### 1. Суть рішення
У справі «Шинковська та інші проти України» Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув заяви чотирьох українських засуджених до довічного позбавлення волі, які оскаржували відсутність будь-якої реалістичної перспективи звільнення відповідно до статті 3 Конвенції. Суд повторив, що для того, аби довічне ув’язнення відповідало забороні нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження, воно має бути таким, що може бути скорочене як де-юре, так і де-факто, пропонуючи чіткий механізм перегляду на основі пенітенціарних підстав, таких як ресоціалізація. Суд зазначив, що в Україні історично був відсутній такий механізм, що є системною проблемою, раніше виявленою у зразковому рішенні «Пєтухов проти України (№ 2)». Однак Суд підкреслив, що 3 березня 2023 року в Україні повноцінно запрацював новий механізм умовно-дострокового звільнення, який забезпечує реалістичну та структуровану можливість перегляду вироків до довічного позбавлення волі. З огляду на це, ЄСПЛ констатував порушення статті 3 лише щодо періоду тримання заявників під вартою до 3 березня 2023 року, визнавши скарги стосовно періоду після цієї дати неприйнятними. Зрештою, Суд постановив, що саме встановлення цього порушення становить достатню справедливу сатисфакцію за будь-яку моральну шкоду, завдану заявникам.
—
### 2. Структура рішення, основні положення та зміни порівняно з попередньою прецедентною практикою
Рішення структуроване на кілька стандартних, чітко визначених розділів:
* **Вступ та процедура:** визначення сторін, складу Комітету суддів та процесуальних кроків щодо подання заяв.
* **Факти:** посилання на доданий список чотирьох заявників, дати винесення їм вироків та відповідну історію судового розгляду їхніх справ.
* **Право:**
* *Об’єднання заяв:* об’єднання чотирьох окремих заяв в одне провадження через тотожність їхнього предмета.
* *Стверджуване порушення статті 3:* викладення правових стандартів можливості скорочення вироків до довічного позбавлення волі та оцінка української правової бази.
* *Застосування статті 41:* вирішення питання щодо справедливої сатисфакції.
* **Резолютивна частина (постановні положення):** офіційні, одностайні рішення Суду.
* **Додаток:** детальна таблиця, яка містить конкретні дані про заявників, їхніх представників та деталі винесення вироків.
**Зміни порівняно з попередніми версіями/прецедентною практикою:**
Це рішення знаменує собою суттєву консолідацію практики Суду, що розвивається, щодо довічного позбавлення волі в Україні. У давніших прецедентних справах, зокрема у справі «Пєтухов проти України (№ 2)» (2019 рік), Суд констатував триваюче, незавершене порушення статті 3, оскільки українське законодавство не надавало довічно ув’язненим жодної надії на звільнення. Це рішення, спираючись на перехідний прецедент у справі «Медвідь проти України» (2024 рік), встановлює суворі часові межі. У ньому визнається, що системний законодавчий недолік в Україні був успішно усунутий 3 березня 2023 року, коли повноцінно запрацював новий механізм умовно-дострокового звільнення. Таким чином, на відміну від попередньої практики, в якій констатувалися триваючі порушення, це рішення обмежує порушення статті 3 виключно періодом, що передував 3 березня 2023 року, та визнає будь-які скарги щодо періоду після цієї дати неприйнятними.
—
### 3. Основні положення рішення, найважливіші для практичного використання
Для юристів-практиків та журналістів, які стежать за дотриманням прав людини та реформою пенітенціарної системи, найважливіші положення цього рішення включають таке:
* **Критерії можливості скорочення вироків до довічного позбавлення волі (стаття 3):** Рішення підтверджує стандарт, згідно з яким довічний вирок має бути таким, що може бути скорочений де-юре та де-факто. Має існувати перспектива звільнення та можливість перегляду з метою оцінки того, чи є подальше тримання під вартою виправданим із пенітенціарних міркувань (покарання, стримування, захист суспільства та ресоціалізація).
* **Гранична дата — 3 березня 2023 року:** Це найважливіший практичний висновок. Суд офіційно визнає новий український механізм умовно-дострокового звільнення, підтверджуючи, що станом на 3 березня 2023 року особи, засуджені до довічного позбавлення волі в Україні, мають реалістичну можливість перегляду їхніх вироків у чітко визначені строки та на зрозумілих умовах.
* **Тимчасове обмеження порушення:** Суд встановлює, що порушення статті 3 у зв’язку з неможливістю скорочення вироків до довічного позбавлення волі в Україні відтепер є обмеженим у часі. Воно охоплює лише період між винесенням остаточного вироку заявникам та 3 березня 2023 року. Будь-які скарги щодо періоду після цієї дати визнаються «явно необґрунтованими».
* **Стандарт справедливої сатисфакції (стаття 41):** Суд постановив, що саме встановлення порушення саме по собі становить достатню справедливу сатисфакцію. Це вкрай важливо, оскільки підтверджує, що заявники у таких специфічних системних справах не отримуватимуть грошової компенсації за моральну шкоду.
* **Процесуальне об’єднання:** Рішення демонструє використання Судом практики об’єднання подібних заяв (відповідно до правила 42 § 1 Регламенту Суду) з метою спрощення розгляду повторюваних справ, що стосуються системних проблем на національному рівні.
