Цей наказ є важливим інструментом екологічного контролю, що встановлює чіткі правила фіксації стану довкілля на промислових об’єктах. Він визначає форму та зміст «базового звіту», який оператори установок зобов’язані готувати для отримання інтегрованого довкіллєвого дозволу. Документ запроваджує механізм порівняння стану земель та підземних вод на початку діяльності та після її завершення. Це дозволяє чітко визначити відповідальність бізнесу за забруднення, спричинене їхньою діяльністю.
**Структура та основні положення:**
Наказ складається з нормативної частини та трьох затверджених додатків: форми звіту, вимог до його змісту та методики оцінки забруднення. Основна логіка документа базується на восьми етапах: від ідентифікації небезпечних речовин до фінального дослідження майданчика. У порівнянні з попередніми підходами, цей акт впроваджує системний підхід до оцінки ризиків, де оператор має не просто констатувати стан, а обґрунтувати відсутність або наявність забруднення через детальний аналіз технологічних процесів та геологічних особливостей території.
**Ключові аспекти для використання:**
* **Важливість «релевантних речовин»:** Оператор повинен визначити перелік речовин, які можуть спричинити забруднення, та обґрунтувати їхній вплив. Якщо доведено, що ризик відсутній, складання звіту не вимагається.
* **Кількісне порівняння:** Головна мета — забезпечити можливість порівняння даних «на вході» (отримання дозволу) та «на виході» (припинення експлуатації). Це прямо впливає на обсяг зобов’язань оператора щодо рекультивації чи очищення майданчика.
* **Технічні вимоги:** Звіт має базуватися на даних випробувальних лабораторій, що відповідають стандартам ISO/IEC 17025, а картографічні матеріали повинні чітко відображати місця потенційних викидів.
* **Оцінка при закритті:** У разі припинення діяльності оператор зобов’язаний подати оцінку стану забруднення, яка стане основою для визначення його обов’язків щодо відновлення майданчика до стану, зафіксованого у базовому звіті.
