****
### 1. Суть документа
Цей документ є спільною окремою (збіжною) думкою суддів Конституційного Суду України Олександра Водяннікова та Сергія Різника стосовно Рішення КСУ № 3-р/2026 у справі щодо конституційності обмежень права на відпустки в умовах воєнного стану. Судді повністю підтримали рішення Суду по суті, проте висловили глибшу правову аргументацію щодо фундаментальних питань конституційного ладу, які більшість суддів оминула. Зокрема, вони деталізували межі повноважень гілок влади в період воєнного стану, вимоги до визначення строків обмеження прав людини та інтеграцію стандартів права Європейського Союзу в українське конституційне судочинство.
### 2. Структура документа, основні положення та відмінності від попередніх підходів
Документ має чітку структуру, яка складається зі вступу та п’яти тематичних розділів:
* **Розподіл компетенцій:** Обґрунтовано, що виключно Президент України в Указі про введення воєнного стану визначає перелік прав, які тимчасово обмежуються. Верховна Рада України не має конституційних повноважень розширювати цей перелік своїми законами.
* **Строки обмежень:** Проаналізовано вимогу частини другої статті 64 Конституції щодо обов’язкового зазначення строку дії обмежень.
* **Доктрина «сутності права»:** Розглянуто абсолютні межі втручання у право на відпочинок.
* **Принцип *work-life balance*:** Вперше на конституційному рівні концептуалізовано баланс між працею та особистим життям.
* **Право ЄС:** Визначено методологію використання актів ЄС як орієнтирів конституційного контролю.
**Відмінність від попередньої практики:** Судді запропонували відійти від формального аналізу обмежень і запровадити триступеневий тест для визначення «сутності права». Також вони чітко розмежували поняття «об’єктивного строку» воєнного стану від неконституційного «індивідуалізованого строку» (який залежить від волі роботодавця чи поведінки працівника).
### 3. Основні положення, важливі для практичного використання
Для практикуючих юристів, правозахисників та законодавців найбільш важливими є такі висновки суддів:
1. **Неприпустимість «індивідуалізованих строків» обмежень:** Будь-яке обмеження конституційних прав під час воєнного стану повинно мати універсальний і наперед відомий строк дії. Якщо скасування обмеження прив’язане до індивідуальних обставин (наприклад, «до моменту використання перенесених днів відпустки»), це порушує принцип юридичної визначеності.
2. **Недоторканність ядра права на відпочинок:** Забезпечення мінімальної тривалості щорічної відпустки (24 календарні дні) та її оплата є невіддільною сутністю права на відпочинок, яка не може бути обмежена або скасована за жодних умов, навіть під час війни. Надання такої відпустки без збереження заробітної плати є недопустимим.
3. **Конституційний статус *work-life balance*:** Принцип балансу між роботою та особистим життям визнано іманентною цінністю Конституції України (випливає зі статей 3 та 45). Це означає, що праця не може зводити людину лише до виробничої функції, а держава зобов’язана забезпечувати умови для позатрудового розвитку особистості.
4. **Право ЄС як мірило конституційності:** Закріплений у Конституції курс на євроінтеграцію зобов’язує тлумачити національні права та свободи у сумісності зі стандартами ЄС (зокрема, Хартією основоположних прав ЄС та відповідними Директивами), що фактично обмежує дискрецію законодавця при ухваленні трудових та соціальних законів.
