**1. Предмет спору:**
Предметом спору у цій справі є протиправна відмова органу Пенсійного фонду здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки, в якій посадовий оклад обчислено з урахуванням фактичного прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року.
**2. Основні аргументи суду:**
Верховний Суд наголосив, що розмір суддівської винагороди та довічного утримання суддів у відставці регулюється виключно спеціальним Законом України «Про судоустрій і статус суддів» і не може визначатися чи обмежуватися іншими законами. Суд зазначив, що Конституція України гарантує фінансову незалежність суддів, яка захищає їхнє матеріальне забезпечення від будь-якого зниження чи обмеження досягнутого рівня. Законодавство про прожитковий мінімум не передбачає такого окремого виду соціального стандарту, як «прожитковий мінімум для визначення посадового окладу судді», який був штучно занижений у законі про держбюджет до 2102 гривень. Закон про Державний бюджет України не може змінювати чи зупиняти дію спеціальних законів, а тому для розрахунку окладу судді має застосовуватися загальний прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень. **:** У рішенні зазначається про відступ від попередньої позиції Верховного Суду (сформульованої у справі № 520/32171/24), яка допускала застосування заниженого розміру прожиткового мінімуму для розрахунку суддівської винагороди та пенсійних виплат. Окрім цього, колегія суддів відхилила посилання на висновки Великої Палати у справі № 240/9028/24, оскільки обставини тієї справи не є подібними та стосувалися виплат при звільненні діючого судді, а не перерахунку утримання судді у відставці.
**3. Рішення суду:**
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу позивачки, скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції, яким Пенсійний фонд зобов’язано провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2024 року.
