Це рішення у справі «В.Т. та інші проти Азербайджану» (заява № 20075/16) стосується катування та протиправного вбивства вірменського військовослужбовця Г.Т. силами Азербайджану під час збройного конфлікту у квітні 2016 року. Суд встановив, що, хоча держава-відповідач не здійснювала «ефективного контролю» над відповідною територією, вона здійснювала «владу та контроль державних агентів» над жертвою, що підпадає під юрисдикцію держави. Докази, включаючи судово-медичні звіти та матеріали з соціальних мереж, підтвердили, що жертва була позбавлена дієздатності внаслідок вогнепального поранення перед тим, як була піддана жорстокому фізичному насильству, зокрема ампутації рук та обезголовленню. Суд дійшов висновку, що ці дії є катуванням та порушенням права на життя. Крім того, Суд постановив, що заявники — батьки та сестра жертви — зазнали принизливого поводження через жорстокий характер вбивства, каліцтво тіла та подальшу неможливість повернути відсутні частини тіла для належного поховання.
### Структура та положення
Рішення дотримується стандартної структури рішення Палати:
* **Прийнятність:** Суд розглядає заперечення щодо юрисдикції, розмежовуючи «просторовий» контроль (якого він не встановив) та «особисту» юрисдикцію через «владу та контроль державних агентів». Він відхиляє заперечення Уряду щодо невичерпання внутрішніх засобів правового захисту, посилаючись на відсутність ефективних шляхів у контексті конфлікту.
* **По суті:** Суд розглядає скарги по суті відповідно до Статей 2 (Право на життя) та 3 (Заборона катувань/нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження).
* **Зміни/Еволюція:** Рішення відповідає принципам, встановленим у рішенні Великої Палати 2025 року у справі «Україна та Нідерланди проти Росії», підтверджуючи, що навіть під час активних бойових дій держава може нести відповідальність за конкретні дії, коли її агенти здійснюють фізичну владу над особою. Воно посилює перекладення тягаря доказування на державу-відповідача у випадках, коли факти перебувають у її виключному володінні, а вона не надає переконливих спростувань.
### Ключові положення для юридичного використання
* **Юрисдикційний поріг:** Це рішення є важливим прецедентом для встановлення екстериторіальної юрисдикції в зонах конфлікту. Воно підтверджує, що відсутність територіального контролю не виключає встановлення юрисдикції за наявності «близькості» або «фізичної влади» над конкретною жертвою.
* **Доказові стандарти:** Готовність Суду робити «сильні несприятливі висновки» щодо держави, яка не надає переконливих пояснень задокументованим звірствам, є життєво важливим інструментом для заявників у справах, де уряд-відповідач заперечує свою причетність.
* **Захист родичів згідно зі Статтею 3:** Суд надає чітку структуру того, коли страждання родичів досягають порогу «принизливого поводження», зокрема наголошуючи на «глибокому та тривалому стражданні», спричиненому каліцтвом тіла та відмовою у належному похованні.
* **Інтеграція міжнародного гуманітарного права (МГП):** Суд чітко зазначає, що така поведінка є несумісною з МГП, демонструючи свою відданість тлумаченню Конвенції в гармонії із законами війни, навіть коли ці закони не були прямо задіяні.
**Примітка:** Це рішення є надзвичайно актуальним для поточного юридичного дискурсу щодо відповідальності за порушення прав людини в контексті збройного конфлікту між Вірменією та Азербайджаном. Його аргументація щодо тягаря доказування та визначення «влади та контролю державних агентів» забезпечує надійну правову базу, на яку можна посилатися в інших міжнародних судових процесах з прав людини, зокрема у справах, що виникають внаслідок конфлікту в Україні, де на кону стоять аналогічні питання екстериторіальної поведінки та поводження з полоненими чи комбатантами.
