Activity

Огляд рішень ЄСПЛ за 03/07/2026СПРАВА «А.П. ТА Р.П. ПРОТИ ПОЛЬЩІ […]

Review of ECHR decisions for 03/07/2026CASE OF A.P. AND R.P. v. POLAND This judgment, *A.P. and R.P. v. Poland* (application no. 1298/19), concerns the […]

СПРАВА «ЗАЄЦЬ ПРОТИ УКРАЇНИ»Це с […]

CASE OF ZAYETS v. UKRAINEThis judgment, **** for the Ukrainian legal landscape, concerns the tragic death of a ten-year-old boy who was struck by a train […]

СПРАВА «БАШТОВОЙ ПРОТИ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА»Справа *Баштовой проти Республіки Молдова* (заява № 22126/15) стосується порушення презумпції невинуватості державними органами на початкових етапах досудового розслідування. У 2011 році Міністерство внутрішніх справ Молдови опублікувало пресреліз і відеозапис арешту та обшуку в помешканні заявника, прямо натякаючи на його вину ще до винесення вироку будь-яким судом. Заявник, колишній член парламенту, оскаржив ці дії в національних цивільних судах, проте його позови було відхилено, що спонукало його звернутися до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Суд встановив, що використання органами влади обвинувальної лексики та оприлюднення конфіденційних матеріалів розслідування фактично нівелювали судовий процес. Як наслідок, ЄСПЛ постановив, що держава порушила статтю 6 § 2 Конвенції. Це рішення є суворим нагадуванням правоохоронним органам про те, що публічна комунікація має залишатися нейтральною та уникати передчасних висновків щодо результатів кримінального провадження. ### Структура та положення Рішення відповідає стандартній структурі рішення Комітету та включає факти справи, оцінку прийнятності, розгляд справи по суті та застосування статті 41 (справедлива сатисфакція). * **Прийнятність:** Суд відхилив аргументи Уряду щодо втрати «статусу жертви» та нібито передчасного характеру заяви. Він підтвердив, що цивільно-правові засоби захисту в Молдові є, в принципі, ефективним способом усунення порушень презумпції невинуватості, тим самим відповідаючи вимозі вичерпання національних засобів правового захисту. * **Суть справи:** Суд зосередив увагу на «виборі слів», використаних державними посадовцями. Він розмежував цю справу з іншими, де інформація мала суто процесуальний характер, зазначивши, що повідомлення Міністерства вийшло за межі інформування громадськості, оскільки в ньому стверджувалося, що «зібрано достатньо доказів для доведення вини» заявника. * **Зміни/Еволюція:** Рішення підсилює нещодавню тенденцію Суду (як у справах *Ритіков проти України* та *Кезерашвілі проти Грузії*) підтверджувати, що цивільний позов є дійсним і необхідним шляхом для осіб, які прагнуть відшкодування за репутаційну шкоду, завдану організованими державою медіакампаніями під час триваючих кримінальних розслідувань. ### Ключові положення для юридичної практики Для практиків та спостерігачів найбільш критичними є такі пункти: 1. **Стандарт «вибору слів»:** Суд встановив, що державні посадовці повинні дотримуватися надзвичайної обережності. Використання фраз, що натякають на встановлену вину — наприклад, тверджень про те, що докази «доводять» вину, або наголошення на «визнанні» до винесення судового рішення — становить порушення статті 6 § 2. 2. **Візуальний вплив:** Рішення підкреслює, що оприлюднення відеозапису арешту чи обшуку в поєднанні з обвинувальним текстом значно підвищує ризик порушення презумпції невинуватості, створюючи атмосферу «суду через ЗМІ». 3. **Ефективність цивільно-правових засобів захисту:** Суд чітко сигналізував, що заявникам не обов’язково чекати завершення кримінального провадження для отримання відшкодування за упереджені заяви. Якщо існує національний цивільно-правовий засіб захисту, він має бути використаний, і ЄСПЛ визнає його легітимним шляхом для вичерпання засобів захисту. 4. **Незалежність від результатів кримінального провадження:** Суд роз’яснив, що остаточний результат кримінального розгляду не має значення для конкретної скарги щодо порушення презумпції невинуватості, спричиненого публічними заявами держави. *** **Примітка:** Це рішення є надзвичайно актуальним для правового поля України та для українських громадян. Враховуючи триваючу війну та велику кількість кримінальних проваджень, що становлять суспільний інтерес, наголос Суду на відповідальності державних органів щодо уникнення «суду через ЗМІ» та визнання ефективності цивільно-правових засобів захисту в таких випадках створюють чіткий прецедент для українських юристів у захисті прав клієнтів від упереджених офіційни […]

CASE OF BAŞTOVOI v. THE REPUBLIC OF MOLDOVAThe case of *Baştovoi v. the Republic of Moldova* (application no. 22126/15) concerns the violation of the […]

СПРАВА «УБЕДА ТА ІНШІ ПРОТИ ІТАЛІЇ»Це рішення у справі «Убеда та інші проти Італії» (заява № 9993/24) стосується невиконання італійськими органами влади обов’язку щодо захисту матері та двох її малолітніх дітей від домашнього та сексуального насильства. Суд встановив, що держава не провела оперативне та ефективне кримінальне розслідування, яке було викривлене сексистськими стереотипами та суттєвими процесуальними затримками. Водночас розгляд справи про опіку в Суді у справах неповнолітніх було визнано таким, що характеризується інертністю та нездатністю забезпечити безпеку потерпілих, що призвело до непропорційного трирічного перебування в умовах обмеженого притулку. Суд дійшов висновку, що ці системні недоліки порушили права заявників згідно зі статтями 3 та 8 Конвенції. Це рішення є ****, оскільки воно підкреслює критичну необхідність цілісного, гендерно-чутливого підходу як з боку кримінальних, так і цивільних судових органів у справах про домашнє насильство. ### Структура та положення Рішення структуроване у три основні юридичні розділи: 1. **Прийнятність:** Суд відхилив заперечення Уряду щодо невичерпання внутрішньодержавних засобів правового захисту, ухваливши, що від заявників не вимагалося очікувати нескінченно довго на завершення проваджень, які були явно неефективними. 2. **Статті 3 та 8 (Кримінальне розслідування):** Суд проаналізував позитивні процесуальні зобов’язання держави. Він встановив, що початкове клопотання прокурора про закриття справи, в якому акти насильства були відкинуті як «погані жарти» або «дисциплінарні заходи», відображає небезпечну стереотипну культуру. Суд наголосив, що відсутність прогресу у кримінальному провадженні протягом понад трьох років становить невиконання обов’язку забезпечити пропорційну відповідь на заявлене насильство. 3. **Стаття 8 (Бездіяльність Суду у справах неповнолітніх):** Суд дослідив цивільні провадження, зауваживши, що Суд у справах неповнолітніх роками не виносив рішень щодо опіки, аліментів та клопотань про зміну місця проживання. Суд розкритикував використання «друкованих шаблонів», які ігнорували конкретні заяви про насильство, спричиняючи таким чином вторинну віктимізацію та не забезпечуючи захист найкращих інтересів дітей. ### Ключові положення для юридичної практики Для практиків та спостерігачів найбільш значущими є такі моменти: * **Вимога «цілісності»:** Суд чітко зазначив, що захист від домашнього насильства має бути забезпечений не лише в кримінальних судах, а й у цивільних провадженнях та провадженнях у справах неповнолітніх. Судді зобов’язані оцінювати достовірність заяв про насильство та їхній вплив на батьківську спроможність. * **Вторинна віктимізація:** Рішення підтверджує, що судові рішення, засновані на гендерних стереотипах або ігноруванні домашнього насильства у спорах про опіку, становлять порушення Конвенції. Воно підтверджує занепокоєння, висловлене GREVIO щодо «зворотного ефекту» системи правосуддя проти матерів, які захищають дітей. * **Пропорційність захисних заходів:** Суд встановив, що розміщення потерпілих у притулку на роки без постійної оцінки необхідності чи пропорційності цього заходу — особливо коли це обмежує свободу потерпілих більше, ніж свободу кривдника, — є порушенням статті 8. * **Процесуальна сумлінність:** Рішення роз’яснює, що «ефективність» розслідування пов’язана з його швидкістю. Тривалі, необґрунтовані відкладення у кримінальних та цивільних провадженнях є достатніми для встановлення порушення позитивних зобов’язань держави. * **Друковані шаблони:** Суд висловив серйозне занепокоєння щодо використання стандартизованих друкованих судових шаблонів у складних справах про домашнє насильство, зазначивши, що така практика унеможливлює необхідну індивідуальну оцінку специфічних обставин та потреб потерпілих у безпеці. Повни […]

CASE OF UBEDA AND OTHERS v. ITALYThis judgment in the case of *Ubeda and Others v. Italy* (application no. 9993/24) concerns the failure of Italian […]

СПРАВА «КЕЛДЕРАР ПРОТИ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА»Це судове рішення стосується трагічної справи про медичну недбалість у Республіці Молдова, в результаті якої молодий хлопець зазнав тяжкого неврологічного ураження та незворотного паралічу після стоматологічної процедури під загальною анестезією, що згодом призвело до його смерті. Заявники, мати хлопця та сам хлопець, стверджували, що медичний персонал діяв недбало, а подальші національні розслідування були цілком неефективними у встановленні істини або наданні відшкодування. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув цю справу за статтею 2 (право на життя), зосередившись як на матеріальному аспекті надання медичної допомоги, так і на процесуальній адекватності реакції держави. Хоча Суд не встановив порушення щодо самого медичного лікування, він постановив, що держава не виконала своїх процесуальних зобов’язань. Рішення підкреслює системну неспроможність провести ретельне та незалежне розслідування обґрунтованих скарг на медичну недбалість. ### Структура та положення Рішення структуроване на три основні частини: факти справи, відповідна нормативно-правова база та правова оцінка Суду. * **Матеріальний аспект:** Суд застосував критерії зі справи *«Лопеш де Соуза Фернандеш проти Португалії»*, зазначивши, що для того, аби держава несла матеріальну відповідальність за медичну недбалість, має бути доведено відмову в наданні невідкладної допомоги або наявність системної чи структурної дисфункції. Не виявивши ні того, ні іншого, Суд постановив, що порушення матеріального аспекту статті 2 відсутнє. * **Процесуальний аспект:** Суд детально проаналізував наявні в Молдові засоби кримінального, дисциплінарного та цивільного правового захисту. Він встановив, що кримінальне розслідування було обтяжене зволіканнями, вузькою спрямованістю на окремих лікарів та невиконанням судових вказівок щодо розслідування ширших питань, таких як безпека обладнання та законність застосованого анестетика. * **Зміни/Еволюція:** На відміну від попередніх справ, де цивільні засоби захисту могли бути визнані достатніми, Суд у цій справі наголосив: оскільки кримінальне розслідування було настільки фундаментально недосконалим, воно фактично «отруїло» здатність заявників домогтися успішного цивільного позову, зробивши всю національну систему неефективною. ### Ключові положення для юридичної практики Це рішення має надзвичайно важливе значення для практиків, які займаються справами про медичну недбалість у межах Ради Європи, з таких причин: 1. **Ефект «процесуального отруєння»:** Суд встановив, що коли кримінальне розслідування є настільки недосконалим, що не збирає базових доказів (наприклад, перевірка медичного обладнання або з’ясування суперечливих звітів експертів), держава не може стверджувати, що заявник мав вичерпати цивільні засоби захисту. Якщо власна слідча неспроможність держави робить цивільний позов «надзвичайно сумнівним» або неможливим для виграшу, цивільний засіб правового захисту більше не вважається «ефективним». 2. **Стандарт ретельності:** Рішення містить чіткий контрольний список того, що становить «ретельне» розслідування. Воно прямо критикує покладання на «поспішні або безпідставні висновки» та невиконання фактичних фізичних інспекцій медичного обладнання, зазначаючи, що спиратися лише на паперову документацію недостатньо, коли існує обґрунтована скарга на недбалість. 3. **Незалежність експертів:** Суд повторив, що, хоча він не бере на себе роль медичного експерта, він втрутиться, якщо національні висновки ґрунтуються на «явно свавільному» або «неповному» розслідуванні. Той факт, що Суд порівняв молдовські судово-медичні звіти з незалежними румунськими звітами, підкреслює важливість залучення об’єктивної транскордонної експертизи в складних медичних справах. 4. **Позитивні зобов’язання:** Справа слугує нагадуванням про те, що навіть якщо держава не несе матеріальної відповідальності за медичну помилку, вона має суворе позитивне зобов’язання забезпечити правову систему, яка дозволяє жертвам дізнатися, *що* сталося. **Висновок:** Це рішення є дуже актуальним для українського правового контексту, оскільки воно стосується ефективності розслідувань медичної недбалості та взаємодії між кримінальним і цивільним провадженнями. З огляду на поточні виклики в українській судовій та слідчій системах, це рішення є вагомим прецедентом для аргументації того, що неповні або «формалістичні» розслідування випадків медичної недбалості є порушенням процесуальних вимог ст […]

CASE OF CĂLDĂRARI v. THE REPUBLIC OF MOLDOVAThis judgment concerns a tragic case of medical negligence in the Republic of Moldova, where a young boy […]

СПРАВА А.П. ТА Р.П. ПРОТИ ПОЛЬЩІЦе с […]

CASE OF A.P. AND R.P. v. POLANDThis judgment, *A.P. and R.P. v. Poland* (application no. 1298/19), concerns the refusal of Polish authorities to transcribe a […]