Окей, я надам вам детальний опис рішення Європейського суду з прав людини у справі “Юрій Дмитрієв проти Росії”.
Ось розклад:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Росію винною у порушенні статті 5 § 3 (право на свободу та особисту недоторканність) та статті 6 §§ 1 і 3(c) (право на справедливий судовий розгляд) Конвенції у справі Юрія Дмитрієва, російського історика та правозахисника. Суд встановив, що російські суди не надали відповідних і достатніх підстав, що виправдовують тримання Дмитрієва під вартою до суду під час першого кримінального провадження проти нього. Крім того, ЄСПЛ встановив, що право Дмитрієва на справедливий судовий розгляд було порушено через рішення апеляційного суду замінити обраного ним адвоката на адвоката, призначеного державою, що підірвало його право на захист. Суд не встановив порушення статті 18 (обмеження щодо використання обмежень прав) Конвенції, дійшовши висновку, що недостатньо доказів на підтвердження того, що кримінальне провадження проти Дмитрієва було політично мотивованим. Суд присудив Дмитрієву 2000 євро відшкодування моральної шкоди.
2. **Структура та основні положення рішення:**
Рішення починається зі вступу, в якому викладено передісторію справи, включаючи твердження заявника про порушення статей 5, 6 і 18 Конвенції. Далі детально викладаються факти справи, зосереджуючись на кримінальному провадженні проти Дмитрієва, його триманні під вартою до суду, судових розглядах та апеляціях. У рішенні викладено відповідне внутрішнє законодавство та міжнародні матеріали. Потім Суд оцінює прийнятність скарг, оголошуючи прийнятними скарги за статтею 5 § 3, статтею 6 §§ 1 і 3(c) та статтею 18, а решту заяви – неприйнятною. Суд аналізує передбачувані порушення статті 5 §§ 1 і 3, встановлюючи порушення статті 5 § 3 щодо першого періоду тримання під вартою до суду, але не розглядаючи другий період окремо. Далі він розглядає ймовірне порушення статті 6, встановлюючи порушення §§ 1 і 3(c) через відмову Дмитрієву в юридичній допомозі за його вибором. Нарешті, Суд розглядає ймовірне порушення статті 18, не встановлюючи порушення. Рішення завершується застосуванням статті 41, присуджуючи заявнику компенсацію за моральну шкоду.
3. **Основні положення та важливість для використання:**
* **Порушення статті 5 § 3:** Суд наголосив, що національні суди повинні наводити “відповідні та достатні” підстави для тримання під вартою до суду та розглядати менш суворі запобіжні заходи. Невиконання цього у справі Дмитрієва, особливо щодо ризику тиску на потерпілого та розгляду альтернативних заходів, стало ключовим фактором у встановленні порушення.
* **Порушення статті 6 §§ 1 і 3(c):** Суд підкреслив важливість права на адвоката за власним вибором і необхідність “відповідних і достатніх” підстав для відхилення цього вибору. Недостатнє обґрунтування апеляційним судом заміни адвоката Дмитрієва в поєднанні з недоліками апеляційного провадження підірвало загальну справедливість судового розгляду.
* **Відсутність порушення статті 18:** Суд підтвердив, що Конвенція не надає права не бути притягнутим до кримінальної відповідальності, і що твердження про приховану мету повинні бути підтверджені достатніми доказами. Визнаючи занепокоєння щодо політичного контексту справи, Суд дійшов висновку, що докази не підтверджують, що кримінальне провадження проти Дмитрієва було мотивоване переважно прихованою метою.
**** Це рішення є особливо актуальним для України та українців, оскільки стосується порушення основних прав людини Російською Федерацією. Справа підкреслює важливість гарантій справедливого судового розгляду та захисту правозахисників, особливо в контексті політично чутливих справ. Рішення може слугувати прецедентом для аналогічних справ, пов’язаних з ймовірними політично вмотивованими переслідуваннями та порушеннями процесуальних прав.
