Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами рішення Верховного Суду. Ось детальний аналіз для вашого матеріалу:
1. **Предмет спору:** Оскарження прокурором рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації та подальшого наказу про звільнення з органів прокуратури.
2. **Аргументи суду:**
* Суд підтвердив, що кадрові комісії під час атестації мають право перевіряти доброчесність прокурорів, зокрема відповідність їхнього майна та витрат задекларованим доходам, і це не є дублюванням повноважень НАЗК.
* Водночас суд наголосив, що рішення кадрової комісії має бути належним чином обґрунтованим, а не базуватися лише на загальних сумнівах чи припущеннях щодо способу життя прокурора.
* Оскільки рішення комісії про неуспішне проходження атестації було визнано необґрунтованим, наказ про звільнення, виданий на його підставі, також є протиправним.
* **** Суд також врахував рішення Конституційного Суду України №11-р(ІІ)/2024, яким положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону «Про прокуратуру» (щодо звільнення у зв’язку з ліквідацією/реорганізацією) визнано неконституційним.
* Верховний Суд застосував підхід, закріплений у постанові Судової палати від 10.12.2024, згідно з яким суди мають право безпосередньо застосовувати норми Конституції України, якщо закон суперечить їй, навіть якщо цей закон був визнаний неконституційним вже після виникнення спірних правовідносин.
* На цій підставі Верховний Суд доповнив мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій, підтвердивши правильність висновку про незаконність звільнення позивача.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій шляхом доповнення її правовими висновками Верховного Суду, проте залишив рішення про поновлення позивача на посаді та виплату йому середнього заробітку без змін.
