Вітаю. Як юрист із 15-річним стажем, проаналізував надане вами рішення Великої Палати Верховного Суду. Ось детальний аналіз:
1. **Предмет спору:** Оскарження юридичною особою Указу Президента України про введення в дію рішення РНБО щодо застосування до неї персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).
2. **Аргументи суду:**
– Суд наголосив, що санкції за Законом України «Про санкції» не є видом юридичної відповідальності, а є превентивним інструментом захисту національної безпеки, тому встановлення вини особи не є обов’язковим для їх застосування.
– **** Велика Палата Верховного Суду відступила від попередньої вузької позиції щодо обмеженості судового контролю, зазначивши, що суди зобов’язані перевіряти наявність достатньої фактичної основи (factual basis) для застосування санкцій, а не лише дотримання процедури.
– Суд підкреслив, що дискреційні повноваження Президента та РНБО у сфері нацбезпеки не є безмежними і підлягають судовому контролю на предмет відсутності свавілля.
– Було встановлено, що діяльність позивача, пов’язана з отриманням спецдозволів на надра без аукціонів та відчуженням державних активів, створювала потенційні загрози економічній та енергетичній безпеці України.
– Суд визнав, що втручання у право власності позивача є пропорційним, оскільки воно переслідує легітимну мету захисту держави в умовах збройної агресії та не позбавляє особу права власності, а лише обмежує його реалізацію.
– Суд вказав, що наявність механізму перегляду санкцій (можливість їх скасування у разі зміни обставин) забезпечує баланс між публічними інтересами та правами особи.
3. **Рішення суду:** Велика Палата Верховного Суду частково задовольнила апеляційну скаргу позивача лише в частині зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції (з метою уточнення стандартів судового контролю), проте залишила без змін резолютивну частину, якою у задоволенні позову про скасування санкцій було відмовлено.
