Предметом цього спору є вимога колишнього військовослужбовця про стягнення з військової частини середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Щодо аргументів, якими керувався суд, ситуація виглядає наступним чином. По-перше, суд зазначив, що з липня 2022 року діє нова редакція статті 117 КЗпП України, яка обмежує виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку максимальним строком у шість місяців. По-друге, колегія суддів наголосила, що таке законодавче обмеження не скасовує необхідності застосування судами принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні остаточного розміру компенсації. ****: У цьому рішенні Верховний Суд послався на висновки Великої Палати, яка відступила від попередньої позиції касаційного суду та підтвердила, що суди мають право зменшувати розмір компенсації навіть у межах нового шестимісячного ліміту, оцінюючи співмірність заявленої суми із розміром фактичного боргу. По-третє, для цього судам слід застосовувати чітку математичну формулу пропорційності, визначаючи відсоток невиплаченої суми відносно загального розміру належних при звільненні коштів, а не зменшувати виплату «на око», як це зробив апеляційний суд. Наостанок, суд вказав, що апеляційна інстанція взагалі не з’ясувала, чи виникло у позивача право на такий розрахунок, адже його було не звільнено з військової служби, а лише переведено до іншої військової частини.
У підсумку, Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу позивача, скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
