Це рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі *«Бяльський проти України»* стосується ненадання органами влади України належної медичної допомоги затриманій особі, що Суд визнав порушенням статті 3 Конвенції. Заявник, Віталій Олександрович Бяльський, страждав від глибокого карієсу зубів і був позбавлений своєчасних консультацій спеціалістів та лікування під час перебування під вартою. Крім того, Суд встановив порушення пункту 3 статті 5 та пункту 4 статті 5 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю його тримання під вартою до суду та надзвичайною восьмимісячною затримкою у перегляді законності його тримання під вартою. Суд одноголосно зобов’язав Україну виплатити заявнику 9 750 євро в якості компенсації матеріальної та моральної шкоди, а також 250 євро на відшкодування судових витрат. Це рішення підтверджує суворі європейські стандарти щодо зобов’язання держави забезпечувати невідкладне медичне втручання та швидкий судовий перегляд щодо осіб, позбавлених свободи.
### Структура рішення, основні положення та зміни порівняно з попередніми версіями
Рішення викладено у стислому, стандартизованому форматі, типовому для рішень Комітету Суду, які стосуються усталеної судової практики (WECL). Воно складається з таких основних розділів:
* **Процедура:** детальний опис подання заяви (7 лютого 2025 року), представництва та повідомлення, направленого Уряду України.
* **Факти:** посилання на конкретні деталі ситуації заявника, які узагальнені в доданій таблиці.
* **Право:**
* *Стверджуване порушення статті 3:* аналіз адекватності медичної допомоги під час тримання під вартою.
* *Інші стверджувані порушення:* розгляд скарг за статтею 5 на підставі усталеної судової практики.
* *Інші скарги:* рішення не розглядати прийнятність та суть скарги за пунктом 1 статті 5.
* **Застосування статті 41:** присудження справедливої сатисфакції.
* **Резолютивна частина:** формалізація одноголосних висновків Суду.
* **Таблиця-додаток:** детальний табличний додаток, що містить персональні дані заявника, конкретні медичні діагнози, недоліки в лікуванні, процесуальні затримки та точні суми фінансових компенсацій.
Що стосується змін порівняно зі старішими, традиційними рішеннями ЄСПЛ, у цьому рішенні використовується спрощений формат «Комітету». Замість вичерпного опису фактів та детального правового обґрунтування в основному тексті, Суд значною мірою спирається на детальну таблицю-додаток. Цей процесуальний механізм дозволяє Суду ефективно вирішувати повторювані справи шляхом безпосереднього пов’язання фактів з усталеними прецедентами без переписування розлогих правових аналізів.
### Основні положення рішення, найбільш важливі для практичного використання
Для юристів-практиків та дослідників найбільш важливими положеннями та правовими стандартами, сформульованими в цьому рішенні, є такі:
* **Стандарт «належної» медичної допомоги за статтею 3:** Суд наголошує, що держава має забезпечити швидке та точне встановлення діагнозу та лікування. Якщо цього вимагає стан здоров’я, медичний нагляд має бути регулярним, систематичним і включати комплексну терапевтичну стратегію, спрямовану на лікування хвороби або запобігання її погіршенню.
* **Еквівалентність медичної допомоги:** у тексті наголошується, що медичне лікування в пенітенціарних установах має бути належним та порівнянним за якістю з лікуванням, яке держава надає населенню загалом, хоча воно не обов’язково має відповідати стандартам найкращих приватних клінік за межами цих установ.
* **Стоматологічна допомога як питання статті 3:** рішення чітко визнає «глибокий карієс зубів» та «відсутність/затримку консультації спеціаліста» достатніми недоліками для констатації порушення статті 3, якщо вони залишаються без лікування під час тримання під вартою.
* **Суворі часові рамки за пунктом 4 статті 5 (швидкість перегляду):** Суд підкреслює, що восьмимісячна затримка (з моменту подання апеляційної скарги 14 лютого 2024 року до її розгляду 16 жовтня 2024 року) при перегляді законності тримання під вартою є явним порушенням вимоги щодо «швидкості».
* **Хиткість підстав для тримання під вартою (пункт 3 статті 5):** рішення підтверджує, що тримання особи під вартою до суду протягом більше двох років без вагомого, послідовного та переконливого обґрунтування з боку національних судів становить порушення права на судовий розгляд протягом розумного строку або на звільнення до судового розгляду.
