Предметом цього спору є вимоги військовослужбовця, відрядженого до державного підприємства «Украерорух», щодо визнання протиправною бездіяльності підприємства та зобов’язання його нарахувати і виплатити додаткову грошову винагороду в розмірі 30 000 гривень щомісячно відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168.
Суд керувався тим, що правове регулювання грошового забезпечення звичайних військовослужбовців та тих, хто відряджений до цивільних державних підприємств чи установ, здійснюється різними нормативно-правовими актами. Виплата грошового забезпечення відрядженим військовим регулюється спеціальною Постановою КМУ № 104, яка передбачає виплати за рахунок приймаючої установи, виходячи з посадових окладів цивільних працівників цієї установи, а не військових стандартів. Додаткова винагорода, передбачена Постановою КМУ № 168, є тимчасовим стимулюючим заходом виключно для тих військових, які безпосередньо захищають суверенітет і територіальну цілісність України, і її дія не поширюється на осіб, відряджених до цивільних підприємств. Крім того, державне підприємство «Украерорух» не є військовим органом чи розпорядником бюджетних коштів для таких оборонних виплат, а його керівництво не має законних повноважень видавати накази про виплату військової додаткової винагороди. ****: Верховний Суд у складі колегії суддів підтримав висновок Судової палати, яка офіційно відступила від своїх попередніх правових позицій у подібних справах, де раніше за відрядженими військовослужбовцями визнавалося право на отримання такої виплати.
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу «Украероруху», скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову військовослужбовця було повністю відмовлено.
