Ця ухвала Конституційного Суду України є процесуальним рішенням про відмову у відкритті провадження за конституційною скаргою громадянина щодо перевірки окремих положень Кримінального процесуального кодексу (КПК) України. Суд дійшов висновку, що заявник не навів належного обґрунтування неконституційності оспорюваних норм, а фактично висловив незгоду з конкретними судовими рішеннями у своїй справі. Таким чином, скаргу було визнано неприйнятною через невідповідність вимогам Закону України «Про Конституційний Суд України». .
**Структура та зміст:**
Ухвала складається з описової частини, де викладено суть вимог заявника, та мотивувальної частини, де Суд пояснює причини відмови. Основна увага приділена аналізу вимог до конституційної скарги, зокрема обов’язку заявника довести, що саме оспорювана норма закону призвела до порушення його конституційних прав. Порівняно з попередніми стадіями розгляду, ця ухвала є остаточним процесуальним актом Першого сенату КСУ, який підтверджує позицію колегії суддів про неможливість розгляду справи по суті.
**Важливі положення:**
1. **Предмет оскарження:** Стаття 309 КПК України, яка визначає перелік ухвал слідчого судді, що підлягають апеляційному оскарженню під час досудового розслідування.
2. **Критерії прийнятності:** Суд наголосив, що незгода з судовими рішеннями не є аргументом для визнання закону неконституційним. Для відкриття провадження заявник зобов’язаний надати юридичне обґрунтування того, чому саме норма закону суперечить Конституції.
3. **Процесуальна остаточність:** Ухвала є остаточною і не підлягає оскарженню, що закриває можливість перегляду вказаних положень КПК у межах саме цієї конституційної скарги.
