Цей Регламент (ЄС) 2026/1388 встановлює нову спеціалізовану правову базу для рослин, отриманих за допомогою специфічних «нових геномних технологій» (НГТ), таких як цільовий мутагенез та цисгенез. Він спрямований на модернізацію підходу ЄС до біотехнологій шляхом розмежування рослин, що можуть виникнути природним шляхом або через традиційну селекцію, та рослин із більш складними модифікаціями. Створюючи багаторівневу регуляторну систему, цей акт має на меті сприяти інноваціям, підтримати цілі сталого розвитку «Європейського зеленого курсу» та забезпечити високий рівень безпеки для здоров’я людини та довкілля. ****: Цей регламент має прямі наслідки для сільськогосподарської торгівлі, продовольчої безпеки та конкурентоспроможності агропродовольчого сектору України, яка є важливим партнером ЄС у цих сферах.
### Структура та основні положення
Регламент функціонує як *lex specialis* (спеціальне право) стосовно чинного законодавства ЄС про ГМО. Його структура поділена на чотири основні розділи:
1. **Загальні положення:** Визначають сферу застосування та ключову термінологію, розмежовуючи НГТ-рослини та традиційні ГМО.
2. **НГТ-рослини категорії 1:** Це рослини, які вважаються еквівалентними тим, що отримані шляхом традиційної селекції. Вони звільняються від суворих вимог щодо авторизації та маркування, передбачених Директивою 2001 року про ГМО, за умови, що вони відповідають конкретним науковим критеріям (Додаток I) і не мають виключених ознак (Додаток II, наприклад, стійкість до гербіцидів).
3. **НГТ-рослини категорії 2:** Ці рослини залишаються під дією чинного, хоча й адаптованого, законодавства ЄС про ГМО. Вони потребують оцінки ризиків та авторизації, хоча Регламент передбачає більш гнучкі вимоги до даних та потенційні стимули для ознак, що сприяють сталому розвитку.
4. **Прикінцеві положення:** Охоплюють питання прозорості, інтелектуальної власності (ІВ), моніторингу та створення експертних груп.
Порівняно з попередніми версіями законодавства ЄС про ГМО, цей акт запроваджує **процедуру верифікації** для визначення «категорії» рослини перед її виходом на ринок, замінюючи універсальний процес авторизації підходом, пропорційним рівню ризику.
### Ключові положення для практичного використання
* **Критерії еквівалентності (Додаток I):** Це найбільш критичний технічний компонент. Він встановлює конкретні обмеження на кількість і тип генетичних модифікацій (наприклад, макс. 20 модифікацій на моноплоїдний геном), що дозволяють класифікувати рослину як «Категорію 1».
* **Виключення певних ознак (Додаток II):** Навіть якщо рослина науково еквівалентна традиційній, вона не може бути «Категорією 1», якщо вона була модифікована для стійкості до гербіцидів або виробництва інсектицидних речовин. Такі рослини повинні проходити суворіший шлях «Категорії 2».
* **Прозорість та маркування:** Репродуктивний матеріал НГТ-рослин категорії 1 повинен бути маркований як «НГТ-1» і внесений до публічної бази даних. Це забезпечує простежуваність для виробників органічної продукції та споживачів, які бажають уникати НГТ-продуктів.
* **Стимули для сталого розвитку:** Розробники НГТ-рослин категорії 2, які пропонують переваги для сталого розвитку (наприклад, кліматична стійкість, покращена ефективність засвоєння поживних речовин), можуть скористатися перевагами прискорених процедур оцінки ризиків та звільненням від сплати зборів для МСП.
* **Інтелектуальна власність (ІВ) та Кодекс поведінки:** Регламент вимагає створення кодексу поведінки для забезпечення справедливого доступу до запатентованого біологічного матеріалу для селекціонерів та фермерів, вирішуючи питання щодо концентрації ринку та здатності менших суб’єктів впроваджувати інновації.
* **Моніторинг та оцінка:** Комісія зобов’язана звітувати про виконання Регламенту через період від трьох до семи років після появи перших продуктів на ринку, забезпечуючи відповідність правової бази науковому прогресу.
