Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу:
1. **Предмет спору:** Оскарження податкових повідомлень-рішень щодо донарахування податку на репатріацію, ПДВ та штрафних санкцій, а також питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
2. **Аргументи суду:**
– Суд встановив, що діяльність іноземної компанії (нерезидента) в Україні не утворює «постійного представництва», оскільки представник діяв виключно в межах реалізації корпоративних прав учасника, а не здійснював комерційну діяльність.
– Рішення загальних зборів щодо виплати дивідендів визнано внутрішньокорпоративним актом управління, а не правочином, що виключає підстави для донарахування податку на репатріацію.
– Суд підтвердив реальність господарських операцій позивача, зазначивши, що надані первинні документи (накладні, акти списання, оборотно-сальдові відомості) є достатніми для підтвердження використання насіння та запчастин у виробництві.
– Щодо сертифікатів якості, суд наголосив, що вони не є первинними бухгалтерськими документами і їх відсутність не може бути підставою для невизнання господарської операції.
– Суд також вказав, що накази підприємства про облікову політику є внутрішніми документами, і відсутність дефектних актів не спростовує факту проведення ремонтних робіт, якщо вони підтверджені іншими документами.
– Щодо судових витрат, суд підтримав позицію апеляційної інстанції про необхідність застосування критеріїв співмірності та розумності при стягненні гонорару адвоката, відхиливши вимоги обох сторін про зміну розміру відшкодування.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційні скарги обох сторін — без задоволення.
**:** У цьому рішенні Верховний Суд посилається на власну позицію, викладену в постанові від 05 березня 2026 року у справі №320/49198/24, щодо тлумачення ознак постійного представництва та характеру діяльності нерезидента, що є ключовим для розуміння підходу суду до подібних спорів.
