Вітаю. Як фахівець із багаторічним досвідом, я проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний огляд справи:
1. **Предмет спору:** Прокурор звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору поставки протигазів, укладеного за результатами тендеру, через вчинення учасниками антиконкурентних узгоджених дій, та застосування наслідків недійсності правочину у вигляді стягнення коштів у дохід держави.
2. **Аргументи суду:**
– Суд касаційної інстанції керувався правовою позицією, сформованою Об’єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 922/3456/23, яка суттєво змінила підхід до застосування частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.
– Верховний Суд наголосив, що стаття 228 ЦК України, яка передбачає конфіскаційні санкції, не може застосовуватися автоматично лише через факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
– Суд зазначив, що антиконкурентна поведінка учасників торгів не завжди має на меті завдання шкоди інтересам держави чи суспільства в розумінні цієї норми.
– Для застосування таких жорстких наслідків прокурор мав довести, що правочин за своєю суттю є протиправним, а держава внаслідок його укладення зазнала реальної майнової шкоди або отримала неякісний товар.
– Оскільки прокурор не довів наявності умислу сторін на порушення публічного порядку та не обґрунтував збитковість договору для держави, підстави для визнання його недійсним на підставі статті 228 ЦК України відсутні.
– Суд також відхилив клопотання прокурора про передачу справи до Великої Палати, оскільки не вбачав підстав для відступу від позиції, викладеної Об’єднаною палатою у згаданій вище справі.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині визнання договору недійсним та ухвалив нове рішення про відмову в позові в цій частині, закривши касаційне провадження в іншій частині через відсутність оскарження.
****
У цьому рішенні Верховний Суд застосував правову позицію, викладену Об’єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 922/3456/23, яка фактично уточнила та обмежила практику застосування частини 3 статті 228 ЦК України, відступивши від попередніх підходів, що допускали автоматичне визнання договорів недійсними через порушення конкурентного законодавства.
