належить до категорії одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно, відсутні правові підстави для включення цих сум до розрахунку допомоги при звільненні чи компенсації за відпустки. Суд також зазначив, що жоден нормативно-правовий акт не передбачає включення цієї винагороди до бази нарахування зазначених соціальних виплат. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у включенні додаткової винагороди до розрахунку спірних виплат, — без змін. Справа №916/2308/24 від 18/08/2026 1. Предметом спору у цій справі є вимога АТ «Укртатнафта» про визнання недійсним договору, укладеного з ПрАТ «Синтез Ойл». 2. Верховний Суд, переглядаючи справу в касаційному порядку, дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи та надали їм належну правову оцінку. Суд підтвердив, що підстави для визнання договору недійсним, на які посилався позивач, були доведені належними та допустимими доказами. Колегія суддів зазначила, що доводи касаційної скарги ПрАТ «Синтез Ойл» не спростовують висновків апеляційного суду щодо наявності порушень вимог законодавства при укладенні оспорюваного правочину. Суд також звернув увагу на те, що норми матеріального права були застосовані правильно, а процесуальних порушень, які б призвели до скасування рішення, допущено не було. Окрему увагу було приділено аналізу дотримання сторонами принципів добросовісності та розумності при виконанні зобов’язань. У підсумку, Верховний Суд визнав постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ «Синтез Ойл» без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду — без змін. Справа №202/5102/26 від 17/08/2026 1. Предметом спору є розгляд клопотання захисників про зміну територіальної підсудності кримінального провадження, тобто передачу справи з одного суду до іншого, що знаходиться в межах юрисдикції іншого апеляційного суду. 2. Суд при розгляді цього клопотання керувався насамперед вимогами статті 34 Кримінального процесуального кодексу України, яка чітко визначає вичерпний перелік підстав для направлення кримінального провадження з одного суду до іншого. Колегія суддів проаналізувала доводи захисту щодо необхідності зміни підсудності та дійшла висновку, що заявлені аргументи не відповідають критеріям, передбаченим законом для такого виключного заходу. Суд врахував, що територіальна підсудність є гарантією доступу до правосуддя, тому її зміна можлива лише за наявності об’єктивних та вагомих обставин, які унеможливлюють розгляд справи у визначеному законом суді. Оскільки захисники не надали достатніх доказів, що підтверджували б наявність виняткових обставин, передбачених процесуальним законом, підстави для задоволення клопотання відсутні. Суд також виходив із принципу незмінності підсудності як запобіжника від маніпуляцій з вибором суду. У результаті колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення поданих клопотань. 3. Верховний Суд постановив відмовити у задоволенні клопотань захисників про направлення матеріалів кримінального провадження до іншого суду. Справа №300/2009/25 від 17/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий та професійний аналіз для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Позивач намагався оскаржити в адміністративному суді дії та бездіяльність адвоката, який надавав йому безоплатну вторинну правничу допомогу, вимагаючи визнати їх протиправними та стягнути моральну шкоду. 2. **Аргументи суду:** – Суд наголосив, що адвокат є незалежним професіоналом, а не суб’єктом владних повноважень, тому його діяльність не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів. – Відносини між адвокатом та центром безоплатної правничої допомоги базуються на цивільно-правовому договорі, а не на адміністративному підпорядкуванні. – Законодавство чітко визначає, що оцінку професійній поведінці адвоката та наявності дисциплінарного проступку здійснюють виключно органи адвокатського самоврядування (Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури). – Суд роз’яснив, що право на звернення до суду не є абсолютним і має реалізовуватися у встановленому законом порядку, який у даному випадку передбачає дисциплінарну процедуру, а не судовий позов. – Посилання позивача на попередні рішення Верховного Суду були відхилені, оскільки в тих справах відповідачами були саме кваліфікаційно-дисциплінарні комісії, а не окремі адвокати, що змінює правову природу спору. – Отже, адміністративний суд не має повноважень втручатися у професійну діяльність адвоката, оскільки для цього існують спеціальні механізми контролю через КДКА. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив без змін ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду про відмову у відкритті провадження, підтвердивши, що такий спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Справа №902/1405/25 від 18/08/2026 1. Предметом спору є вимога ТОВ «Будівельна компанія «Нові Мінерали» про визнання недійсним рішення АТ «Вінницяобленерго». 2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили всі обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору. Зокрема, було встановлено порушення норм процесуального права щодо оцінки доказів, наданих сторонами, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які лежать в основі оскаржуваного рішення. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності ретельного перевіряння правових підстав для прийняття відповідачем рішення, що стало предметом позову. Оскільки повноваження Верховного Суду не передбачають можливості самостійного встановлення або переоцінки доказів, справа потребує додаткового дослідження в суді першої інстанції. Таким чином, для забезпечення повного та всебічного розгляду справи, рішення попередніх судів було визнано передчасними та такими, що підлягають скасуванню. 3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу частково, скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області. Справа №148/2640/24 від 10/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений відповідно до вашого запиту: 1. Предметом спору є перегляд законності вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, якими засуджену визнано винною у незаконному придбанні, зберіганні та збуті психотропних речовин (амфетаміну) за ч. 2 ст. 307 КК України. 2. Суд касаційної інстанції при винесенні рішення керувався тим, що він є судом права, а не факту, тому не має повноважень переоцінювати докази або встановлювати обставини, які вже були досліджені судами нижчих інстанцій. Колегія суддів підтвердила, що стандарт доведення «поза розумним сумнівом» у цій справі був дотриманий, оскільки винуватість особи підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, зокрема протоколами негласних слідчих дій, результатами оперативних закупок та висновками експертиз. Суд наголосив, що фабула обвинувачення була сформульована чітко та відповідає вимогам КПК України, а відсутність у реєстрі матеріалів досудового розслідування відомостей про повідомлення засудженої про виділення матеріалів не є порушенням, що впливає на законність вироку. Також було зазначено, що виділення матеріалів провадження є процесуальним рішенням прокурора, яке не підлягає окремому оскарженню, а захист мав реальну можливість ознайомитися з усіма матеріалами справи в порядку ст. 290 КПК України. Зрештою, суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, що не є підставою для скасування судових рішень. 3. Верховний Суд постановив залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженої — без задоволення. Справа №907/935/21(907/955/22) від 05/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з професійної точки зору: 1. Предметом спору є визнання недійсним договору застави транспортних засобів, укладеного боржником (ТОВ «Васстел») на користь банку, як такого, що є фраудаторним (вчиненим на шкоду кредиторам). 2. Суд при винесенні рішення керувався такими аргументами: * Встановлено, що на момент укладення договору застави боржник уже мав прострочену заборгованість перед іншим кредитором, а укладення оспорюваного правочину фактично унеможливило виконання зобов’язань перед ним. * Суд підтвердив, що боржник та особи, в інтересах яких було укладено договір застави, є пов’язаними особами, що свідчить про спільність їхніх економічних інтересів та спрямованість дій на створення переваг для окремих осіб. * Було доведено відсутність будь-якої економічної мети чи доцільності для боржника у передачі активів у заставу, оскільки компанія не отримала від цього жодної вигоди, лише обтяживши власне майно. * Суд наголосив, що для визнання правочину фраудаторним за статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства ключовим є факт вчинення боржником дій, що призвели до неможливості виконання зобов’язань перед кредиторами, незалежно від обізнаності банку про фінансовий стан боржника. * Хоча суд не погодився з кваліфікацією правочину як «фіктивного» (оскільки сторони фактично вчиняли дії на виконання договору), він підтвердив, що це не впливає на законність рішення, оскільки договір обґрунтовано визнано недійсним саме як фраудаторний. * Суд вказав, що штучне збільшення кредиторської заборгованості та виведення активів у період неплатоспроможності є класичними ознаками зловживання правом, що не може бути захищене законом. 3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими договір застави було визнано недійсним. Справа №910/3773/25 від 05/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Перегляд законності постанов судів попередніх інстанцій про визнання ТОВ «Амстор Трейд» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. 2. **Аргументи суду:** * Суд підтвердив, що процедура банкрутства має строковий характер, і після завершення розпорядження майном суд зобов’язаний прийняти рішення про подальшу долю боржника. * Встановлено, що розмір пасиву боржника (понад 67 млн грн) значно перевищує підтверджений розмір активів (близько 732 тис. грн), що свідчить про критичну неплатоспроможність. * Суд наголосив, що розпорядник майна виконав усі необхідні заходи: провів інвентаризацію, аналіз фінансового стану та скликав збори кредиторів, які підтримали перехід до ліквідації. * Аргументи скаржника щодо заінтересованості окремих кредиторів та неповного врахування голосів були відхилені, оскільки ці питання не були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій, а касаційний суд не має повноважень встановлювати нові обставини. * Суд зазначив, що навіть за відсутності рішення зборів кредиторів, він має право за власною ініціативою відкрити ліквідаційну процедуру, якщо вичерпані строки розпорядження майном та відсутні пропозиції щодо санації. * Верховний Суд підкреслив, що не здійснює переоцінку доказів, а лише перевіряє правильність застосування норм права, і в даному випадку порушень не виявив. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін. Справа №240/24918/23 від 17/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення у справі № 240/24918/23: 1. Предметом спору є правомірність невключення додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, до складу грошового забезпечення при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані відпустки та допомоги на оздоровлення. 2. Суд виходив із того, що грошове забезпечення військовослужбовців чітко структуроване, а додаткова винагорода за постановою № 168 має тимчасовий та непостійний характер, оскільки залежить від дії воєнного стану та наказів командирів. Верховний Суд наголосив, що ця виплата не є складовою частиною щомісячного грошового забезпечення, а належить до категорії одноразових додаткових видів. Суд врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка остаточно визначила правову природу цієї винагороди як такої, що не підлягає врахуванню при обчисленні інших видів допомог. Також було зазначено, що нормативно-правові акти, які регулюють порядок виплати допомоги при звільненні та на оздоровлення, прямо виключають «винагороди» з бази нарахування. Відтак, відсутність цієї суми у розрахунках позивача є цілком законною. Суд також відхилив посилання позивача на практику щодо інших видів винагород, вказавши на відсутність подібності правовідносин. 3. Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги позивача. Справа №320/29125/23 від 17/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу: 1. Предметом спору є правомірність висновку Держаудитслужби про наявність порушень у процедурі публічної закупівлі, проведеної Управлінням житлово-комунального господарства, та зобов’язання замовника розірвати договір з переможцем торгів. 2. Суд встановив, що аргументи аудиторів щодо відсутності в тендерній пропозиції необхідних документів є безпідставними. Зокрема, інформація про учасника була фактично надана у складі інших документів на фірмових бланках, що відповідало суті вимог тендерної документації. Щодо відсутності повідомлення про прийняття на роботу директора, суд застосував норми Постанови № 413, роз’яснивши, що для керівника підприємства, який є його власником, подання такого повідомлення не вимагається, оскільки відомості про нього вносяться до Єдиного державного реєстру автоматично. Оскільки тендерна пропозиція переможця повністю відповідала кваліфікаційним критеріям, у замовника не було законних підстав для її відхилення. Верховний Суд підкреслив, що норми щодо усунення невідповідностей не застосовуються, якщо пропозиція учасника спочатку була подана належним чином. Відтак, висновок органу фінансового контролю був визнаний необґрунтованим та скасований. 3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими позов замовника було задоволено, а висновок Держаудитслужби — скасовано. Справа №916/655/24 від 18/08/2026 Предметом спору є стягнення з Державної установи «Держгідрографія» на користь ТОВ «МОРПРОЕКТ» заборгованості у розмірі 1 754 614,88 грн. Суд при винесенні рішення керувався процесуальними нормами Господарського процесуального кодексу України, що регулюють порядок касаційного оскарження. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що підстава для касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (щодо застосування норми права без урахування висновку Верховного Суду), не була належним чином обґрунтована скаржником, що стало підставою для закриття провадження в цій частині. Щодо іншої підстави оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, суд провів ретельний аналіз доводів скаржника та не знайшов підтвердження порушень, які б свідчили про недійсність судових рішень попередніх інстанцій. Суд підтвердив, що рішення Господарського суду Одеської області та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду були ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, Верховний Суд не виявив підстав для скасування або зміни оскаржуваних рішень, визнавши їх законними та обґрунтованими. Верховний Суд ухвалив закрити касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, в іншій частині касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін. Справа №373/1916/21 від 17/08/2026 Предметом цього спору є перегляд законності вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, якими особу було засуджено за вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України). Верховний Суд під час касаційного розгляду перевіряв дотримання судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права при оцінці доказів та призначенні покарання. Колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини кримінального провадження, надавши належну правову оцінку всім зібраним доказам. Суд не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень. Аргументи засудженої щодо безпідставності засудження або невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості правопорушення були визнані необґрунтованими. Суд підтвердив, що кваліфікація дій за частиною 2 статті 121 КК України є правильною, а призначене покарання відповідає загальним засадам, визначеним статтею 65 КК України. Таким чином, касаційна інстанція констатувала відсутність підстав для втручання у висновки судів першої та апеляційної інстанцій. Верховний Суд залишив касаційну скаргу засудженої без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду — без змін. Справа №1-1048/11 від 18/08/2026 Предметом спору є правомірність відмови судів попередніх інстанцій у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови суду від 2011 року про призначення кримінальної справи до судового розгляду. Суд при винесенні рішення керувався тим, що згідно з нормами КПК України 1960 року, які діяли на момент ухвалення оскаржуваної постанови, рішення про призначення справи до судового розгляду не підлягало апеляційному оскарженню. Верховний Суд наголосив, що оскільки закон прямо забороняв оскарження таких постанов, вони набирали законної сили негайно, а тому питання поновлення строку на апеляцію в даному контексті є процесуально неможливим. Суд також роз’яснив, що рішення Конституційного Суду України від 2019 року не має ретроспективної дії та не поширюється на правовідносини, що виникли у 2011 році. Крім того, було зазначено, що суди попередніх інстанцій взагалі не мали повноважень розглядати клопотання про поновлення строку щодо рішень, які апріорі не підлягають апеляційному перегляду. Відтак, оскільки первинне рішення не підлягало оскарженню, касаційна скарга не може бути предметом розгляду в суді касаційної інстанції. Суд відмовив у витребуванні кримінальної справи та залишив касаційну скаргу без розгляду. Справа №990/281/26 від 17/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу: 1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) щодо результатів кваліфікаційного іспиту кандидата на посаду судді, зокрема оцінювання практичного завдання. 2. Суд виходив з того, що ВККС діє в межах своїх дискреційних повноважень, а процедура оцінювання була чітко регламентована затвердженими Методичними вказівками. Суд підкреслив, що оцінювання практичного завдання є професійним судженням членів екзаменаційної комісії, яке базується на їхньому внутрішньому переконанні, а не лише на арифметичних показниках. Колегія суддів зазначила, що законодавство не вимагає від ВККС надання детальних мотивів щодо кожного окремого бала за кожен критерій, якщо дотримано загальну процедуру. Також суд вказав на відсутність доказів того, що оцінки були очевидно заниженими або дискримінаційними. Важливим аргументом стало те, що позивачка не довела наявності суттєвих розбіжностей в оцінках членів комісії, які б вимагали повторної перевірки роботи. Зрештою, суд дійшов висновку, що незгода кандидата з виставленими балами не є підставою для визнання рішення комісії протиправним. 3. Верховний Суд ухвалив рішення відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Справа №815/6802/17 від 17/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення у справі №815/6802/17: 1. Предметом спору є правомірність рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та відмову в митному оформленні за основним методом (за ціною договору). 2. Суд виходив із того, що декларант надав повний пакет документів, які підтверджують числові значення митної вартості та не містять суттєвих розбіжностей. Верховний Суд наголосив, що митний орган має право витребовувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих відомостей, чого в даному випадку не було доведено. Відсутність деталізації класу товару (А чи В) в експортній декларації не є критичною розбіжністю, оскільки цей показник був чітко відображений в інших поданих документах: специфікації, інвойсі та калькуляціях. Суд підкреслив, що митниця повинна аналізувати весь обсяг наданих документів у їх сукупності для встановлення логічного комерційно-економічного змісту операції. Оскільки митний орган не довів недостатність поданих документів для застосування основного методу, його рішення про коригування вартості було визнано безпідставним. Аргументи митниці про необхідність переоцінки доказів були відхилені як такі, що виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції. 3. Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу Одеської митниці ДФС, а постанову апеляційного суду — без змін, підтвердивши протиправність дій митного органу. Справа №560/1837/21 від 18/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз: 1. Предметом спору є стягнення з комунального підприємства заборгованості за договором субкредитування, залученим під державні гарантії, у зв’язку з невиконанням зобов’язань перед державою. 2. Верховний Суд зосередився на перевірці дотримання судом апеляційної інстанції процесуальних норм, зокрема права сторони на участь у судовому засіданні. Суд встановив, що апеляційний суд, попри задоволення клопотання відповідача про участь у засіданні в режимі відеоконференції, не забезпечив технічну можливість такого підключення. Згідно з матеріалами справи, представник відповідача авторизувався в системі, проте не отримав запрошення від секретаря судового засідання, що підтверджується офіційною відповіддю ДП «Інформаційні судові системи». Суд наголосив, що обов’язок належного повідомлення та забезпечення участі сторін у відеоконференції лежить саме на суді, який розглядає справу. Ігнорування судом апеляційної інстанції клопотання про поновлення розгляду справи через технічний збій призвело до порушення принципів змагальності та рівності сторін. Відтак, розгляд справи за відсутності належно повідомленого учасника є безумовною підставою для скасування судового рішення. 3. Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до того ж суду апеляційної інстанції. Справа №815/6669/17 від 18/08/2026 Вітаю. Як фахівець із 15-річним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір: 1. **Предмет спору:** Оскарження відмови митного органу у внесенні змін до митних декларацій після завершення митного оформлення товарів з метою виправлення коду товару та повернення надмірно сплачених митних платежів. 2. **Аргументи суду:** * Суд наголосив на праві декларанта вносити зміни до митної декларації протягом трьох років після завершення митного оформлення, що прямо передбачено статтею 269 Митного кодексу України. * Верховний Суд підкреслив, що відмова митниці у внесенні змін лише на тій підставі, що це призведе до перерахунку митних платежів, є протиправною, оскільки перерахунок є наслідком, а не перешкодою для внесення змін. * Суд зазначив, що митний орган зобов’язаний перевіряти наявність законних підстав для внесення змін, а не просто формально відмовляти через факт завершення митного оформлення. * Суди попередніх інстанцій не дослідили повною мірою, чи були наявні об’єктивні підстави для зміни коду товару, та чи обґрунтувала митниця свою відмову належними доказами. * Апеляційний суд помилково послався на неможливість оскарження самостійно визначеного грошового зобов’язання, оскільки в даному випадку йдеться про процедуру внесення змін до декларації, а не про оскарження податкового повідомлення-рішення. * Через те, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили фактичні обставини щодо правильності класифікації товару та правомірності відмови митниці, Верховний Суд не зміг ухвалити рішення по суті. * В результаті було констатовано порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Справа №600/2794/25-а від 18/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Оскарження бездіяльності ГУНП щодо неповного нарахування та виплати компенсації за невикористані відпустки при звільненні, а також питання дотримання позивачем тримісячного строку звернення до суду. 2. **Аргументи суду:** * Суд встановив, що згідно з частиною 2 статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду у справах про виплату належних при звільненні сум становить три місяці з дня отримання працівником письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми. * Верховний Суд наголосив, що для початку відліку цього строку визначальним є не назва документа, а його зміст, який має забезпечити реальну обізнаність особи про склад та розмір виплат. * Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач отримав відповідне повідомлення 28 лютого 2025 року, що підтверджується його власноручною розпискою. * Доводи позивача про те, що вихідна допомога була виплачена пізніше (28 березня 2025 року), суд відхилив, оскільки предметом спору є саме компенсація за відпустки, а не вихідна допомога, і ці виплати є різними складовими розрахунку. * Суд зазначив, що отримання інформації про структуру виплат 28 лютого 2025 року надало позивачу об’єктивну можливість оцінити правильність розрахунків та своєчасно звернутися за захистом своїх прав. * Оскільки позов було подано 12 червня 2025 року, тобто поза межами тримісячного строку, суди правомірно залишили позовну заяву без розгляду. * Верховний Суд підкреслив, що активні дії позивача (адвокатські запити) після пропуску строку не змінюють дату, з якої особа повинна була дізнатися про порушення свого права. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій про залишення позову без розгляду — без змін. Справа №160/587/24 від 18/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами рішення Верховного Суду. Ось стислий та професійний аналіз для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Працівник Державної кримінально-виконавчої служби звернувся до суду з вимогою зобов’язати виправну колонію нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн за період з березня по жовтень 2022 року, передбачену постановою КМУ №168. 2. **Аргументи суду:** Верховний Суд виходив із того, що право на отримання додаткової винагороди за постановою №168 у спірний період залежало від законодавчих змін, які визначали територіальні критерії несення служби. Суд підтвердив, що у період з 11 березня по 07 липня 2022 року позивач мав право на виплату, оскільки його установа розташовувалася в межах адміністративно-територіальної одиниці, де діяла програма «єПідтримка». Однак, починаючи з 08 липня 2022 року, умови отримання винагороди змінилися: вона стала виплачуватися лише тим особам, які несли службу в громадах, розташованих у районах бойових дій, окупації або оточення. Оскільки місто Кривий Ріг у відповідний період не входило до переліку таких територій, затвердженого урядом, підстави для виплати винагороди після 08 липня 2022 року відсутні. Суд також наголосив на принципі незворотності дії нормативно-правових актів у часі, що унеможливлює застосування нових критеріїв до правовідносин, які виникли раніше. Таким чином, суд розмежував періоди служби позивача, визнавши право на виплату лише за той час, коли законодавство прямо передбачало таку можливість для його регіону. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу установи, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій у частині виплат за період з 08 липня по 18 жовтня 2022 року та відмовивши у задоволенні позову за цей період, залишивши рішення в силі лише в частині виплат за період до 07 липня 2022 року. Справа №280/9536/24 від 18/08/2026 Вітаю. Як фахівець із 15-річним досвідом, проаналізував надане вами рішення Верховного Суду. Ось суть справи: 1. Предметом спору є правомірність застосування податковим органом штрафу за несвоєчасну реєстрацію акцизних накладних та розрахунків коригування в умовах дії воєнного стану. 2. Суд виходив із того, що під час воєнного стану законодавство передбачало зупинення перебігу строків, визначених податковим законодавством, і в переліку виключень до цих строків (щодо реєстрації акцизних накладних) спочатку не було чітких приписів, які б дозволяли ігнорувати це зупинення. Суд підкреслив, що для акцизних накладних, граничний термін реєстрації яких припадав на період з 24 лютого 2022 року, було встановлено спеціальний пільговий період для реєстрації (30 днів після набрання чинності Законом № 3303-IX), і позивач вклався в цей строк. Щодо накладних за попередні періоди, суд вказав на помилковість розрахунків податкової, оскільки застосування штрафів було заблоковано через зупинення перебігу строків згідно з підпунктом 69.9 підрозділу 10 розділу XX ПК України. Верховний Суд також відхилив доводи податкової про необхідність оцінки «можливості виконання обов’язків», оскільки в даному випадку ключовим стало саме зупинення перебігу строків, а не наявність чи відсутність можливості у платника. Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що підстави для накладення штрафу були відсутні. 3. Верховний Суд залишив рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу податкового органу — без задоволення. Справа №140/4059/25 від 18/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення у справі № 140/4059/25: 1. Предметом спору є правомірність дій НАЗК щодо проведення моніторингу способу життя суб’єкта декларування та законність складеного за його результатами обґрунтованого висновку про виявлення ознак корупційного кримінального правопорушення. 2. **.** Верховний Суд відступив від своєї попередньої позиції (зокрема, викладеної у справі № 520/25012/21), згідно з якою висновки НАЗК не можуть оскаржуватися в адміністративному суді, якщо вони стали частиною доказової бази у кримінальному провадженні. Суд наголосив, що висновок НАЗК є індивідуальним актом суб’єкта владних повноважень, оскільки він приймається в межах реалізації контрольних функцій і безпосередньо впливає на права та інтереси особи. Суд підкреслив, що адміністративне судочинство та кримінальне провадження мають різні цілі: адміністративний суд перевіряє законність процедури та обґрунтованість дій органу, тоді як кримінальний суд оцінює докази винуватості. Існування кримінального провадження не поглинає і не нівелює право особи на судовий контроль за діяльністю НАЗК. Відтак, закриття провадження апеляційним судом з підстав непідсудності спору адміністративним судам було визнано помилковим. 3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу до того ж суду апеляційної інстанції для продовження розгляду по суті. Справа №2а-19248/11/2670 від 17/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з урахуванням вашого запиту: 1. **Предмет спору:** Спір стосувався правомірності стягнення з податкового органу на користь товариства витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій. 2. **Аргументи суду:** * Суд наголосив, що розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та витраченим часом. * Ключовим процесуальним моментом є те, що зменшення суми витрат за критерієм співмірності можливе лише за наявності обґрунтованого клопотання іншої сторони, чого податковий орган у суді першої інстанції не зробив. * Щодо витрат в апеляції, суд апеляційної інстанції самостійно проаналізував акти виконаних робіт та встановив, що частина послуг дублювала роботу, виконану в першій інстанції, а також була надана особами, які не мають статусу адвоката. * Верховний Суд підтвердив, що суд має право оцінювати реальність та доцільність витрат, тому часткове задоволення заяви про відшкодування витрат в апеляції є законним та обґрунтованим. * Суд зазначив, що доводи податкового органу фактично зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції. * Також було підкреслено, що при розподілі витрат суд має враховувати критерії реальності, розумності та пропорційності, що і було зроблено судами попередніх інстанцій. * Остаточно суд констатував, що відсутність клопотання про зменшення витрат у першій інстанції та належне обґрунтування зменшення витрат в апеляції свідчать про правильне застосування норм процесуального права. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційні скарги Офісу великих платників податків ДФС без задоволення, а додаткові рішення судів попередніх інстанцій — без змін. Справа №280/10685/24 від 18/08/2026 Вітаю. Як фахівець із 15-річним досвідом, проаналізував надане судове рішення. Ось стислий виклад для вашого матеріалу: 1. Предметом спору є правомірність рішення Міністерства оборони України про виплату матері загиблого військовослужбовця лише половини суми одноразової грошової допомоги (ОГД) через наявність у загиблого повнолітньої доньки. 2. Верховний Суд наголосив, що коло осіб, які мають право на ОГД, визначається виключно станом на дату загибелі військовослужбовця. Суд зазначив, що повнолітня дитина не набуває автоматичного права на виплату, якщо не доведено факт її перебування на утриманні загиблого або статус члена сім’ї, який проживав разом із ним та вів спільний побут. Відповідач не мав законних підстав для «резервування» частини коштів на майбутнє, оскільки чинне законодавство не передбачає такого механізму. У разі появи інших претендентів у майбутньому, питання перерозподілу виплачених коштів має вирішуватися виключно за взаємною згодою або в судовому порядку. Таким чином, дії Міноборони щодо обмеження виплати позивачці були визнані протиправними, оскільки на момент загибелі вона була єдиною особою, яка відповідала критеріям отримувача. 3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу матері загиблого, скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції про виплату допомоги у повному обсязі. Справа №520/271/24 від 18/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з професійної точки зору. 1. Предметом спору є правомірність вимог колишнього поліцейського щодо повторного стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, незважаючи на те, що аналогічну суму вже було стягнуто в межах іншого судового провадження. 2. Суд при винесенні рішення керувався принципом недопустимості подвійного стягнення за одне й те саме порушення трудових прав. Верховний Суд встановив, що оскільки позивач уже отримав судове рішення про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку в межах шести місяців (у справі № 520/11898/24), повторне звернення з аналогічними вимогами за той самий період є безпідставним. Суд наголосив, що хоча кожне порушення трудових прав може породжувати окрему відповідальність, у даному випадку йдеться про один і той самий предмет спору та одні й ті самі підстави, що вже були предметом судового розгляду. Аргументи позивача про необхідність застосування правової позиції щодо «самостійності кожного порушення» (справа № 440/6856/22) були відхилені як нерелевантні, оскільки в цій справі виплати здійснювалися на виконання одного й того самого рішення суду про стягнення недоплаченого грошового забезпечення. Таким чином, суд дійшов висновку, що задоволення позову призвело б до безпідставного збагачення позивача та порушення балансу інтересів сторін. 3. Верховний Суд залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою було відмовлено у задоволенні позовних вимог про повторне стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Справа №823/2038/17 від 17/08/2026 Вітаю. Як фахівець із 15-річним досвідом, проаналізував надане вами рішення Верховного Суду. Ось детальний аналіз: 1. Предметом спору є правомірність рішення митного органу про зміну коду товару «Набір збірний «Мольберт» згідно з УКТЗЕД, що призвело до відмови у митному оформленні задекларованого позивачем коду. 2. Суд при винесенні рішення керувався тим, що класифікація товарів має здійснюватися на основі їхніх визначальних характеристик та функціонального призначення, а не лише за назвою окремих компонентів. Верховний Суд підтримав позицію попередніх інстанцій, що набір, який складається з різних предметів (дошка, крейда, маркери тощо) і призначений для дозвілля та навчання дітей, має класифікуватися як іграшка за товарною позицією 9503. Суд наголосив, що митниця безпідставно віднесла товар до позиції 9610 (дошки для писання), оскільки основною властивістю товару є його ігрова та розвиваюча функція, а не лише наявність поверхні для письма. Також було враховано, що сертифікати відповідності та експортна документація виробника підтверджували належність товару до категорії іграшок. Суд відхилив доводи митниці про те, що набір слід класифікувати за найбільш конкретним описом окремого компонента, оскільки це суперечить правилам інтерпретації УКТЗЕД для багатокомпонентних товарів. Зрештою, суд дійшов висновку, що митний орган не довів правомірність своїх дій та не спростував належним чином докази позивача щодо природи товару. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу митниці без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій, якими було скасовано рішення про визначення коду товару, — без змін. Справа №380/2564/25 від 18/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами рішення Верховного Суду. Ось детальний розбір: **1. Предмет спору** Предметом спору є спроба позивача оскаржити в адміністративному порядку дії судді, вчинені ним під час розгляду іншої судової справи, та стягнути з держави моральну шкоду за такі дії. **2. Аргументи суду** * Суд наголосив, що дії судді, вчинені під час розгляду конкретної справи, є процесуальними, а не управлінськими, тому суддя в таких правовідносинах не є суб’єктом владних повноважень. * Верховний Суд підтвердив, що законність процесуальних актів та дій судді може перевірятися виключно в межах апеляційного чи касаційного оскарження рішень у тій справі, де ці дії були вчинені. * Будь-яке втручання у здійснення правосуддя шляхом ініціювання окремих позовів проти суддів є неприпустимим і порушує принцип незалежності судової влади. * Суд зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, якщо вони спрямовані на забезпечення правової визначеності та належного функціонування судової системи. * Позивач не позбавлений права на захист, проте він має реалізовувати його виключно в межах процесуального законодавства, а не шляхом подання нових позовів проти суду. * Відтак, оскільки такий спір не належить до юрисдикції адміністративних судів і взагалі не підлягає судовому розгляду як окремий позов, відмова у відкритті провадження була цілком правомірною. **3. Рішення суду** Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження — без змін. Справа №826/2219/17 від 17/08/2026 Ось аналіз судового рішення, підготовлений відповідно до вашого запиту: 1. Предметом спору є правомірність нарахування податковим органом штрафних санкцій за несвоєчасну сплату рентної плати, що було виявлено під час проведення камеральної перевірки. 2. Суд встановив, що на момент проведення перевірки у 2016 році податковий орган не мав законодавчих повноважень перевіряти своєчасність сплати узгоджених грошових зобов’язань у межах камеральної перевірки, оскільки такі повноваження були надані лише з 1 січня 2017 року. Відповідно, акт перевірки, складений з порушенням компетенції, визнано недопустимим доказом, що автоматично робить неможливим притягнення платника до відповідальності. Водночас Верховний Суд не погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що датою сплати податку є момент подання платіжного доручення до банку. Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд наголосив, що належним виконанням податкового обов’язку є саме фактичне надходження коштів до бюджету. Таким чином, суд залишив рішення про скасування штрафів у силі, але змінив мотивувальну частину, виключивши аргумент про «своєчасність за датою подання доручення» та залишивши аргумент про «неправомірність процедури перевірки». 3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій, проте залишив без змін їхню резолютивну частину про скасування податкових повідомлень-рішень. Справа №120/14360/24 від 18/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Оскарження бездіяльності військової частини щодо ненадання військовослужбовцю довідок про обставини отримання ним поранень (травм) під час проходження військової служби у 2022 році. 2. **Аргументи суду:** – Суд наголосив, що довідка про обставини травми є похідним документом від результатів службового розслідування нещасного випадку, тому її видача неможлива без встановлення факту такого випадку. – Верховний Суд підкреслив, що військовослужбовець має право звернутися за отриманням такої довідки у будь-який час, і сам факт звернення не може вважатися несвоєчасним. – Суд зазначив, що статус військовослужбовця як такого, що «самовільно залишив частину», не позбавляє його права на отримання документів про поранення, отримані до моменту виникнення цього статусу. – Водночас суди попередніх інстанцій не встановили, чи отримувала військова частина медичні документи (довідки, виписки) щодо поранень позивача у 2022 році, що є критично важливим для вирішення справи. – Верховний Суд вказав на недотримання судами принципу офіційного з’ясування всіх обставин справи, оскільки вони не дослідили наявність або відсутність матеріалів розслідування нещасних випадків. – Суд також звернув увагу на необхідність перевірки того, чи були вжиті заходи з обміну медичними документами між закладами охорони здоров’я та військовою частиною, навіть з урахуванням того, що спірні події відбулися до прийняття відповідної постанови КМУ № 901. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного встановлення обставин. Справа №640/25454/20 від 18/08/2026 Вітаю. Як фахівець із 15-річним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір: 1. Предметом спору є правомірність висновку Держаудитслужби про наявність порушень у процедурі закупівлі, проведеної КП «Київтеплоенерго», та зобов’язання замовника розірвати укладений договір. 2. Верховний Суд у цій справі зосередився на дотриманні процесуальних норм, а не на суті тендерного спору. Суд наголосив, що оскільки висновок аудиторів вимагає розірвання договору, це безпосередньо зачіпає права та обов’язки переможця торгів — ТОВ «Рімол». Суди першої та апеляційної інстанцій допустили критичну помилку, не залучивши вказане товариство до участі у справі як третю особу. Верховний Суд підкреслив, що інститут третьої особи є гарантією справедливого судового розгляду, оскільки дозволяє уникнути ситуацій, коли рішення суду впливає на права особи, яка не мала можливості висловити свою позицію. Таке порушення процесуального права є безумовною підставою для скасування судових рішень. Суд також зазначив, що повноваження скасувати рішення через незалучення таких осіб суд касаційної інстанції здійснює незалежно від доводів сторін, оскільки це є фундаментальним дефектом правосуддя. Відтак, Верховний Суд не став розглядати питання правомірності вимоги про розірвання договору, доки не буде забезпечено участь усіх заінтересованих сторін. 3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду для залучення до участі у справі переможця торгів та повторного розгляду спору. Справа №240/24118/25 від 18/08/2026 Вітаю. Як фахівець із 15-річним досвідом, проаналізував надане вами рішення Верховного Суду. Ось детальний розбір: 1. Предметом спору є правомірність повернення судами першої та апеляційної інстанцій позовної заяви військовослужбовця про стягнення грошового забезпечення через пропуск ним тримісячного строку звернення до суду. 2. Суд керувався тим, що питання строків звернення до суду у справах про оплату праці має вирішуватися з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2025 від 11 грудня 2025 року. **** Верховний Суд у цій справі фактично врахував нову правову позицію Конституційного Суду, яка визнала неконституційним обмеження тримісячним строком права працівника (зокрема військовослужбовця, який продовжує службу) на звернення до суду щодо стягнення належних виплат. Суди попередніх інстанцій формально застосували статтю 233 КЗпП України, не врахувавши, що це обмеження було визнано таким, що звужує конституційні права на судовий захист. Верховний Суд наголосив, що обов’язок роботодавця щодо виплати винагороди є триваючим, а тому встановлення жорстких строків звернення під час дії трудових відносин є неприпустимим. Отже, висновки нижчих судів про пропуск строку та повернення позову були визнані передчасними та такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм права. 3. Верховний Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, направивши справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті. Справа №2а-19248/11/2670 від 17/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з професійної точки зору: 1. **Предмет спору:** Спір стосувався правомірності стягнення з контролюючого органу на користь товариства витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій. 2. **Аргументи суду:** * Суд наголосив, що розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та часом, витраченим адвокатом. * Ключовим процесуальним моментом є те, що зменшення суми витрат за критерієм співмірності можливе виключно за клопотанням іншої сторони, чого контролюючий орган у суді першої інстанції не зробив. * Суд підкреслив, що обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє відповідне клопотання, а суд не може діяти з власної ініціативи у цьому питанні (за винятком випадків, передбачених ч. 9 ст. 139 КАС України). * Щодо апеляційної інстанції, суд визнав правомірним часткове задоволення заяви, оскільки апеляційний суд самостійно проаналізував акти виконаних робіт і встановив факт дублювання послуг, які вже надавалися в суді першої інстанції. * Верховний Суд зазначив, що доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції. * Суд підтвердив, що компенсації підлягають лише реальні, необхідні та обґрунтовані витрати, а не будь-яка сума, зазначена в договорі. * Рішення ґрунтується на усталеній практиці Верховного Суду щодо оцінки фактичності та розумності адвокатських витрат. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційні скарги Офісу великих платників податків ДФС без задоволення, а оскаржувані додаткові рішення судів попередніх інстанцій — без змін. Справа №815/2417/17 від 18/08/2026 Вітаю. Як юрист із багаторічним досвідом, проаналізував надане вами рішення Верховного Суду. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Оскарження рішень митного органу про коригування митної вартості товарів та карток відмови в митному оформленні через безпідставне застосування резервного методу оцінки. 2. **Аргументи суду:** * Суд наголосив, що митниця має право витребовувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, чого в даному випадку доведено не було. * Верховний Суд підтвердив, що прайс-листи не є обов’язковими документами, а їх довільна форма не може бути підставою для сумнівів у митній вартості, оскільки це порушує принцип свободи підприємницької діяльності. * Митний орган не довів наявність розбіжностей у поданих документах, які б впливали на числове значення митної вартості, а інвойси містили всю необхідну інформацію для визначення вартості за ціною договору. * Суд вказав на формальний підхід митниці при застосуванні резервного методу, оскільки орган обрав аналогічні товари лише за кодом УКТЗЕД та країною походження, проігнорувавши інші фактори, що впливають на ціноутворення. * Відсутність умов оплати в інвойсі не є критичним ціноутворюючим фактором, тому вимога митниці надати додаткові документи з цього приводу була визнана неправомірною. * Суд підкреслив, що рішення про коригування вартості має бути обґрунтованим, а митниця не навела порівняння характеристик товарів, що свідчить про порушення вимог статті 55 Митного кодексу України. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу митниці без задоволення, а постанову апеляційного суду, якою позов задоволено, — без змін. Справа №620/8115/25 від 18/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами рішення Верховного Суду. Ось детальний розбір: 1. **Предмет спору:** Оскарження фізичною особою-підприємцем податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій за здійснення діяльності без чинної ліцензії. 2. **Аргументи суду:** * Суд підтвердив, що податковий орган має право проводити фактичні перевірки за період до 1095 днів, і це не суперечить законодавству. * Використання даних із системи СОД РРО та іншої податкової інформації під час фактичної перевірки визнано правомірним інструментом контролю, що не виходить за межі повноважень податківців. * Ключовим моментом стало питання вручення розпоряджень про анулювання ліцензій: суд наголосив, що ліцензія втрачає чинність лише з моменту отримання суб’єктом господарювання відповідного розпорядження. * Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином докази вручення цих документів, зокрема відсутність квитанцій у текстовому форматі, які б підтверджували факт доставки документа в електронний кабінет. * Оскільки суди не встановили точну дату вручення розпоряджень, неможливо визначити, чи була діяльність позивача на той момент ліцензованою, а отже, і правомірність накладення штрафів залишається недоведеною. * Суд зазначив, що самостійно встановлювати ці фактичні обставини (момент вручення) він не має повноважень, тому справа потребує додаткового дослідження доказів. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення факту та дати отримання позивачем розпоряджень про анулювання ліцензій. Справа №140/8413/25 від 18/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з професійної точки зору: 1. **Предмет спору:** Предметом спору є правомірність залишення судом першої інстанції без розгляду позову ФОП про скасування податкових повідомлень-рішень через пропуск строку звернення до суду. 2. **Аргументи суду:** * Суд підтвердив, що для оскарження податкових повідомлень-рішень без досудового порядку застосовується шестимісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 122 КАС України. * Верховний Суд наголосив, що обов’язок платника податків добросовісно отримувати кореспонденцію за податковою адресою є ключовим, і посилання на неотримання документів не є поважною причиною пропуску строку. * Суд зазначив, що чинне законодавство не вимагає від податкового органу зазначати реквізити документів у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. * Попри те, що позиція податкового органу щодо пропуску строку була визнана обґрунтованою, Верховний Суд зіткнувся з процесуальною колізією: суд першої інстанції вже розглянув справу по суті та задовольнив позов, поки тривав касаційний розгляд. * Скасування постанови апеляційного суду призвело б до існування двох взаємовиключних рішень (про залишення без розгляду та про задоволення позову), що порушує принцип правової визначеності. * Тому, з метою уникнення процесуального хаосу, Верховний Суд залишив постанову апеляційного суду без змін, вказавши, що питання пропуску строку може бути переглянуте в апеляційному порядку при оскарженні рішення суду першої інстанції по суті. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а постанову апеляційного суду — без змін, з огляду на необхідність дотримання принципу правової визначеності через наявність ухваленого рішення по суті спору. Справа №280/7060/25 від 18/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з урахуванням вашого запиту: 1. **Предмет спору:** Оскарження ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень податкового органу про припинення ліцензії на роздрібну торгівлю пальним. 2. **Аргументи суду:** Верховний Суд наголосив, що інститут забезпечення позову є винятковим заходом, який має застосовуватися лише за наявності реальних, а не гіпотетичних підстав. Суд зазначив, що заявник (ТОВ «ЄВРО5») обмежився лише загальними твердженнями про можливі негативні наслідки для бізнесу, не надавши жодних документальних доказів (наприклад, розрахунків збитків, даних про кількість працівників чи доказів неможливості ведення діяльності за іншими ліцензіями). Суди попередніх інстанцій припустилися помилки, застосувавши заходи забезпечення позову без перевірки співмірності та адекватності таких заходів заявленим вимогам. Верховний Суд підкреслив, що сам факт наявності спору з податковим органом не є автоматичною підставою для зупинення дії оскаржуваних рішень. Суд має пересвідчитися, що невжиття заходів дійсно унеможливить виконання майбутнього рішення суду, чого в даному випадку встановлено не було. Відтак, поверхневий підхід судів нижчих інстанцій до оцінки доказів призвів до порушення норм процесуального права. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким повністю відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову. Справа №826/10281/17 від 17/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з професійної точки зору: 1. Предметом спору є правомірність податкових повідомлень-рішень, якими позивачу було збільшено суми грошових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість через висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з низкою контрагентів. 2. Суд при винесенні рішення керувався тим, що позивач надав належним чином оформлені первинні документи, які повністю відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують фактичне здійснення операцій. Суд наголосив, що податковий орган не довів відсутність у позивача необхідних документів або їх невідповідність законодавству. Важливим аргументом стало те, що можливі порушення податкової дисципліни контрагентами не можуть автоматично свідчити про недобросовісність самого платника податків, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер. Крім того, суд зазначив, що контролюючий орган не надав доказів обізнаності позивача про протиправну діяльність його контрагентів. Посилання податківців на наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів було відхилено, оскільки не було доведено зв’язку цих проваджень саме зі спірними операціями. Зрештою, суд підтвердив, що придбані послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є ключовим для формування податкового кредиту та витрат. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві без задоволен […]

Case No. 240/24118/25 dated 08/18/20261. The subject of the dispute is the lawfulness of the return by the courts of first and appellate instances of a […]

Справа №240/24118/25 від 18/08/2026Вітаю. Як фахівець із 15-річним досвідом, проаналізува […]

Case No. 140/4059/25 dated 08/18/2026Here is a detailed analysis of the court decision in case No. 140/4059/25: 1. The subject matter of the dispute is […]

Справа №140/4059/25 від 18/08/2026Ось детальний аналіз судового рішення у справі № 140/40 […]

Draft Law on Withdrawal from the Agreement on Cooperation of Member States of the Commonwealth of Independent States in Case of Evacuation of Their Citizens from Third Countries in the Event of Emergency SituationsThe analysis could not be completed. Full text by link

Проєкт Закону про вихід з Угоди про взаємодію держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав на випадок евакуації їх громадян з третіх країн у разі виникнення надзвичайних ситуаційАналіз виконати не вдалося. Повний текст за посиланням

Draft Law on Ratification of the Agreement between the Cabinet of Ministers of Ukraine and the Government of the Republic of Moldova on the Gainful Occupation of Family Members of Members of Diplomatic Missions or Consular PostsThe analysis could not be performed. Full text by link

Проєкт Закону про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Молдова про здійснення оплачуваної діяльності членами сімей співробітників дипломатичних представництв або консульських установАналіз виконати не вдалося. Повний текст за посиланням

Draft Law on Amendments to the Code of Ukraine on Administrative Offenses regarding liability for violation of requirements in the field of granting status in accordance with the Law of Ukraine "On the Status of War Veterans, Guarantees of Their Social Protection"The analysis could not be performed. Full text by link

Проєкт Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення вимог у сфері надання статусу відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"Аналіз виконати не вдалося. Повний текст за посиланням

Draft Law on Amendments to the Law of Ukraine "On Accounting and Financial Reporting in Ukraine" regarding the introduction of sustainability reportingThe analysis could not be performed. Full text by link

Проєкт Закону про внесення змін до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо запровадження звітності із сталого розвиткуАналіз виконати не вдалося. Повний текст за посиланням

Draft Law on Persons Involved in Ensuring the Implementation of Measures Aimed at Protecting the Independence, Sovereignty, and Territorial Integrity of UkraineThe analysis could not be completed. Full text by link

Проєкт Закону про осіб, які залучалися до забезпечення проведення заходів, спрямованих на захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності УкраїниАналіз виконати не вдалося. Повний текст за посиланням

Draft Law on Amendments to the Code of Ukraine on Administrative Offenses regarding the ensuring of equal rights and opportunities for women and menThe analysis could not be completed. Full text by link

Проєкт Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіківАналіз виконати не вдалося. Повний текст за посиланням

Draft Resolution on Reclassification of Avangard Settlement, Odesa District, Odesa Region, as a CityThe analysis could not be performed. Full text by link

Проєкт Постанови про віднесення селища Авангард Одеського району Одеської області до категорії містАналіз виконати не вдалося. Повний текст за посиланням

Draft Law on Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine regarding bringing them into compliance with EU law in the field of cross-border healthcare and the coordination of social security systems in the part relating to medical servicesAnalysis of the Draft Law: Analysis of the Draft Law of Ukraine on Cross-Border Healthcare This draft law has been developed to adapt national legislation to European Union standards regarding the provision of medical services to patients in a cross-border context. The document establishes a legal mechanism for coordinating social security systems, enabling citizens of Ukraine and foreigners to receive medical care outside the country with appropriate financial reimbursement. Furthermore, the draft introduces institutional changes, including the establishment of a “National Contact Point” and the definition of procedures for centers of clinical expertise. This is a fundamental step toward ensuring continuity of patient care and the unification of medical documents at the international level. 1. Structure of the Draft and Key Changes The draft introduces systemic changes to the Fundamentals of Ukrainian Legislation on Healthcare and the Law “On State Financial Guarantees of Medical Care for the Population.” Key structural innovations include: Terminology Block: The concepts of “Member State of treatment,” “Member State of affiliation,” “cross-border healthcare,” and “National Contact Point” have been introduced. Centers of Clinical Expertise: A new Article 53-2 has been added, which regulates the activities of such centers and reference networks for complex and orphan diseases. Cross-Border Mechanism: Procedures for the recognition of prescriptions issued abroad have been codified, and the powers of competent authorities regarding mutual settlements between states have been defined. Insurance: A requirement has been introduced for healthcare facilities to hold professional liability insurance contracts covering patients. 2. Significant Provisions for Stakeholders For businesses, legislators, and citizens, the following aspects are most significant: For patients: The right to reimbursement of costs for medical care received in EU Member States is established, as well as the possibility of uninterrupted continuation of treatment in Ukraine that was initiated abroad. This also applies to the recognition of foreign medication prescriptions. For medical business and healthcare facilities: A requirement for professional liability insurance is introduced. At the same time, healthcare facilities receive a clear algorithm for working with foreign patients, including procedures for providing information regarding the cost and quality of services. For authorities and experts: The National Health Service of Ukraine (NHSU) and the Ministry of Health are granted expanded powers as competent authorities for the implementation of EU regulations. Mandatory infection control and new standards for providing care for rare (orphan) diseases are introduced. Protection of rights: The draft clearly distinguishes between procedures for handling patient complaints depending on whether they concern the quality of care or financial guarantees, which simplifies the mechanism for the administrative protection of rights. The changes, on the whole, are aimed at making the Ukrainian healthcare system more integrated into the European medical space, minimizing bureaucratic barriers for patients receiving treatment across different jurisdictions. Analysis of the Explanatory Note: Greetings. As a lawyer with many years of experience, I have analyzed the provided document. This is an extremely important stage for the European integration of our medical system. Below is a detailed breakdown for your material. 1. Essence of the Draft Law This draft law is aimed at creating a comprehensive legal regime for cross-border medical care, which will allow for the integration of the Ukrainian healthcare system into the European space. The document defines mechanisms for receiving and reimbursing the costs of medical services received by citizens abroad, as well as the conditions for providing such care to foreigners in Ukraine, based on European directives and regulations. 2. Reasons and Necessity for Adoption The author of the explanatory note emphasizes three key aspects: Fulfillment of international obligations: Ukraine must adapt its legislation to EU standards in accordance with the Association Agreement and the requirements set out in the Report on Ukraine’s progress under the EU Enlargement Package. Without this step, full membership in the European Union regarding the free movement of services and persons is impossible. Filling legislative gaps: Currently, the regulation of medical care abroad is fragmented. There are no clear procedures for cost reimbursement, mechanisms for medical data exchange (interoperability), and no legal status for a “National Contact Point.” Protection of patient rights: It is necessary to ensure non-discriminatory access to quality treatment and guarantee the continuity of medical monitoring for patients being treated in different EU countries. 3. Main Consequences for Key Groups For various parties, this project brings significant changes: For citizens (patients): A transparent procedure for the reimbursement of treatment costs incurred abroad will appear within the framework of the Medical Guarantee Program. This will make access to care more predictable and the mechanism for obtaining treatment authorizations clear and contestable. For business (medical service providers): Medical institutions will receive clear rules of engagement regarding the servicing of foreign patients, particularly in matters of informing them about risks, costs, and the provision of medical documentation that complies with European standards. For the state and experts: A National Contact Point is being created, and a “generalized medical discharge summary” is being implemented, which will increase the efficiency of data management. The NHSU is acquiring the powers of a competent authority for financial mutual settlements with EU countries, which will eliminate chaos in financing and prevent fraud. Special aspect: The draft expands the circle of persons covered by the Medical Guarantee Program, notably including foreign military personnel, which is of great importance for the security sector of Ukraine. In summary: we are moving from ad-hoc resolution of “treatment abroad” issues to building a systemic infrastructure where the patient, their medical data, and treatment funds become “mobile” within the European legal space. Analysis of Other Documents: Greetings. As a lawyer with 15 years of experience, I have analyzed the provided draft Law and supporting documents (explanatory note, financial calculations, list of bylaws). Below is an analytical brief. 1. Position of the Document’s Author The author of the draft is the Cabinet of Ministers of Ukraine, which clearly indicates full support for the initiative by the government as part of the European integration strategy. The draft law has been developed to adapt Ukrainian medical legislation to EU requirements in the field of cross-border healthcare and social security coordination, which is critical for Ukraine’s future membership in the European Union. 2. Main Provisions for Legislators, Experts, and Business This draft law is a fundamental document that changes the rules of the game in the medical sphere. Here is what to look out for: Institutional framework of cross-border medicine: The draft clearly defines the concepts of “Member State of treatment” and “Member State of affiliation” and introduces the institution of a National Contact Point. This is a legal entity that will become a “single window” for patients and physicians regarding all matters related to treatment abroad and the exchange of medical information. Mandatory professional liability insurance: For businesses (healthcare facilities and private practitioner physicians), a requirement is introduced to hold a civil liability insurance contract for damages caused to a patient. This is a significant step toward European standards for the protection of patient rights, which, however, will require additional insurance costs for the medical business. Centers of clinical expertise: The draft law creates a system of reference networks for complex and orphan diseases. This will allow for the concentration of resources in the best facilities and ensure the exchange of expert knowledge, which is vital for patients with rare pathologies. Recognition of foreign prescriptions: An important provision for patients: the possibility of dispensing medication based on prescriptions issued abroad is provided, in compliance with a special identification procedure. This will ensure the continuity of treatment for individuals moving between countries. Financial aspect and transitional provisions: The draft law provides for a mechanism for the reimbursement of costs for planned treatment abroad; however, a safeguard is established: until accession to the EU, expenditures on cross-border care are limited to 0.3% of the Medical Guarantee Program budget. The government also has 12 months to adopt a number of bylaws, indicating a phased implementation of the regulations. For journalists and the public, it is important to understand: this law does not mean immediate “free treatment abroad for everyone.” It creates a clear legal and administrative infrastructure that will allow Ukraine to integrate into the European healthcare network while ensuring the protection of patient rights and the r […]