Ось розбір рішення у справі «Фомічов та Аланд Груп, ТОВ проти України»:
1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Україну винною у порушенні статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд. Справи стосувалися обмежень доступу до суду, зокрема, щодо надмірних судових зборів для пенсіонера та юрисдикційних розбіжностей між різними судами для компанії. Суд встановив, що ці обмеження зачіпали саму сутність права заявників на доступ до суду. Суд присудив кожному заявнику 1500 євро відшкодування моральної шкоди та 250 євро Фомічову на покриття витрат і видатків.
2. **Структура та основні положення:** Рішення починається з процедури, де викладено походження справи та повідомлення про неї Уряду України. Далі представлено факти, що узагальнюють скарги заявників щодо обмежень доступу до суду. Правовий аналіз включає об’єднання заяв у зв’язку з їхньою подібною тематикою та розглядає питання locus standi (право на подання скарги) пані Валентини Миколаївни Фомічової, вдови одного з заявників, дозволяючи їй продовжувати подання заяви від імені її померлого чоловіка. Основна частина рішення зосереджується на ймовірному порушенні статті 6 § 1, посилаючись на усталену судову практику, згідно з якою право на доступ до суду не є абсолютним, але не може бути обмежене до такої міри, щоб зачіпати його саму сутність. Суд встановив порушення статті 6 § 1 і зобов’язав Україну виплатити зазначені суми відшкодування збитків та витрат.
3. **Основні положення для використання:** Найважливішим положенням є висновок Суду про те, що Україна порушила статтю 6 § 1 Конвенції через обмеження доступу до суду. Це рішення підкреслює принцип, згідно з яким, хоча право на доступ до суду не є абсолютним, обмеження не повинні зачіпати саму сутність цього права. Конкретні приклади надмірних судових зборів і юрисдикційних розбіжностей є важливими ілюстраціями того, що являє собою неприйнятне обмеження. Прийняття Судом пані Фомічової як такої, що має locus standi, також заслуговує на увагу, оскільки це підтверджує право спадкоємців або близьких членів сім’ї подавати заяви від імені померлих заявників.
**** Це рішення стосується України.
