Це рішення у справі «Убеда та інші проти Італії» (заява № 9993/24) стосується невиконання італійськими органами влади обов’язку щодо захисту матері та двох її малолітніх дітей від домашнього та сексуального насильства. Суд встановив, що держава не провела оперативне та ефективне кримінальне розслідування, яке було викривлене сексистськими стереотипами та суттєвими процесуальними затримками. Водночас розгляд справи про опіку в Суді у справах неповнолітніх було визнано таким, що характеризується інертністю та нездатністю забезпечити безпеку потерпілих, що призвело до непропорційного трирічного перебування в умовах обмеженого притулку. Суд дійшов висновку, що ці системні недоліки порушили права заявників згідно зі статтями 3 та 8 Конвенції. Це рішення є ****, оскільки воно підкреслює критичну необхідність цілісного, гендерно-чутливого підходу як з боку кримінальних, так і цивільних судових органів у справах про домашнє насильство.
### Структура та положення
Рішення структуроване у три основні юридичні розділи:
1. **Прийнятність:** Суд відхилив заперечення Уряду щодо невичерпання внутрішньодержавних засобів правового захисту, ухваливши, що від заявників не вимагалося очікувати нескінченно довго на завершення проваджень, які були явно неефективними.
2. **Статті 3 та 8 (Кримінальне розслідування):** Суд проаналізував позитивні процесуальні зобов’язання держави. Він встановив, що початкове клопотання прокурора про закриття справи, в якому акти насильства були відкинуті як «погані жарти» або «дисциплінарні заходи», відображає небезпечну стереотипну культуру. Суд наголосив, що відсутність прогресу у кримінальному провадженні протягом понад трьох років становить невиконання обов’язку забезпечити пропорційну відповідь на заявлене насильство.
3. **Стаття 8 (Бездіяльність Суду у справах неповнолітніх):** Суд дослідив цивільні провадження, зауваживши, що Суд у справах неповнолітніх роками не виносив рішень щодо опіки, аліментів та клопотань про зміну місця проживання. Суд розкритикував використання «друкованих шаблонів», які ігнорували конкретні заяви про насильство, спричиняючи таким чином вторинну віктимізацію та не забезпечуючи захист найкращих інтересів дітей.
### Ключові положення для юридичної практики
Для практиків та спостерігачів найбільш значущими є такі моменти:
* **Вимога «цілісності»:** Суд чітко зазначив, що захист від домашнього насильства має бути забезпечений не лише в кримінальних судах, а й у цивільних провадженнях та провадженнях у справах неповнолітніх. Судді зобов’язані оцінювати достовірність заяв про насильство та їхній вплив на батьківську спроможність.
* **Вторинна віктимізація:** Рішення підтверджує, що судові рішення, засновані на гендерних стереотипах або ігноруванні домашнього насильства у спорах про опіку, становлять порушення Конвенції. Воно підтверджує занепокоєння, висловлене GREVIO щодо «зворотного ефекту» системи правосуддя проти матерів, які захищають дітей.
* **Пропорційність захисних заходів:** Суд встановив, що розміщення потерпілих у притулку на роки без постійної оцінки необхідності чи пропорційності цього заходу — особливо коли це обмежує свободу потерпілих більше, ніж свободу кривдника, — є порушенням статті 8.
* **Процесуальна сумлінність:** Рішення роз’яснює, що «ефективність» розслідування пов’язана з його швидкістю. Тривалі, необґрунтовані відкладення у кримінальних та цивільних провадженнях є достатніми для встановлення порушення позитивних зобов’язань держави.
* **Друковані шаблони:** Суд висловив серйозне занепокоєння щодо використання стандартизованих друкованих судових шаблонів у складних справах про домашнє насильство, зазначивши, що така практика унеможливлює необхідну індивідуальну оцінку специфічних обставин та потреб потерпілих у безпеці.
