Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з професійної точки зору:
1. **Предмет спору:** Визнання недійсним договору дарування квартири, укладеного між боржником та його родичем, як фраудаторного правочину, вчиненого з метою уникнення виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості.
2. **Основні аргументи суду:**
* Суд підтвердив, що правочин, вчинений боржником у період наявності невиконаного грошового зобов’язання, внаслідок якого боржник стає неплатоспроможним, має ознаки фраудаторності (вчиненого на шкоду кредитору).
* **** Верховний Суд послався на позицію Великої Палати від 04 лютого 2026 року (справа № 910/6654/24), яка конкретизувала, що позивач, який не був стороною правочину, має право оскаржувати його на підставі загальних засад цивільного законодавства про добросовісність та заборону зловживання правом.
* Суд наголосив, що безоплатне відчуження майна близькому родичу після ухвалення рішення суду про стягнення боргу об’єктивно свідчить про недобросовісність боржника.
* Водночас суд вказав, що наявність іпотеки на інше майно не позбавляє кредитора права ставити під сумнів відчуження іншого нерухомого майна боржника, якщо це перешкоджає виконанню рішення суду.
* Ключовою процесуальною помилкою апеляційного суду стало ігнорування заяви відповідача про застосування позовної давності.
* Оскільки апеляційний суд не надав оцінки доводам щодо спливу позовної давності, Верховний Суд визнав це порушенням норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин справи.
* Верховний Суд підкреслив, що він позбавлений можливості самостійно встановлювати ці обставини, тому справа потребує повторного розгляду.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
