Activity

Огляд судової практики Верховного Суду за 29/08/2026Справа №761/16888/23 від 19/08/2026 Вітаю. Як юрист з 15-річним стажем, проаналізував надане судове рішення. Ось детальний аналіз для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Стягнення з Київського національного університету імені Тараса Шевченка (як правонаступника реорганізованої Академії) заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, що виникли внаслідок незаконного звільнення та затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді. 2. **Аргументи суду:** – Суд встановив, що Університет є повним правонаступником Національної академії державного управління, а отже, несе відповідальність за невиконані трудові зобов’язання перед позивачем. – Ключовим фактором стало те, що роботодавець не провів повний розрахунок із працівником у день звільнення, що прямо порушує вимоги статті 47 КЗпП України. – Суд наголосив, що суми, які підлягають стягненню за рішенням суду (заробітна плата, середній заробіток), мають обчислюватися без вирахування податків, проте при їх фактичній виплаті роботодавець зобов’язаний утримати податки та збори як податковий агент. – Щодо моральної шкоди, суд визнав наявність складу цивільного правопорушення, оскільки тривале невиконання рішення про поновлення на роботі та невиплата заробітної плати завдали позивачу душевних страждань. – Суд відхилив доводи Університету про те, що виплати мало здійснювати Міністерство освіти і науки, оскільки саме Університет як правонаступник зобов’язаний забезпечити дотримання трудових прав працівників реорганізованого закладу. – Верховний Суд підкреслив, що компенсація втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати має компенсаторний характер і не залежить від того, чи були ці суми попередньо нараховані. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу Університету, змінивши мотивувальну та резолютивну частини постанови апеляційного суду в частині порядку виплати присуджених сум (з обов’язковим утриманням податків та зборів), в іншій частині залишив рішення без змін. Справа №488/2135/19 від 19/08/2026 Вітаю. Як юрист з 15-річним стажем, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Прокурор звернувся до суду в інтересах держави з вимогою про скасування рішення міської ради про передачу земельної ділянки у приватну власність, визнання недійсним державного акта на право власності та витребування цієї ділянки з незаконного володіння на користь територіальної громади. 2. **Аргументи суду:** – Суд касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доказам недобросовісності набувача, зокрема фактам ігнорування ним ухвали суду про заборону будівництва, що підтверджено вироком у кримінальній справі. – Верховний Суд наголосив, що питання добросовісності набувача має вирішуватися виключно після ретельного дослідження всіх обставин справи, чого суди першої та апеляційної інстанцій не зробили. – Суд зазначив, що при вирішенні спору необхідно враховувати зміни до Цивільного кодексу України (щодо посилення захисту прав добросовісного набувача), які вимагають від суду перевірки того, чи вчинялися дії, спрямовані на відчуження майна, і чи є набувач дійсно добросовісним. – Касаційний суд підкреслив, що суди не проаналізували надані прокурором докази (містобудівну документацію, дані кадастрової карти, публікації в ЗМІ) у контексті того, чи міг набувач знати про незаконність вибуття ділянки з власності громади. – Також суд вказав, що оскільки рішення в частині витребування майна скасовано, додаткові рішення про стягнення витрат на правничу допомогу автоматично втрачають силу, оскільки вони є невід’ємною частиною основного рішення. – **** Верховний Суд у цій справі відступив від власного попереднього висновку, викладеного у додатковій постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 756/2157/15-ц, щодо порядку розподілу судових витрат у разі передачі справи на новий розгляд. – Касаційний суд констатував, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином питання про те, чи є набувач добросовісним, що є ключовим для застосування нових норм законодавства про компенсацію вартості майна. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував судові рішення в частині відмови у витребуванні земельної ділянки та розподілу судових витрат, а також скасував додаткові рішення суду першої інстанції, передавши справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. Справа №754/1841/25 від 19/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений для вашого запиту: 1. Предметом спору є законність звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням та незастосування до неї обов’язкового додаткового покарання у виді позбавлення права займатися діяльністю, пов’язаною з обігом наркотичних засобів. 2. Верховний Суд вказав, що апеляційний суд не навів належних мотивів для звільнення особи від реального відбування покарання, обмежившись лише формальним переліком пом’якшуючих обставин. Суд критично оцінив безпідставні твердження апеляції про нібито відсутність шкоди суспільству та «вимушений» характер злочинів, вчинених через біль. Ключовим аргументом стало ігнорування апеляційним судом правової позиції Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду щодо обов’язковості призначення додаткового покарання. **** Суд підкреслив, що додаткове покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю має бути призначене незалежно від того, чи займалася особа такою діяльністю офіційно на момент вчинення злочину, відступаючи тим самим від застарілих роз’яснень Пленуму ВСУ 2003 року. Апеляційний суд не перевірив доводи прокурора про істотну диспропорцію між тяжкістю злочинів та м’якістю призначеного покарання. Внаслідок цього рішення апеляційної інстанції було визнано невмотивованим та таким, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону. 3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Справа №727/4796/24 від 20/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеного між обслуговуючим кооперативом та фізичною особою, через порушення прав позивача як замовника будівництва. 2. **Основні аргументи суду:** – **** Верховний Суд відступив від власної попередньої позиції, викладеної у низці справ, де визнання правочину недійсним (ресцисорний позов) вважалося належним способом захисту прав замовника будівництва. – Суд наголосив, що замовник будівництва є первинним носієм майнових прав, проте спосіб захисту має відповідати правовій природі відносин. – Визнання недійсним ланцюга договорів є неефективним способом захисту, оскільки воно не вирішує питання володіння майном і може безпідставно порушувати права добросовісних набувачів. – Належним та ефективним способом захисту у таких випадках є віндикаційний позов (витребування майна з чужого незаконного володіння) разом із визнанням майнових прав. – Оскільки позивач обрав неефективний спосіб захисту (визнання договору недійсним замість витребування майна), це є самостійною підставою для відмови в позові. – Суд також врахував, що позивач уже досяг своєї мети в інших судових процесах (поновлення оренди землі та отримання сертифіката готовності об’єкта), що підтверджує відсутність потреби у визнанні спірного договору недійсним. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, змінивши його мотивувальну частину. Справа №398/4998/24 від 12/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз: 1. **Предмет спору:** Встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибелі військовослужбовця. 2. **Аргументи суду:** * Суд керувався положеннями статті 3 Сімейного кодексу України, яка визначає сім’ю як осіб, що спільно проживають, пов’язані спільним побутом та мають взаємні права й обов’язки. * Верховний Суд підкреслив, що законодавство не містить вичерпного переліку доказів для підтвердження таких відносин, тому суд оцінює їх у сукупності в кожному конкретному випадку. * У цій справі суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку доказам: спільним дітям, факту спільного виховання, веденню спільного господарства, медичним деклараціям та навіть факту вінчання. * Верховний Суд відхилив доводи Міністерства оборони про неврахування попередніх правових позицій, зазначивши, що обставини в наведених скаржником справах суттєво відрізнялися від обставин цієї справи. * Суд наголосив, що правові висновки ВС не є універсальними шаблонами, а мають застосовуватися з урахуванням специфіки кожної конкретної ситуації. * Також було підтверджено, що встановлення цього факту має для заявниці реальне юридичне значення для реалізації її права на соціальний захист. * Зрештою, касаційний суд вказав, що не має повноважень на переоцінку доказів, оскільки це є виключною прерогативою судів нижчих інстанцій, які вже встановили всі необхідні факти. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу Міністерства оборони без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін. Справа №935/2758/23 від 20/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення у справі № 935/2758/23: 1. **Предмет спору:** Визначення додаткового строку для прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії після смерті батька позивача. 2. **Аргументи суду:** Верховний Суд наголосив, що право на спадкову трансмісію (ст. 1276 ЦК України) виникає лише тоді, коли спадкоємець помирає в межах шестимісячного строку, встановленого для прийняття спадщини, не встигнувши її прийняти. У цій справі батько позивача помер через два роки після відкриття спадщини, тому норми про спадкову трансмісію до нього не застосовуються. Суд зазначив, що для надання додаткового строку за ст. 1272 ЦК України необхідно довести наявність об’єктивних та непереборних перешкод саме протягом перших шести місяців після смерті спадкодавця. Оскільки позивач не надав доказів існування таких перешкод у вказаний період, підстави для задоволення позову відсутні. Верховний Суд також підкреслив, що спадкова трансмісія передбачає перехід права на прийняття спадщини, а не перехід права на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку. Таким чином, апеляційний суд помилково застосував норми права, що призвело до скасування його рішення. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, змінивши лише його мотивувальну частину. Справа №450/4166/18 від 24/08/2026 1. Предметом спору є перевірка законності ухвали апеляційного суду щодо обвинувачення трьох осіб у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, зокрема умисного вбивства, вчиненого з хуліганських мотивів за попередньою змовою групою осіб. 2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу прокурора, дійшов висновку про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час апеляційного перегляду справи. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не забезпечив належного дослідження всіх обставин справи, що призвело до передчасних висновків щодо кваліфікації дій обвинувачених та обґрунтованості їхнього покарання. Зокрема, було виявлено недоліки у перевірці доказів, які мають вирішальне значення для встановлення винуватості або невинуватості осіб у вчиненні інкримінованих злочинів. Також суд звернув увагу на необхідність суворого дотримання процедурних гарантій, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, при оцінці матеріалів провадження. Враховуючи тяжкість обвинувачень, Верховний Суд визнав за необхідне застосувати запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою для забезпечення належної поведінки обвинувачених під час нового розгляду. Таким чином, рішення апеляційної інстанції було визнано таким, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості. 3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу прокурора частково, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції, обравши при цьому обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Справа №643/13334/25 від 12/08/2026 Вітаю. Як фахівець із 15-річним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Оскарження відмови судів першої та апеляційної інстанцій у відкритті провадження за заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини в порядку окремого провадження. 2. **Аргументи суду:** Верховний Суд наголосив, що встановлення факту самостійного виховання дитини не може відбуватися в порядку окремого провадження, оскільки це неминуче зачіпає права та обов’язки іншого з батьків. Сімейні обов’язки є невідчужуваними, а їх невиконання одним із батьків фактично створює спір про право, який має вирішуватися виключно в позовному провадженні. Суд підкреслив, що інститут окремого провадження не може використовуватися для створення «зручних» преюдиційних фактів, які б автоматично надавали право на відстрочку від мобілізації. Вирішення таких питань потребує дослідження доказів у змагальному процесі, де інтереси дитини є пріоритетними. Крім того, Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство вже передбачає механізми припинення батьківських прав або обов’язків (наприклад, через позбавлення батьківських прав), які мають бути реалізовані в позовному порядку. Таким чином, відмова у відкритті провадження є законною, оскільки наявність спору про право виключає можливість застосування спрощеної процедури встановлення юридичних фактів. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду — без змін. Справа №294/1784/24 від 20/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з урахуванням вашого запиту: 1. Предметом спору є питання правомірності звільнення особи від обов’язків опікуна над недієздатним братом та призначення нового опікуна в умовах, коли потенційний кандидат на опікунство є військовослужбовцем, який самовільно залишив місце служби. 2. Верховний Суд при винесенні рішення керувався насамперед процесуальними нормами щодо повноважного складу суду. Суд наголосив, що справи про призначення, зміну або звільнення від обов’язків опікуна, згідно з вимогами ЦПК України, мають розглядатися виключно колегіальним складом суду, а саме: одним суддею та двома присяжними. Оскільки суд першої інстанції розглянув цю справу одноособово, це є безумовною підставою для скасування рішення через розгляд справи неповноважним складом суду. Апеляційний суд, своєю чергою, не виправив це суттєве процесуальне порушення, залишивши рішення без змін. Верховний Суд також послався на правову позицію, викладену в постанові Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2025 року у справі № 727/5306/24, яка підтверджує обов’язковість колегіального розгляду таких категорій справ. Враховуючи ці обставини, касаційна інстанція не переходила до оцінки доводів сторін щодо доцільності призначення опікуна, оскільки процесуальні порушення унеможливили законний розгляд справи по суті. **** Суд у цьому рішенні прямо посилається на позицію Об’єднаної палати КЦС ВС від 15 вересня 2025 року, яка закріплює обов’язковий колегіальний розгляд справ про опіку, що є визначальним для судової практики. 3. Верховний Суд скасував постанову Житомирського апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Справа №766/9946/21 від 19/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений відповідно до ваших вимог: 1. Предметом спору є правомірність відмови апеляційного суду у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду про відмову в заміні невідбутої частини покарання більш м’яким. 2. Верховний Суд виходив із того, що процесуальні строки мають чітко дотримуватися для забезпечення правової визначеності, а поважними причинами їх пропуску можуть бути лише об’єктивні, непереборні обставини, що не залежали від волі особи. Суд встановив, що адвокат отримав копію оскаржуваного рішення на свою електронну пошту ще 2 липня 2025 року, що підтверджується звітом про доставку, а отже, саме з цієї дати почав перебіг семиденного строку на апеляційне оскарження. Аргументи захисника щодо окупації міста та зміни робочої адреси були відхилені, оскільки адвокат сам ініціював отримання рішення на конкретну електронну адресу, на яку воно було успішно доставлене. Суд наголосив на обов’язку учасників процесу добросовісно користуватися своїми правами та вживати розумних заходів для реалізації права на оскарження в межах встановлених законом строків. Апеляційний суд належним чином перевірив обставини справи, не знайшов об’єктивних перешкод для своєчасного подання скарги та надав вмотивовану відмову в поновленні строку. Таким чином, касаційна скарга не містила доказів того, як саме посилання на обставини воєнного часу завадили адвокату подати скаргу протягом семи днів після отримання копії рішення. 3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника — без задоволення. Справа №333/10438/24 від 19/08/2026 Предметом цього спору є правомірність повернення апеляційним судом скарги особи на ухвалу слідчого судді через нібито невідповідність її змісту вимогам процесуального закону. Верховний Суд у своєму рішенні наголосив, що доступ до правосуддя та право на апеляційний перегляд є фундаментальними гарантіями, які не можуть бути обмежені надмірним формалізмом. Суд зазначив, що апеляційна інстанція не повинна висувати до скаржника завищених вимог щодо чіткості чи логічності викладу, якщо суть претензій до рішення суду першої інстанції є зрозумілою. У даному випадку скаржник чітко вказав, яке саме рішення він оскаржує, долучив його копію та навів аргументи щодо незгоди з висновками слідчого судді. Верховний Суд підкреслив, що апеляційний суд мав усі необхідні дані для ідентифікації оскаржуваного рішення та перевірки доводів особи. Відтак, висновок апеляційного суду про невідповідність скарги вимогам статті 396 КПК України був визнаний передчасним та необґрунтованим. Суд наголосив, що формальні недоліки, які не перешкоджають розумінню суті скарги, не можуть бути підставою для відмови у доступі до правосуддя. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Справа №286/178/25 від 20/08/2026 Вітаю. Як юрист із багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір справи для вашого матеріалу: **1. Предмет спору** Працівник оскаржував своє звільнення у зв’язку зі скороченням штату, вимагаючи поновлення на посаді кар’єрного радника, виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. **2. Аргументи суду** * Суд підтвердив, що роботодавець мав законні підстави для звільнення, оскільки в установі дійсно відбулися реальні зміни в організації праці та скорочення чисельності працівників. * Ключовим аспектом стало питання переважного права на залишення на роботі: суд встановив, що роботодавець створив спеціальну комісію, яка провела порівняльний аналіз кваліфікації та продуктивності праці всіх працівників, чиї посади підлягали скороченню. * Суд наголосив, що оцінка продуктивності праці є виключною прерогативою роботодавця, оскільки саме він володіє повною інформацією про результативність роботи кожного фахівця, а суд не може підміняти собою управлінські рішення керівництва. * Було встановлено, що позивач мав найнижчі показники працевлаштування безробітних та найменшу ефективність використання робочого часу порівняно з іншими колегами, що об’єктивно підтверджувало відсутність у нього переважного права на залишення на посаді. * Суд також визнав дотриманою процедуру працевлаштування: роботодавець запропонував позивачу вакантну посаду, яка відповідала його кваліфікації, проте працівник відмовився від неї. * Щодо моральної шкоди, суд зазначив, що позивач не надав доказів заподіяння йому страждань внаслідок неправомірних дій роботодавця, оскільки саме звільнення було визнано законним. * Верховний Суд підкреслив, що доводи позивача про його багаторічний стаж та відсутність стягнень не є вирішальними, якщо за сукупністю показників продуктивності праці він поступався іншим працівникам. **3. Рішення суду** Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу позивача, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові — без змін. Справа №761/38626/23 від 20/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення: 1. Предметом спору є вирішення питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді касаційної інстанції. 2. Суд встановив, що позивач своєчасно заявив про намір стягнути витрати на правничу допомогу ще у відзиві на касаційну скаргу, проте не зміг подати докази їх оплати вчасно через об’єктивні обставини, пов’язані з датою отримання постанови суду. Верховний Суд визнав причини пропуску строку на подання заяви поважними, оскільки заявник отримав постанову суду вже після спливу п’ятиденного строку, встановленого законом для подання доказів витрат. Суд наголосив, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та співмірними зі складністю справи, обсягом виконаної роботи та витраченим часом. Оскільки позивач надав звіт про виконані роботи та видатковий касовий ордер, а відповідач не надав заперечень щодо розміру цих витрат, суд дійшов висновку про їх доведеність. Також суд підкреслив, що додаткове рішення є невід’ємною складовою основного рішення і має на меті вирішити питання, які не були охоплені основним судовим актом. У підсумку, суд підтвердив правомірність стягнення 10 000 грн як компенсації за роботу адвоката в касації. 3. Суд прийняв рішення поновити пропущений процесуальний строк та задовольнити заяву ОСББ «Київські каштани», стягнувши з відповідача 10 000 грн витрат на правничу допомогу. Справа №2-293/11 від 20/08/2026 Предметом цього спору є правомірність дій державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження у зв’язку зі смертю боржника без встановлення кола його спадкоємців. Верховний Суд при винесенні рішення керувався такими аргументами: 1. Суди попередніх інстанцій припустилися процесуальної помилки, оскільки розглянули скаргу по суті, не перевіривши попередньо дотримання банком десятиденного строку на оскарження дій виконавця. 2. Питання пропуску процесуального строку та наявності поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки без цього суд не має права переходити до розгляду спору по суті. 3. Верховний Суд наголосив на існуванні презумпції обов’язку стягувача знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що вимагає від суду ретельного аналізу поведінки скаржника та його можливості дізнатися про порушення. 4. Суди не встановили фактичних обставин щодо того, чи дійсно банк пропустив строк і чи є причини такого пропуску поважними, що є порушенням норм процесуального права. 5. Через ці процесуальні недоліки Верховний Суд не став оцінювати доводи банку щодо обов’язку виконавця розшукувати спадкоємців, оскільки спочатку має бути вирішене питання прийнятності скарги. 6. Внаслідок скасування рішень судів нижчих інстанцій, справу було повернуто на новий розгляд до суду першої інстанції для належного вирішення питання про строки оскарження. Верховний Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Справа №688/3487/24 від 19/08/2026 Вітаю. Як юрист із багаторічним стажем, проаналізував надане вами рішення Верховного Суду. Ось детальний аналіз: 1. **Предмет спору:** Касаційне оскарження вироку апеляційного суду, яким засудженого було визнано винним в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України), замість кваліфікації за статтею про вбивство через необережність (ч. 1 ст. 119 КК України). 2. **Аргументи суду:** * Суд наголосив, що розмежування складів злочинів за ст. 121 та ст. 119 КК України здійснюється насамперед через суб’єктивну сторону, тобто через ставлення особи до наслідків своїх дій. * Верховний Суд підтримав висновок апеляції про те, що засуджений діяв з непрямим невизначеним умислом, оскільки, завдаючи ударів палицею по руках потерпілого, який прикривав голову, він усвідомлював небезпеку і свідомо припускав настання тяжких наслідків. * Суд відхилив доводи захисту про «випадковий» удар у голову, посилаючись на висновки експерта, який категорично заперечив можливість утворення травми голови внаслідок простого зісковзування палиці. * Колегія суддів зазначила, що засуджений не припинив нанесення ударів навіть після того, як потерпілий почав захищатися, що свідчить про активний характер протиправних дій. * Щодо наслідку у вигляді смерті, суд вказав на наявність необережної форми вини (злочинна недбалість), оскільки засуджений повинен був і міг передбачити, що такі дії призведуть до летального результату. * Також суд визнав безпідставними твердження про «щире каяття», оскільки засуджений заперечував свою вину в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, а посилання на провокацію з боку потерпілого не виправдовує застосування насильства. * Розмір моральної шкоди визнано обґрунтованим, оскільки він відповідає засадам розумності та справедливості з урахуванням глибини страждань потерпілої сторони. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційні скарги засудженого та його захисника без задоволення, а вирок апеляційного суду — без змін. Справа №636/2153/25 від 19/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений відповідно до ваших вимог: 1. **Предмет спору:** Заява фізичної особи про оголошення її матері померлою у зв’язку з її зникненням під час активних бойових дій у м. Вовчанськ. 2. **Аргументи суду:** * Суд наголосив, що оголошення особи померлою є юридичною фікцією, яка застосовується лише за відсутності достовірних відомостей про місце перебування особи протягом встановлених законом строків. * Верховний Суд підтвердив позицію Великої Палати, що шестимісячний строк для оголошення особи померлою у зв’язку з воєнними діями має відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на відповідній території, а не від дати ймовірної загибелі. * Суд зазначив, що в умовах війни ситуація на територіях активних бойових дій є вкрай невизначеною, тому передчасне оголошення особи померлою створює ризик помилкових рішень щодо людей, які можуть перебувати в полоні або бути евакуйованими. * Заявник не надав достатніх доказів, які б дозволяли з високим ступенем вірогідності припустити загибель особи поза межами зони активних бойових дій, що виключало можливість застосування виняткового порядку відліку строку. * Суд відхилив клопотання про передачу справи до Великої Палати, оскільки заявник не навів вагомих аргументів для відступу від уже сформованої сталої судової практики. * Встановлення обставин справи та оцінка доказів належать до виключної компетенції судів першої та апеляційної інстанцій, тому касаційний суд не мав підстав для перегляду цих висновків. * Застосування «запобіжника» у вигляді шестимісячного строку після завершення бойових дій є необхідним для захисту прав зниклих осіб та запобігання негативним правовим наслідкам для їхніх родичів. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін. Справа №570/4936/20 від 19/08/2026 Вітаю. Як юрист із багаторічним стажем, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір справи: 1. **Предмет спору:** Витребування власником нерухомого майна (житлового будинку та земельної ділянки) із чужого незаконного володіння на підставі того, що договір купівлі-продажу, за яким майно перейшло до відповідача, є неукладеним через відсутність волевиявлення власника та підробку документів. 2. **Аргументи суду:** * Суд встановив, що договір купівлі-продажу є неукладеним, оскільки позивачка його не підписувала, а нотаріус, від імені якого нібито посвідчено правочин, у той період не здійснювала нотаріальних дій, що підтверджено даними з реєстру нотаріальних дій. * Важливим фактором стало те, що відповідач ухилився від надання оригіналу договору для проведення експертизи, що, згідно з практикою Верховного Суду, є підставою для визнання фактів, на спростування яких документ витребовувався, доведеними. * Суд підкреслив, що оскільки договір не був підписаний стороною, він є неукладеним, а не просто недійсним, що дозволяє власнику витребувати майно за віндикаційним позовом (стаття 387 ЦК України) без необхідності визнання правочину недійсним. * Щодо процесуальних порушень, на які посилався відповідач, суд зазначив, що вони є безпідставними: відповідач був належним чином повідомлений про засідання, а заява про відвід судді була подана з пропуском строку та без належного обґрунтування упередженості. * Суд також відхилив доводи про вихід за межі позовних вимог, встановивши, що заява про зміну предмета позову була подана позивачем своєчасно, до закриття підготовчого засідання. * Враховуючи принцип непорушності права власності, суд дійшов висновку, що захист прав позивача шляхом витребування майна є законним та обґрунтованим. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін. Справа №715/1192/21 від 24/08/2026 1. Предметом спору є перегляд у касаційному порядку законності вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо групи осіб, обвинувачених у вчиненні низки тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин. 2. Верховний Суд, розглядаючи касаційні скарги засуджених, їхніх захисників та прокурора, дійшов висновку про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, допущених судом апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не забезпечив належної перевірки доводів, викладених у скаргах сторін, що є обов’язковою умовою для постановлення законного та обґрунтованого рішення. Оскільки апеляційний розгляд не відповідав вимогам повноти та всебічності, це унеможливило перевірку правильності кваліфікації дій обвинувачених та справедливості призначеного покарання. Верховний Суд не наділений повноваженнями самостійно досліджувати докази, які не були належним чином оцінені апеляцією, тому єдиним законним шляхом для виправлення помилок є повторний розгляд справи в апеляційному суді. Водночас, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, суд обрав їм запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на період нового розгляду. 3. Верховний Суд задовольнив касаційні скарги частково, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції, обравши обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Справа №569/9419/17 від 19/08/2026 Вітаю. Як фахівець із 15-річним стажем, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір: 1. **Предмет спору:** Касаційне оскарження ухвали апеляційного суду, яким було закрито кримінальне провадження щодо особи у зв’язку із закінченням строків давності, через незгоду сторони захисту з констатацією судом факту вчинення особою злочинів без проведення повного судового розгляду. 2. **Аргументи суду:** – Верховний Суд підтвердив, що при закритті провадження за нереабілітуючими підставами (строки давності) суд не має права констатувати винуватість особи у вчиненні злочину, оскільки це порушує презумпцію невинуватості. – Колегія суддів зазначила, що звільнення від відповідальності за ст. 49 КК України не є визнанням вини, а відмовою держави від кримінального переслідування через сплив часу. – Суд підкреслив, що апеляційна інстанція припустилася помилки, коли, скасувавши вирок, одночасно в мотивувальній частині ухвали стверджувала про вчинення обвинуваченим конкретних кримінальних правопорушень. – Верховний Суд вказав на те, що такі висновки апеляційного суду були зроблені без перегляду справи по суті та без оцінки доказів, що суперечить вимогам кримінального процесуального закону. – Важливо, що суд наголосив на неможливості встановлення факту вчинення діяння, якщо вирок суду першої інстанції був скасований, а новий розгляд по суті не проводився. – Таким чином, Верховний Суд визнав, що посилання на винуватість особи в ухвалі про закриття провадження є процесуальним порушенням, яке підлягає виправленню шляхом виключення цих формулювань із тексту рішення. – **** Суд вкотре підтвердив свою позицію (зокрема, посилаючись на практику від 18 лютого 2025 року), що при закритті справи за строками давності суд не може констатувати факт вчинення особою кримінально-караного діяння, відступаючи від будь-яких протилежних підходів, що могли допускатися раніше. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, змінивши ухвалу апеляційного суду шляхом виключення з її мотивувальної частини тверджень про те, що особа вчинила інкриміновані їй кримінальні правопорушення. Справа №676/808/24 від 21/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Позивач звернувся до суду з позовом про звільнення належної йому на праві власності квартири з-під арешту, який був накладений у 1998 році в межах кримінального провадження щодо іншої особи. 2. **Аргументи суду:** – Суд встановив, що арешт було накладено на майно, яке належало державі (а згодом було приватизоване спадкоємцями), у межах виконання вироку щодо особи, яка ніколи не була власником цієї квартири. – Оскільки арешт було накладено за правилами КПК України 1960 року, спір щодо його зняття підлягає розгляду саме в порядку цивільного судочинства. – Суд наголосив, що право власності є непорушним, і наявність безпідставного обтяження в реєстрі прямо перешкоджає власнику вільно володіти та розпоряджатися своїм майном. – Щодо залучення податкової служби, суд зазначив, що оскільки арешт мав на меті забезпечення конфіскації майна на користь держави, територіальний орган ДПС є належним відповідачем у такій категорії справ. – Верховний Суд підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів належать до виключної компетенції судів першої та апеляційної інстанцій, а касаційний суд не має повноважень переоцінювати їх. – У підсумку, касаційна скарга податкової служби була визнана безпідставною, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін. Справа №522/5398/21 від 04/08/2026 Предметом цього спору є право особи, яка не була залучена до участі у справі, на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції про витребування майна та скасування записів про право власності. Верховний Суд при винесенні рішення керувався такими аргументами: 1. Право на апеляційне оскарження для осіб, які не брали участі у справі, виникає лише тоді, коли судове рішення безпосередньо вирішує питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки. 2. Суд наголосив, що ймовірний або опосередкований вплив рішення на інтереси особи не є достатньою підставою для надання їй права на апеляційне оскарження. 3. У даній справі заявник посилався на договір найму та інвестування в майно, проте суд встановив, що іншим судовим рішенням, яке набрало законної сили, йому було відмовлено у визнанні цього договору дійсним. 4. Верховний Суд зазначив, що сам по собі факт здійснення інвестицій у будівництво не породжує у особи речового права на майно, а зміна власника не припиняє договір оренди, тому права заявника оскаржуваним рішенням не порушені. 5. Апеляційний суд діяв правомірно, закривши провадження за скаргою особи, яка не довела наявності правового зв’язку зі спірними правовідносинами та не довела, що рішення стосується її прав. 6. Суд підкреслив, що питання про те, чи вирішено рішенням права особи, є першочерговим завданням апеляційного суду, і якщо цей факт не підтверджується, апеляційне провадження підлягає обов’язковому закриттю. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження — без змін. Справа №642/613/25 від 17/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним стажем, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз: 1. **Предмет спору:** Законність закриття кримінального провадження судом першої інстанції у зв’язку із закінченням строків досудового розслідування, за умови наявності нерозглянутих по суті заперечень прокурора на ухвалу слідчого судді, якою було скасовано постанову про продовження цих строків. 2. **Аргументи суду:** – Верховний Суд наголосив, що згідно з ч. 3 ст. 309 КПК України, заперечення проти ухвал слідчого судді, які не підлягають окремому апеляційному оскарженню, мають бути розглянуті судом під час підготовчого провадження. – Суд послався на правову позицію Конституційного Суду України (рішення № 6-р(II)/2026), яка підтверджує обов’язок суду належним чином розглянути такі заперечення, перевірити наведені в них доводи та надати їм мотивовану юридичну оцінку. – Встановлено, що місцевий суд формально підійшов до розгляду заперечень прокурора, не надавши обґрунтованих відповідей на аргументи щодо законності чи незаконності ухвали слідчого судді, яка стала підставою для висновку про пропуск строків. – Апеляційний суд припустився аналогічної помилки, відмовивши у повторному дослідженні заперечень та фактично проігнорувавши їх зміст, що є порушенням вимог ст. 370 та 419 КПК щодо законності та вмотивованості судових рішень. – Суд касаційної інстанції підкреслив, що неможливість апеляційного оскарження певних ухвал слідчого судді під час досудового розслідування не звільняє суд від обов’язку перевірити їх обґрунтованість у підготовчому засіданні. – Оскільки суди попередніх інстанцій не виконали процесуальний обов’язок щодо належного розгляду заперечень, їхні рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд задовольнив касаційні скарги прокурора та представника потерпілої, скасував ухвали судів першої та апеляційної інстанцій і призначив новий розгляд у суді першої інстанції. Справа №404/6795/24 від 12/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з урахуванням вашого запиту: 1. Предметом спору є встановлення юридичного факту проживання жінки та чоловіка однією сім’єю без реєстрації шлюбу після його розірвання, що необхідно заявниці для отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю військовослужбовця та реалізації спадкових прав. 2. Суд керувався тим, що згідно зі статтею 3 Сімейного кодексу України, сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Верховний Суд підкреслив, що законодавство не містить вичерпного переліку доказів для підтвердження таких відносин, тому суд оцінює їх у сукупності, враховуючи наявність спільних витрат, бюджету та взаємної допомоги. У цій справі суди першої та апеляційної інстанцій на основі наданих доказів та показань свідків встановили реальність сімейних стосунків між заявницею та загиблим у період після розірвання шлюбу. Верховний Суд зазначив, що доводи Міністерства оборони про неврахування правових висновків у інших справах є безпідставними, оскільки фактичні обставини в тих справах відрізнялися від обставин даного спору. Також суд наголосив, що касаційна інстанція не має повноважень переоцінювати докази, які вже були належним чином досліджені судами попередніх інстанцій. Зрештою, колегія суддів дійшла висновку, що встановлення такого факту має для заявниці важливе юридичне значення для отримання соціальних виплат та спадщини. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Міністерства оборони України без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін. Справа №751/4427/25 від 21/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з професійної точки зору: 1. Предметом спору є законність вироку апеляційного суду, який скасував звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, переоцінивши обставини справи та щирість каяття особи без повторного дослідження доказів. 2. Верховний Суд наголосив на фундаментальному принципі безпосередності дослідження доказів, закріпленому у статтях 23 та 404 КПК України. Суд зазначив, що апеляційна інстанція не має права змінювати оцінку доказів, надану місцевим судом, без їх повторного дослідження, якщо ці докази були предметом розгляду в суді першої інстанції. У даній справі апеляційний суд фактично здійснив переоцінку посткримінальної поведінки засудженого та його щирого каяття, не провівши при цьому належного судового слідства. Верховний Суд підкреслив, що висновки апеляційного суду повинні бути вмотивованими та спростовувати висновки першої інстанції виключно через призму досліджених доказів. Також було враховано правову позицію Об’єднаної палати ККС ВС, яка вимагає від апеляційного суду повторного дослідження обставин, якщо він має намір змінити вирок у частині оцінки доказів. Оскільки апеляційний суд проігнорував ці процесуальні вимоги, його рішення було визнано передчасним та необґрунтованим. 3. Верховний Суд скасував вирок апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Справа №946/479/23 від 20/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений для вас: 1. Предметом спору є законність призначення опікуном над недієздатною особою військовослужбовця, який через проходження служби фактично не може здійснювати постійний догляд за підопічним. 2. Верховний Суд при винесенні рішення керувався тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки реальній спроможності військовослужбовця виконувати обов’язки опікуна, враховуючи його фізичну відсутність за місцем проживання підопічного. Суд наголосив, що призначення опікуна має ґрунтуватися на принципі «найкращих інтересів» недієздатної особи, а не на формальних підставах. Важливим аргументом стало те, що суди не з’ясували наявність інших родичів, які могли б реально здійснювати догляд, зокрема рідного брата підопічного. Верховний Суд підкреслив, що хоча сам по собі статус військовослужбовця не є автоматичною забороною для опікунства, суд зобов’язаний дослідити, чи не використовується цей інститут для уникнення військової служби. Оскільки апеляційний суд не перевірив ці обставини та не надав оцінку висновку органу опіки в контексті реальної можливості догляду, рішення було визнано передчасним. Відтак, справа потребує додаткового дослідження доказів, що неможливо зробити на рівні касації. 3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Справа №362/2519/15-к від 17/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним стажем, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз: 1. **Предмет спору:** Касаційний розгляд кримінального провадження щодо перевірки законності вироку та ухвали апеляційного суду, якими засудженого було визнано винним у вчиненні розбою та умисного вбивства, з акцентом на дотримання процесуальних норм та правильність призначення покарання. 2. **Аргументи суду:** * Суд підкреслив, що касаційна інстанція не має повноважень переоцінювати докази або встановлювати фактичні обставини справи, а лише перевіряє правильність застосування норм права. * Колегія суддів визнала доведеною винуватість засудженого на підставі сукупності належних доказів: показань потерпілої та свідків, результатів слідчого експерименту, протоколів огляду місця події та висновків молекулярно-генетичних експертиз. * Суд відхилив доводи захисту щодо недопустимості протоколу обшуку, зазначивши, що процедура була дотримана, а вилучені речові докази (одяг із слідами крові) були належним чином ідентифіковані та досліджені. * Щодо складу суду, Верховний Суд вказав, що заміна судді у колегії через хворобу та подальший розподіл справи відбулися відповідно до внутрішніх положень про автоматизовану систему документообігу та практики Ради суддів України. * Суд визнав безпідставними твердження захисту про неналежну кваліфікацію експертів, оскільки на момент проведення досліджень вони мали відповідні повноваження, а самі висновки не були спростовані під час судового розгляду. * Ключовим аргументом для зміни вироку стало застосування ст. 64 КК України, яка забороняє призначати довічне позбавлення волі особам, які на момент ухвалення вироку досягли 65-річного віку. * Також суд застосував положення «закону Савченко» (ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII) щодо зарахування попереднього ув’язнення, оскільки злочин було вчинено до 20 червня 2017 року. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, проте змінив судові рішення в частині призначення покарання, замінивши довічне позбавлення волі на 15 років позбавлення волі, та постановив звільнити засудженого з-під варти у зв’язку з фактичним відбуттям призначеного строку. Справа №826/5032/16 від 25/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір для вашого матеріалу: 1. Предметом спору є правомірність відмови апеляційного суду у відкритті провадження через нібито пропуск строку на усунення недоліків апеляційної скарги. 2. Верховний Суд встановив, що апелянт виконав вимоги суду вчасно, відправивши необхідні документи через систему «Електронний суд» до закінчення встановленого строку. Суд наголосив, що згідно з процесуальним законом, строк не вважається пропущеним, якщо документи були передані відповідними засобами зв’язку до його завершення. Апеляційний суд припустився помилки, орієнтуючись виключно на дату фактичної реєстрації документа в канцелярії, яка відбулася із затримкою з технічних причин. Верховний Суд підкреслив, що право на доступ до правосуддя є фундаментальним, і формалізм суду не повинен перешкоджати реалізації цього права. Затримка в реєстрації вхідної кореспонденції всередині самого суду не може ставитися в провину стороні, яка виконала свій обов’язок вчасно. Таким чином, дії апелянта не містили ознак зловживання правами, а відмова у відкритті провадження була визнана незаконною. 3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Справа №320/20554/23 від 25/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз: 1. **Предмет спору:** Оскарження комунальним підприємством податкових повідомлень-рішень, якими контролюючий орган зменшив від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток та донарахував податкові зобов’язання через нібито неправомірне врахування збитків минулих років. 2. **Аргументи суду:** – Суд наголосив, що камеральна перевірка проводиться виключно на основі даних податкової звітності та інформаційних баз, і не передбачає дослідження первинних документів для підтвердження достовірності збитків. – Верховний Суд підтвердив свою сталу позицію: якщо для висновку про заниження податкових зобов’язань необхідно перевіряти первинні документи, це має здійснюватися виключно шляхом документальної, а не камеральної перевірки. – Контролюючий орган під час камеральної перевірки вийшов за межі своїх повноважень, намагаючись перевірити правильність формування збитків за 2014–2016 роки, що потребувало детального документального аналізу. – Суд зазначив, що подані платником уточнюючі декларації були прийняті податковою без зауважень, що свідчить про відсутність очевидних арифметичних чи методологічних помилок, які можна було б виявити камерально. – Податковий орган не довів правомірність своїх висновків, оскільки не провів документальну перевірку, яка є єдиним законним способом підтвердження чи спростування реальності збитків минулих періодів. – Відтак, дії податкової щодо донарахування податку на підставі лише камеральної перевірки визнані протиправними, оскільки вони базувалися на припущеннях, а не на беззаперечних даних звітності. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій, якими позов підприємства було задоволено, — без змін. Справа №300/8666/23 від 25/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Оскарження податкових повідомлень-рішень, якими до ТОВ «ТРИ ПЛЮС КО» було застосовано штрафні санкції та донараховано податкові зобов’язання через нібито нереальність господарських операцій з контрагентами та неправильне відображення фінансових показників. 2. **Аргументи суду:** – Суд встановив, що позивач надав належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують реальний рух активів, що є ключовим для формування податкового кредиту та витрат. – Податковий орган не довів наявність умислу позивача на укладення фіктивних правочинів, а посилання на кримінальні провадження щодо контрагентів не є безумовним доказом нереальності операцій самого позивача. – Суд наголосив, що платник податків не несе відповідальності за порушення податкової дисципліни своїми контрагентами, якщо сам платник діяв добросовісно та мав реальні господарські витрати. – Висновки податкової про «безповоротну фінансову допомогу» щодо внесків засновника були спростовані банківськими виписками, які підтвердили повернення коштів. – Суд критично оцінив доводи податкової, оскільки вони базувалися на припущеннях та інформації з баз даних, що мають лише інформативний характер, тоді як висновок судової економічної експертизи підтвердив правомірність дій позивача. – Податковий орган не виконав ухвали суду про надання документів, що унеможливило обґрунтування їхньої позиції, а також допустив розбіжності у сумах донарахувань у різних актах перевірки. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими позов було задоволено частково, а касаційну скаргу податкового органу — без задоволення. Справа №420/13635/25 від 25/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз: 1. **Предмет спору:** Стягнення з фізичної особи (ФОП) податкового боргу з орендної плати, земельного податку та податку на нерухоме майно. 2. **Аргументи суду:** Верховний Суд наголосив, що у справах про стягнення податкового боргу суд зобов’язаний перевірити не лише факт наявності боргу, а й дотримання контролюючим органом процедури вручення податкових повідомлень-рішень та вимог. Суди попередніх інстанцій припустилися суттєвих процесуальних порушень, оскільки не встановили, чи була дотримана процедура направлення документів на податкову адресу платника. Зокрема, суди не надали оцінки доводам відповідача про неотримання документів та його перебування на військовій службі, що могло унеможливити отримання кореспонденції. Також суд першої інстанції порушив процесуальні строки, ухваливши рішення до закінчення терміну, наданого відповідачу для подання відзиву та доказів. Верховний Суд підкреслив, що без встановлення факту належного вручення документів неможливо підтвердити узгодженість грошового зобов’язання, що є ключовою умовою для стягнення боргу. Відсутність у матеріалах справи доказів вручення документів або їх неналежне дослідження свідчить про неповноту судового розгляду. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Справа №160/17178/25 від 25/08/2026 Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, щодо нарахування податкових зобов’язань. Суд при винесенні рішення керувався принципом законності та перевіркою дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Верховний Суд проаналізував матеріали справи та дійшов висновку, що Третій апеляційний адміністративний суд надав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами під час розгляду справи. Колегія суддів встановила, що доводи касаційної скарги позивача не спростовують висновків апеляційного суду та не вказують на порушення, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваного рішення. Суд підтвердив, що податкові органи діяли в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України. Також було враховано, що фактичні обставини справи були встановлені судами попередніх інстанцій повно та всебічно. У підсумку, Верховний Суд не знайшов підстав для переоцінки доказів, оскільки це виходить за межі його повноважень, визначених процесуальним законом. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а п […]

Case No. 569/9419/17 dated 08/19/20261. **Subject matter of the dispute:** Cassation appeal against the appellate court ruling, by which criminal […]

Справа №569/9419/17 від 19/08/2026Вітаю. Як фахівець із 15-річним стажем, проаналізував […]

Case No. 294/1784/24 dated 08/20/2026Below is the detailed analysis of the court decision, prepared in accordance with your request: 1. The subject of the […]

Справа №294/1784/24 від 20/08/2026Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з […]

Case No. 727/4796/24 dated 08/20/20261. **Subject matter of the dispute:** Declaration of invalidity of a non-residential premises sale and purchase […]

Справа №727/4796/24 від 20/08/2026Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував […]

Case No. 754/1841/25 dated 08/19/2026Here is the detailed analysis of the court decision prepared for your request: 1. The subject of the dispute is the […]

Справа №754/1841/25 від 19/08/2026Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений дл […]

Case No. 488/2135/19 dated 08/19/20261. **Subject Matter of the Dispute:** The prosecutor applied to the court in the interests of the state, seeking the […]

Справа №488/2135/19 від 19/08/2026Вітаю. Як юрист з 15-річним стажем, проаналізував надане вам […]

Draft Law on Amendments to the Disciplinary Statute of the Armed Forces of Ukraine regarding the provision of protection guarantees and rights to military personnel who have reported possible facts of corruption or corruption-related offenses, or other violations of the Law of Ukraine “On Prevention of Corruption”Analysis of the draft law: Greetings. As a lawyer specializing in military law and anti-corruption legislation, I have analyzed the submitted draft of amendments to the Disciplinary Statute of the Armed Forces of Ukraine. A structured analysis is provided below. ### 1. Essence of the draft law This draft law is aimed at implementing the mechanisms of the Law of Ukraine “On Prevention of Corruption” into the specific environment of the Armed Forces of Ukraine. Its primary goal is to legally establish the status of a “whistleblower” among military personnel and provide them with real tools for protection against oppression in the event of reporting corruption. The draft distinguishes between procedures for filing complaints regarding general violations and reports of corruption offenses, while ensuring secure communication channels for military personnel. ### 2. Structure of the draft and main changes The draft introduces targeted, yet systemic, changes to the Disciplinary Statute of the Armed Forces of Ukraine, in particular: Article 87-1: The status of a whistleblower-military serviceman is detailed, and the possibility of their reward is established. Article 110: The list of bodies to which reports can be submitted has been expanded, including direct appeals to the National Agency on Corruption Prevention (NACP) and authorized anti-corruption units. Article 114: The procedure for reporting damage to military property and reporting corruption offenses has been distinguished. New Articles 114-1 and 115-1: Norms regarding the free choice of reporting channels (internal/external) have been introduced, and the priority of anti-corruption legislation norms when considering such appeals has been defined. Compared to the current version, the key change is the transition from an abstract possibility to file a complaint to clear legal protection for a person who signals corruption, using specialized tools such as the Unified Whistleblower Reporting Portal. ### 3. Key provisions for stakeholders For various groups of individuals, the following innovations are the most important: For military personnel: You will receive additional security guarantees. The draft explicitly prohibits dismissal, disciplinary prosecution, or other pressure in response to exposing corruption. You also gain the right to freely choose how to report violations — through the command or directly to anti-corruption agencies (NACP, internal units). For commanders and business: The changes establish a clear algorithm of actions. Article 114-1 points to the possibility of using the Unified Whistleblower Reporting Portal and special hotlines. It is important that filing a report does not exempt one from performing combat orders, which maintains discipline. For experts and lawyers: The draft creates a legal conflict of “special conditions” (Art. 115-1), where departmental orders of the Ministry of Defense may establish specifics for considering reports, however, it is emphasized that such specifics cannot limit the rights of whistleblowers guaranteed by law. This creates a reliable safeguard against “local” arbitrariness. Overall, these changes significantly bring military disciplinary practice closer to national standards of integrity. Analysis of the explanatory note: Greetings. As a lawyer with many years of experience, I have analyzed the provided document. Here is a concise and professional breakdown of this draft law: ### 1. Essence of the draft law This draft law aims to expand the rights of military personnel by granting them the legal opportunity to freely report facts of corruption directly to anti-corruption units. The document also brings the norms of the Disciplinary Statute of the Armed Forces of Ukraine into compliance with the modern Law of Ukraine “On National Security of Ukraine.” ### 2. Reasons and necessity for adoption In the opinion of the document’s author (Ministry of Defense), the current version of the Disciplinary Statute of the Armed Forces of Ukraine effectively restricts military personnel in the methods of protection against corruption manifestations. Currently, a military serviceman can file a complaint only in narrow cases (violation of personal rights or illegal decisions regarding them), which does not fully cover the mechanisms for exposing corruption. Adoption of the act is a requirement of the State Anti-Corruption Program and a step toward eliminating the legal conflict between military legislation and national anti-corruption standards. ### 3. Main consequences for the state, business, and citizens For military personnel: This is a key change — the right to freely choose channels for reporting offenses emerges. Military personnel receive legal protection as “whistleblowers,” which was previously largely limited by the strict chain of command in the Disciplinary Statute. For the state and the Armed Forces: An increase in transparency and the effectiveness of combating corruption in the defense sector is expected. It is important to emphasize that, according to the Ministry of Defense’s assessment, the implementation of the law does not require additional expenditures from the state budget. For legislators and experts: The draft law is technically necessary to eliminate the legal contradiction between the “Disciplinary Statute” and the “Law on National Security,” which improves the quality of Ukraine’s legislative framework. For business: No direct impact on the market environment or business entities is predicted. In summary: this is an important step toward integrating anti-corruption standards into the specific military environment, where legal certainty is critical for maintaining discipline and trust within the system. Analysis of other documents: Greetings. As a lawyer with many years of experience, I have analyzed the submitted documents. Here are the key points for understanding the essence of this legislative initiative. ### 1. Position of the author regarding the draft law The Cabinet of Ministers of Ukraine is the direct initiator of this draft law and fully supports its adoption. The Government views these changes as a necessary step for implementing anti-corruption standards in the Armed Forces of Ukraine, emphasizing the importance of protecting military personnel who demonstrate the courage to report offenses. ### 2. Analysis of the main provisions of the draft law For specialists, businesses, and citizens, it is important to understand that this document does not just “edit the statute,” but changes the very philosophy of internal control in the army: Establishing the status of a “whistleblower”: For the first time at the level of the Disciplinary Statute of the Armed Forces, the legal status of a whistleblower-military serviceman is clearly defined. This means that all protection guarantees provided by the basic Law “On Prevention of Corruption” automatically apply to them. Expanding communication channels: Military personnel gain the right to independently choose channels for reports (internal, regular, or external). An important innovation is the legalization of the use of the Unified Whistleblower Reporting Portal, which minimizes the risk of “hushing up” facts at the local level. Protection against disciplinary pressure: The draft law creates a safeguard against the use of disciplinary penalties as a tool of revenge for anti-corruption activity. The changes to Article 114 clearly distinguish ordinary complaints from reports of corruption, which requires a specific, protected procedure for their consideration. Priority of anti-corruption legislation: The project establishes that any internal military instructions cannot limit the rights of whistleblowers enshrined in anti-corruption legislation. This is a significant limitation on the discretion of commanders, which increases the level of legal security for personnel. In summary: this is an attempt to adapt the conservative structure of military discipline to modern standards of anti-corruption protection. For society, this is a signal of an attempt to make the Armed Forces system more transparent, and for the military, it is a real tool of protection aga […]

Проєкт Закону про внесення змін до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України щодо забезпечення гарантій захисту та прав військовослужбовців, які повідомили про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України “Про запобігання корупції"Аналіз проекту закону: Вітаю. Як юрист, що спеціалізується на військовому праві та антикорупційному законодавстві, проаналізував представлений проєкт змін до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Нижче наводжу структурований аналіз. 1. Суть проєкту закону Цей законопроєкт спрямований на імплементацію механізмів Закону України «Про запобігання корупції» у специфічне середовище Збройних Сил України. Його основна мета — законодавчо закріпити статус «викривача» серед військовослужбовців та надати їм реальні інструменти захисту від утисків у разі повідомлення про корупцію. Проєкт розмежовує процедури подання скарг на загальні порушення та повідомлень про корупційні правопорушення, забезпечуючи при цьому безпечні канали комунікації для військовослужбовців. 2. Структура проєкту та основні зміни Проєкт вносить точкові, але системні зміни до Дисциплінарного статуту ЗСУ, зокрема: Стаття 87-1: Деталізовано статус викривача-військовослужбовця та встановлено можливість їх заохочення. Стаття 110: Розширено перелік органів, до яких можна подавати повідомлення, включаючи безпосереднє звернення до НАЗК та уповноважених підрозділів з питань антикорупції. Стаття 114: Розмежувано порядок доповідей про шкоду військовому майну та про корупційні порушення. Нові статті 114-1 та 115-1: Впроваджено норми щодо вільного вибору каналів повідомлення (внутрішні/зовнішні) та визначено пріоритет норм антикорупційного законодавства при розгляді таких звернень. Порівняно з чинною редакцією, ключовою зміною є перехід від абстрактної можливості скаржитися до чіткого правового захисту особи, яка сигналізує про корупцію, з використанням спеціалізованих інструментів, таких як Єдиний портал повідомлень викривачів. 3. Ключові положення для зацікавлених сторін Для різних груп осіб найважливішими є такі нововведення: Для військовослужбовців: Ви отримаєте додаткові гарантії безпеки. Проєкт прямо забороняє звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності чи інший тиск у відповідь на викриття корупції. Ви також отримали право вільно обирати, як повідомляти про порушення — через командування або напряму до антикорупційних органів (НАЗК, внутрішні підрозділи). Для командирів та бізнесу: Зміни встановлюють чіткий алгоритм дій. Стаття 114-1 вказує на можливість використання Єдиного порталу повідомлень викривачів та спеціальних ліній. Важливо, що подання повідомлення не звільняє від виконання бойових наказів, що зберігає дисципліну. Для експертів та правників: Проєкт створює правову колізію «особливих умов» (ст. 115-1), де відомчі накази Міністерства оборони можуть встановлювати специфіку розгляду повідомлень, проте підкреслюється, що такі особливості не можуть обмежувати права викривачів, гарантовані законом. Це створює надійний запобіжник проти «локального» свавілля. Загалом, ці зміни суттєво наближають військову дисциплінарну практику до загальнодержавних стандартів доброчесності. Аналіз пояснювальної записки: Вітаю. Як юрист із багаторічним стажем, я проаналізував наданий документ. Ось стислий та професійний розбір цього законопроєкту: 1. Суть проєкту закону Цей законопроєкт має на меті розширити права військовослужбовців, надавши їм законну можливість вільно повідомляти про факти корупції безпосередньо до антикорупційних підрозділів. Документ також приводить норми Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у відповідність до сучасного Закону України «Про національну безпеку України». 2. Причини та необхідність прийняття На думку автора документа (Міністерства оборони), існуюча редакція Дисциплінарного статуту ЗСУ фактично обмежує військових у способах захисту від корупційних проявів. Зараз військовослужбовець може подати скаргу лише у вузьких випадках (порушення особистих прав або незаконні рішення щодо нього), що не покриває повною мірою механізми викривання корупції. Прийняття акта є вимогою Державної антикорупційної програми та кроком до ліквідації правової колізії між військовим законодавством та загальнодержавними антикорупційними стандартами. 3. Основні наслідки для держави, бізнесу та громадян Для військовослужбовців: Це ключова зміна — з’являється право вільного вибору каналів для повідомлення про правопорушення. Військові отримують юридичний захист як «викривачі», що раніше було значною мірою обмежено жорсткою вертикаллю підпорядкування в Дисциплінарному статуті. Для держави та ЗСУ: Очікується підвищення прозорості та ефективності боротьби з корупцією в оборонному секторі. Важливо підкреслити, що за оцінкою Міноборони, реалізація закону не потребує додаткових витрат із державного бюджету. Для законодавців та експертів: Законопроєкт є технічно необхідним для усунення юридичної суперечності між «Дисциплінарним статутом» та «Законом про нацбезпеку», що покращує якість законодавчої бази України. Для бізнесу: Прямого впливу на ринкове середовище чи суб’єктів господарювання не прогнозується. Підсумовуючи: це важливий крок до інтеграції антикорупційних стандартів у специфічне військове середовище, де правова визначеність є критично важливою для підтримання дисципліни та довіри всередині системи. Аналіз інших документів: Вітаю. Як юрист із багаторічним стажем, проаналізував подані документи. Ось ключові тези для розуміння суті цієї законодавчої ініціативи. 1. Позиція автора щодо законопроекту Кабінет Міністрів України є безпосереднім ініціатором цього законопроекту та повністю підтримує його прийняття. Уряд розглядає ці зміни як необхідний крок для імплементації антикорупційних стандартів у Збройних Силах України, наголошуючи на важливості захисту військовослужбовців, які виявляють сміливість повідомляти про правопорушення. 2. Аналіз основних положень законопроекту Для фахівців, бізнесу та громадян важливо розуміти, що цей документ не просто «редагує статут», а змінює саму філософію внутрішнього контролю в армії: Закріплення статусу «викривача»: Вперше на рівні Дисциплінарного статуту ЗСУ чітко визначається правовий статус військовослужбовця-викривача. Це означає, що на нього автоматично поширюються усі гарантії захисту, передбачені базовим Законом «Про запобігання корупції». Розширення каналів комунікації: Військовослужбовці отримують право самостійно обирати канали для повідомлень (внутрішні, регулярні чи зовнішні). Важливим нововведенням є легалізація використання Єдиного порталу повідомлень викривачів, що мінімізує ризик «замовчування» фактів на місцях. Захист від дисциплінарного тиску: Законопроект створює запобіжник проти використання дисциплінарних стягнень як інструменту помсти за антикорупційну активність. Зміни до статті 114 чітко розмежовують звичайні скарги від повідомлень про корупцію, що вимагає специфічного, захищеного порядку їх розгляду. Пріоритет антикорупційного законодавства: Проект встановлює, що будь-які внутрішні військові інструкції не можуть обмежувати права викривачів, закріплені в антикорупційному законодавстві. Це суттєве обмеження дискреції командирів, яке підвищує рівень правової безпеки особового складу. Підсумовуючи: це спроба адаптувати консервативну структуру військової дисципліни до сучасних стандартів антикорупційного захисту. Для суспільства це сигнал про спробу зробити систему ЗСУ більш прозорою, а для військових — це реальний інструмент захисту від зловживань з боку недоброче […]

Draft Law on Amendments to Section XIII "Final Provisions" of the Law of Ukraine "On Prevention of Corruption" regarding the clarification of certain provisions on the application of legislation in the field of corruption prevention under martial lawAnalysis of the draft law: Greetings. As a lawyer specializing in anti-corruption legislation, I have analyzed the submitted draft amendments to the Law of Ukraine “On Prevention of Corruption.” A detailed breakdown of the document is presented below. 1. Essence of the draft law This draft law aims to amend the procedure for restoring public access to the declarations of persons authorized to perform the functions of the state or local self-government after the termination of martial law. The core idea is to introduce a one-year transition period for opening access to the declarations of specific categories of declarants whose data was previously removed from public access. Thus, the draft law does not cancel future disclosure, but merely postpones it for 12 months after the termination of the martial law regime. 2. Structure and main amendments The draft introduces adjustments to Clause 2-11 of Section XIII “Final Provisions” of the Law. Structurally, the document retains the mechanism for removing declarations from the Register upon the request of the relevant heads of bodies, but significantly changes the algorithm for their return to the public domain: Compared to the current version: while previously public access was to be restored automatically “from the day following the day of termination or cancellation of martial law,” the new version establishes a deferred term — one year after the termination or cancellation of such a regime. Exclusion of martial law timeframes: the explicit link to the specific date of the introduction of martial law (February 24, 2022) has been removed from the text, making the provision more universal for the period of the martial law legal regime as a whole. 3. Important provisions for stakeholders For various influence groups, this project has the following significance: For legislators and experts: The change demonstrates the state’s intention to balance the principle of transparency with security concerns for individuals involved in performing state functions during a difficult period. The appearance of a “one-year lag” indicates that risks which may persist for some time after the end of hostilities have been taken into account. For business and citizens: This is a key provision regarding access to information. The public and the business community, who use the data of the Register of Declarations to verify the integrity of officials and counterparties, should keep in mind that information about designated categories of persons will remain “closed” for longer than previously expected. For state bodies: The draft reinforces the stability of the mechanism for removing declarations. Heads of government bodies continue to bear responsibility for submitting petitions regarding the restriction of access to the declarations of their subordinates, however, the procedure for their disclosure in the future becomes more predictable and extended over time. Analysis of the explanatory note: Greetings. As a lawyer with many years of experience, I have analyzed the document you provided. Here is a professional overview of this draft law: 1. Essence of the draft law The draft law proposes to postpone for one year the opening of public access to the declarations of military personnel and other persons involved in the defense of the state after the official end of martial law. This does not cancel the obligation to submit declarations, but merely establishes a “transition period” for disclosing information about the property and finances of these persons in the public register. 2. Reasons and necessity of adoption According to the authors from the Ministry of Defense, the key factor is security. The legislators proceed from the premise that even after the termination of the legal regime of martial law, the state will continue to function under conditions of a “special period,” and the threat from the aggressor will not disappear instantly. The publication of personal data (residential addresses, family composition, assets) of military personnel, intelligence officers, and law enforcement officers who have directly opposed the enemy can be used for identification, pressure, blackmail, or even physical retaliation against them and their families. 3. Main consequences for society and the state When speaking about the practical significance for various groups, the following should be highlighted: For military personnel and their families: This is a significant protection mechanism against enemy “information reconnaissance.” The risk that enemy intelligence services will use open declaration data for sabotage or psychological pressure on defenders is significantly reduced. For business and anti-corruption activists: It is important to understand that transparency is not cancelled, but only postponed. That is, control over the assets of officials and military officers remains, but it becomes “non-public” for a certain period. This is a compromise: anti-corruption control is preserved but does not become an instrument in the hands of the enemy. For legislators and experts: This is an attempt to maintain a balance between European integration requirements regarding government transparency and the realities of wartime. The main consequence is that the state acknowledges that even after victory, for a certain period of time, individuals who were “on the front line” of defending the country will require additional protection of private information. For state bodies: This removes the additional burden regarding security risks associated with the mass disclosure of data of thousands of military personnel immediately after the cancellation of martial law. In summary: the document is preventive and protective in nature. It is a purely security-driven decision that attempts to integrate democratic transparency standards into the conditions of a prolonged armed conflict. Analysis of other documents: Analysis of the draft law regarding changes in the sphere of corruption prevention 1. Position of the document’s author The Cabinet of Ministers of Ukraine, as the subject of legislative initiative, fully supports this draft law, acting as its official initiator. The Government justifies the necessity of adopting these changes as part of a state strategy to streamline access to anti-corruption registers under conditions of ongoing martial law. 2. Main provisions of the document To put it simply, this draft law concerns the rules of “closed” or “open” status of officials’ declarations during the war. Here is what to pay attention to: Extension of access restriction: The key change consists of establishing a clear time barrier. The Government proposes to consolidate a norm according to which the NACP (National Agency on Corruption Prevention) ensures open access to declarations not immediately after victory or the cancellation of martial law, but only one year after its end. Regulation of NACP powers: The draft law explicitly indicates that the National Agency on Corruption Prevention continues to administer the declaration register, but with consideration for the aforementioned “one-year pause” for public access. Legal status of declarations: For business and citizens, this means that information about the property status of persons authorized to perform state functions will remain in a restricted access mode (or special verification procedure) for a longer period than previously intended. This is a kind of “protective period” after the end of emergency conditions. From a legal point of view, these changes are aimed at strengthening security aspects for declarants and their family members, however, they significantly postpone full transparency of officials’ income for the public and anti-corruption bodies in the public sphere after t […]

Проєкт Закону про внесення змін до розділу XIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про запобігання корупції" щодо уточнення окремих положень застосування законодавства у сфері запобігання корупції в умовах воєнного стануАналіз проекту закону: Вітаю. Як юрист, що спеціалізується на антикорупційному законодавстві, я проаналізував наданий проект змін до Закону України «Про запобігання корупції». Нижче представлено детальний розбір документа. 1. Суть проєкту закону Цей проєкт закону спрямований на зміну порядку відновлення публічного доступу до декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після завершення воєнного стану. Основна ідея полягає у запровадженні перехідного періоду тривалістю один рік для відкриття доступу до декларацій окремих категорій декларантів, чиї дані раніше були вилучені з відкритого доступу. Таким чином, законопроєкт не скасовує майбутнє оприлюднення, а лише відтерміновує його на 12 місяців після завершення дії воєнного стану. 2. Структура та основні зміни Проєкт вносить корективи до пункту 2-11 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону. Структурно документ зберігає механізм вилучення декларацій з Реєстру за поданням відповідних керівників органів, проте суттєво змінює алгоритм їх повернення у публічну площину: Порівняно з чинною редакцією: якщо раніше відкритий доступ мав бути відновлений автоматично «з дня, наступного за днем припинення або скасування воєнного стану», то нова редакція встановлює відкладений термін — через один рік після припинення або скасування такого режиму. Виключення часових рамок воєнного стану: з тексту прибрано пряму прив’язку до конкретної дати введення воєнного стану (24 лютого 2022 року), що робить норму більш універсальною для періоду дії правового режиму воєнного стану в цілому. 3. Важливі положення для стейкголдерів Для різних груп впливу цей проєкт має наступне значення: Для законодавців та експертів: Зміна демонструє намір держави балансувати між принципом прозорості та питаннями безпеки осіб, які залучені до виконання функцій держави у складний період. Поява «річного лагу» свідчить про врахування ризиків, що можуть зберігатися певний час після завершення бойових дій. Для бізнесу та громадян: Це ключове положення щодо доступу до інформації. Громадськість та бізнес-спільнота, які використовують дані Реєстру декларацій для перевірки доброчесності чиновників та контрагентів, повинні враховувати, що інформація про визначені категорії осіб залишатиметься «закритою» довше, ніж очікувалося раніше. Для державних органів: Проєкт закріплює стабільність механізму вилучення декларацій. Керівники органів влади продовжують нести відповідальність за подання клопотань щодо обмеження доступу до декларацій своїх підлеглих, проте процедура їх оприлюднення в майбутньому стає більш прогнозованою та розтягнутою у часі. Аналіз пояснювальної записки: Вітаю. Як юрист із багаторічним стажем, я проаналізував наданий вами документ. Ось професійний огляд цього законопроєкту: 1. Суть проєкту закону Законопроєкт пропонує відтермінувати на один рік відкриття публічного доступу до декларацій військовослужбовців та інших осіб, залучених до оборони держави, після офіційного закінчення воєнного стану. Це не скасовує обов’язку подавати декларації, а лише встановлює «перехідний період» для оприлюднення інформації про майно та фінанси цих осіб у публічному реєстрі. 2. Причини та необхідність прийняття На думку авторів з Міністерства оборони, ключовим чинником є безпека. Законодавці виходять із того, що навіть після припинення правового режиму воєнного стану держава продовжуватиме функціонувати в умовах «особливого періоду», а загроза з боку агресора не зникне миттєво. Публікація персональних даних (адрес проживання, складу сімей, статків) військових, розвідників та правоохоронців, які безпосередньо протистояли ворогу, може бути використана для ідентифікації, тиску, шантажу або навіть фізичних розправ над ними та їхніми родинами. 3. Основні наслідки для суспільства та держави Якщо говорити про практичне значення для різних груп, варто виділити наступне: Для військовослужбовців та їхніх родин: Це суттєвий механізм захисту від «інформаційної розвідки» ворога. Ризик того, що ворожі спецслужби використають відкриті дані декларацій для диверсій чи психологічного тиску на захисників, суттєво знижується. Для бізнесу та антикорупційних активістів: Важливо розуміти, що прозорість не скасовується, а лише відкладається. Тобто контроль за статками чиновників та військових посадовців залишається, але він стає «непублічним» на певний строк. Це компроміс: антикорупційний контроль зберігається, але не стає інструментом у руках ворога. Для законодавців та експертів: Це спроба витримати баланс між євроінтеграційними вимогами щодо прозорості влади та реаліями воєнного часу. Основний наслідок — держава визнає, що навіть після перемоги певний період часу особи, які були «на передовій» захисту країни, потребуватимуть додаткового захисту приватної інформації. Для державних органів: Це знімає додаткове навантаження щодо ризиків безпеки, пов’язаних із масовим розкриттям даних тисяч військовослужбовців одразу після скасування воєнного стану. Підсумовуючи: документ носить превентивно-захисний характер. Це суто безпекове рішення, яке намагається інтегрувати демократичні стандарти прозорості в умови тривалого воєнного конфлікту. Аналіз інших документів: Аналіз законопроекту щодо змін у сфері запобігання корупції 1. Позиція автора документа Кабінет Міністрів України, як суб’єкт законодавчої ініціативи, повністю підтримує цей проект закону, виступаючи його офіційним ініціатором. Уряд обґрунтовує необхідність прийняття цих змін як частину державної стратегії з упорядкування доступу до антикорупційних реєстрів в умовах триваючого воєнного стану. 2. Основні положення документа Якщо говорити простою мовою, цей проект закону стосується правил «закритості» або «відкритості» декларацій чиновників під час війни. Ось на що варто звернути увагу: Пролонгація обмеження доступу: Ключова зміна полягає у встановленні чіткого часового бар’єру. Уряд пропонує закріпити норму, згідно з якою НАЗК забезпечує відкритий доступ до декларацій не відразу після перемоги чи скасування воєнного стану, а лише через один рік після його закінчення. Регулювання повноважень НАЗК: Законопроект прямо вказує на те, що Національне агентство з питань запобігання корупції продовжує адмініструвати реєстр декларацій, але з урахуванням вищезгаданої «річної паузи» для публічного доступу. Правовий статус декларацій: Для бізнесу та громадян це означає, що інформація про майновий стан осіб, уповноважених на виконання функцій держави, залишатиметься в режимі обмеженого доступу (або спеціального порядку перевірки) довший період, ніж це передбачалося раніше. Це свого роду «захисний період» після завершення екстрених умов. З юридичної точки зору, ці зміни спрямовані на посилення безпекових аспектів для декларантів та членів їхніх сімей, проте вони суттєво відтерміновують повну прозорість доходів посадовців для суспільства та антикорупційних органів у публічній площині після […]

Draft Law on Amendments to the Code of Ukraine on Administrative Offenses, the Criminal Code, and the Criminal Procedure Code of Ukraine regarding the improvement of the execution of punishment in the form of a fine and the expansion of community serviceAnalysis of the Draft Law: 1. Essence of the Draft Law This draft law is aimed at reforming the system of execution of sentences and administrative penalties related to labor and property sanctions. The main goal is to make community service more flexible and effective, as well as to optimize the procedure for the collection of fines. The document provides for the reclassification of community service as a type of penalty, expanding the possibilities of its assignment, and establishes new obligations for entities ensuring the execution of such penalties. Procedural amendments are also introduced to improve interaction between courts and probation authorities. 2. Structure of the Draft and Key Amendments The draft introduces comprehensive amendments to three key codes of Ukraine: Code of Ukraine on Administrative Offenses (CUAO): The daily limit of community service hours is increased (up to 8 hours at the request of the offender), and the liability of business owners at whose facilities the work takes place is strengthened, particularly regarding the organization of transportation for convicted persons. Criminal Code of Ukraine (CC): Community service is officially granted the status of both a primary and an additional penalty. Clear conditions for its assignment as an additional measure are introduced, and the grounds for substituting correctional labor with a fine are expanded (in particular, in the case of conscription for military service). Criminal Procedure Code (CPC): A new mechanism of interaction regarding the execution of sentences in the form of fines is established, which provides for the issuance of a writ of execution at the request of the probation authority in the event of non-payment of a fine or an installment payment by the convicted person. 3. Important Provisions for Parties to the Process These changes are significant for several categories of subjects: For legislators and experts: An important innovation concerns the assignment of community service as an additional penalty, even if this is not explicitly provided for by the sanction of a specific article of the Criminal Code (provided there is a court conclusion on the necessity of correction). This significantly expands the discretionary powers of the court. For business: Enterprises involved in the execution of community service incur an additional burden. In particular, it becomes a mandatory requirement to organize the transportation of offenders to the workplace if the facility is located outside the locality of the convicted person’s residence. This will require a revision of internal processes and logistical costs. For citizens: Citizens held liable gain the right to “accelerate” the completion of community service (by increasing the daily workload from 4 to 8 hours at their own discretion). At the same time, the circle of persons who may be exempted from correctional labor is narrowed — it now extends to those who have been conscripted for military service. For probation authorities: The draft clearly reinforces their role as initiators of the execution of fines through the mechanism of writs of execution, which is intended to systematize the process of forced collection of funds in cases of violation of the payment schedule. Analysis of the Explanatory Note: Greetings. As a lawyer with many years of experience, I have analyzed the document you provided. Here is a detailed breakdown of the draft law, prepared for your understanding as a journalist. 1. Essence of the Draft Law This draft law is aimed at optimizing the mechanisms for executing sentences in the form of community and correctional labor, as well as fines. The main amendments provide for increasing the daily duration of community service, expanding the possibilities of its territorial application, and adapting the penalty system for military personnel. 2. Reasons and Necessity for Adoption According to the developers from the Ministry of Justice, the existing norms are outdated and limit the effectiveness of the correctional system: Efficiency of sentence serving: The limitation of 4 hours per day is inefficient; an increase to 8 hours will allow offenders to “resolve” the matter before the law more quickly, and employers to receive a full-time worker. Need for reconstruction: In the conditions of martial law, the country needs additional manual labor for the liquidation of the consequences of hostilities. Military adaptation: Legislation must take into account the realities of mobilization — currently, individuals sentenced to correctional labor find themselves in a legal vacuum upon becoming military personnel. A mechanism for substituting such a penalty with a fine is needed. Strengthening educational influence: The ability to assign community service not only as a primary but also as an additional penalty will allow for a deeper influence on the correction of convicted persons. 3. Key Consequences for Society and the System For various parties, this project brings several important changes: For communities and businesses: It is permitted to engage offenders in work within the limits of an entire city or region (subject to the provision of their transportation). This effectively creates a mobile resource of unpaid labor, which is extremely important for local self-government in the post-war period. For convicted persons: On one hand, the workday becomes longer, but on the other, a clear mechanism for coordinating the schedule with the primary place of work or study appears, protecting their rights to employment. There is also a legal exit for those who are mobilized into the ranks of the Armed Forces of Ukraine, avoiding conflicts with the law. For legislators and the law enforcement system: Gaps in the Criminal and Criminal Procedure Codes are eliminated. The draft law does not require additional budget expenditures, which makes it quite “comfortable” for prompt adoption by the Verkhovna Rada. For society: In general, the emphasis shifts from formal punishment to real socially useful activity, which meets the demand of citizens for justice and the efficiency of the use of the labor resource of persons who have violated the law. Overall, this is a technical but extremely necessary document that attempts to adapt Soviet approaches to the execution of sentences to the modern realities of mobilization and post-war reconstruction. Analysis of Other Documents: Greetings. As a lawyer with many years of experience, I have analyzed the provided documents regarding the draft law on improving the execution of sentences in the form of fines and community service. Here are my conclusions for your review. 1. Position of the Document’s Author The author of the documents is the Cabinet of Ministers of Ukraine, which acts as the initiator of this draft law and fully supports its adoption. Government officials emphasize the need for a systematic review of the regulatory framework for the implementation of new approaches to the execution of sentences, which will allow for more effective administration of community service and fines. 2. Key Provisions for Interested Parties This list of acts and the draft law itself are of critical importance for several groups of people: For legislators and experts: The main focus is centered on the intensification of punishment. Increasing the standard for the execution of community service from 4 to 8 hours per day will significantly change the practice of executing penalties. Furthermore, granting the court the right to assign community service as an additional penalty even in cases where it is not explicitly provided for by the sanction of the article, significantly expands the discretionary powers of the court. For business: A new, significant obligation arises — the organization of transportation of offenders to the place of work if it is located outside the locality where the person resides. This adds an administrative and financial burden to the enterprises where such work is performed. For citizens (offenders): The changes concern both the duration of work and the expansion of the list of persons exempted from performing community service (for example, the inclusion of persons conscripted for military service). Also, a new procedure for cases of non-payment of fines is introduced — authorized probation bodies receive a tool for forced collection through the issuance of writs of execution. For the Ministry of Justice: The government gives the department six months after the adoption of the Law to update key orders (in particular, No. 474/5 and No. 272/5) regulating the procedure for the execution of sentences. This means large-scale work on by-laws to adapt the probation system to the new requirements. Summing up, the project aims to make community service a more effective and “fast” instrument of punishment, yet it imposes additional obligations on employers and requires a swift regulatory respons […]

Проєкт Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення виконання покарання у виді штрафу та розширення громадських робітАналіз проекту закону: 1. Суть проєкту закону Цей законопроєкт спрямований на реформування системи виконання покарань та адміністративних стягнень, пов’язаних із працею та майновими санкціями. Основна мета — зробити громадські роботи більш гнучкими та ефективними, а також оптимізувати процедуру стягнення штрафів. Документ передбачає перекваліфікацію громадських робіт як виду покарання, розширюючи можливості їх призначення, та встановлює нові обов’язки для суб’єктів, що забезпечують виконання таких стягнень. Також вносяться процесуальні зміни для покращення взаємодії між судами та органами пробації. 2. Структура проєкту та основні зміни Проєкт вносить комплексні зміни до трьох ключових кодексів України: КУпАП: Збільшується добовий ліміт годин громадських робіт (до 8 годин за заявою порушника) та посилюється відповідальність власників підприємств, на яких відбуваються роботи, зокрема щодо організації транспортування засуджених. Кримінальний кодекс України (КК): Громадські роботи офіційно отримують статус як основного, так і додаткового покарання. Вводяться чіткі умови їх призначення як додаткового заходу, а також розширюються підстави для заміни виправних робіт штрафом (зокрема, у разі призову на військову службу). Кримінальний процесуальний кодекс (КПК): Встановлюється новий механізм взаємодії щодо виконання вироків у виді штрафу, що передбачає видачу виконавчого листа за зверненням органу пробації у разі несплати засудженим штрафу або розстроченого платежу. 3. Важливі положення для сторін процесу Ці зміни є значущими для декількох категорій суб’єктів: Для законодавців та експертів: Важливою є інновація щодо призначення громадських робіт як додаткового покарання, навіть якщо це прямо не передбачено санкцією конкретної статті КК (за умови висновку суду про необхідність виправлення). Це істотно розширює дискреційні повноваження суду. Для бізнесу: Підприємства, що залучаються до виконання громадських робіт, отримують додатковий тягар. Зокрема, стає обов’язком організація транспортування порушників до місця робіт, якщо об’єкт знаходиться поза межами населеного пункту проживання засудженого. Це вимагатиме перегляду внутрішніх процесів та логістичних витрат. Для громадян: Громадяни, які притягаються до відповідальності, отримують право “прискорити” відбуття громадських робіт (збільшивши добове навантаження з 4 до 8 годин за власним бажанням). Водночас звужується коло осіб, які можуть бути звільнені від виправних робіт — тепер це поширюється і на тих, хто був призваний на військову службу. Для органів пробації: Проєкт чітко закріплює їхню роль як ініціаторів звернення до виконання штрафів через механізм виконавчих листів, що має систематизувати процес примусового стягнення коштів у випадках порушення графіка оплат. Аналіз пояснювальної записки: Вітаю. Як юрист із багаторічним стажем, я проаналізував наданий вами документ. Ось детальний розбір законопроєкту, підготовлений для вашого розуміння як журналіста. 1. Суть законопроєкту Цей проєкт закону спрямований на оптимізацію механізмів виконання покарань у виді громадських та виправних робіт, а також штрафів. Основні зміни передбачають збільшення щоденної тривалості громадських робіт, розширення можливостей їх територіального застосування та адаптацію системи покарань для військовослужбовців. 2. Причини та необхідність прийняття На думку розробників із Міністерства юстиції, існуючі норми застаріли та обмежують ефективність виправної системи: Ефективність відбуття покарання: Обмеження у 4 години на день є неефективним; збільшення до 8 годин дозволить порушникам швидше «закрити» питання перед законом, а роботодавцям — отримати повноцінного працівника. Потреба у відбудові: В умовах воєнного стану країна потребує додаткових робочих рук для ліквідації наслідків бойових дій. Військова адаптація: Законодавство має враховувати реалії мобілізації — наразі особи, засуджені до виправних робіт, ставши військовослужбовцями, опиняються у правовому вакуумі. Потрібен механізм заміни такого покарання на штраф. Посилення виховного впливу: Можливість призначати громадські роботи не лише як основне, а й як додаткове покарання дозволить глибше впливати на виправлення засуджених. 3. Ключові наслідки для суспільства та системи Для різних сторін цей проєкт несе кілька важливих змін: Для громад та бізнесу: Дозволяється залучати порушників до робіт у межах цілого міста чи області (за умови забезпечення їх транспортуванням). Це фактично створює мобільний ресурс безоплатної робочої сили, що вкрай важливо для місцевого самоврядування у повоєнний час. Для засуджених: З одного боку, робочий день стає довшим, але з іншого — з’являється чіткий механізм узгодження графіку з основним місцем роботи або навчанням, що захищає їхні права на працевлаштування. Також з’являється законний вихід для тих, хто мобілізується до лав ЗСУ, уникаючи колізій із законом. Для законодавців та правоохоронної системи: Усуваються прогалини в Кримінальному та Кримінальному процесуальному кодексах. Законопроєкт не вимагає додаткових бюджетних витрат, що робить його досить «комфортним» для швидкого ухвалення Верховною Радою. Для суспільства: Загалом, акцент зміщується від формального покарання до реальної суспільно корисної діяльності, що відповідає запиту громадян на справедливість та ефективність використання трудового ресурсу осіб, які порушили закон. Загалом, це технічний, але вкрай необхідний документ, який намагається адаптувати радянські підходи до виконання покарань під сучасні реалії мобілізації та післявоєнної відбудови. Аналіз інших документів: Вітаю. Як юрист із багаторічним досвідом, я проаналізував надані документи щодо законопроекту про вдосконалення виконання покарання у виді штрафу та громадських робіт. Ось мої висновки для вашого огляду. 1. Позиція автора документа Автором документів є Кабінет Міністрів України, який виступає ініціатором цього законопроекту та повністю підтримує його прийняття. Урядовці наголошують на необхідності системного перегляду нормативно-правової бази для реалізації нових підходів до виконання покарань, що дозволить ефективніше адмініструвати громадські роботи та штрафи. 2. Основні положення для зацікавлених сторін Цей перелік актів та сам законопроект мають критичне значення для кількох груп осіб: Для законодавців та експертів: Основний фокус зосереджений на інтенсифікації покарання. Збільшення норми виконання громадських робіт з 4 до 8 годин на день суттєво змінить практику виконання стягнень. Крім того, надання суду права призначати громадські роботи як додаткове покарання навіть у випадках, коли це прямо не передбачено санкцією статті, значно розширює дискреційні повноваження суду. Для бізнесу: Виникає новий вагомий обов’язок — організація транспортування порушників до місця роботи, якщо воно знаходиться за межами населеного пункту, де проживає особа. Це додає адміністративного та фінансового навантаження на підприємства, на базі яких виконуються такі роботи. Для громадян (порушників): Зміни стосуються як тривалості роботи, так і розширення переліку осіб, звільнених від виконання громадських робіт (наприклад, включення осіб, призваних на військову службу). Також впроваджується нова процедура для випадків несплати штрафів — уповноважені органи пробації отримують інструмент для примусового стягнення через видачу виконавчих листів. Для Мін’юсту: Уряд відводить відомству півроку після прийняття Закону на оновлення ключових наказів (зокрема № 474/5 та № 272/5), що регулюють порядок виконання покарань. Це означає масштабну роботу над підзаконними актами для адаптації системи пробації до нових вимог. Підсумовуючи, проект має на меті зробити громадські роботи більш дієвим та “швидким” інструментом покарання, проте він накладає додаткові зобов’язання на роботодавців та вимагає від Міністерства юстиції швидкої регул […]

Draft Law on Amending Article 1 of the Law of Ukraine "On Military Duty and Military Service" regarding the clarification of the powers of recruitment centersDraft Law Analysis: Analysis of the Draft Law of Ukraine “On Amending Article 1 of the Law of Ukraine ‘On Military Duty and Military Service’ regarding the clarification of the powers of recruitment centers” 1. Essence of the Draft Law The draft law is aimed at clarifying the legal status of the recruitment centers of the Armed Forces of Ukraine by excluding from their powers the functions of maintaining military records. The document effectively delineates recruitment tasks from administrative functions related to the registration of citizens. The primary goal of the amendments is to bring the legislative definition of the functions of recruitment centers into line with their actual purpose as institutions engaged in attracting citizens to military service, rather than registration and record-keeping work. The project specifies the list of tasks of these centers, focusing them exclusively on the processes of recruitment and induction support. 2. Structure of the Project and Comparative Analysis The structure of the project is extremely concise and consists of an amendment to Part 8 of Article 1 of the Law of Ukraine “On Military Duty and Military Service.” Main changes: The phrase “and the maintenance of military records” is removed from the text of the law. Thus, recruitment centers cease to be entities endowed with the powers to maintain military records at the level of legislative definition. Comparison with the previous version: Compared to the current version, the draft eliminates an internal contradiction in the definition of the centers’ powers by removing the duplication of functions usually performed by Territorial Recruitment and Social Support Centers (TCC and SS). The text has been cleared of obsolete or erroneous constructions related to record-keeping, leaving the focus on recruitment and induction support. 3. Main Provisions and Their Significance For various stakeholder groups, the proposed changes have the following significance: For legislators and experts: The project ensures the clarity of legal regulation, preventing the blurring of functional responsibilities between different units of the defense system. This contributes to the streamlining of the regulatory framework and the elimination of legal conflicts regarding responsibility for the maintenance of military records. For business and citizens: The change is important in terms of understanding the competencies of the bodies with which citizens interact during the recruitment process. Citizens will be able to rely on the fact that recruitment centers are focused specifically on consulting and selecting candidates, without involvement in procedures of purely administrative military registration, which may reduce the bureaucratic burden on these institutions. For the defense system: The changes allow for a clear separation of recruitment activity from record-keeping, which increases the specialization of units. Recruitment centers receive a legislatively reinforced status as highly specialized structures engaged exclusively in attracting human resources to the Armed Forces of Ukraine, contract service, and supporting mobilization processes. Analysis of the Explanatory Note: Hello. As a lawyer with many years of experience, I have analyzed the provided document. Here is a concise and professional breakdown of the situation for your audience: 1. Essence of the Draft Law This draft law is a “technical amendment” aimed at correcting a legal conflict that arose after the adoption of previous legislative changes in 2025. Its goal is to remove from the powers of the Armed Forces of Ukraine recruitment centers the function of direct maintenance of military records, leaving these centers exclusively as a tool for attracting volunteers. 2. Reasons and Necessity for Adoption According to the developers (the Ministry of Defense), a contradiction has arisen between different chapters of the Law “On Military Duty and Military Service.” Last year, legislators mistakenly endowed recruitment centers with record-keeping functions, but did not change other norms of the law that clearly define the exhaustive list of entities responsible for maintaining military records. This inconsistency creates risks of data confusion and complicates the actual work of recruitment centers on the ground. The draft law aims to put the legislation in order by eliminating the duplication of functions. 3. Main Consequences for the State, Business, and Citizens For legislators and law enforcement agencies: This will help avoid a legal conflict where different norms of the same law contradict each other. This will make the legislation “cleaner” and less vulnerable to double interpretation. For recruitment centers: This will allow them to focus exclusively on their direct purpose—professional selection of personnel for the Armed Forces of Ukraine, without overloading them with bureaucratic work regarding the maintenance of military records, which falls within the competence of Territorial Recruitment and Social Support Centers (TCC). For citizens: It is important to understand that this law does not change the rules of mobilization or registration for ordinary citizens. No additional obligations for business or the population are being introduced. This is an internal system adjustment which, according to the Ministry of Defense, should make recruitment work more effective. In summary: this is a classic correction of errors in legislation, aimed at streamlining the functions of state bodies without changing the general rules of the game for civilians. Analysis of other documents: 1. Author’s Position on the Draft Law The Cabinet of Ministers of Ukraine, as a subject of legislative initiative, fully supports this draft law and submits it for consideration to the Verkhovna Rada. The government’s position is based on the need to optimize the functions of recruitment centers by excluding the duty to maintain military records from their powers, which is confirmed by the official cover letter of the Prime Minister and the signature of the head of the relevant department of the Ministry of Defense. 2. Main Provisions and Significance for the Legal System The analysis of the provided documentation allows for highlighting key aspects that will be important for all interested parties: Changing the functionality of recruitment centers: The essence of the draft law lies in the exclusion from Part 8 of Article 1 of the Law of Ukraine “On Military Duty and Military Service” of the mention that recruitment centers carry out the “maintenance of military records.” This means that the function of recruitment centers will be reduced exclusively to the professional selection of personnel for the Armed Forces of Ukraine, without being burdened by the administrative procedures of military registration. No need for subordinate acts: Important for legislators and business is the information from the Ministry of Defense that the adoption of this law does not require the development or updating of any new resolutions of the Cabinet of Ministers or departmental orders. This indicates the “technical” nature of the changes and the absence of additional regulatory burden on the system. Procedural status: The documents were submitted in the order established by law (Article 93 of the Constitution of Ukraine) and underwent internal coordination at the Ministry of Defense and the Cabinet of Ministers. This indicates that the procedure for preparing the documentation meets the requirements for the law-making process, which significantly speeds up its passage through the profile committee. For citizens and the expert community, this means simplifying communication with recruitment centers—they are becoming platforms for voluntary involvement in service, separated from the control and registration functions of Territorial Recruitment Centers (TCC). This is a clear signal of the state’s intention to delineate the “service” (recruitment) and “record-keeping” (mobilization) components of the Ministry of Defense’s activities. Full text by […]

Проєкт Закону про внесення зміни до статті 1 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" щодо уточнення повноважень центрів рекрутингуАналіз проекту закону: Аналіз проєкту Закону України «Про внесення зміни до статті 1 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” щодо уточнення повноважень центрів рекрутингу» 1. Суть проєкту закону Законопроєкт спрямований на уточнення правового статусу центрів рекрутингу Збройних Сил України шляхом виключення з їхніх повноважень функцій з ведення військового обліку. Документ фактично розмежовує завдання рекрутингу та адміністративні функції, пов’язані з обліком громадян. Основна мета змін — привести законодавче визначення функцій центрів рекрутингу у відповідність до їхнього реального призначення як інституцій, що займаються залученням громадян на військову службу, а не обліково-реєстраційною роботою. Проєкт конкретизує перелік завдань цих центрів, зосереджуючи їх виключно на процесах набору та супроводження призову. 2. Структура проєкту та порівняльний аналіз Структура проєкту є гранично лаконічною та складається зі зміни до частини 8 статті 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Основні зміни: З тексту закону вилучається фраза «та здійснення ведення військового обліку». Таким чином, центри рекрутингу перестають бути суб’єктами, що наділені повноваженнями з ведення військового обліку на рівні законодавчої дефініції. Порівняння з попередньою версією: У порівнянні з чинною редакцією, проєкт усуває внутрішню суперечність у визначенні повноважень центрів, прибираючи дублювання функцій, які зазвичай виконуються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). Текст очищено від застарілих або помилкових конструкцій, що стосувалися ведення обліку, залишаючи фокус на рекрутингу та супроводженні призову. 3. Основні положення та їх значення Для різних груп стейкголдерів запропоновані зміни мають таке значення: Для законодавців та експертів: Проєкт забезпечує чіткість правового регулювання, запобігаючи розмиванню функціональних обов’язків між різними підрозділами системи оборони. Це сприяє впорядкуванню нормативної бази та усуненню правової колізії щодо відповідальності за ведення військового обліку. Для бізнесу та громадян: Зміна є важливою з точки зору розуміння компетенцій органів, з якими громадяни взаємодіють у процесі рекрутингу. Громадяни зможуть розраховувати на те, що центри рекрутингу зосереджені саме на консультуванні та підборі кандидатів, без залучення до процедур суто адміністративного військового обліку, що може зменшити бюрократичне навантаження на ці установи. Для системи оборони: Зміни дозволяють чітко відокремити рекрутингову діяльність від облікової, що підвищує спеціалізацію підрозділів. Центри рекрутингу отримують законодавчо підкріплений статус вузькоспеціалізованих структур, що займаються виключно залученням людських ресурсів до Збройних Сил України, контрактною службою та супроводженням мобілізаційних процесів. Аналіз пояснювальної записки: Вітаю. Як юрист із багаторічним стажем, я проаналізував наданий документ. Ось стислий та фаховий розбір ситуації для вашої аудиторії: 1. Суть законопроєкту Цей проєкт закону є «технічною правкою», спрямованою на виправлення юридичної колізії, що виникла після прийняття попередніх змін до законодавства у 2025 році. Його мета — вилучити з повноважень центрів рекрутингу Збройних Сил України функцію безпосереднього ведення військового обліку, залишивши ці центри виключно як інструмент залучення добровольців. 2. Причини та необхідність прийняття На думку розробників (Міністерства оборони), виникла суперечність між різними главами Закону «Про військовий обов’язок і військову службу». Минулого року законодавці помилково наділили центри рекрутингу функціями обліку, проте не змінили інші норми закону, які чітко визначають вичерпне коло суб’єктів, відповідальних за ведення військового обліку. Ця неузгодженість створює ризики плутанини в даних та ускладнює реальну роботу центрів рекрутингу на місцях. Законопроєкт має на меті привести законодавство до ладу, усунувши дублювання функцій. 3. Основні наслідки для держави, бізнесу та громадян Для законодавців та правозастосовників: Це допоможе уникнути правової колізії, коли різні норми одного й того самого закону суперечать одна одній. Це зробить законодавство «чистішим» та менш вразливим до подвійного трактування. Для центрів рекрутингу: Це дозволить зосередитися виключно на їхньому прямому призначенні — професійному підборі персоналу до ЗСУ, не перевантажуючи їх бюрократичною роботою з ведення військового обліку, яка належить до компетенції територіальних центрів комплектування (ТЦК). Для громадян: Важливо розуміти, що цей закон не змінює правила мобілізації або обліку для звичайних громадян. Жодних додаткових обов’язків для бізнесу чи населення не запроваджується. Це внутрішньо-системне коригування, яке, на думку Міноборони, має зробити роботу з рекрутингу ефективнішою. Підсумовуючи: це класична робота над помилками в законодавстві, яка спрямована на впорядкування функцій державних органів без зміни загальних правил гри для цивільних осіб. Аналіз інших документів: 1. Позиція автора щодо проекту закону Кабінет Міністрів України, як суб’єкт законодавчої ініціативи, повністю підтримує цей законопроект і вносить його на розгляд Верховної Ради. Позиція уряду полягає в необхідності оптимізації функцій центрів рекрутингу шляхом виключення з їхніх повноважень обов’язку вести військовий облік, що підтверджується офіційним супровідним листом Прем’єр-міністра та підписом начальника відповідного відділу Міноборони. 2. Основні положення та значення для правової системи Аналіз наданої документації дозволяє виділити ключові аспекти, які будуть важливими для всіх зацікавлених сторін: Зміна функціоналу центрів рекрутингу: Суть законопроекту полягає у виключенні з частини 8 статті 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» згадки про те, що центри рекрутингу здійснюють «ведення військового обліку». Це означає, що функція центрів рекрутингу буде зведена виключно до професійного підбору персоналу для ЗСУ, без обтяження адміністративними процедурами військового обліку. Відсутність потреби у підзаконних актах: Важливою для законодавців та бізнесу є інформація від Міноборони про те, що прийняття цього закону не потребує розробки чи оновлення жодних нових постанов Кабінету Міністрів чи відомчих наказів. Це свідчить про «технічний» характер змін та відсутність додаткового регуляторного навантаження на систему. Процесуальний статус: Документи подані у встановленому законом порядку (стаття 93 Конституції України), пройшли внутрішнє погодження в Міноборони та Кабміні. Це вказує на те, що процедура підготовки документації відповідає вимогам до законотворчого процесу, що значно пришвидшує його проходження через профільний комітет. Для громадян та експертного середовища це означає спрощення комунікації з центрами рекрутингу — вони стають майданчиками для добровільного залучення до служби, відокремленими від контрольно-облікових функцій територіальних центрів комплектування (ТЦК). Це чіткий сигнал про намір держави розмежувати «сервісну» (рекрутинг) та «облікову» (мобілізаційну) складові ді […]

Legislative Bills Review for 08/29/20268 draft laws have been registered: 15576 Draft Law on Amending Article 1 of the Law of Ukraine “On Military Duty […]