****
### 1. Суть документа
Цей документ є окремою думкою судді Конституційного Суду України Василя Лемака стосовно Рішення КСУ від 19 травня 2026 року № 3-р/2026. У цьому рішенні Суд визнав неконституційними окремі положення закону, що обмежували право на відпустки під час воєнного стану. Суддя Лемак висловлює принципову незгоду з позицією більшості суду, наполягаючи, що в умовах війни держава має право пропорційно обмежувати соціально-економічні права задля забезпечення обороноздатності. На його переконання, права вразливих категорій працівників (неповнолітніх та осіб з інвалідністю) оспорюваними нормами фактично не порушувалися, а рішення суду містить методологічні помилки.
### 2. Структура документа та основні положення
Документ має чітку логічну структуру, розділену на п’ять тематичних блоків та висновок:
* **Розділ 1 («Яке людське право Суд захистив під час війни»):** аналізується природа права на відпочинок та межі його законодавчого регулювання під час дії воєнного стану.
* **Розділ 2 («Юридичні позиції Суду як стандарт»):** досліджується баланс між захистом трудових прав та конституційним обов’язком держави мобілізувати ресурси для оборони країни.
* **Розділ 3 («Як розуміти частину третю статті 22 Конституції України»):** надається професійне тлумачення принципу недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав.
* **Розділ 4 («Міжнародне право як аргумент конституційного тлумачення»):** критично оцінюється використання судом актів Міжнародної організації праці, Ради Європи та директив ЄС.
* **Розділ 5 («Резолютивна частина Рішення: що не так?»):** детально розбираються внутрішні суперечності та юридичні неточності резолютивної частини ухваленого Рішення КСУ.
Оскільки це окрема думка судді, вона не змінює чинного законодавства, але є важливим джерелом для професійного тлумачення права та демонструє розходження у правових підходах всередині самого Конституційного Суду.
### 3. Ключові положення, важливі для практичного використання
Для юристів, правозахисників та роботодавців у цьому документі є кілька принципових орієнтирів:
* **Пріоритет національної безпеки:** обґрунтовується, що підтримання обороноздатності є найвищим державним інтересом. Тимчасове обмеження тривалості відпусток на кілька днів в умовах воєнного стану є пропорційним і не руйнує сутність права на відпочинок.
* **Межі дії статті 22 Конституції:** суддя пояснює, що заборона на звуження обсягу прав стосується лише фундаментальних прав (гідність, рівність, свобода), а не кількісних показників соціальних виплат чи днів відпусток, які безпосередньо залежать від стану економіки країни.
* **Статус спеціальних гарантій:** наголошується, що норми профільного Закону України «Про відпустки» (зокрема, щодо тривалості відпусток для осіб з інвалідністю та неповнолітніх) продовжують діяти, оскільки воєнне законодавство їх прямо не скасовувало.
* **Критика застосування європейського права:** вказується на помилковість прямого посилання на нератифіковані Україною положення Європейської соціальної хартії та директиви ЄС як на імперативні норми, оскільки вони відображають рівень соціального прогресу мирного часу, а не умови воєнного стану.
