Це рішення, **** для української правової системи, стосується звільнення у 2019 році пана Станіслава Шевчука з посад судді та Голови Конституційного Суду України (КСУ). Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що дисциплінарне провадження стосовно заявника було докорінно дефектним, що призвело до порушення його права на неупереджений суд та права на повагу до приватного життя. Суд визначив, що КСУ у цьому контексті діяв як «суд», однак не забезпечив необхідних процесуальних гарантій, передбачених Конвенцією. Зокрема, Суд розкритикував відсутність неупередженості суддів, які виступали одночасно як обвинувачі та арбітри, а також відсутність чіткості у національній правовій базі, що регулює такі звільнення. Це рішення підкреслює критичну потребу в прозорих та передбачуваних дисциплінарних процедурах у межах вищих судових інституцій.
### Структура та положення
Рішення структуровано за чотирма основними правовими оцінками:
1. **Прийнятність:** Суд відхилив заперечення Уряду щодо зловживання правом на подання заяви та дотримання строків звернення, підтвердивши, що заявник вичерпав усі національні засоби правового захисту.
2. **Стаття 6 § 1 (Право на справедливий суд):** Суд застосував тест *Eskelinen*, дійшовши висновку, що стаття 6 є застосовною, оскільки КСУ діяв як «суд» у дисциплінарних питаннях. Він встановив порушення вимоги неупередженості, проте оголосив скаргу щодо «доступу до суду» неприйнятною, оскільки сам КСУ виконував функцію суду.
3. **Стаття 8 (Право на приватне життя):** Суд виявив втручання у приватне життя заявника через професійні та репутаційні наслідки його звільнення. Він постановив, що втручання не було «згідно із законом» через відсутність передбачуваності у внутрішніх правилах.
4. **Стаття 10 (Свобода вираження поглядів):** Ця скарга була визнана неприйнятною, оскільки заявник не зміг обґрунтувати, що його звільнення було прямим наслідком реалізації його свободи вираження поглядів, а не результатом його загальної поведінки.
Порівняно з попередньою судовою практикою (наприклад, *Олександр Волков проти України*), це рішення підкріплює принцип, згідно з яким навіть судді вищого конституційного рівня мають право на базові гарантії справедливого судового розгляду, зокрема щодо розділення функцій між тими, хто ініціює дисциплінарне провадження, і тими, хто ухвалює рішення по суті.
### Ключові положення для юридичного застосування
* **Об’єктивна неупередженість:** Рішення встановлює, що порушенням статті 6 є ситуація, коли судді, які ініціюють дисциплінарне провадження та публічно формулюють обвинувачення, згодом входять до складу колегії, що вирішує справу по суті.
* **Доктрина необхідності:** Суд уточнив, що хоча «доктрина необхідності» може допускати участь упереджених суддів у виняткових випадках для запобігання повній паралічу суду, у цьому випадку вона не була застосовна, оскільки КСУ має у складі 18 суддів, і не було доведено, що неможливо було сформувати склад колегії без членів, які перебувають у конфлікті інтересів.
* **Якість закону (Стаття 8):** Суд наголосив, що дисциплінарні підстави мають бути сформульовані з достатньою точністю. Дослівне цитування конституційних положень без пояснення того, які саме дії становлять «істотне» або «систематичне» невиконання обов’язків, не відповідає тесту на «передбачуваність», що вимагається Конвенцією.
* **Процесуальна справедливість:** Рішення підкреслює, що відсутність національних правил щодо самовідводу суддів Конституційного Суду у дисциплінарних провадженнях є суттєвим недоліком, який підриває видимість неупередженості та довіру громадськості до судової влади.
