Рішення у справі «Спиридонідіс проти Вірменії» (заява № 35845/24) стосується делікатного перетину між провадженнями про міжнародне викрадення дітей та правом на сімейне життя згідно зі статтею 8 Європейської конвенції з прав людини. Справа стосувалася громадянина Греції, який вимагав повернення своїх двох дітей з Вірменії до Греції на підставі Гаазької конвенції після того, як їх утримала мати. Національні суди Вірменії відмовили у поверненні, посилаючись на інтеграцію дітей у Вірменії, висловлене старшою дитиною заперечення проти повернення та потенційну психологічну травму. Хоча Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) залишив у силі рішення національних судів по суті щодо залишення дітей у Вірменії, він встановив процедурне порушення, що стосувалося тривалості судового провадження. Зрештою, Суд постановив, що 15-місячна тривалість розгляду справи не відповідає вимозі «невідкладності», передбаченій Конвенцією у справах про викрадення дітей.
### Структура та положення
Рішення структуроване у вигляді двох окремих правових оцінок за статтею 8:
1. **Оцінка по суті:** Суд дослідив, чи була відмова у поверненні дітей «необхідною в демократичному суспільстві». Він дійшов висновку, що вірменські суди навели доречні та достатні підстави, належним чином зваживши найкращі інтереси дітей та права заявника.
2. **Процедурна оцінка:** Суд ретельно проаналізував хронологію судового процесу. Він розмежував провадження в суді першої інстанції (яке було визнано ретельним і помірним за темпом) та подальші стадії апеляційного та касаційного оскарження, які були визнані надмірно повільними та необґрунтованими.
Порівняно з попередньою судовою практикою, це рішення посилює послідовну позицію Суду про те, що, хоча держави мають певну свободу розсуду в оцінці винятку щодо «серйозного ризику» згідно з Гаазькою конвенцією, вони мають суворе позитивне зобов’язання гарантувати, що такі провадження вирішуються з надзвичайною терміновістю.
### Ключові положення для юридичної практики
Для юристів це рішення містить кілька критично важливих висновків:
* **«Серйозний ризик» та експертні висновки:** Суд уточнив, що використання приватно замовленого психологічного звіту у незмагальному порядку не призводить автоматично до недійсності рішення національного суду, за умови, що цей звіт не є єдиною підставою для рішення, а заявник мав можливість оскаржити його або надати власні докази.
* **Думка дитини:** Рішення підтверджує, що заперечення дитини проти повернення, якщо вона досягла достатнього рівня зрілості, може самостійно обґрунтовувати відмову у поверненні згідно з Гаазькою конвенцією.
* **Вимога «терміновості»:** Це найбільш значущий аспект рішення. Суд чітко заявив, що 15-місячний строк для проваджень про повернення є несумісним зі статтею 8. Юристам слід врахувати, що навіть якщо суд першої інстанції діє ефективно, затримки на апеляційному рівні — особливо там, де не досліджуються нові докази — швидше за все, призведуть до висновку про порушення.
* **Справедлива сатисфакція:** Суд присудив 4 500 євро як компенсацію моральної шкоди, наголосивши, що порушення процедурної вимоги щодо невідкладного розгляду справ у сімейному праві має відчутні правові наслідки для держави-відповідача.
**Примітка:** Ця справа є особливо актуальною в поточному геополітичному контексті, оскільки вона висвітлює складність транскордонних сімейних спорів, пов’язаних із сім’ями, які були переміщені внаслідок війни в Україні. Вона слугує нагадуванням практикуючим юристам, що хоча травма війни та вимушеного переміщення є вагомим фактором при оцінці «найкращих інтересів» дитини, це не звільняє національні суди від обов’язку розглядати заяви про повернення з максимальною швидкістю.
