Предметом цього спору є стягнення з військової частини на користь звільненого військовослужбовця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період із 2017 по 2023 роки, а також компенсації втрати частини доходів через несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення.
**** Верховний Суд у цій справі звернув увагу на необхідність застосування свіжого правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 8 жовтня 2025 року, яка відступила від попередньої позиції касаційного суду щодо неможливості застосування принципу пропорційності до нової редакції статті 117 Кодексу законів про працю України. Суд наголосив, що законодавче обмеження стягнення середнього заробітку шістьма місяцями, яке діє з 19 липня 2022 року, жодним чином не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та співмірності. Відтак, тривалий період затримки виплати боргу перед позивачем слід умовно поділити на дві частини: до набрання чинності змінами до законодавства (коли період стягнення не обмежувався 6 місяцями) та після цієї дати (вже з обмеженням у 6 місяців). В обох цих періодах суди зобов’язані оцінювати співмірність заявленої суми середнього заробітку з розміром фактичного боргу, використовуючи спеціальну формулу пропорційності (співвідношення невиплаченої суми до загального розміру належних виплат). Оскільки суди попередніх інстанцій не провели належного розрахунку за цими критеріями та не встановили всіх фактичних обставин, їхні висновки щодо розміру стягнення є передчасними.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу позивача, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та направив справу в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
